Структура й екологічна безпека харчування школярів м. Біла Церква

Екотрофологія пропонує новий стратегічний підхід до вивчення проблем харчування людини – холістичний. За холістичною концепцією, ціле не розглядається як сума окремих його частин, а враховує динамічну взаємодію всіх складників цілого у їхньому синтезі. Жодна із частин не має властивостей, притаманних цілому. Про необхідність холістичного підходу для подолання існуючої кризи в системі харчування і забезпечення сталого розвитку суспільства йшлося на Всесвітньому самміті з проблем харчування, який відбувся в 2002 р.

Екотрофологія охоплює всю систему харчування, враховуючи його вплив на здоров’я, довкілля, соціальні та економічні аспекти життя людини, тобто передбачає інтеграцію наук, пов’язаних з харчуванням людини. Вона включає як засоби аграрного виробництва – механізацію, енергетику, добрива, пестициди, так і компоненти харчового ланцюга – виробництво, вирощування продукції, транспортування, зберігання, переробку, пакування, реалізацію, готування, споживання, а також утилізацію відходів [13].

Отже, екотрофологія є мультидисциплінарною інтегральною дисципліною, яка має зайняти чільне місце у планах підготовки різнофахових спеціалістів, оскільки всі ми – представники різних професій, з різним рівнем освіти і матеріального добробуту – купуємо, готуємо, зберігаємо і споживаємо їжу [13].

Оволодіння цією дисципліною сприятиме конверсії їхньої свідомості, її екологізації стосовно харчування, формуванню екологічного мислення. Неосвіченість у галузі харчування вже призвела до низки негативних наслідків (у тому числі демографічних) у країні, і стало очевидним, що для забезпечення раціонального харчування, підтримання здоров’я всі ми, а не лише медики, технологи та дієтологи, маємо бути обізнаними в галузі харчування людини [10]. Адже, як сказав індійський філософ А. Парікчай: "Сила у того, хто знає".

Розділ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Мета та завдання роботи

Метою даної роботи є вивчення структури й екологічних проблем харчування шкільної молоді різних вікових категорій міста Біла Церква та виявлення її обізнаності в проблемах раціонального харчування.

Для досягнення поставленої мети ми виконували наступні завдання:

1.                провести соціологічні дослідження структури харчування школярів різного віку в двох загальноосвітніх школах м. Біла Церква;

2.                дослідити рівень освіченості школярів в сфері харчування людини;

3.                зробити статистичну обробку даних соціологічного дослідження;

4.                порівняти дані, одержані для різних вікових груп школярів.

2.2 Методики досліджень

Дослідження проводились на базі загальноосвітніх шкіл №13 та №17 м. Біла Церква. Досліджувались різні вікові категорії школярів (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1. Дослідні групи шкільної молоді

Група	Класи	Кількість, чол.
молодша	3-4	128
середня	8	90
старша	10-11	108

Серед школярів проводилося соціологічне опитування шляхом анкетування. Опитування проводили в грудні-січні 2006-2007 рр. В ньому взяло участь 326 чоловік.

Анкета містила 13 запитань з декількома варіантами відповідей:

