| |||||
МЕНЮ
| Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значеннямp> (П.З.). Така семантика вимагає від іменника форми множини: А поміж вуликами виглядає баба ... (О.Г.) А поміж ними груддям битої цегли лежить те, що звалося школою (О.Г.) . Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-обставинним значенням, виражені прийменниково-відмінковим зворотом "між + о.в.", можуть залежати від слів категорії стану: ... І вже нема між ними такого промінчика, щоб їх з'єднував ... (П.З.) Синонімічною прийменниковому звороту "між (поміж) + оруд.в." є конструкція "між + род.в.", яка передає значення контактного проміжного місцеперебування. Наприклад: Він між них особливо виділявся якоюсь своєю загадковістю, неповторністю ... (П.З.) Отже, зібраний лексичний матеріал дає підстави твердити, що
синкретичні другорядні члени речення із значенням контактного
місцеперебування реалізуються в українській мові прийменниково-відмінковими
конструкціями "в (у) + місц.в", "серед, посеред + род.в." (внутрішнє
місцеперебування); "на + місц.в.", "на + знах.в.", "по + місц.в." (зовнішнє
місцеперебування); "між (поміж) + оруд.в." та "між (поміж) + род.в." Синкретичні другорядні члени речення із значенням дистантного місця
дії передаються прийменниково-відмінковими конструкціями, котрі
розрізняються за наявністю чи відсутністю орієнтації на конкретний бік
об'єкта. Без вказівки на сторону об'єкта вживаються звороти "коло, біля Прийменник біля пізнішого походження. Зворот з прийменником біля служить засобом вираження близькості, суміжного розташування предметів, тобто значення, близького до семантики прийменникових сполучень "при + місц.в." та "край + род.в.". Підпорядковуючим компонентом названих зворотів виступають дієслова
конкретної дії: сидіти, стояти, лежати, зупинятися, підбирати, копирсатися
тощо. Наприклад: Вони зупинились на шкільному майдані біля турніка ... Синтаксично залежні елементи конструкції "біля + род.в." відзначаються
семантичною різноманітністю. Найчастіше залежний компонент - іменник (або
займенник) вживається на позначення особи та істоти взагалі. Наприклад: У ролі синкретичних другорядних членів речення можуть вживатися
іменники й інших семантичних груп: назви конкретних предметів, приміщень,
транспортних засобів, деяких абстрактних назв, дерев, рослин. Наприклад: Зібраний лексичний матеріал засвідчує, що конструкції "коло + род.в." порівняно із сполученням "біля + род.в." обмежені в кількісному плані. Це пояснюється тим, що прийменник біля пізнішого походження, він поступово витіснив з ужитку прийменник коло і в українській мові вживається як основний засіб вираження близькості предметів в усіх функціональних стилях. Прийменниково-відмінкова конструкція "край + род.в." також вказує на дистантне місцеперебування, але з відтінком зіткнення предметів: Прокралася лисицею, присіла край постелі (П.З.) Синонімічною прийменниковому звороту "біля + род.в." є конструкція Синонімічним сполученню "у + род.в." є зворот "від + род.в.", який характеризується меншою продуктивністю в українській мові і певним стилістичним забарвленням, наприклад: Ці чоботи були узяті від шевця (О.Г.) Прийменниково-відмінкові конструкції "близько, поблизу + род.в.", що мають часткове значення дистантного місця дії, представлені такими прикладами: Вони були вже поблизу клубу, коли Віталик враз круто змінив курс, рвонув у бік (О.Г.) Самотуга ждав мене поблизу під'їзду, що мав зватися третім (П.З.) Найчисельнішу групу становлять конструкції з прийменником над, які здебільшого вживаються при дієсловах руху (стояти, летіти, йти, бігти, колихатися тощо): Просиджу над словником (О.Г.) Іде Гриня, колишеться над кермом пластмасовий зайчик на ниточці, посміхається заячо до водія (О.Г.) Синтаксично залежними в цих конструкціях найчастіше виступають іменники - конкретні назви - або особові займенники: Тоня, пересівши до брата, схилилася до нього в таємничості, щось шепотіла над вухом (О.Г.) А над тобою простір, всіяний зорями (П.З.) (останнє речення є еліптичним). З аналогічним частковим значенням місця реалізації дії чи перебування
