Організація і проведення рятувальних робіт на об`єктах із сильнодіючими отруйними речовинами

Організація і проведення рятувальних робіт на об`єктах із сильнодіючими отруйними речовинами

Вступ

У результаті впливу стихійних сил природи, поки ще не повністю підвладних людині, аварій, катастроф, а також застосування сучасних засобів ураження у воєнний час, можуть утворюватися численні вогнища ураження, які викликають екстремальні ситуації, що порушують нормальну життєдіяльність людей і роботу об'єктів та сприяють утворенню великих зон радіоактивного зараження (РЗ), катастрофічного затоплення і виникнення масових пожеж. А це, у свою чергу, може завдати економіці країни і населенню величезних збитків, пов'язаних з руйнуванням будівель і споруд, знищенням матеріальних цінностей, порушенням процесів виробництва, масової загибелі людей і тварин. Для ліквідації наслідків, викликаних надзвичайними ситуаціями, передбачається проведення РІНР.

Проведення рятувальних та інших не ліквідаційних робіт (РІНР) – одне з головних завдань ЦО. Воно повинно вирішуватися силами ЦО у взаємодії з військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил і спеціалізованими формуваннями інших міністерств та відомств.

Заходи щодо організації і проведення РІНР у районах стихійних лих, а також у можливих вогнищах ураження від застосування сучасного зброї плануються і готуються у мирний час. У випадку факту лиха вони уточнюються і проводяться з урахуванням обстановки, що склалася.

Одним із основних способів захисту населення при аварії на об`єктах господарювання (ОГ) з викидом СДОР або радіоактивних речовин є використання виробничим персоналом і населенням засобів індивідуального захисту.

Мета роботи – з`ясувати як здійснюється організація та проводиться рятувальних робіт на об`єкті ТОВ «Ратибор» смт. Куликівки при виникненні аварії з витоком СДОР (аміаку або фреону).

Завдання:

1.     проаналізувати основи організації та проведення РІНР на об`єкті;

2.     з`ясувати послідовність проведення та залучення сил та засобів для проведення РІНР на території об’єкта;

3.     дати загальну характеристику найбільш поширених видів СДОР, витікання яких можливе при аварії на хімічно-небезпечних обкатах;

4.     охарактеризувати індивідуальні засоби захисту, які застосовують на об`єкті при виникненні аварії з витоком аміаку або фреону;

5.     з`ясувати в чому полягають особливості проведення РІНР в зоні ВХУ;

6.     розглянути, які прилади хімічної розвідки використовуються при виникненні аварії на території ТОВ «Ратибор».

Предмет дослідження – особливості аварій з витоком СДОР

Об`єкт дослідження – організація та проведення РІНР на території ТОВ «Ратибор» смт. Куликівка.

Дія сильнодіючих отруйних речовин може викликати не відновні зміни в організмі людини, які досить часто призводять до смертельних випадків. На випадок виникнення аварій на об`єктах особовий склад робітників та сил ЦО територіального значення повинні бути достатньо кваліфіковано підготовлені до проведення рятувальних робіт, тому дане питання має велике значення та актуальність.

 

 

1. Основи організації проведення рятувальних робітна об`єктах із СДОР

1.1 Цілі і зміст РІНР

РІНР мають різний зміст, але організовуються і проводяться, як правило, одночасно, як єдиний комплекс. При цьому обов'язково враховується, що кожному виду стихійних лих властиві свої специфічні особливості, з яких випливають певні вимоги до складу сил, що залучаються, їх технічного оснащення і способів дій.

РІНР і в мирний, і у воєнний час проводяться:

·                   для порятунку людей, надання першої медичної допомоги постраждалим і ураженим та евакуації їх у лікувальні установи;

·                   локалізації аварій і усунення ушкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт;

·                   ліквідації аварій, які загрожують життю людей;

·                   забезпечення життєдіяльності міст і ОГ;

·                   створення необхідних умов проведення відбудовних робіт.

До рятувальних робіт відносяться: відшукання потерпілих; розкриття зруйнованих, пошкоджених і завалених сховищ та укриттів і діставання з них, а також з частково зруйнованих або палаючих будинків й інших споруд, людей; падання постраждалим першої медичної допомоги; винесення (вивезення) їх з вогнищ ураження до місця розміщення медичних формувань і установ; надання необхідної лікарської допомоги ураженим і евакуація їх на лікарняну базу [11].

