Сучасні технології менеджменту

до їхньої реалізації, оцінки результату і появи наслідків. Основні функції

характеризують вплив, обумовлюючи його визначальні засоби, реалізація яких

може забезпечити необхідний результат.

Стратегія управління розробляється на тривалі період, але може

розроблятися і на поточний період при корінних поворотах у господарській

політиці. Стратегія управління властива як великим, так і малим

підприємствам, будь-яким формам господарювання. (12(

У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту, сутність і

зміст функцій, їхній взаємозв’язок, а також функції процесу в системі

менеджменту.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування чи

організації підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління

потрібно приділяти достатню увагу.

У даній роботі розглянуті основні функції менеджменту: планування,

організація, мотивація і контроль.

Без прояву функцій управління неможливо нормальне функціонування чи

організації підприємства, тому вивченню й аналізу функцій управління

потрібно приділяти достатню увагу.

2.1.1. Функція планування.

Функція планування припускає рішення про те, якими повинні бути мета

організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. По суті це

підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що потрібно і як

цього домогтися.

План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього стану

організації. Стадії процесу планування в основному універсальні. Що ж

стосується конкретних методів і стратегії, то вони істотно розрізняються.

Звичайно організація формує єдиний план для управління її загальною

діяльністю, але в її рамках окремими менеджерами застосовуються для

досягнення конкретних цілей і задач організації різні методи. У такий

спосіб складена карта шляху, по якому повинна пройти організація за

конкретний період часу.

Планування як основна функція менеджменту являє собою вид діяльності

по формуванню засобів впливу, що забезпечують єдиний напрямок зусиль усіх

членів фірми на досягнення загальних цілей. Планування як процес управління

включає розробку і реалізацію засобів впливу: концепцію, прогноз, програму,

план. Кожне з засобів впливу має свою специфіку й умови використання.

Концепція - ідея, теоретичні і методологічні основи її розробки,

обґрунтування, методи й умови реалізації. Будь-яка теоретична економічна

проблема до її втілення в економіці проходить стадію формування концепції.

Прогноз - наукове передбачення можливого стану фірми, корпорації,

економіки, суспільства в майбутньому. Прогнози в бізнесі розробляються по

складних соціально-економічних проблемах, як правило, на довгостроковий чи

середньостроковий період. Найчастіше прогноз використовується в

стратегічному управлінні.

Програма - закінчений комплекс завдань, заходів, робіт, об’єднаних

загальною метою, що має конкретний кінцевий результат, що вимагає залучення

значних ресурсів, здійснюваний сукупністю взаємодіючих органів,

організацій, обличчя різних функціональних сфер економіки.

Єдиного методу планування, який би відповідав кожної ситуації, не

існує. Тип планування й акцент, що робить менеджер у процесі планування,

залежить від його положення в організаційній ієрархії фірми, тобто процес

планування здійснюється відповідно рівням організації. Так, стратегічне

планування (вищий рівень) - це спроба глянути в довгостроковій перспективі

на основні складові організації.

На середньому рівні управління займаються тактичним плануванням, тобто

визначаються проміжні цілі на шляху досягнення стратегічних цілей і задач.

Тактичне планування по своїй суті подібно зі стратегічним.

Планування здійснюється і на нижньому рівні організації. Воно

називається оперативним плануванням. Це - основа основ планування. Усі три

типи планів складають загальну систему, що називається генеральним, чи

загальним, планом, чи бізнес-планом функціонування організації.

Планування припускає використання всіх методів, тактик і процедур, що

менеджери використовують для планування, прогнозування і контролю майбутніх

подій.

За допомогою функції планування у визначній мірі зважується проблема

невизначеності в організації. Планування допомагає менеджерам краще

справитися з невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати. Тому варто

пам’ятати, що невизначеність - це одна з основних причин, по якій

планування може допомогти організації краще керувати в умовах

невизначеності, більш ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища.

(14(

2.1.2.Функція організації.

Функція організації складається у встановленні постійних і

тимчасових взаємин між усіма підрозділами організації, визначення порядку й

умові її функціонування. Це - процес об’єднання людей і засобів для

досягнення поставлених організацією цілей.

