реферат, рефераты скачать
 

Методи та засоби комп’ютерних інформаційних технологій


Методи та засоби комп’ютерних інформаційних технологій

Національний університет харчових технологій

Заочний факультет м. Сміла

Навчальна група  З-ІТ

Предмет «Методи та засоби комп’ютерних інформаційних технологій»

Контрольна робота

 

Варіант 3.

Перелік питань:

1.    Текстовий редактор Microsoft Word: Перевірка і заміна тексту: підстановка тексту, який часто використовується, здійснення пошуку та заміни в тексті.

2.    Створення листів злиття в текстовому редакторі Microsoft Word.

3.    Фільтрація бази даних в табличному процесорі Microsoft Excel

4.    Система математичної алгебри MathCAD: обчислення функцій та виразів у заданому діапазоні.

5.    Внутрішні і зовнішні команди MS DOS.

Відповіді на питання:

1.    Щоб знайти у тексті потрібне слово або вираз, можна скористатися командою Найти в меню Правка або комбінацією Ctrl + F (Find – знайти). У вікні пошуку (мал.1) потрібно задати текст, який потрібно знайти, напрям пошуку (вперед – від поточного положення курсора до кінця тексту, назад – від поточного положення курсора до початку тексту, везде – пошук по всьому тексту) і натиснути кнопку Следующее (Найти далее) стільки раз, скільки потрібно, щоб продивитися всі цікавлячи користувача об’єкти.

мал.1. Пошук тексту

      Навіть вийшовши з вікна пошуку зберігається можливість продовжити пошук, натиснувши Shift + F4.

Кнопка Заменить у вікні пошуку відкриває вікно заміни (мал.2). також це вікно можна викликати командою Заменить в меню Правка і комбінацією клавіш Ctrl + Н.

мал. 2. Пошук з заміною

      Тут з’являється новий рядок Заменить на, куди потрібно вводити текст для заміни. Кнопка Заменить – заміна поточного тексту, Заменить все – заміна вибраного тексту у всьому документі, Найти далее – від поточного положення курсора до кінця тексту.

      У Microsoft Word є сильний механізм пошуку по масці. Для цього застосовуються символи підстановки: * (будь-яка кількість будь-яких символів), ? (один будь-який символ), < (початок слова), > (кінець слова).

      Якщо, крім звичайного тексту, потрібно відшукати невидимі знаки (кінець абзацу, табулятора або нерозривного пробілу) або спеціальні символи (тире, перенос, дефіс), вставлену в текст графіку, зноску або примітку, потрібно натиснути кнопку Специальный (з’являється у відповідному меню після натискання кнопки Больше) (мал. 3).

мал. 3. Пошук і заміна спец символів.

      За допомогою кнопки Формат можна відшукати стиль, шрифтове або абзацне оформлення. Після її натискання можна побачити список того, що можна віднайти (мал. 4).

мал. 4. Пошук і заміна оформлення тексту.

      Для перевірки орфографії у Microsoft Word є вбудована програма перевірки орфографії (спеллер, спелчекер). Якщо у текстовому редакторі вводиться невідоме для його словника слово, то воно підкреслюється червоною хвилястою лінією, а граматичні помилки (зайві або пропущені коми, несогласованість слів) – зеленою хвилястою лінією.

      Побачивши свою помилку, можна її зразу ж виправити, виділивши слово з помилкою і викликавши на ньому контекстне меню. У ньому можна вибрати із декількох варіантів правильне написання або, якщо такого слова немає у словнику, то додати його, вибравши пункт меню Добавить в словарь. Або ж можна просто пропустити слово у даному випадку чи у всьому тексті.

      Для того, щоб швидко перейти до наступного невпізнаного слова, достатньо двічі клацнути на кнопці із зображення книжечки .

Для слів або виразів, які часто зустрічаються в тексті, можна скористатися автозаміною (викликається в меню Рецензирование (для Microsoft Word 2007) > Правописание > Параметры > Параметры автозамены)(мал.5).

Мал. 5. Автозаміна.

      У вікні, що відкрилося, можна переглянути параметри автозаміни, встановлені автоматично, встановити свої параметри. Для автоматичного виправлення найбільш поширених помилок у тексті або при введенні довгих слів у вікні Заменить вводиться слово, яке буде автоматично замінятися. Вибирається тип тексту і вводиться слово, на яке зміниться введене у вікні Заменить. Для підтвердження натиснути кнопку ОК. Таким чином можна заміняти і скорочені варіанти слів, наприклад: якщо у тексті часто зустрічається слово «ідентифікація», то для того, щоб полегшити і прискорити його введення, у вікні Заменить можна написати просто «ід», а поруч вводиться слово «ідентифікація». Тепер у тексті автоматично буде проводитися заміна «ід» на «ідентифікація».