У ході рятувальних робіт проводять: розвідку вогнищ ураження і маршрутів виступу формувань на ділянки (об'єкти) робіт; локалізацію гасіння пожеж на ділянках проведення робіт і шляхах виходу до них; подачу повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою; виведення (вивезення) населення з небезпечних місць і зон зараження та затоплення в безпечні райони; санітарну обробку людей і знезаражування одягу, дезактивацію і дегазацію техніки, транспорту і засобів захисту, знезаражування території і споруд, продовольства, харчової сировини, води і фуражу.

До невідкладних відносять роботи, проведені для створення умов успішних і безпечних рятувальних робіт, забезпечення життєдіяльності міст та запобігання подальших руйнувань і втрат серед населення в результаті впливу вторинних факторів ураження; це локалізація аварій, які загрожують життю людей, відновлення діяльності найважливіших ОГ, функціонування інженерних і транспортних мереж, споруд міського господарства [7].

При проведенні таких робіт прокладають колонні шляхи; влаштовують проїзди в завалах і па заражених ділянках; відновлюють пошкоджені мости і роблять переправи; локалізують аварії на енергетичних, газових, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах; відновлюють окремі установки і мережі водопроводу, енергопостачання, лінії зв'язку; зміцнюють чи руйнують конструкції, які загрожують обвалом і перешкоджають безпечному руху людей та техніки, проведенню рятувальних робіт; ремонтують і відновлюють пошкоджені захисні споруди для подальшою їх використання.

У ході РІНР здійснюються також: санітарне очищення вогнищ ураження, медична розвідка для оцінки санітарно-епідемічної обстановки і визначення потрібної кількості медичних сил; організація комендантської служби й охорони громадського порядку; збирання матеріальних цінностей; забезпечення харчуванням і предметами першої необхідності населення, яке залишилося без домівок.

Для запобігання чи зменшення збитків від очікуваних стихійних лих передбачається проведення комплексу організаційних та інженерно-технічних заходів, таких як будівництво берегозахисних і берегоукріплюючих споруд, обвалування і підсипання дамб, штучне зниження інтенсивності танення льодовиків і снігу тощо.

РІНР організовують у максимально короткі терміни і проводять безперервно вдень і вночі, у будь-яку погоду, до повного їх завершення [8].

1.2 Послідовність проведення і способи виконання рятувальних робіт

Внаслідок надзвичайних ситуацій у населених пунктах країни і на підприємствах можуть виникнути руйнування, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами. Люди можуть опинитися у завалах, пошкоджених та палаючих будинках, інших непередбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цими обставинами буде потрібне проведення заходів із рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, що не пов'язані з рятуванням людей. Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою порятунку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. При проведенні РіНР великого значення має дотримання певних умов. Такими умовами є: своєчасне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР, своєчасне ведення розвідки, швидкий рух і введення сил у осередок ураження, безперервне проведення РіНР до їх повного завершення, тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР, і всебічне забезпечення їх діяльності [8].

Заходи, що відносяться до рятувальних робіт:

·                   розвідка маршрутів, за якими вводяться або виводяться формування ЦО;

·                   локалізація і гасіння пожеж;

·                   пошук і рятування людей з-під завалів;

·                   відкриття зруйнованих захисних споруд і рятування людей;

·                   подача повітря у завалені захисні споруди;

·                   надання ураженим першої медичної допомоги та їх евакуація;

·                   санобробка людей та знезараження їх одягу;

·                   знезараження місцевості, споруд, техніки.

Крім рятувальних робіт, в осередках ураження проводяться невідкладні роботи, до яких відносяться:

·                   прокладання маршрутних шляхів на заражених територіях і будування проїздів у завалах;

·                   локалізація аварій на комунально-енергетичних мережах, лініях зв'язку та їх відновлення;

·                   закріплення або ліквідація конструкцій споруд, які загрожують падінням та перешкоджають проведенню рятувальних робіт;

·                   ліквідація боєприпасів та інших вибухонебезпечних предметів (балони з газом, бочки з бензином тощо).

Керівництво проведенням усіх цих робіт у надзвичайних ситуаціях проводяться надзвичайними комісіями держави, області, міста тощо [11].

При аваріях на об'єктах народного господарства, установах, якщо їх наслідки не виходять за межі об'єктів захисних зон, керівництво роботами проводиться адміністрацією підприємств.