Ціль планування - це дозволити невизначеність. Проте як би важливим

ні було планування - це тільки початок. Організація, що має велику

кількість різних планів і не має цільної схеми структури перетворення їх у

життя, приречена на неуспіх. Справа в тім, що функції планування й

організації тісно зв’язані між собою. У деякому змісті планування й

організація поєднуються. Планування готує сцену для того, щоб реалізувати

мети організації, а організація як функція управління створює робочу

структуру, головним компонентом якої виступають люди.

Оскільки концепція організації складається в зведенні воєдино усіх

фахівців фірми, завдання полягає в тім, щоб визначити місію, роль,

відповідальність, підзвітність для кожного з них.

Таким чином, організація - це друга функція управління.

Сучасні організації:

1. Велика кількість надзвичайно потужних великих комерційних і

некомерційних організацій.

2. Велика кількість керівників, невелика кількість керівників середньої

ланки.

3. Чітко окреслені управлінські групи, управлінська робота відокремлюється

від виробничої діяльності, існує як окремий вид праці, що потребує

спеціальної управлінської освіти.

4. Велика кількість компетентних людей, здатних приймати важливі для

організації рішення.

5. Наголос на колективну роботу і раціональність. (19(

2.1.3. Функція мотивації.

Поведінка людини завжди мотивована. Віна може працювати ретельно, з

наснагою й ентузіазмом, а може ухилятися від роботи. Поведінка особистості

може мати і будь-які інші прояви. В усіх випадках варто шукати мотив

поведінка.

Мотивація - це процес спонукання себе й інших до діяльності для

досягнення особистісних цілей і цілей організації. Традиційний підхід

ґрунтується на вірі в те, що співробітники - усього лише ресурси,

активи, якими повинні змусити ефективно працювати.

Прагнення людини реалізувати себе у своїй справі безперечно. Так уже

вона улаштована. Там, де управління й організація праці надають

співробітникам такі можливості, їхня праця буде високоефективна, а мотиви

до праці - високими. Значить мотивувати співробітників - це торкнутися

їхніх важливих інтереси, дати їм шанс реалізуватися в процесі трудової

діяльності.

Різні теорії мотивації розділяють на дві категорії: змістовні і

процесуальні.

Теорії змістовної і процесуальної мотивації пов’язані зі значеннями :

споживи і винагорода.

Споживи - це усвідомлена відсутність чого-небудь, що спричиняє

спонукання до дії. Споживи можна задовольнити винагородами. Винагорода - це

те, що людина вважає для собі цінним.

Змістовні теорії мотивації насамперед стараються визначити споживи,

спонукаючі людей до дії, особливо при визначенні об'єму і змісту роботи.

Процесуальні теорії розглядають мотивацію в іншому плані. У них

аналізується ті, як людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і

як вибирає конкретний вигляд поведінки. Процесуальні теорії не оспорюють

існування потреб, але вважають, що поведінка людей визначається не тільки

ними. (10(

2.1.4. Функція контролю.

Контроль – це особливий вид діяльності на підприємстві, який

зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці.

Контроль є кінцевою функцією менеджменту. У самому загальному виді контроль

означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із

запланованими.

Деякі організації створили цілі системи контролю. Їх функції

складаються в посередництві між планами і діяльністю, тобто система

контролю забезпечує зворотний зв’язок між чеканнями, визначеними первісними

планами менеджменту, і реальними показниками діяльності організації. І той,

хто має сучасні і точні системи контролю, має більше шансів вижити. Для

менеджменту характерно велика кількість не тільки різних видів планів, але

і видів і систем контролю. Усі системи контролю завжди базувалися на ідеї

зворотного зв’язку, а саме: вони зіставляють реальні досягнення з

прогнозними даними. У результаті установлюються відхилення для того, щоб

або виправити негативні впливи, або підсилити дію, якщо результати

позитивні.

Контроль є таким типом діяльності щодо управління, який дає змогу

вчасно виявити проблеми, розробити і здійснити заходи, спрямовані на

коригування ходу та змісту робіт в організації до того часу, коли проблеми

набудуть ознак кризи.

Остаточна мета контролю полягає в тому, щоб обслуговувати різні плани і

цілі менеджменту.

Безсумнівно, що в майбутніх контрольних системах будуть використані нові

пристосування і нові досягнення, однак базис, на якому вони створюються,

залишиться тим же.