чогось над об'єктом - орієнтиром виступає сполучення "понад + оруд.в.". Залежним компонентом таких сполучень виступають іменники - назви дерев, кущів, частин споруди та інших конкретних предметів: Самі ж бульдозеристи тим часом збились у затінку, під польовим вагончиком. Он у тебе під стелею ластівки гніздо виліпили. Самих лише виконавців скільки за життя перебувало під моїми вікнами, перед скількома начальниками цей Корній на витяжку стояв (О.Г.) З аналогічним частковим значенням здійснення дії чи розміщення чогось під нижньою площиною об'єкта-орієнтира виступає і сполучення "попід + оруд.в.". Наприклад: На Шапталу Василь дивився попід столом, бо так було зручно (О.Г.) Прийменниково-відмінкові конструкції "перед + оруд.в." та "поперед +
род.в." уточнюють дистантне розміщення предмета по горизонталі, а саме -
фіксують дію чи перебування предмета на деякій відстані від переднього боку
чого-небудь або перед кимось: У всеозброєнні постає перед сином старший Часто у ролі синкретичних другорядних членів речення із значенням дистантного розміщення предмета вживаються займенники, що заступають особові назви: Запальність Сашкова росте й росте, він уже, замість Віталія, наче бачить перед собою автора статті. Перед тобою ж стоїть єдина на весь радгосп людина, що перетинала екватор ... (з творів О.Гончара) Також у ролі залежного компонента виступають іменники - назви частин тіла: Але ж я не можу мовчати, - майже благально склав у себе перед обличчям долоні Степан, я люблю говорити (О.Г.) Сполучення "за + оруд.в." означає виконання дії чи розміщення чогось з протилежного боку предмета (Іваненко, 1981, 49). Прийменник за вживається при дієсловах двох семантичних груп: 1) дієслова, що у сполученні з іменником, називають місце діяльності або заняття особи чи предмета: Ага, он за хатою вона пасічникує. За літньою кухнею, за кролятником сонце край степу сідає. А за їхніми спинами німотно регочуть їхні бульдозери сяючим блиском ножів (О.Г.); 2) дієслова інших семантичних груп (буття, місцезнаходження, стану тощо): У різних товариствах бував, за різними столами сидів Дорошенко у своєму круглосвітньому житті. Це явна ознака, що за парканом хтось є (О.Г.) Синкретичні другорядні члени речення з частковим значенням місця, крім уже аналізованих конструкцій представлені ще й такими: 1) "мимо + род.в.": Він опиняється біля клубу, проходить мимо будиночка, де Клава саме свариться із своїм шофером (П.З.); 2) "повз + знах.в.": Повз нього завжди проходили люди ... (О.Г.); 3) "з-за + род.в." та "з-під + род.в.": І вже прибирають столи, пустіє подвір'я, вже одна по одній зникають з-під хати чабанські алебарди (П.З.) Отже, серед синкретичних другорядних членів речення з частковим
значенням місця дії найчисельнішу групу зворотів становлять конструкції "на 3. Синкретичні другорядні члени речення з об'єктно-просторовим значенням вихідного пункту Найчастіше із значенням вихідного пункту вживається прийменникова
конструкція "з + род.в.", що виражає два відтінки локального значення -