1.       Як часто Ви вживаєте м’ясо? ¨  Щодня ¨  2-3 рази на тиждень ¨  Один раз на тиждень ¨  Раз на місяць і рідше ¨  Не вживаю зовсім	2.       Як часто Ви вживаєте молочні продукти? ¨  Щодня ¨  2-3 рази на тиждень ¨  Один раз на тиждень ¨  Раз на місяць і рідше ¨  Не вживаю зовсім
3.       Як часто Ви вживаєте рибу і рибні продукти? ¨  Щодня ¨  2-3 рази на тиждень ¨  Один раз на тиждень ¨  Раз на місяць і рідше ¨  Не вживаю зовсім	4.       Як часто Ви вживаєте картоплю? ¨  Щодня ¨  2-3 рази на тиждень ¨  Один раз на тиждень ¨  Раз на місяць і рідше ¨  Не вживаю зовсім
5.       Як часто Ви вживаєте фрукти і фруктові соки? ¨  Щодня ¨  2-3 рази на тиждень ¨  Один раз на тиждень ¨  Раз на місяць і рідше ¨  Не вживаю зовсім	6.       За останні 7 днів Ви не вживали: ¨  Фруктові соки ¨  Рибу ¨  Свіжі фрукти ¨  Молочні продукти ¨  М’ясо ¨  Свіжі овочі ¨  Картоплю
7.       Наскільки ви задоволені тим, як Ви харчуєтесь? ¨  Повністю задоволений ¨  Майже задоволений ¨  Незадоволений зовсім	8.       Чи дотримуєтесь Ви правил раціонального харчування? ¨  Дотримуюсь ¨  Намагаюсь дотримуватись ¨  Не дотримуюсь, оскільки моя сім’я матеріально не спроможна це робити ¨  Не дотримуюсь, оскільки нічого про це не знаю
9.       Скільки разів на день Ви харчуєтесь? ¨  1 раз ¨  Двічі ¨  Тричі ¨  Більше разів	10.   Чи знаєте Ви про біологічно активні добавки (БАД)? ¨  Так, і вживаю їх з лікувальною метою ¨  Так, але не вживаю через брак коштів ¨  Не вважаю їх вживання доцільним ¨  Я ніколи не чув про такі
11.   Чи вважаєте Ви, що правильне харчування забезпечує здоров’я організму? ¨  Так, це один з головних чинників здоров’я ¨  Правильне харчування впливає на здоров’я ¨  Харчування мало впливає на здоров’я	12.   Чи вважаєте Ви за потрібне викладання в школах предметів з харчування людини? ¨  Так, це дуже потрібний предмет ¨  Ні
13.   Які Ви маєте захворювання?

Вік________Стать_________

В анкетах для учнів 3–4-их класів нами було виключено питання щодо дотримання правил раціонального харчування, вживання біологічно активних добавок (БАД) та захворювань. У віці 9–11 років діти ще мало знайомі з основами раціонального харчування, не знають про біологічно активні добавки. Стосовно питання про стан здоров’я, то мало хто з молодших школярів знає свій діагноз. Таким чином, анкети для наймолодших респондентів містили десять запитань.

Отримані результати зводились в загальну таблицю за віковими групами з метою полегшення статистичної обробки інформації.

Розділ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Структура харчування шкільної молоді

Проблема забезпечення потреб людини у високоякісних, біологічно-повноцінних харчових продуктах – одна з найважливіших у повсякденному житті. Особливо це стосується молоді, оскільки раціональне харчування забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, а також є однією з ознак здорового способу життя.

Зважаючи на активний спосіб життя, ріст організму, напружену розумову працю, необхідним компонентом раціону шкільної молоді є білки тваринного походження. Аналіз раціону школярів щодо наявності м’ясних продуктів показав, що лише третина дітей вживає м’ясопродукти щодня. Найбільшим цей показник виявився для учнів 10–11-их класів, де м’ясо щодня вживають майже 39% дітей. Основну частину становлять діти, м’ясо в раціоні яких з’являється двічі-тричі на тиждень (рис. 1).

Слід зазначити, що серед школярів 3–4-их класів значна частка (15,6%) вживає м’ясо лише один раз на тиждень, що може мати негативний вплив на молодий організм. Серед старшокласників частка таких дітей менша. Також є учні, які взагалі не вживають м’ясо. Якщо серед старшокласників такі випадки поодинокі, то серед школярів молодших класів їх 4 %. Можливо, це пов’язано з тим, що молоді батьки сьогодні широко практикують різні дієти та вегетаріанство, до яких залучають і дітей. У такому випадку організм дитини позбавляється більшої частини незамінних амінокислот. Недостатній вміст хоча б однієї з них призводить до зниження біологічної цінності білків і може спричинити білкову недостатність, навіть в умовах достатнього вмісту білка, наприклад рослинного походження, в раціоні. Відомо, що у шкільному віці дитина потребує споживання підвищеної кількості повноцінних білків для забезпечення надзвичайно активних пластичних процесів зростаючого організму.