Функція контролю не є кінцевим пунктом усього процесу управління

організацією. На практиці такого кінцевого пункту не існує взагалі, тому що

кожна управлінська функція спонукувана інший. Виникає свого роду поступовий

круговий рух. Наприклад, інформація, отримана в процесі контролю, може

використовуватися на етапі планування, організації і мотивації

співробітників.

Менеджери високого рівня велику частину свого робочого часу витрачають на

здійснення функцій планування і контролю, а більш низького рівня більше

зайняті підбором кадрів, організацією їхньої праці. Однак на всіх рівнях

управління вони у визначеній мері використовують і виконують усі чотири

функції управління: планування, організації, мотивації і контролю.

Менеджерів на всіх рівнях оцінюють по двох основних критеріях:

результативності (тобто можливості досягти бажаного результату) і

ефективності (можливості досягти результату з найменшими витратами). (15(

Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу

управління, а система управління конкретним видом діяльності - це

сукупність функцій, зв’язаних єдиним управлінським циклом. Основні функції

мають самостійність і випливають одна за іншою поки кожна конкретна не

виконається.

2.2. Функції управління на сучасному етапі.

Проблема дослідження функцій управління в сучасних умовах є найбільш

актуальною, суперечливою і трудомісткою. Функції управління не є

незмінними, раз і назавжди сформованими. Вони постійно модифікуються і

поглиблюються. Розвиток і поглиблення кожної з розглянутих функцій

управління відбувається не тільки під впливом внутрішніх закономірностей

їхнього удосконалювання, але і під впливом вимог розвитку інших функцій.

Розвиток кожної з функцій управління обумовлюється впливом

об'єктивних вимог. Будучи частиною загальної системи управління, кожна з

функцій повинна удосконалюватися в напрямку, зумовлюваному загальними

цілями і задачами в конкретних умовах. Це приводить до зміни змісту кожної

функції.

Так, зміст поняття «маркетинг» спочатку було зв'язано зі збором і

аналізом усіх факторів, що відносяться до сфери звертання товарів і послуг,

забезпечення збуту продукції. Але надалі зміст цього поняття перетерпіло

істотні зміни і йому стали додавати принципово нове значення.

Функція планування також придбала якісно нові риси й особливості. Ця

функція розвивається і доповнюється нині функцією маркетингу.

У зв'язку з цим помітні зміни перетерпіло зміст функції контролю, що

тісно зв'язаний зі здійсненням функції планування і сприяє його більш

повної реалізації.

Концепція маркетингу за багато років свого існування перетерпіла ряд

змін. Сьогодні найбільшу популярність придбала модель “маркетингового

управління”, тобто довгострокового планування і прогнозування, що

спирається на дослідженнях ринку, поводження і звичок покупця, використання

комплексних методів формування попиту і стимулювання посередників,

задоволення потреб конкретних цільових груп покупців. У центрі сучасної

концепції маркетингу знаходиться споживач. І якщо до останнього часу

можливість одержання його “рентгенівського знімка” представлялася практично

не реальною, то зі становленням інтерактивних каналів зв'язку мрії про

“прозорий” покупці стали здобувати реальні форми.

Сучасне суспільство надає усе більшій кількості своїх членів право

вибору при покупці товарів і послуг. І вибір цей у першу чергу базується на

якості обслуговування. Споживач вже оцінив переваги інтерактивного контакту

з продавцем, головними з який є швидка реакція на запити, висока швидкість

виконання замовлень, зручність одержання майже необмеженої інформації.

Відмінною рисою INTERNET як нової інфраструктури маркетингу і збуту є

той факт, що тут поки не діє основний принцип ринкової економіки: попит

народжує пропозицію. Досвід багатьох країн свідчить, що не споживач

визначає обсяг цифрових послуг. Навпроти, постачальники і виробники дійдуть

висновку про необхідність сплигнути на підніжку експресу, що відходить,

“INTERNET”. І розуміється це не тільки питаннями престижу, але і

побоюванням, що кращі місця на цьому перспективному ринку розхапають інші.

(8(

3. Методи і моделі управління.

У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач:

конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських

процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і

інші.

В Україні теоретична і прикладна статистика, економіко-

математичні моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п.