2.    Злиття застосовується у випадках, коли потрібно створити набір інструментів, наприклад, наклейки з адресами або конверти на бланках, які розсилаються великій кількості клієнтів. Кожен лист містить як загальні, так і індивідуальні відомості. Індивідуальні відомості поступають із джерела даних.

Процес злиття складається із кількох дій.

·        Настройка основного документа (текст або графіка, які є спільними для всіх версій документу).

·       Підключення документа до джерела даних (містить відомості, які є індивідуальними для кожного клієнта).

·       Створюється копія основного документа для кожного елемента.

·       Перегляд і закінчення злиття.

·       Для злиття з почтой використовуються команди меню Рассылки.

Для настройки основного документа потрібно запустити Word. Автоматично відкривається пустий документ. На вкладці Почта в групі Слияние потрібно вибрати команду Начать слияние. вибирається тип документу.

Комплект документів на бланку або повідомлення електронної пошти – основний вміст усіх листів або повідомлень є однаковим, але кожен з них містить відомості, призначені для певного користувача. Для створення документів цих типів потрібно вибрати Письма або Электронные письма.

Щоб виконати злиття даних у основному документі, його необхідно підключити до джерела даних. Для вибору файлу даних на вкладці Почта в групі Слияние потрібно вибрати команду Выбрать получателей. Щоб обмежити список отримувачів, на вкладці Почта в групі Слияние вибрати команду Изменить список.

У якості джерела даних можна використовувати у Excel будь-який лист або діапазон книги; Access — будь-яку таблицю або запит

Після підключення основного документа до файлу даних можна вводити текст документу і додавати текстові заповнювачі, де у кожній копії документа мають бути унікальні місця (мал. 6).

Мал 6. Вибір полів злиття.

При переміщенні поля в основний документ мається на увазі, что в місці його розміщення має з’явитися певна категорія даних, наприклад прізвище (мал. 7).

Мал. 7. «Шаблон» злиття листа.

При вставці поля злиття в основний документ ім’я поля завжди береться в подвійні лапки (дозволяють відрізняти поля в основному документі від звичайного тексту) (мал. 8).

Мал 8. Вставка полів у лист.

Після того, як поля додані в основний документ, можна переглянути попередні результати злиття. Якщо вони задовольняють користувача, то процес злиття завершується.

Для перегляду потрібно на вкладці Рассылки клацнути Просмотреть результаты

Для друку на вкладці Почта в групі Завершение потрібно вибрати пункт Завершить и объединить, а потім клацнути Печать документов.

3.    Фільтрація таблиці у Microsoft Excel – це можливість бачити не всю таблицю (якщо вона надто велика за розмірами), а лише потрібну в даний момент її частину. Наприклад, є таблиця з результатами роботи представників певної організації у різних містах (мал.9). для того щоб не виводити всю таблицю, а знайти дані лише по певному місту (представнику, періоду) потрібно виділити всю таблицю і у меню Данные вибрати пункт Фильтр, а у ньому – рядок Автофильтр.

Мал. 9. Вихідна таблиця «Представники по містах».

      Після цього у кожній ячейці першого рядка з’явиться по кнопочці зі стрілкою, яка позначає наявність якогось списку.

      Клацнувши на кнопочці в стовпчику Місто з’явиться список всіх введених міст. Якщо вибрати, наприклад, Київ, то з’являться записи, які характеризують роботу по місту Києву.

По відфільтрованій ділянці таблиці можна обраховувати суми, множити та ін. операції. Для цього досить клацнути на вільну ячейку, нажати сігму  і виділити всі показані на листі рядки і відразу це порахує функція Промежуточные итоги. Її відмінність від простої функції додавання полягає у тому, що вона обраховує лише видимі (відфільтровані) рядки, а невидимі не враховує. При зміні фільтру змінюються і проміжні результати.

Якщо потрібно вивести рядок Итого, якого у списку немає, то потрібно виконати наступні дії. У рядку в списку фільтрів потрібно вибрати Текстовые фильтры > Настраеваемый фильтр. Після цього на екрані з’явиться вікно Пользовательский автофильтр (мал. 10). Критерії відбору можуть бути і складніші, ніж на малюнку. Так, крім «=» можна вибрати «<», «>», «?», «?», «<>», можна користуватися маскою (з використанням символів ? і *). Може бути задано декілька ключів, можна задати умови фільтрації одразу в декількох стовпчиках.

