Сутність та зміст сучасного менеджменту

План.

Вступ...........................................3

1. Розвиток та історія менеджменту.............4

1.1. Екскурс в історію менеджменту..............4

1.2. Школи та принципи управління...............6

2. Сутність та зміст менеджменту...............10

1. Загальні поняття..........................10

2. Задачі і цілі управління..................11

2.3. Методі і моделі управління................12

1. Сучасні проблеми управління.............13

2. Основні категорії теорії управління.....15

3. Технологія управління...................16

4. Наукові підходи до менеджменту..........16

5. Управлінські рішення....................19

6. Види менеджменту..........................20

7. Менеджмент в мікро- і макроекономіці......22

8. Принципи менеджменту......................23

9. Функції менеджменту.......................24

10. Планування..............................24

11. Організація.............................28

12. Мотивація...............................33

13. Контроль................................37

3. Менеджмент по-японські або як це роблять в «Мацусіта

денкі»...............................40

Висновок.......................................47

Список використаної літератури.................48

Вступ.

У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу

діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній

мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування

населення.

У зарубіжних країнах накопичений значний досвід управління в

області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства

і т.п. внаслідок безпосередньої участі людей в управлінській

діяльності. Він збагачується за рахунок знань основ науки

управління, світових досягнень в практичній організації економічних

і соціальних процесів.

У Українi поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному

і практичному освоєнні менеджменту.

Реорганізовуються старі структури управління і влади в

російській економіці, при цьому використовуються західні моделі

управління. Однак механічне перенесення концепції управління з

однієї соцiокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду

тієї або іншої держави практичне неможливе і веде до важких

економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими

базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою,

міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного

менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в

значній мірі залежить від цих чинників.

1. Розвиток та історія менеджменту.

1.1. Екскурс в історію менеджменту.

Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин,

тобто на громадському етапі розвитку людства. Коли основною формою

"торгівлі" між общинами був натуральний обмін, з'явилися міняйла-кочовики,

що кочували з однієї общини в іншу і різні товари, що вимінювали з

вигодою для собі. Це і можна вважати одним з перших виявів духа

підприємництва.

Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивався і бізнес. У часи

рабоволодіння процвітала торгівля; пізніше, у часи феодалізму і

процвітання натурального господарства значення торгівлі в селі трохи

поменшало, але з розвитком міст і ремесла вона знову придбала своє

первинне значення. У часи становлення капіталізму і первинного накопичення

капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У

середині Х1Х століття бізнес придбав нові форми. Якщо до цього одноосібним

управлінцем був господар, то у часи бурхливого промислового зростання

структура значно змінилася.

Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому

мі звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він з'явився раптово

саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи рабоволодіння

були керівники на плантаціях, які стежили за правильністю виконання робіт,

але це правильніше було б назвати наглядом, чим управлінням. У часи

феодалізму і процвітання натурального господарства, також існували

керівники, помічники господаря, це, співуче, можна вважати одним з перших

виявів саме управління, а не тільки нагляду над працюючими, оскільки у

керівника була можливість маневру: він міг замінити вигляд робіт у вигляді

заохочення або покарання селян, міг знизити податок (правда, лише за

рахунок підвищення податку для інших). Це було убоге, але все ж вияв

управління. Але по-справжньому менеджмент почав розвиватися тільки з

розвитком капіталізму, саме тоді з'явилася потреба в талановитих

управлінцях, які могли б виробити свою стратегію управління фірмою і

розвитку бізнесу і привести фірму до Успіху, або в крайньому випадку,

врятувати її від банкрутства.

Яскравим прикладом є Америка: безліч контор, працюючих в різних областях.

Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім президента (господаря)

є ще і керівник, фінансисти і аналітики, що займається розробкою політики

фірми. Ті з них, чиї фахівці виявилися найбільш талановитими,

досвідченими і грамотними вижили в морі дикої конкуренції. Всі самі

знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер і інші починали з

малого, але швидко зорієнтувавшись в ситуації, що склалася на ринку,

сморіду змогли набрати команду і зробити свою роботу максимально

ефективної; працюючи швидше і краще інших, сморіду змогли статі лідерами

в своїй області.

Основна мета існування будь-якого бізнесу і створення будь-якої фірми -

привести фірму до вершини Успіху, закріпити її там і дати їй можливість

сміливо дивитися в майбутнє, бачачи там нові перспективи її розвитку. Суть

бізнесу складається в постійному вдосконаленні самої фірми, її стратегії і

тактики в боротьбі за місце на ринку, в прагненні до досконалості.

Примноження капіталу, отримання прибутку і розвиток фірми, надія на

майбутнє - вісь ті складові, без яких бізнес немислимий. Так саме він

немислимий без талановитих менеджерів, які можуть повісті за собою людей і

реалізувати все задумане.