Результати опитування показали, що з віком у раціоні школярів дедалі рідше з’являються молочні страви: якщо серед найменшої вікової групи молоко і молокопродукти щодня вживає майже кожен другий, то в восьмому класі – лише кожен п’ятий, а в 10–11-их класах всього 15% респондентів вживають їх щодня. Близько 40% опитаних в усіх вікових групах вживають молокопродукти двічі-тричі на тиждень. Слід зазначити, що в двох старших вікових групах школярів (8-і та 10–11-і класи) кожен десятий вживає молоко і молочні продукти лише раз на місяць і рідше. На рисунку 2 показано вікові відмінності у споживанні молока та молочних продуктів серед школярів.

Також в 10–11-их класах майже 4% дітей не вживають молока і продуктів його переробки взагалі (в двох молодших групах цей показник знаходиться в межах 1 відсотка).

Враховуючи такий низький, на нашу думку, рівень споживання молока серед школярів, хотілося б зазначити, що молоко – це єдиний натуральний продукт, що містить майже повний набір необхідних поживних речовин. В білках молока є всі незамінні амінокислоти, легкозасвоюваний молочний жир з великим набором жирних молочних кислот. Незамінною речовиною, з якою пов’язаний розумовий розвиток людини, є лактоза [8]. В природі лактоза зустрічається лише в молоці.

Молочнокислі продукти характеризуються високою фізіологічною цінністю. Молочна кислота, етанол, вуглекислий газ та інші речовини-складники сприятливо впливають на органи дихання та центральну нервову систему. Вони поліпшують окисно-відновні процеси в організмі, сприяють кровотворенню. Живі молочнокислі бактерії, що входять до складу молочнокислих продуктів, здатні колонізувати шлунково-кишковий канал людини і пригнічувати розвиток гнильної мікрофлори.

Сир – ще один продукт переробки молока, містить велику кількість легкозасвоюваних повноцінних білків, молочного жиру, різних солей і вітамінів. Жоден продукт не містить стільки солей кальцію, як сир, причому в сирі вони перебувають в легко доступній формі, оскільки входять до складу білків. Крім того, у сирі оптимальне співвідношення кальцію і фосфору (1,5:1) , тому ці елементи краще засвоюються організмом [4].

З аналізу анкет виявлено надзвичайно низький рівень споживання школярами риби і рибних продуктів. Так, в 3–4-их класах рибу щодня споживає кожен сьомий, у 8–их – кожен двадцятий, а в 10–11-их – із понад сотні опитаних в цій віковій категорії рибопродукти щодня вживають лише три респонденти. Навіть тих, хто має змогу споживати рибу двічі-тричі на тиждень, виявилося менше третини, окрім молодшої вікової групи, де цей показник становить 36%. Левову частку становлять школярі, в раціоні яких страви з риби з’являються раз на місяць і рідше, таких дещо менше половини.

Понад третина респондентів визнали, що за останні 7 днів зовсім не вживали рибу. А великий відсоток дітей взагалі не вживають рибу в їжу: близько 7% в двох старших групах і 4% в 3–4-их класах.

Можна припустити, що такий низький рівень вживання риби і рибопродуктів пояснюється високою ціною, яка часто перевищує ціну м’яса і тому, маючи певні кошти, батьки віддають перевагу іншим продуктам, а не рибі, яка не є основним компонентом харчування, а вживається частіше як делікатес. Споживання школярами риби і рибних продуктів зображено на рисунку 3.

Ми вважаємо, що страви з риби повинні частіше з’являтися на столах українців, особливо молоді, адже наявність у м’ясі риби невеликої кількості небілкових екстрактивних речовин відіграє велику роль в травних процесах, викликаючи апетит до їжі та сильне виділення травних соків організмом [4].

Чільне місце в раціоні школярів посідає картопля: в молодших класах кожен другий учень споживає страви з картоплі щодня, в 8-их та 10–11-их класах – понад 60% опитаних. Майже третина дітей в 10–11-их класах і понад третину в двох інших групах мають картоплю на своєму столі 2–3 рази на тиждень. Частка тих, хто рідше вживає картопляні страви, невелика, лише в 3–4-их класах 11% школярів вживають картоплю раз на тиждень. В найстаршій і наймолодшій групах по 6% і 5%, відповідно, зазначили, що за останні 7 днів взагалі не вживали картоплі, а в 8-их класах таких лише 1%.

Така популярність страв з картоплі зумовлена передусім її легкодоступністю та великим різноманіттям страв, що готуються з картоплі.