Виникнення стихійних лих, а також аварій та катастроф можна в деяких випадках прогнозувати. Ці прогнози, як правило, закладаються в плани ЦО підприємств, установ, що передбачають попереджувальні заходи, які повинні зменшити наслідки аварій і катастроф.

Характер та обсяг таких заходів залежать від виду та рівня аварії або стихійного лиха, масштабів і часу їх виникнення.

Загалом до таких заходів відносяться:

·                   приведення в готовність засобів захисту;

·                   перевірка готовності систем оповіщення;

·                   підготовка і видача населенню засобів індивідуального захисту та особистої профілактики;

·                   проведення санітарно-епідеміологічних заходів;

·                   підготовка до евакуації або відселення та їх проведення;

·                   вивезення матеріальних цінностей;

·                   захист продуктів харчування, джерел води тощо;

·                   герметизація приміщень і т. п.

Способи і послідовність проведення цих робіт залежать від обставин, що склались у районі аварії чи катастрофи, та наявності Сил і засобів для проведення таких робіт.

Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації проводиться для відновлення роботи підприємств, організацій, навчальних закладів тощо [10].

При ліквідації наслідків надзвичайної ситуації здійснюються такі заходи:

·                   розвідка осередків надзвичайних ситуацій;

·                   локалізація і гасіння пожеж;

·                   відбудова споруд і шляхів сполучення;

·                   проведення ізоляційне обмежених заходів в осередках інфекційного зараження;

·                   проведення спецобробки населення;

·                   дезактивація, дегазація техніки, майна, доріг, місцевості тощо.

Розвідку осередків надзвичайних ситуацій проводять сили Збройних сил (ЗС), ЦО і невоєнізовані формування підприємств, організацій тощо.

Воєнізовані сили розвідки ЗС і ЦО включають підрозділи радіаційної, хімічної, біологічної та інженерної розвідок. У завдання цих підрозділів входить виявлення загального стану в осередках та визначення меж ураження, руйнування, повені і пожеж, а також виставлення спостереження на особливо важливих напрямках (станціях, переправах, перехресті доріг тощо) [9].

У місцях розташування евакуйованого населення, на маршрутах виходу з осередків надзвичайних ситуацій розвідка ведеться силами невоєнізованих формувань підприємств та організацій.

Аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи проводяться додатково до заходів, вжитих підрозділами ЗС, ЦО, медичних установ в осередках надзвичайних ситуацій. Ці роботи виконує населення, яке потрапило в осередок або розміщене на шляху розширення ураженого повітря, пожежі, повені тощо. Для допомоги у проведенні цих робіт в осередки надзвичайних ситуацій направляють сили і засоби спеціальних формувань ЗС, ЦО, Мінохорони здоров'я, комунальних служб, Міністерства охорони навколишнього середовища та інші.

Локалізація і гасіння пожеж проводяться з метою збереження матеріальних цінностей держави й окремих громадян. Здійснюється це протипожежними формуваннями ЗС, ЦО, МВС, Мінохорони навколишнього середовища із залученням до цих робіт робітників, службовців і населення, що близько проживає до осередку надзвичайної ситуації.

Відбудова споруд і шляхів сполучення здійснюється з метою поновлення роботи життєво важливих органів міста, району тощо. До них належать: телеграф, телефон, лікарні, мости, залізниця, шляхи евакуації і підвезення матеріальних засобів та інші.

Щоб запобігти поширенню епідемічних хвороб, проводять протиепідемічні заходи. До цих робіт залучають медичні заклади, санітарні дружини підприємств, навчальних закладів [7].

Усі протиепідемічні заходи в осередку організовує санепідемстанція або пересувний протиепідемічний загін. Проводять цю роботу медичні служби поліклінік, амбулаторій та інших лікувально-профілактичних заходів.

1.3 Сили і засоби для проведення рятувальних робіт

Для проведення рятувальних робіт залучаються невоєнізовані формування – ЦО, військові частини і підрозділи, медорганізації тощо. Невоєнізовані формування мають у першу чергу проводити рятувальні роботи на об'єктах народного господарства.

До них входять формування загального призначення, які мають у своєму складі аварійно-технічні формування, формування механізації робіт тощо. Вони можуть бути посилені протипожежними, дорожніми, автомобільними та іншими підрозділами.