спрямованість руху або дії з поверхні певного предмета чи відкритої площі. Найчастіше у ролі опорного компонента вживаються дієслова таких семантичних груп: 1) дієслова руху, переміщення: А коли студент, то надягати штани і вмиватися! - зіскочив з койки Степан (О.Г.). Прокинувся разом з усіма, прокинувся враз, коротко, і одразу ж схопився, зіскочив з столу, став посеред кімнати. Шаптала потихеньку вийшов з кімнати, потер лоба, і посунув до себе на п'ятий поверх. Ні, друзі, час додому! - нагадав Василь і першим став спускатися з кургана. Розгойдавши стан, він підвівся з парти. Було таке правило, що дівчина мусить зняти з залізного крючка гроші губами (О.Г.); 2) дієслова спрямованої дії, сприймання (дивитися, діставати, виглядати, виймати тощо): ... Він дістав з великого шкіряного чемодана якісь баночки, кульочки, коробочки. "Здорово, га?" - звертався він до сержанта-водія, що теж, злегка усміхаючись, виглядає з кабіни газика. Мати дістала із мисника велику ложку ... (О.Г.); 3) дієслова на позначення зміни кінетичного стану (падати, вставати, підводитись, зсуватись, злазити тощо): він так тихенько підвівся з лави, що ніхто нічого не почув ... він упав з груші і так забився, що навіть не міг підвестися. Бо в нас уже стількох судили, що чимало слабіших людей зів'яло, - підвівся з ослона Сашко (П.З.); 4) дієслова із значенням "литися", "стікати", "капати": Ціле літо ллється з цієї торпеди вода у ринву ... (О.Г.) Підставте мені блюдце - з моїх очей зараз капатимуть сльози ... (П.З.); 5) дієслова із значенням "їсти": Він і сам тепер на рівні з іншими їсть з тарілочки, що йому, ніби для жарту, підставила Тоня (О.Г.); 6) дієслова із значенням "пити": ... Цей птах весь час пив у мене воду з долоні (П.З.) ... Він завжди намагався пити з того нового кухля (О.Г.); 7) дієслова із значенням "зривати", "знімати": Микола Степанович завжди, коли кланявся, знімав картуз з голови. Жартуючи, Сашко намагався зірвати шапку з голови Тоні (О.Г.) Зібраний лексичний матеріал дає підстави говорити про те, що
найуживанішими у досліджуваних зворотах виявилися дієслова з префіксом: ви- Менш уживаними в українській мові є конструкції на позначення
вихідного пункту: "від + род.в." та "од + род.в.", які означають
спрямування дії від межі певного простору або від зовнішнього боку предмета Залежать такі синкретичні ДЧР найчастіше від дієслів руху, спрямованої
дії. Найчастіше серед них переважають префіксальні форми: Ліна жвавішає
біля подруги, веселішає, наче якісь біотоки б'ють на неї від Тоні (О.Г.) Найбільш уживаними серед опорних префіксальних дієслів є предикати з
префіксом від-, основне значення якого полягає в тому, щоб виражати дію З формального боку структурні компоненти з об'єктно-просторовим значенням вихідного пункту представлені іменниками, що позначають назви конкретних предметів, осіб або просторових понять. Причому більшою мірою виявляється синкретизм у конструкціях з іменником - назвою осіб, оскільки переважає значення конкретного об'єкта: Петро йшов од начальника, низько нахиливши голову ... (П.З.) Ще рідше часткове значення вихідного пункту представлене конструкціями Складні прийменники (з-за, з-під) утворюють форми, якими позначаються ускладнені зв’язки дії з різними обставинами, які супроводжують її. У словосполученнях із складними прийменниками виявляється національна специфіка СУМ, оскільки складні прийменники є однією з характерних її особливостей (Іваненко, 1981, 47). Опорними елементами таких конструкцій виступають дієслова пересування, переміщення, спрямованої дії та сприймання, серед яких переважають префіксальні дієслова (вийти, встати, визирнути, підвестися тощо): Гнат встав з-за столу і вийшов геть (О.Г.) Велика темна хмара поволі викочується з-за гір (П.З.) При дієсловах переміщення, спрямованої дії, сприймання та пересування вживаються іменники таких семантичних груп: 1) назви меблів: Він вийшов з-за столу, потиснув Петрові руку (О.Г.); 2) назви відкритої площі: … Після грози з-за гір поволі викочувалось сонце (П.З.) Найуживанішими в цих конструкціях виявились дієслова з префіксом ви-, бо вони позначають спрямовану дію або рух. Зворот із прийменником з-під вказує на вихідний пункт, відправну точку дії. У творах письменників, що досліджуються, цих конструкцій більше, ніж