розроблені досить добрі. Менш розвинена автоматизація процесів

обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень.

Однак ефективність управління залежить не тільки від способів

рішення задач, але у величезній мірі і від господарського

механізму і системи державного регулювання. Тому багато які моделі

управління (стратегічного і оперативного ), що успішно

використовуються за кордоном, не завжди можуть бути ефективно

застосовані в Україні, що пояснюється різною мірою зрілості

ринкових відносин.

Якщо розглядати способи менеджменту з позицій макроекономіки

управління організаціями, то можна помітити, що передові методи

управління найбільш активне впроваджуються в рамках діючого і

господарського механізму, що змінюється.

3.1. Сучасні методи управління

Метод управління - це сукупність (система) управлінських прийомів, що

сприяють забезпеченню високої ефективності діяльності організації. За

допомогою правильного вибору методу управління забезпечується чітка

організація процесу управління і усієї виробничо-економічної діяльності.

У практиці управління успішно застосовуються наступні методи управління:

- адміністративні;

- економічні;

- соціально-психологічні;

- комерційні;

- правові;

- дослідницькі (таблиця 2).

Сукупність застосування методів управління покликана забезпечити:

- цілеспрямованість колективу;

- організованість;

- чіткість і злагодженість роботи;

- оперативність і своєчасність рішень;

- розпорядливість, гнучкість, дисциплінованість і ініціативність.

Адміністративне управління як головний засіб управлінської

діяльності визнає адміністративну вказівку (команду), виконання якої

жорстко контролюється. Система відповідальності при цьому відповідає

потребам такого контролю. Тут пріоритет віддається командному

розпорядженню і виробництву, а не людині у виробництві.

Економічне управління характеризується пріоритетом економічних засобів

над іншими, у тому числі й адміністративними. Для здійснення такого

управління необхідна спеціальна підготовка менеджерів, що знають економіку

і розуміють економічні процеси.

Як показує світова практика, людський фактор у сучасному виробництві грає

дуже важливу роль.

Управління повинне опиратися на людський фактор у комплексному

розумінні його прояву, а також враховувати повний набір динамічних

інтересів особистості. Таке управління можна назвати соціально-

психологічним. Це управління, у центі якого – людина, його інтереси,

потреби і цінності. (7(

Таблиця 2.

|1. Методи одержання інформації: інтерв'ю, анкети, метод вибіркових |

|спостережень |

|2. Методи аналізу: системний аналіз, створення сценарію, метод |

|мережного плану, система показників, метод контрольного списку, |

|вартісний аналіз |

|3. Творчі методи: мозковий штурм, синектика, морфологічний метод |

|4. Методи прогнозування: Дельфи, статистичної екстраполяції, аналогії,|

|поперечний аналіз, економічні моделі, аналіз вхід/вихід, моделювання |

|5. Методи оцінки: аналіз статусу продукту, моделі з підрахунком |

|пунктів, шаблон, аналіз витрати (корисність), розрахунок |

|прибутковості, аналіз рівних інтервалів, аналіз ризиків, калькуляція |

|ризиків і шансів. |

|6. Методи прийняття рішень: математичні моделі, правила прийняття |

|рішень при невизначеності, таблиця рішень, "дерево рішень". |

|7. Методи представлення: функціональні діаграми, частковий опис, що |

|течуть таблиці. |

|8. Методи аргументації: презентації, переговорів. |

3.2. Сучасні проблеми управління.

Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і

напрямів, інтегрує їх в процесі управління.

Сучасний менеджмент характеризують наступні положення:

- відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту,

згідно з якими успіх підприємства визначається передусім раціональною

організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком

спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники

виробництва. Замість цього першорядною стає проблема гнучкості і

адаптованості до постійних змін зовнішньої середи. Значення

чинників зовнішнього середовища різко підвищується в зв'язку з

ускладненням всієї системи суспільних відносин ( в тому числі

політичних, соціальних, економічних), що складають середовище

менеджменту організації.

- використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу

розгляду організації в єдності її складових частин, які

нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови

успіху підприємства знаходяться у зовнішньому середовищі, причому

кордони з нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй

діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що

поступає ззовні. Щоб функціонувати, система повинна

пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі .

Страницы: 1, 2, 3