Для того, щоб знову побачити всю таблицю цілою досить просто натиснути ще раз кнопку Автофильтр .

Мал.10. фільтрація за двома умовами.

4.    Система MathCAD проводити обчислення операторів та функцій, для яких заданий діапазон з постійним або змінним кроком.

      Системообразуючими елементами вхідної мови в MathCAD є оператори і функції. Оператор позначається одним або послідовністю символів і викликав в середовищі MathCAD певну математичну дію або операцію. Функція, на відміну від операторів, має власне ім’я, за яким відкриваються дужки, а в дужках приводиться список аргументів. Функція повертає обраховане значення , відповідне до набору аргументів. Якщо на символі оператора або на імені функції встановити курсор і натиснути кнопку F1, то відкривається відповідна сторінка довідки з поясненнями.

    Оператори MathCAD вводяться двома способами: спеціальною клавішею чи поєднанням клавіш або кнопкою на одній із палітр панелі Math.

      За ознаками доступності і важкості функції діляться на елементарні і спеціальні. Перші визначені в самій комп’ютерній системі математики, являються вбудованими в неї. Більшість елементарних функцій має один параметр.

      Оскільки система постійно вдосконалюється, то постійно поповнюється і список вбудованих функцій. , деякі функції, які раніше використовувались лише в спеціальних цілях, потрапляють і в цей список.

      Функція MathCAD вводиться наступним чином: спеціальною клавішею або кнопкою з піктограмою  на панелі інструментів Standard , що відкриває список вбудованих функцій.

      MathCAD дозволяє додавати числа, задані у вигляді вектора з постійним або зі змінним кроком. При цьому числа можуть бути задані у вигляді функцій.

      Додавання відбувається за допомогою шаблона. Користувач заповнює маркери введення, відмічені чорними прямокутниками, і отримує відповідь натисканням клавіші <=> або <Shift> + <F9>.

В MathCAD є декілька технологій додавання чисел.

1.     Числа задані у вигляді вектора з постійним кроком:

·     утворення вектора чисел з ім’ям ранжируваної змінної (наприклад х);

·   введення шаблону натисканням кнопки миші на кнопці панелі інструментів Calculus;

·          введення в маркери функції;

·          обчислення виразу.

2.     Числа задані у вигляді вектора зі змінним кроком:

·     утворення вектора чисел з ім’ям ранжируваної змінної (наприклад х);

·          введення шаблону сумування ;

·          заповнення маркера введення символом імені вектора чисел;

·          обчислення виразу.

MathCAD дозволяє обчислювати суму значень функції, ладанної в аналітичному вигляді. В цьому випадку технологія полягає у виконанні наступних процедур:

·       виклик на екран операторного шаблону шляхом одночасного натискання клавіш <Shift> + +<Ctrl> + <4> або натискання кнопки миші на відповідній кнопці панелі інструментів Calculus;

·       введення в пусті маркери функції і діапазон значень аргументу сумування;

·       натискання кнопки символьних обчислень (>) (стрілка вправо) на панелі Symbolic;

·       отримання відповіді натисканням кнопки миші на місці поза виразом додавання.

      Множення в MathCAD відбувається також за допомогою шаблонів. При цьому використовується 2 види шаблонів: з двома і чотирма маркерами введення. Перший використовується для обчислення добутку чисел з постійним кроком, представлених у ранжируваному вигляді. Технологія обчислень у даному випадку складається із виконання наступних дій:

1.    утворення вектора чисел з постійним кроком типу ранжируваної змінної;

2.    введення шаблону добутку;

3.    заповнення маркерів введення ім’ям ранжируваної змінної;

4.    отримання результату.

При визначенні добутку числа, яке являє собою значення функції y=f(x) при заданих значеннях аргументу х, використовується шаблон добутку з чотирма маркерами введення. У цьому випадку технологія обчислення добутку полягає у виконанні наступних дій:

1.    введення шаблону одночасним натисканням клавіш <Shift> + +<Ctrl> + <3>;

2.    заповнення маркерів введення виразом функції і значенням зміни аргументу;

3.    отримання результату.

При обчисленні добутку чисел з довільним кроком і представленні їх у вигляді матриці результатом обчислення суми буде вектор, кожен елемент якого являє собою гамма-функцію відповідного елемента вихідної матриці.

5. Для управління роботою комп’ютера і файлової системи використовуються команди MSDOS. Це спеціальні програми в машинних кодах, які викликаються набором імені команди і наступним натисканням клавіші "ENTER" ("Ввод").