зворотів з-за, із-за. Наприклад: Тільки зазирне він у глибокі криниці
смутку, що світять докором на нього з-під брів, так і никне вся його влада. Лексичний матеріал засвідчує на одночасне вираження прийменниково- відмінковими конструкціями значення початкового та кінцевого пунктів переміщення. Наприклад: Мати наливає з відра у кухоль води і ставить на стіл (П.З.) З покрівлі вода капала у тазок, який спеціально для цього поставила мати (О.Г.) Отже, в сучасній українській літературній мові на вираження синкретичних другорядних членів речення з частковим значенням вихідного пункту вживаються прийменниково-відмінкові конструкції: “з + род.в.”, “від+ род.в.”, “з-за + род.в.”, “із-за + род.в.” та “з-під + род.в.”. Міра вияву кожного із значень та наявності чи відсутності додаткових відтінків певного значення залежить від лексичного наповнення структури. 4. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням кінцевого пункту Найчисельнішу групу синкретичних другорядних членів речення з об’єктно- просторовим значенням кінцевого пункту становлять конструкції “до + род.в.”, “на + знах.в.” та “в (у) + знах.в.”, які поєднуються з дієсловами таких семантичних груп: 1) пересування суб’єкта (йти, їхати, бігти, мчати, летіти): Коли стихло, майор підійшов до дочки. Він з торбинкою тьопав до причалу. Шаптала потихеньку вийшов із кімнати, потер лоба, і посунув до себе на п’ятий поверх (О.Г.) Господиня йде з відрами до колодязя набрати води. Молодший Мамайчук обережно несе батька до фургона (О.Г.); 2) зміни місце положення або кінетичного стану об’єкта (класти, покласти, впасти, кидатися, проводжати, дострибнути тощо): В цей час собака кидається до хвіртки і визирає на вулицю через паркан. Лукія весела, хмільна все намагається дострибнути до металевої перекладини. І переселенки розуміють її натяк, проводжають її до машини, побуряковілі від сорому (О.Г.) Семантика залежного слова засвідчує те, що просторове значення переважає над об’єктним; 3) виявлення певного стану чи ознаки (шуміти, сяяти, осідати, дзвонити, потрапляти, припадати тощо): Я подзвонила до голови з проханням не терзати Маркерієвого тіла. Якось воно виходило так, що я потрапляв до цього сіро-чорного будинку… Іван Кіптілий загинув того самого літа сорок першого року, він припав грудьми до кулемета (П.З.); 4) дієслова сприймання та мовлення (зиркнути, крикнути, глянути, дивитися та інші): - Ось що тільки не для мене, - вихопилось несподівано у Сашка, що, зависнувши на милицях, невідривно дивився на зірку. Сила і батьківська влада, і житейський досвід – все на його боці, проте тільки гляне на ті широкі брови, так і тане його батьківське серце (О.Г.); 5) дієслова із значенням цілеспрямованої дії чи руху (потягти, нахилитися, прямувати, добиратися тощо): На вулиці він потягнув Василя до кіоска з водою. Никнуть трави жалощами, дерево до землі з тугою нахилилося. Тоді він потихеньку вилаявся і попрямував до сходів. Можна було тричі передумати своє життя, поки добрався до 104 кімнати гуртожитку (П.З.) Синтаксично залежними виступають ті самі семантичні групи іменників, що й у конструкціях із значенням місця: 1) назви тварин: Жваво, майже підбігцем старий чабан кинувся до ягняти, взяв його на руки, приніс, поклав до вівці, і вона заспокоїлась (П.