реферат, рефераты скачать
 

Страхування (контрольна)


здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі

договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови й порядок

здійснення добровільного страхування визначаються правилами

страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог

цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні

договору страхування відповідно до законодавства.

Протягом усього періоду становлення страхового ринку в Україні однієї

з найбільш дискусійних була й залишається проблема розвитку медичного

страхування .

Співвідношення і взаємодія створюваної системи обов'язкового

соціального медичного страхування, а також, що динамічно розвивається

добровільного медичного страхування хвилює в першу чергу страховиків [Л -

6].

Небезпідставними є побоювання страховиків, що введення додаткового

податку на суб'єктів підприємницької діяльності у формі платежів по

обов'язковому медичному страхуванню підірвуть економічну основу

добровільного медичного страхування.

Не секрет, що на сьогоднішній день основну масу страхових платежів по

добровільному медичному страхуванню страховики одержують від роботодавців.

Для здійснення добровільного медичного страхування індивідуальних

страхувальників необхідно пройти процес розвитку страховиками відповідної

інфраструктури й технологій.

Найбільш хворобливим для страховика є початковий етап формування

страхового полючи. Однак цей етап чи рано пізно пройти необхідно!

Як це зробити з найменшими втратами?

Добровільне медичне страхування - дуже специфічний вид страхування,

що характеризується значним ступенем невизначеності ринків, практично

повним відсутністю статистичних даних про збитковість страхових продуктів

за попередні роки.

При цьому використання офіційних статистичних даних про

захворюваність неприпустимо, тому що структура даних і їхнє джерело

споконвічно не призначені для використання в добровільному медичному

страхуванні.

Яким може бути шлях створення й впровадження ефективної моделі

добровільного медичного страхування?

Найбільш важливим для страховика є прийняття на страхування

керованого (зрозумілого, обчислювального, контрольованого) ринку, одержання

адекватного по розмірі страхового платежу, що дозволить сформувати страхові

резерви і покрити витрати на ведення справи, а також оптимізація розмірів

страхових виплат.

Широкомасштабний розвиток добровільного медичного страхування

можливий лише в тому випадку, якщо страховик запропонує потенційному

страхувальнику конкурентоспроможний ринковий продукт. Іншими словами,

страхувальнику повинне бути вигідно придбати страхову послугу по медичному

добровільному страхуванню незалежно від наявності в нього поліса

обов'язкового соціального медичного страхування [Л - 6].

Сучасна економічна ситуація в Україні практично виключає економічний

інтерес роботодавця, крім підприємств з іноземними інвестиціями, укладатися

договору медичного страхування своїх працівників.

Позахмарна мрія страховиків про віднесення витрат на добровільне

медичне страхування на валові витрати виробництва, поки так і не

реалізована, може розбитися об додатковий податок на обов'язкове соціальне

медичне страхування.

Участь страховиків в обов'язковому соціальному медичному страхуванні

безумовно, є ключовим питанням для розвитку страхового ринку. Напевно, ця

проблема буде вирішена позитивно, на користь страховиків.

Однак не слід забувати про те, що через обмеженість обсягів

обов'язкового медичного страхування навіть успішне його введення не

дозволить повною мірою вирішити проблему якісної й доступної медичної

допомоги всім шарам населення, що сьогодні платять гроші за медичну

допомогу за рахунок власних коштів .

Чи випливає страховикам сьогодні зневажати можливістю розширити

освоєну сьогодні нішу добровільного медичного страхування за рахунок

пропозиції на ринку ефективних страхових продуктів для індивідуальних

клієнтів, що належать до числа представників середнього класу суспільства.

Адже не відмовляються ж страховики страхувати автотранспорт

індивідуальних власників тільки тому, що вигідніше і спокійніше страхувати

автопідприємства, що володіють десятками й сотнями автомобілів. По суті

проблема складається тільки в тім, щоб технічно організувати огляд

транспортного засобу індивідуального власника, грамотно визначити ризики й

умови страхування, а згодом оптимізувати розмір страхової виплати, щоб не

понести збитки. Ще краще перестрахувати значну частину відповідальності,

обмінявши її на аналогічні по якості ризики колег-перестрахувальників [Л -

6].