Команди MSDOS діляться на внутрішні (вбудовані, тобто ті, які входять в бібліотеку командного процесора COMMAND.COM) і зовнішні UTILITES.

Всі ці команди можуть бути об’єднані по функціям, що вони виконують, в декілька груп.

1 група - команди роботи з каталогами:

а) внутрішні команди:

DIR – перегляд каталога;

MD – створення каталога;

RD – видалення каталога;

CD - зміна каталога;

PATН – задання шляху до файла;

б) зовнішня команда TREE.COM – виведення на екран дерева каталогів.

2 група – команди роботи з файлами:

а) внутрішні команди:

COPY – копіювання файлу;

REN – перейменування файлу;

COMP – порівняння файлів;

ERASE або DEL - вилучення файлу;

TYPE - вивести файл на екран;

б) зовнішні команди:

PRINT.COM – надрукувати файл на принтері;

MORE .COM – полисткове виведення вмісту файлу.

3 група - команди роботи з дисками:

а) внутрішні команди:

BREAK - переривання;

DEVICE – підключення зовнішнього пристрою;

FILES – відкриття декількох файлів одночасно;

б) зовнішні команди:

FORMAT.COM – форматування диску;

DISKCOPY.COM – копіювання диску;

DISKCOMP.COM – порівняння вмісту дисків;

LHICE.EXE – архівація дисків.

Практичне завдання  №1

Завдання:

1. Знайти суму ряду              аналітично як границю часткових сум ряду.

       2. Використовуючи формулу , обчислити значення часткових сум ряду при вказаних значеннях N.

3. Для кожного N обчислити величину абсолютної похибки , відносну похибку S(N) і визначити кількість значущих цифру S(N).

4.Зробити висновок з отриманих обчислень.

 

Послідовність виконання роботи

1.Знайти суму ряду аналітично.

2.Обчислити значення часткових сум ряду.

3.Знайти величину абсолютної і відносної похибок при значеннях       N=10, 102,103, 104, 105.

4.Визначити кількість значущих цифр S(N).

Розв’язок

1.     Знаходжу суму ряду аналітично:

2.     Знаходжу значення частинної суми ряду:

3.     Абсолютну похибку можна визначити за допомогою функції :

4.         Величина абсолютної погрішності: d(N):= :

Кількість верхніх цифр:     

M1 = 1

M2 = 2

M3 = 3

M4 = 4

M5 = 5

 

Практичне завдання  №2

Завдання:

За допомогою табличного процесора Microsoft Excel обрахувати значення функцій

з інтервалом змінних Х [А; В] та кроком Н.

побудувати їхні графіки, знайти точки їх перетину.

[А; В]= [10; 100]

Н = 10

a = 10,   b = 20,    c = 30

Розв’язок.

Обраховані значення функції у різних точках інтервалу я занесла у відповідні таблиці для кожної з функцій. У результаті я отримала наступну таблицю:

X

f(x)=(0,5*x-((10*x-20)+30)*x-20)\

(x-1)

f(x)=[(cos(x))^2+x!+2*sin3x]/

(-2)

10

-123,8888889

3628801,692

20

-221,5789474

2,4329E+18

30

-320,862069

2,65253E+32

40

-420,5128205

8,15915E+47

50

-520,3061224

3,04141E+64

60

-620,1694915

8,32099E+81

70

-720,0724638

1,1979E+100

80

-820

7,1569E+118

90

-919,9438202

1,4857E+138

100

-1019,89899

9,3326E+157

Для побудови графіку я натисла кнопку  в меню Вставка. На екран вивівся шаблон пустого графіка. Для задання даних графіку я натискаю на кнопку  і вказую діапазон побудови графіку.

У результаті отриманих дій я отримала наступний графік:

Як видно на  графіку, діапазон значень 2 графіка дуже великий і тому важко визначити точки перетину цих графіків візуально.

Література

1.     Алексеев А., Евсеев Г., Мураховский В., Симонович С. Новейший самоучитель работы на компьютере. – Москва: издательство «ДЕСС КОМ», 2001. – 654 с.

2.     Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посібник. /За ред. Пушкаря О.І. – К.: Академія, 2001. – 696 с. (Альма-матер).

3.     Руденко В.Д., Макарчук А.М., Пантанжоглу М.А. Курс інформатики. – К.: Фенікс, 2003. – 368 с.

4.     Половко А. М., Ганичев И. В. MathCAD для студента. Санкт-Петербург: издательство «БХВ-Петербург», 2006. – 336 с.

5.     Левин А. Работа на компьютере. WINDOWS. Москва: издательство НОЛИДЖ, 2007. – 674 с.



ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.