З.); 2) назви людей: Вся Європа лежала в Степановім планшеті, вся Європа горнулася до Степана. “Ніщо мені так не пахне, як наш степ,” – казав молодий Горпищенко, льотчик реактивної авіації, коли приїжджав до батька – чабана у відпустку. Інші бігають, вибрикують, а цього щоразу треба підносити до матері, само не встигає за сакманом … (О.Г.); 3) назви конкретних предметів: Стояли в черзі до столу, за яким виписували перепустки до гуртожитку (О.Г.); 4) назви будівель, їх частин та інших об’ємних предметів: Вночі добрався до невеличкої селянської хатини. “Спасибі тобі, - каже Тамара, сіла в бідарку, взялася за віжки, - спасибі, що допоміг.” Тоді давай мерщій її в умивальник та намиємо з неї пудів два золота (О.Г.); 5) назви частин тіла (груди, очі, плечі, долоні тощо): Мусій Корній почав лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, прикладав долоню до щоки, довго мотав головою. Йому стало так погано, що він підніс до очей зморшкуватий полумисок долоні. З самого краю життя батьки виглядали живих синів, матері – живих і мертвих, і свої руки найчастіше прикладали до грудей (О.Г.) Конструкції із значенням кінцевого пункту, як і звороти на позначення місця, розрізняють за контактним і дистантним прийменниками. Домінуючим є сполучення дистантного прийменника -на- із знахідним відмінком іменника. Кінцевий пункт – це орієнтир, на який спрямована дія чи рух. Більшою мірою синкретизм другорядних членів речення з об’єктно- просторовим значенням кінцевого пункту виявляється у зворотах, роль підпорядковуючого компонента в яких виконують дієслова: 1) дивитись, глянути на когось (на щось): Він глянув на моє заплакане обличчя, але так нічого і не сказав (О.Г.); 2) сідати, лягати: Він присів на табуретку, обережно доторкаючись до волосся, поправив зачіску (П.З.) І знову тяжкі, благанням розбухлі руки опускались на груди (О.Г.) Він, зачепивши головою ключку журавля, сів на дилину, а біля нього примостився Сашко (О.Г.); 3) впасти: Марія з українських степів упала б мені на груди, зайшлася у риданнях, безпорадна і безборонна перед жахливою стихією смерті … (П.З.) Він упав на стіл, аби знайти хоч який-небудь спочинок (О.Г.); 4) накинути на когось (на щось)у значенні “одягнути”: Сашко накинув на себе пальто і став пробиратися до виходу … (О.Г.) Семантична природа прийменника до в українській мові досить своєрідна:
він виступає у значенні трьох давньоруських прийменників, фіксуючи межу
руху (під’їхати до самих воріт); рух у бік предмета (бігти до хати); рух з
проникненням у середину об’єкта (внести до хати, покласти до кишені) Значення кінцевого пункту руху, як показує аналіз розглянутих мовних фактів, має місце у звороті “до + род.в.”, при дієсловах таких семантичних груп: 1) із значенням пересування суб’єкта (їхати, йти, бігти, летіти тощо) та переміщення об’єкта з чиєюсь допомогою (нести, везти тощо): Інженер Твердохліб, ідіть до начальника цеху. Васю, ідіть до коменданта одержувати матраци і набивати їх соломою (П.З.) Те саме повторив на якомусь поверсі, де ліфт зупинявся для перевірки, а тоді ще раз – біля дверей, які вели до вистеленого червоним килимом коридору (П.З.); 2) із значенням “прикріпити до чогось”: Хіба ж не було, що корів шлангами підв’язували до бантин. Тоня вже й кущ підв’язала до бетонного стовпчика, а не рухалась далі з місця… (П.З.); 3) із значенням “дивитись”, “придивлятись”: Він довго придивлявся до мене і так нічого не сказав (О.Г.); 4) із значенням “припадати”, “прихилятись”, “пригортатись”: Тоня знову припала до квітів … (О.Г.) … Дерево до землі з тугою нахилилося (П.З.); 5) із значенням “повертатися”: “Нарешті він повернувся до мене,” – сказала мати, незнаючи, куди діти сльози, що навернулися на очі (О.Г.) Конструкція “назустріч + дав.в.” має значення руху в бік об’єкта. У ролі опорних слів у таких конструкціях вживаються переважно дієслова