Автострахування з великим ступенем умовності, але все-таки може

служити ілюстрацією для аналізу проблем добровільного медичного страхування

.

Поміркуйте самі: якщо в програму добровільного медичного страхування

для індивідуального клієнта включити ризики, імовірність настання яких стає

передбачувана після попереднього обстеження, проведеного з використанням IT

– технологій, а розмір виплат по окремих видах медичної допомоги обмежений

ще на стадії висновку договору страхування, те зовні складна й нерозв'язана

задача яснішає і її рішення – справа техніки, а точніше технології.

У добровільному медичному страхуванні безумовно, дуже багато нюансів

і особливостей. Фахівцям вони добре відомі. Але давайте будемо оптимістами.

Досить значна частина населення країни реально платить гроші за медичну

допомогу при настанні страхового випадку, займаючись фактично

самострахуванням.

Як цим можуть скористатися страховики? Дуже просто: по-перше,

запропонувати страхувальникам у першу чергу, фінансову послугу по

страхуванню медичних витрат. По-друге, через структуру, що асистує,

забезпечити якісну медичну допомогу без утрат часу в чергах [Л - 7].

І нарешті, саме головне: страховик може запропонувати якісно нову

послугу - збереження біологічного й професійного довголіття шляхом

систематичного моніторингу стану здоров'я застрахованого, раннього

виявлення функціональних і патологічних відхилень у стані здоров'я, а також

шляхом проведення своєчасних превентивних лікувально-профілактичних

заходів.

З погляду страховика – це найпростіша модель ефективного керування

ризиком з метою мінімізації розміру виплат. Яким чином можна організувати

подібну технологію добровільного медичного страхування на стадії висновку й

супроводу договорів страхування? [Л - 7]

Усім добре відомо, що охорона здоров'я в Україні побудовано за

принципом, що змушує людини звертатися до фахівця-медика тоді, коли вже

загублені працездатність і необхідна медична допомога. Багато страховиків з

великим чи меншим успіхом користаються послугами медиків як у державних,

так і в комерційних медустановах і структурах.

Для розвитку добровільного медичного страхування індивідуальних

клієнтів найбільш перспективними є медичні заснування, що працюють на

принципах сімейної медицини і, що використовують у медичній практиці

сімейного лікаря.

Застосування інституту сімейного лікаря в добровільному медичному

страхуванні, націленому на збереження здоров'я індивідуального клієнта,

гармонізує інтереси страховика, застрахованого і медиків.

Зниження операційних витрат страховика при проведенні добровільного

медичного страхування може бути досягнуте за рахунок широкого застосування

IT – технологій на всіх стадіях висновку й супроводу договорів страхування.

[Л - 7]

Застосування при цьому IT – технологій дозволить кожному страховику

індивідуально розробляти від найдешевших до найдорожчих страхових продуктів

для різних категорій страхувальників.

Зниження збитковості страхових продуктів при здійсненні

добровільного медичного страхування, а також підвищення диверсифікованості

ризиків легко досягається за рахунок об'єднання на договірній основі ряду

страховиків, що застосовують уніфіковану технологію страхування.

Досвід роботи страхових організацій, інших об'єднань страховиків

свідчить про те, що найбільш життєвим і ефективної є об'єднання зусиль і

ресурсів страховиків, що базуються на збігу бізнес-інтересів у розвитку

того чи іншого виду страхування. Тим більше це важливо на початкових етапах

розвитку того чи іншого сектора страхового ринку.

6. Питання 84. Квотні й ексцендентні договори пропорційного

перестрахування, їх характеристики, переваги та недоліки.

Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом,

перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання

частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика

(перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або

перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він

зареєстрований.

Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента

здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом

Міністрів України.