Від швидкості та рішучості дій формувань залежить життя багатьох людей та збереження матеріальних цінностей.

При рятувальних роботах потрібно дотримуватись таких заходів безпеки:

1.                 пересування людей і автомобілів дозволяється тільки позначеними та розвіданими шляхами;

2.                 забороняється вести роботи біля конструкцій, які загрожують падінням;

3.                 зберігати режим радіаційного та хімічного захисту;

4.                 проведення робіт у задимлених та загазованих приміщеннях групами по 2 – 3 чоловіки в особистих засобах захисту;

5.                 проведення робіт на електромережах, електроустановках тільки після їх. відключення і заземлення;

6.                 освітлення ділянок роботи вночі та за несприятливої погоди.

Під стійкістю роботи об'єкта народного господарства розуміють здатність підприємства, установи попереджувати виникнення виробничих аварій, катастроф, протистояти впливу уражаючих факторів, аби запобігти або зменшити загрозу життю і здоров'ю робітників і службовців, матеріальних втрат, а також забезпечити відновлення порушеного виробництва в мінімально короткий термін [7].

Стійка робота промислового підприємства складається:

а) зі стійкості інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енерго-, газо-, водозабезпечення тощо) до дії зовнішніх факторів при аваріях, катастрофах, а також при застосуванні щодо них сучасної зброї;

б) зі стійкості виробничої діяльності (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, поновлення роботи у стислі терміни).

Фактори, від яких залежить стійка робота об'єктів у НС мирного і воєнного часу:

1. Надійність захисту робітників і службовців;

2. Безпечність розташування об'єкта щодо зон масштабних зруйнувань;

3. Можливість інженерне-технічного комплексу протистояти вражаючим діям сучасної військової зброї;

4. Безперервність постачання електроенергією, паливом, газом і всім необхідним для випуску продукції;

5. Надійність керування виробництвом, силами і засобами ЦО;

6. Підготовленість підприємства до поновлення виробництва і проведення рятувальних робіт.

З вище перерахованих факторів випливають такі шляхи і засоби підвищення стійкості підприємств, установ, навчальних закладів України:

·                   нагромадження фондів захисних споруд і засобів індивідуального захисту;

·                   будівництво важливих підприємств за межами зон можливих зруйнувань;

·                   підсилення і дублювання енергетичних потужностей;

·                   розширення зв'язків між галузями промисловості і підприємствами;

·                   утворення матеріально-технічних резервів;

·                   підтримування сил ЦО в постійній готовності.

2. Класифікація і фізико-хімічна характеристика найбільш небезпечних СДОР і засоби захисту від них

2.1 Класифікація і фізико-хімічна характеристика найбільш небезпечних СДОР

Бурхливий розвиток хімії як науки відзначається насамперед створенням могутньої промисловості, ростом асортименту хімічних речовин, які використовуються у промисловості, сільському господарстві і побуті, деякі речовини токсичні і шкідливі для здоров'я людини. Їх називають сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Деякі види цих речовин є у великих кількостях на підприємствах, які їх виготовляють або використовують. У випадку аварії вони можуть бути розлиті або викинуті в атмосферу. Це може призвести до отруєння людей не тільки на цьому Об'єкті, але і за його межами, в найближчих населених пунктах.

Найбільш поширеними СДОР є хлор і аміак.

Хлор – зеленувато-жовтий газ з різким запахом. Хлор у 2,5 рази важчий за повітря. Температура кипіння – 34,6 °С (навіть взимку знаходиться в газоподібному стані). Смертельна концентрація при одногодинній експозиції – 0,1 мг/л. Гранично допустима концентрація в повітрі 0,001 мг/л. Хлор застосовують для виготовлення численних неорганічних та органічних сполук. Його використовують у виробництві соляної кислоти, хлорного вапна, гіпохлоридів, хлоратів та ін. Велика кількість хлору використовується для відбілювання тканин і целюлози, яка йде на виготовлення паперу. Хлор застосовують також для стерилізації питної води і знезараження стічних вод. У кольоровій металургії його використовують для хлорування руд, що є однією з стадій добування деяких металів. На основі хлороорганічних продуктів виготовляють різні пластмаси, синтетичні волокна, каучуки, замінники шкіри. Визначається наявність хлору приладами ВПХР та УГ‑2, індикаторною трубкою з трьома зеленими кільцями.

Страницы: 1, 2, 3