руху. Звороти “над + оруд.в.” та “під + знах.в.” в українській мові
малопродуктивні. Конструкція “над + оруд.в.” позначає предмет, “вище якого
відбувається кінцевий етап чи мета переміщення” (СУЛМ, 1972, 92), і
утворюється в основному від дієслів типу злітати, звисати, нахилятися та
іменників на позначення істот, конкретних предметів: … Мати знову
нахиляється над ним … (О.Г.) Над тобою простір, всіяний зорями (О.Г.). Найактивнішим засобом вираження спрямованості руху чи дії всередину об’єкта в українській мові є конструкція “в (у) + знах.в.”, до складу якої входять дієслова таких семантичних груп: 1) із значенням “дивитись”, “глянути”: Позаглядав у каструлі, поринув у звуковий хаос ефіру (О.Г.); 2) із значенням “бити”, “вдарити”: Гаряча кров раз у раз бурхає в обличчя. Хвилі з усієї сили били в берег … (О.Г.); 3) із значенням “постукати”: Ми лише зараз здогадались, що це гілка стукала в наше вікно (П.З.) У конструкціях з прийменником (в) у опорними членами виступають дієслова з префіксом в- (у-) просторове значення знаходить своє вираження за допомогою прийменника в (у) та одноіменного префікса, що виконує функцію оформлення значення дії, яка спрямована в межі певного простору або всередину предмета, наприклад: Ми ввійшли в невеличку хатинку, що стояла на узліссі (О.Г.) Тотожність префікса і прийменника вказує на те, що у цих зворотах переважає об’єктне значення над просторовим. Дуже рідко синкретичні другорядні члени речення із значенням кінцевого пункту реалізуються конструкціями: “за + оруд.в.”: Сашко негайно кинувся за нею. За ним вже послали погоню (П.З.); “об + знах.в.”: У цих сполученнях дієслово означає таку дію, яка переходить на предмет і своєю лексико-граматичною природою зумовлює вживання форми знахідного відмінка залежного іменника. Конструкцію з прийменником об можна замінити зворотом з іншими прийменниками, наприклад: вдарити (по шибці, об шибку). Дієслова, при яких вживаються аналізовані синкретичні ДЧР, виражені іменниками з конкретним значенням, складають малочисельну групу (бити, стукати, вдарити(ся) та інші). Наприклад: Перші здорові краплини дощу вдарили об шибку.; “через + знах.в.”. Наприклад: В цей час собака кидається до хвіртки і визирає на вулицю через паркан (О.Г.) Він так вдарив Сашка по спині, що той аж запищав од болю (О.Г.) Отже, в сучасній українській літературній мові найпродуктивнішими
засобами вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням
кінцевого пункту є звороти “до + род.в.”, “на + знах.в.” та “в (у) +
знах.в.” іменників – назв осіб, предметів, будівель, їх частин, назв частин
тіла. Рідко синкретичні ДЧР із значенням кінцевого пункту реалізуються
зворотами “за + оруд.в.”, “через + знах.в.”. Звороти “над + оруд.в.” та 5. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-просторовим значенням шляху руху Спеціальними засобами вираження шляху виступають в українській мові конструкції “через + знах.в.”, “крізь + знах.в.”, “мимо + род.в.”, “повз + знах.в.” та орудний відмінок без прийменника. Інші конструкції – це засоби вираження категорії місця. Значення шляху вони набувають при дієсловах цілеспрямованого руху. Семантика таких сполучень своєрідна: вони позначають місце, що виступає орієнтиром при переміщенні. Прийменниково-відмінкові конструкції “через + знах.в.” та “крізь + знах.в.” передають значення руху через обмежений простір. Наприклад: Тільки Гриня взявся за компот, як до зали прослизнула через кухню Тамара – зоотехнічка. Крізь вікно почало пробиватися сонце (П.З.) Синкретизм таких ДЧР зумовлюється категоріальним значенням самого структурного компонента: додатковий об’єктний відтінок наявний у випадку його вираження іменником з конкретною семантикою. Рух, підчас якого один предмет минає інший, виражається в українській