Пропорційне перестрахування — історично найбільш древня і власне

кажучи до кінця XIX в. єдина загальна форма перерозподілу ризику. З цього

погляду пропорційне перестрахування носить ще назву традиційного

перестрахування. Договір пропорційного перестрахування передбачає, що

частка перестрахувальника в кожнім переданому йому для покриття ризику

визначається по заздалегідь обговореному співвідношенню власної участі

цедента. Участь перестрахувальника в платежах і відшкодуванні збитку

відбувається по такому ж співвідношенню, що і його участь у покритті

ризику. В узагальненій формі пропорційне перестрахування діє за принципом

"перестрахувальник розділяє ризик цедента". Цей принцип, як буде видно

далі, не використовується в договорах непропорційного страхування. [Л - 2]

У практиці страхової роботи сформувалися наступні форми договорів

пропорційного перестрахування: квотний, эксцедентный; квотно-эксцедентный,

чи змішаний.

У договорі квотного перестрахування цедент зобов'язується передати

перестрахувальникові частку у всіх ризиках даного виду, а перестрахувальник

зобов'язується прийняти ці частки. Звичайно, частка участі в

перестрахуванні виражається у відсотку від страхової суми. Іноді участь

перестрахувальника може бути обговорено конкретною сумою (квотою). Крім

того, у договорах цього типу за бажанням перестрахувальника встановлюються

для різних класів ризику верхні границі (ліміти) відповідальності

перестрахувальника.

Договір эксцедентного перестрахування має ряд відмінностей від

договору квотного перестрахування. Эксцедентне перестрахування може

привести до повного вирівнювання тієї частини страхового портфеля, що

залишилася в якості особистої участі цедента в покритті ризику .

Приступаючи до висновку договору эксцедентного перестрахування, сторони

визначають розмір максимальної власної участі страховика в покритті

визначених груп ризику. Для цього прибігають до аналізу статистичних даних

і проведенню актуарных розрахунків. Максимум власної участі страховика

називається эксцедентом.

Перевищення страхових сум за встановлений рівень (лінію) власної

участі страховика в покритті ризику передається в перестрахування одному чи

декільком перестрахувальникам. Дане перевищення страхових сум ризику,

переданих у перестрахування, називається надбанням эксцедента.

Договір эксцедентного перестрахування визначає максимальний рівень у

кожній групі ризиків, що перестрахувальник зобов'язаний прийняти в

покриття. Максимум участі перестрахувальника в покритті ризику називається

кратністю власної участі цедента. Якщо, наприклад, максимум участі

перестрахувальника дорівнює 9 часткам власної участі цедента, то, виражаючи

мовою страхової термінології, договір перестрахування передбачає покриття 9

часткою (ліній), чи 9 перестрахувальних максимумів.

При висновку договору эксцедентного перестрахування виключаються будь-

які ризики, страхова сума яких чи менше дорівнює встановленому для даного

портфеля кількості часткою власної участі страховика. І навпаки, ризики,

страхова сума яких перевищує власну участь страховика, вважаються

перестрахованими. Відсоток перестраховки буде тим більше, чим вище страхова

сума для даного ризику.

Договір змішаного перестрахування — квотно-эксцедентный —

застосовується на практиці відносно рідко. Він являє собою сполучення двох

перерахованих вище видів перестрахувальних договорів. Портфель даного виду

страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків

понад установлену квоту (норми) у свою чергу підлягає перестрахуванню на

принципах эксцедентного договору. [Л - 2]

У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в

перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх

загального розміру, отриманого з початку календарного року,

перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за звітний

період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України. [Л – 1]

У декларації страховик (перестрахувальник) зобов'язаний вказати

інформацію про ризики та об'єкти страхування, які

перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів -

перестраховиків та про перестраховиків брокерів, іншу інформацію,

визначену Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки

страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.

Практичне завдання

Нарахувати тарифну ставку для страхування ризику пошкодження

електроприладу і накреслити її структурну схему за таких умов: застраховано

100000 електроприладів на суму S грн. кожен, з них Кв шт. можуть вийти з

ладу. Статистичні дані про електроприлади, що знаходились на ремонті по

місяцях:

на 31.01 - 789 шт. 31.07 – 890 шт.

28.02 – 678 шт. 31.08 - - шт.