Для раціонального харчування людина має вживати, окрім картоплі, інші овочі, що містять клітковину, мінеральні солі, вітаміни, інші біологічно активні речовини. Наявність у раціоні овочевих страв є необхідною умовою для формування і оновлення клітин організму, регулювання процесів обміну.

Однак під час кулінарного оброблення значна частина корисних речовин, що містяться в овочах, руйнується, тому найціннішим для отримання повного спектру корисних речовин є вживання овочів у свіжому вигляді. Аналіз результатів анкетування показав, що третина респондентів (майже 34%) в молодшій групі за останні 7 днів взагалі не вживали свіжих овочів, в двох старших вікових категоріях ця частка ще вища: 40% в 8-их класах і майже 43% в 10–11-их класах (рис. 4).

Таке "недбале" ставлення до свіжих овочів в раціоні є негативно позначається на здоров’ї організму, особливо взимку. В цей період організм піддається дії екстремальних факторів навколишнього середовища та численним атакам інфекційних захворювань і тому організм потребує великої кількості вітамінів та інших біологічно активних речовин, основним джерелом яких і можуть стати свіжі овочі.

Крім свіжих овочів, вагомим джерелом постачання вітамінів, мінеральних солей та мікроелементів для молодого організму є наявність у щоденному раціоні свіжих фруктів та фруктових соків.

Під час опитування нами виявлено, що фрукти і соки є досить легкодоступними для школярів навіть в зимовий період. Про це свідчить те, що понад половину опитаних (54%) в 10–11-их класах вживають їх щодня, а в двох молодших вікових категоріях кількість таких перевищує 60%. Переважна більшість з решти респондентів мають змогу вживати фрукти і фруктові соки 2–3 рази на тиждень. Також нами виявлено, що школярі віддають перевагу свіжим фруктам над соками. Так, серед тих, хто не вживав свіжі фрукти за останні 7 днів, в усіх групах опинилось 1–6% опитаних, а тих, хто не вживав фруктових соків, – 11-16%. На рисунку 5 наведено споживання школярами свіжих фруктів і соків.

Ми б також рекомендували віддавати перевагу цілим фруктам де наявна велика кількість клітковини, харчових волокон – баластних речовин, які за теорією адекватного харчування є необхідним компонентом їжі, і які помилково вважилися непотрібними за донедавна популярною теорією збалансованого харчування. Ідея рафінованої їжі, викладена в цій теорії, завдала великої шкоди. У людей, які вживали безбаластні продукти, часто фіксували так звані "хвороби цивілізації" – атеросклероз, діабет, остеохондроз, остеоартроз. Дефіцит харчових волокон в раціоні може обернутися низкою захворювань шлунково-кишкового каналу. Крім того, як відомо, споживання свіжих фруктів особливо корисне для зубів і ясен.

3.2 Дотримання режиму та правил раціонального харчування школярами

Ще одним важливим фактором харчування є режим харчування. Найраціональнішим вважається чотириразове харчування. Воно забезпечує добре самопочуття людини, нормальне функціонування органів травлення, збудження апетиту. Дотримання раціонального режиму харчування та умов вживання їжі забезпечує засвоєння до 90% компонентів спожитої їжі.

Серед опитаних лише в старшій віковій категорії значна частка тих, хто вживає їжу понад три рази на день – майже 41%, в 8-их класах таких 23%, а серед наймолодших респондентів лише 16% (рис. 6).

Сьогодні в світі найпопулярнішим є триразове харчування, воно менш раціональне, оскільки в проміжках між прийманнями їжі може виникати різке відчуття голоду. Підтвердженням популярності цього режиму харчування є те, що переважна більшість опитаних школярів харчується саме тричі на день: 70% дітей в 3–4-их класах, 64% – в 8-их класах, 43,5% в 10–11-их класах. Від 7 до 11% дітей в різних вікових категоріях вживають їжу лише двічі на день. В межах 1–3 відсотків респондентів зазначили, що харчуються нерегулярно чи тільки один раз на день.

Результати анкетування дали змогу зробити висновок, що більш ніж кожен десятий школяр має вкрай нераціональний режим харчування, що може спричинити порушення діяльності травних залоз, сповільнене перетравлювання їжі, розвиток коліту та інших хвороб травного каналу.