1.2. Школи та принципи управління.

Для повноцінного і гармонійного розвитку фірми і її бізнесу необхідний

системний підхід до управління її персоналом і діяльністю. Менеджмент, як

система управління і теорія менеджменту зародилися в тому вигляді, в якому

сморіді функціонують зараз, в XIX віці. Зараз існують різні школи

управління зі своїми принципами і тактикою управління, вісь деякі з них:

| | |4. |Файоль - 1916 |

| |- по н. |загалом. | |

У кожній з вищеперелічених шкіл існують свої підходи до управління і

менеджменту як системи управління, кожна з них дає своє визначення

менеджменту і стоячим перед ним задачам. У кожної з них свої принципи

управління.

Мені показалися особливо цікавими принципи управління Анрі Файоля.

1. Розподіл праці або спеціалізація.

Є природним порядком мов. Метою розподілу праці є виконання роботи,

більшої по об'єму і кращої за якістю при тихий же умовах.

2. Повноваження і відповідальність.

Повноваження - правіше віддавати накази. Відповідальність - її складова

протилежність.

Де даються повноваження, там неодмінно виникає відповідальність.

3. Дісципліна.

Передбачає слухняність і повагу до досягнутих догоди між фірмою і її

співробітниками.

4. Єдиноначальність.

Працівник повинен виконувати наказ тільки однієї людини.

5. Єдність напряму.

Кожна група працівників, діюча в рамках однієї мети, повинна бути

об'єднана єдиним планом і мати єдиного керівника.

6. Підлеглість особистих інтересів загальним.

Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні переважати над

інтересами компанії або організації більшого масштабу.

7. Винагорода персоналу.

Щоб забезпечити вірність і підтримку персоналу, сморіду повинні отримувати

гідну винагороду за свою роботу.

8. Централізація.

Як і розподіл праці, централізація є природним порядком мов, однак міра

централізації буде варіюватися в залежності від конкретних розумів труда.

З'являється необхідність визначення міри, що забезпечує кращі можливі

результати.

9. Скалярній ланцюг.

Скалярний ланцюг - ряд осіб, що стояти на керівних посадах, починаючи від

імені, що займає саме високе положення до керівника низової ланки.

10. Порядок.

Повинне бути місце для всього і все на своєму місці.

11. Справедлівість.

Поєднання доброти і правосуддя.

12. Стабільність робочого місця для персоналу.

13. Ініціатива.

Означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізації. Це додає

Компанії силу і енергію.

14. Корпоративний дух.

Будь-яка команда повинна працювати разом. Кожний повинен вносити стільки,

скільки він може.

Для чого ж створював Файоль свої принципи, якій меті сморіду покликані

служити?

Як неважко помітити з коментарів, які я навмисно привів, сморіду

направлені на поліпшення взаємовідносин керуючого персоналу і працівників.

Для чого ж, в свою чергу, необхідна ефективна взаємодія верхньої і нижньої

частин Компанії, адже існує думка, що легше вигнати неугодного

працівника, оскільки незамінних людей не буває і на його місце прийдуть

інші. Праворуч в тому, що практика показує, що наявність взаєморозуміння і

стабільність колективу завжди позитивне позначається на продуктивності

труда, а наявність корпоративного духа і виплата гідної винагороди

персоналу запобігають промисловому шпигунству, що приносити набагато

великі збитки. Все це сприяє гармонійному розвитку фірми і максимальній

ефективності її роботи, а, отже, вона швидше за інших позиці "нішу ринку і

знайде своє місце під сонцем", вона прийде до вершини успіху і зможе

втримати утриматися на ній, що є мета існування будь-якої фірми.

Існує також безліч інших принципів управління, я думаю, що не варто

перелічувати їх все, хотілося б торкнутися тільки ще одного аспекту

управлінської діяльності. У принципах управління Анрі Файоля відображені не

тільки економічні принципи управління, але і психологічні принципи впливу

на персонал і взаємодії з ним. У цьому аспекті мені показалися найбільш

цікавими 6 основних заповідей Харві Мак Кея, що визначають вимоги до самого

управлінця, при наявності яких він може продуктивне управляти фірмою.

1. Бізнесмен повинен завжди бути в формі.

2. Ділове життя не терпить зупинки.

3. Знання не стає силою, якщо його не застосовувати.

4. Вір в собі, і Успіх прийде до тобі.

5. Не вірте тому, хто скаже, що дрібниці для менеджера нічого не

означають. Дрібніці - це все.

Ви будете байдужі людям доти, поки не виявите турботу про них.

2. Сутність та зміст менеджменту.

2.1. Загальні поняття.

Менеджмент (англ. management -- управління, завідування,

організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність

принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і

що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і

збільшення прибутку.

Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:

теорію керівництва;

практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління.

Поняття « менеджмент « міцно увійшло в наше повсякденне життя

і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно

враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші

системи цінностей і пріоритетів.