31.03 – 1489 шт. 30.09 – 789 шт.

30.04 – 559 шт. 31.10 - - шт.

31.05 – 568 шт. 30.11 – 1280 шт.

30.06 - - шт. 31.12 – 459 шт.

Під час ремонту на кожен телевізор у середньому витрачено Q грн.

Витрати на ведення страхової справи складають с % від тарифної брутто-

ставки, прибуток складає П % від собівартості. Статистичні дані й

розрахунки відхиленні від значення середньої звести в таблицю.

Вихідні дані для нарахування тарифної ставки:

S = 2130 грн. с = 19,5 % Q =

432 грн.

Kв = 720 шт. П = 5,5 %

Розв'язок.

1. Обчислюємо тарифну нетто-ставку у першому наближенні:

Тн = 100 х q х К (1);

Тн – тарифна нетто-ставка;

100 – 100 грн.;

q – ймовірність настання страхового випадку;

К – коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої страхової

суми на один договір.

1. У першому наближені розраховуємо ймовірність настання

страхового випадку:

q = Кв / Кд

Кв – кількість виплат за певний період;

Кд – кількість договорів за певний період.

q = 720 / 100000 = 0,0072;

2. Обчислюємо коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої

страхової суми на один договір:

K = Q / S = 432 / 2130 = 0,203;

Тоді нетто-ставка дорівнює:

Тн1 = 100 х 0,0072 х 0,203 = 0,15 (грн. з кожної грн.)

2. Визначаємо ризиковане навантаження. Розрахунок імовірного настання

страхового випадку дає можливість визначити середню величину цих

подій. Але бувають відхилення від середньої величини в більшу або

меншу сторону. У випадку більшого відхилення у страховика виникає

дефіцит, у меншого – його запас. З цією метою створюється

резервний фонд. Визначення резервного фонду (РФ) залежить від

стійкості статистичного ряду. Тому перевіряємо ряд на стійкість.

1. Перевіряємо ряд на стійкість.

1. Визначаємо медіану:

Ранжирований ряд: 459, 559, 568, 678, 789, 789, 890, 1280, 1489.

М = 789.

Медіана ряду М = 789 шт.

2. Обчислюємо середню кількість страхових подій за формулою:

х = Ех / n; х – кількість подій, n –

страховий період.

Статистичні дані й розрахунки відхилень від значень середньої зводимо

в таблицю.

Табл. 1 Розрахунок тарифної ставки страхового ризику.

|місяці |х |(х-хсер) |(х-хсер)2 |

|січень |789 |-44 |1936 |

|лютий |678 |-155 |24025 |

|березень |1489 |656 |430336 |

|квітень |559 |-274 |75076 |

|травень |568 |-265 |70225 |

|червень | | |0 |

| |- |- | |

|липень |890 |57 |3249 |

|серпень | | |0 |

| |- |- | |

|вересень |789 |-44 |1936 |

|жовтень | | |0 |

| |- |- | |

|листопад |1280 |447 |199809 |

|грудень |459 |-374 |139876 |

|разом |7501 |4 |946468 |

|хсер |7501 / 9 = 833 | | |

Порівнюємо значення медіани і значення хсер; визначаємо стійкість

ряду:

хсер – 100 %

М - r r = (789 х 100) / 833 =

94,72;

Якщо ряд > 75 % - ряд стійкий. В нашому випадку ряд = 94,72%, що є

> за 75%, і в якості ризикованої надбавки, що створює резервний фонд

приймаємо двохкратне середньоквадратичне відхилення.

2.2. Обчислюємо показник середньоквадратичного відхилення за

формулою:

G = G2 = E(x-xсер)2 / n = 946468 / 9 =

324,3

2. Обчислюємо ризиковану надбавку, яка створить резервний фонд:

2 х 324,3 = 648,6.