мові конструкціями з прийменником мимо, що генетично пов’язаний з тією
самою основою, що й дієслово минати (Жимлій, 1974, 130). Опорним
компонентом таких конструкцій виступають дієслова цілеспрямованого руху з
префіксами про-, по-, а залежним компонентом виступають найчастіше
іменники: назви істот, предметів. Наприклад: Він опиняється біля клубу,
проходить мимо будиночка, де Клава саме свариться з своїм шофером (О.Г.) Таке лексичне наповнення має конструкція “повз + знах.в.” та “проз + знах.в.”, але передає рух на ближчій відстані від об’єкта. Прийменник проз виступає стилістичним синонімом повз. Наприклад: “Повз мене навіть муха не пролетить,” – сказав командир. Прийменниково-відмінкова конструкція “уздовж + род.в.” вказує на рух
предмета паралельно довжині об’єкта-орієтнира. Коло опорних слів у таких
конструкціях досить широке. Ними виступають дієслова цілеспрямованого руху
та дії, наприклад: Уздовж стіни тягнувся глибокий рів і не було ніякої
можливості до неї підійти. Вздовж берега тягнулася велика чорна смуга Значення руху між кількома однорідними предметами знаходить свій вияв у конструкціях “між (поміж) + оруд.в.”. А залежним членом у таких зворотах виступають іменники у формі множини: Поміж деревами блукала чиясь постать, і ніхто не міг здогадатися хто то був (П.З.) А в ночі снилося мені, що ходила я поміж вербами над водою і щось тихенько собі наспівувала. Сашко розмашисто скакав між ними на своїх милицях (О.Г.) У якихось роздряпинах руки так і шурхають між стеблами та суцвіттями (О.Г.) Синкретичні другорядні члени речення із частковим значенням шляху
переміщення у літературі зустрічаються значно рідше. Засобами вираження
шляху переміщення виступають прийменниково-відмінкові конструкції типу Дуже цікавими є конструкції на вираження синкретичних другорядних членів речення із частковим значенням шляху переміщення типу “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника”. Сполучення “по + місц.в.” вказує на рух по поверхні предмета або в
межах якогось простору. Названі вище конструкції мають майже однакове
лексичне наповнення. До них належать дієслова цілеспрямованого руху та дії З.І. Іваненко у своїй праці вказує на більшу життєздатність все ж таки прийменникової конструкції, ніж безприйменникової (Іваненко, 1981, 81), що утворюється від широкого кола залежних слів, тоді як орудний відмінок шляху не завжди можна утворити від слів-термінів та займенників, що замінюють назви просторових понять. Конструкція “по + місц.в.” та “оруд.в. без прийменника” виступають у
ролі стильових контекстуальних синонімів, це підтверджується можливістю
трансформаційних перетворень: пройшовся подвір'ям, пройшовся по подвір’ю,
хоча з мовленнєвої точки зору більш нормативним є безприйменниковий зворот. З дібраного матеріалу можна зробити висновок про те, що синкретичні другорядні члени з частковим значенням шляху переміщення представлені прийменниковими конструкціями “через + знах.в.” , “крізь + знах.в.”, “мимо+ род.в.”, “повз + знах.в.”, “по + місц.в.”, рідше вживаються прийменникові конструкції “край + род.в.”, “кругом + род.