У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні

терміну «менеджмент «. Українське слово

«управління « і англійське слово «менеджмент « вважаються синонімами,

однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи

термін «менеджмент «, мі слідуємо сталій в міжнародній практиці

традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло

явищ і процесів. Насправді термін « управління « не є задовільним

заступником терміну «менеджмент « тому, що в останньому випадку

мова йде лише про одну з форм управління, а саме про

управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках

підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому

адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип

господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації

виробництва або комерції.

Таким чином, термін «менеджмент « вживається застосовно до

управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей

використовуються інші терміни.

У наших умовах потрібно вживати терміни « організація «, «

управління « і « адміністрування». Проте, державні, громадські і

інші організації також повинні використати принципи і методи

менеджменту, якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.

З урахуванням викладеного в роботі термін « управління «

надалі буде вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж

значенні, що і термін «менеджмент «.

Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити

деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.

2.2. Задачі і цілі менеджменту.

Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна

перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів

і методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і

ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску

конкурентоздатного товару.

У тієї ж година кінцевою метою менеджменту як практики

ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства

шляхом раціональної організації виробничого (торгового) процесу,

включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-

технологічної бази.

Виходячи з цього найважливішою задачею менеджменту є

організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту

споживачів на основі ресурсів, що є. При цьому до задач

менеджменту також відносяться:

перехід до використання працівників, що володіють високою

кваліфікацією;

стимулювання співробітників організації шляхом створення для них

відповідних розумів труда і системи його сплати;

визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

розробка стратегії розвитку організації і реалізація;

визначення конкретних цілей розвитку організації;

постійний пошук і освоєння нових ринків;

вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;

здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за

виконанням поставлених задач.

Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання

масштабів і розвитку виробництва і комерції. Віконані задачі і

досягнуті намічені цілі оцінюються на ринку.

Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних

методів дозволили багато які якісні рішення задач доповнити або

замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток

коштів обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню

ефективності управління. Багато які задачі, які раніше не могли

вирішуватися в реальній або допустимій масштабі годині із - за

трудомісткість розрахунків, стали повсякденною реальністю.

2.3. Методі і моделі управління.

У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач:

конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських

процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і

інш.

У Україні теоретична і прикладна статистик, економіко-

математичні моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п.

розроблені досить добрі. Менш розвинена автоматизація процесів

обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень.

Однак ефективність управління залежить не тільки від способів

рішення задач, але у величезній мірі і від господарського

механізму і системи державного регулювання. Тому багато які моделі

управління ( стратегічного і оперативного ), що успішно

використовуються за рубежем, не завжди можуть бути ефективно

застосовані в Україні, що пояснюється різною мірою зрілості

ринкових відносин.

Якщо розглядати способи менеджменту з позицій макроекономіки

управління організаціями, то можна помітити, що передові методи

управління найбільш активне впроваджуються в рамках діючого і

господарського механізму, що змінюється.

2.3.1. Сучасні проблеми управління.

Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і

напрямів, інтегрує їх в процесі управління.

Сучасний менеджмент характеризують наступні положення:

відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту, згідно

з якими успіх підприємства визначається передусім раціональною

організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком

спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники

виробництва. Замість цього першорядною стає проблема гнучкості і

адаптованості до постійних змін зовнішньої середи. Значення

чинників зовнішньої середи різко підвищується в зв'язку з

ускладненням всієї системи суспільних відносин ( в тому числі

політичних, соціальних, економічних), що складають середу менеджменту

організації.

використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу

розгляду організації в єдності її складових частин, які

нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови

успіху підприємства знаходяться у зовнішній середі, причому

кордони з нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй

діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що

поступає ззовні. Щоб функціонувати, система повинна

пристосовуватися до змін у зовнішній середі.

застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким

функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за

своїй природою впливи ззовні. Центральний момент тут -- ситуація,

тобто конкретний набір обставин, які впливають істотний чином

на роботу організації в данії період годині. Звідси витікає

визнання важливості специфічних прийомів виділення найбільш значущих

чинників, впливаючи на які, можна ефективно досягати мети.

нова управлінська парадигма приділяє величезну увагу таким чинникам,

як лідерство і стиль керівництва, кваліфікацію і культуру

працюючих, мотивація поведінки, взаємовідношення в колективі і

реакція людей на зміни.

Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла

відображення в принципах менеджменту, формулювання яких показує

роль людини, що зросла, його професіоналізму, особистих

якостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в

організаціях. Наприклад, в складі найважливіших принципів,

якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому

Страницы: 1, 2, 3

МЕНЮ

Сутність та зміст сучасного менеджменту

Сутність та зміст сучасного менеджменту

ИНТЕРЕСНОЕ