3. З урахуванням ризикованої надбавки обчислюємо ймовірність настання

страхового випадку та розмір нетто-ставки з використанням

вищенаведених формул:

q1 = (833 + 648,6) / 100000 = 0,015;

Тоді Тн2 = 100 х 0,015 х 0,203 = 0,30;

4. Обчислюємо частку платежу, що йде у резервний фонд (РФ):

РФ = Тн2 – Тн1 = 0,3 – 0,15 = 0,15;

5. Обчислюємо частку платежу, що йде в страховий фонд (Стрф):

Стрф = Тн2 – РФ = 0,3 – 0,15 = 0,15 (грн.)

6. Обчислюємо розмір тарифної ставки. Згідно інструкції ліцензії

страхової діяльності, розмір страхового резервування повинен бути

не більше 50% від страхових платежів, а тариф дорівнює подвійній

нетто-ставці.

Тбр1 = 2 х Тн2 = 2 х 0,3 = 0,6;

7. Визначаємо витрати на ведення страхової справи і частку платежу,

що йде у прибуток. Ці витрати встановлюються у певному процентному

відношенні, а прибуток до собівартості:

НС = Тбр1 х с = 0,6 х 19,5% = 0,12 (грн.);

Визначаємо тепер прибуток:

Пр = (Стрф + Рф + Нс) х с = (0,15 + 0,15 + 0,12) х 5,5% = 0,02;

8. Загальна методика розрахунку брутто:

Тбр2 = Стрф + РФ + НС + Пр = 0,15 + 0,15 + 0,12 + 0,02 = 0, 44 (грн.

на 100 грн. вартості електроприладу).

9. Страховий платіж страхувальника за 1 електроприлад складає:

2130 – 100

Р – 0,44 Р = 2130 х 0,44 / 100 = 9,37;

10. Схема структури тарифної ставки має вигляд:

2130 – 100

Р – 0,30 Р = (2130 х 0,3) / 100 = 6,39;

2130 – 100

Р – 0,15 Р = (2130 х 0,15) / 100 = 3,2;

2130 – 100

Р – 0,02 Р = (2130 х 0,02) / 100 = 0,43;

2130 – 100

Р – 0,12 Р = (2130 х 0,12) / 100 = 2,56.

Таким чином, щоб застрахувати на визначених умовах електроприлад

страхувальнику потрібно внести страховий платіж у розмірі 9,37.

ВИСНОВКИ

У контрольній роботі я детально проаналізував деякі питання з

напрямку страхування, зокрема, навів форми організації фондів страхового

захисту, розкрив суть ризику та розміру шкоди, розглянув роль посередників

у страхуванні та види страхових об’єднань, привів свою точку зору з такого

питання як добровільне медичне страхування, та описав деякі види договорів

пропорційного перестрахування.

У другій частині своєї контрольної я представив розв’язок практичного

завдання, тобто задачі. На практиці навчився визначати суму страхового

платіжу, тарифної ставки, брутто-ставки, нетто-ставки та інше.

Отже, ця контрольна свідчить про те, що система страхування досить

складна в організаційному плані, не зовсім досконало врегульована

законодавча база, досить не прийнятий закон про обов’язкове медичне

страхування, тому, фахівцям цієї галузі ще належить проробити

великомасштабну частину роботи по удосконаленню всієї системи. І в цьому

напрямку не достатньо поверхневих знань для того щоб успішно реалізувати

всі заходи, а треба бути майстром своєї справи.

Література, що використовувалась у роботі:

1. Закон України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.96

2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. - Київ: Знання, 1998.

- 216 с.

3. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець, д-

р екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.

4. Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів / За

редакцією П. Д. Біленчука, О. Ф. Філонюка, І. В. Яковенка. - Київ: Атіка,

1999. - 464 с.

5. Біленчук Д. П., Біленчук П. Д., Залєтов О. М., Клименко Н. І. Страхове

право України. - Київ: Атіка, 1999. - 368 с.

6. Інтернет журнал “Страхова справа” - http://uainsur.com

7. © Український сервер страхування "Insurance Online", 2000-2002.

8. Конспект лекцій … №067-185.

-----------------------

Резервний фонд

3,19

Прибуток

0,43

Витрати на ведення справи 2,56

Нетто-ставка

6,39

Страховий фонд

3,2

Навантаження

2,98

Брутто-ставка

9,37

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.