в.” при відповідному лексичному наповненні підпорядковуючого компонента - дієсловах цілеспрямованого руху – та вираженні самого ДЧР іменником з конкретним значенням або просторовою семантикою, якщо береться конкретна ділянка. Висновки На основі проведеного дослідження можна зробити такі теоретичні і практичні висновки: 1. Традиційне вчення має свої недоліки: 1) нездатність у межах існуючої системи членів речення охопити і класифікувати всі мовленнєві елементи речення; 2) відсутність однозначних критеріїв розмежування членів речення і неможливість, виходячи з існуючих критеріїв, розрізняти члени речення в конкретних висловлюваннях; 3) відсутність опису суті означальних, об’єктних обставинних відношень, покладених в основу ДЧР. Тому, на нашу думку, у шкільний та вузівський курс з сучасної української літературної мови потрібно ввести поняття про синкретичні 2. Синкретизм у системі членів речення – це синтез в одному членові речення диференційних ознак різних членів речення, різних їх функцій. Цей синтез може бути як у плану змісту, так і в плані вираження, а також у плані змісту і в плані вираження одночасно. Потреба у вираженні особливих відтінків думки – головна умова існування синкретичних другорядних членів речення. 3. Причинами виникнення синкретичних другорядних членів речення з об’єктно-обставинним значенням є такі фактори: 1) лексико-граматичні особливості головного і залежного компонентів синкретичного поєднання; 2) синкретизм прийменника . Функціонування другорядних членів речення мотивується комунікативно- семантичною доцільністю, потребою висловити відповідний обсяг інформації за рахунок економії мовних засобів. Засобами вираження синкретичних ДЧР з об’єктно-просторовим значенням є безприйменникові та прийменниково-відмінкові словоформи. “за + оруд.в.”, “мимо + род.в.” та інші. “по + місц.в.”, “з-під, з-за + род.в.” У мові творів П. Загребельного та О. Гончара широко використовуються синкретичні другорядні члени речення . Це є проявом тенденції до мовленнєвої економії, тобто бажанням висловити один і той же зміст меншою кількістю виражальних засобів. Найбільшою продуктивністю відзначаються конструкції з частковим
значенням місця дії (“в + місц.в.”, “на + місц.в.”, “по + місц.в.”) та
частковим значенням кінцевого пункту (“до + род.в.”, “в (у) + знах.в.”). Таким чином, синкретичні ДЧР, широко вживані в мові творів П. Література: 1. Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській мові // Укр. мова і літ. в школі. –1974.-№ 10-с.34-40. 2. Аношкина Т.Е. О синкретизме членов предложения со значением принадлежности // Русский язык и лит. в школе.–1981.-№ 2. 3. Бабайцева. Система членов предложения в современном русском 0языке.- М.: Просвещение, 1988. 4. Бабайцева В.В. Изучение членов предложения в школе.-М.,1975. 5. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматическом строе русского языка // В сб. : Явления переходности в грамматическом строе современного русского языка.-М.,1988.-с.3-13. 6. Бабайцева В.В. Зоны синкретизма в системе членов предложения современного русского языка // Филологические науки.-1983.-№ 5-с.35- 42. 7. Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе. -Воронеж, 1967.- с.391. 8. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Ситаксис.-М.:Высшая школа, 1977.-248с. 9. Ващук В.О., Моренець В.В. Неузгоджені означення, виражені іменниками у непрямих відмінках // УМЛШ.-1965.-№ 1-с.18-24. 1993. Наукова думка, 1988. Наука, 1982. 1986. 49. Сімферополь, 1963.-316с. "омонімія" // Мовознавство. -1990.-№ 2-с.27-31. -К.: Радянська школа, 1965. 3-с.12-23. 1990.-685с. 194. 1912. КДПІ, 1978.-107с. -1990.-№ 2-с.3-7. -К.: Наукова думка, 1972.-515с. Список умовних скорочень: О.Г. - Олесь Гончар П.З. - Павло Загребельний ДЧР - другорядні члени речення Додаток У дипломній роботі зібрано і проаналізовано синкретичні ДЧР з об'єктно-
просторовим значенням. Оскільки в межах просторового значення виділяються
певні різновиди (місця, шляху, вихідного та кінцевого пунктів переміщення),
то одержані дані схематично мають такий вигляд:
|
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|