В двох старших групах було поставлено питання щодо дотримання школярами правил раціонального харчування. За результатами анкет нами виявлено, що в восьмих класах лише кожен п’ятий вважає, що він дотримується правил раціонального харчування, а в старшій віковій категорії таких лише 15%.

Переважну більшість становили респонденти, які намагаються дотримуватись таких правил: 79% в 10-11 і 73% в 8-их класах. Один відсоток школярів в обох групах зізналися, що їх родини мають недостатньо коштів, щоб забезпечити себе повним набором продуктів, який дозволив би харчуватися раціонально. Майже 6% респондентів взагалі нічого не знають про те, як потрібно раціонально харчуватись.

3.3 Харчування і здоров’я шкільної молоді

Як визнають науковці, всі хвороби людини прямо чи опосередковано пов’язані з харчуванням. Про серйозні порушення в структурі харчування шкільної молоді свідчить цілий спектр хвороб, зазначений в анкетах: часто зустрічаються гастрити, панкреатити та холецистити, розлади травлення, є випадки виразкової хвороби навіть серед наймолодших школярів, поширені харчові алергії, хвороби нирок та печінки. Часті випадки гострих респіраторних та інфекційних захворювань свідчать про послаблення імунної системи організму, що може бути наслідком нераціонального харчування. Проте дані щодо захворюваності ми вважаємо статистично невірогідними, оскільки лише 36% респондентів зазначили в анкетах свої хвороби, близько 2% вважають себе здоровими, решта утримались від відповіді. Більшість хвороб, які були вказані школярами в анкетах, належать до хвороб органів травлення. Це узгоджується з даними, які було отримано під час досліджень харчування студентської молоді [11].

Науковцями визнано, що навіть вживаючи різноманітні продукти в відповідних співвідношеннях і за певними правилами, людина не завжди може отримати необхідний набір нутрієнтів. Причиною цього є рафінування продуктів, неправильна кулінарна обробка, додавання консервантів та інших нехарчових добавок, зміни в складі продуктів внаслідок порушення технології вирощування. Можливим вирішенням цієї проблеми є вживання з лікувально-профілактичною метою біологічно активних добавок (БАД). БАД не є лікувальними препаратами і за правильного застосування зовсім не шкодять організму. Водночас БАД регулюють широкий спектр біохімічних реакцій та фізіологічних функцій. Лікувальний ефект БАД реалізується через фізіологічні механізми, і на відміну від медикаментів він повільний і тривалий. Споживання БАДів учнями зображено на рисунку 7.

В результаті проведеного дослідження нами виявлено, що хоча біологічно активні добавки лише нещодавно стали широкодоступними в Україні і ще не набули великої популярності, проте більш ніж кожен п’ятий школяр в 8–11-их класах вживає їх з лікувальною метою. Близько 9% респондентів в двох старших вікових категоріях хотіли б вживати БАД, але на це в родинах бракує коштів. Третина опитаних вважає вживання БАД недоцільним, а 36–39% школярів в різних класах взагалі не чули про біологічно активні добавки.

Дивним виявилось те, що більшість школярів задоволені своїм харчуванням, таких 58% в старших класах, 79% в 8-их класах і 73% в 3–4-их класах. Лише 3% дітей в молодших класах незадоволені станом свого харчування, в обох старших вікових групах респондентів незадоволених 1%. Такі результати, зважаючи на зазначені вище проблеми зі споживанням певних груп харчових продуктів, можуть свідчити, на нашу думку, про низьку культуру та низький рівень освіченості в галузі харчування. Проте більшість школярів (66–69%) усвідомлює, що харчування є головним чинником, який впливає на здоров’я. Майже третина опитаних у всіх вікових групах вважають харчування важливим, але не головним чинником здоров’я і на думку 1–3% дітей, харчування мало впливає на здоров’я.

Хоча учні й усвідомлюють важливість правильного харчування, нами виявлена тенденція, що з віком діти виявляють все менше бажання вивчати предмети з харчування людини. Так в 3–4-их класах 90% респондентів заявили, що викладання таких предметів потрібне в школах, а в 10–11-их класах необхідність вивчення такого курсу визнають лише 44% школярів (рис. 8).

Проте, ми вважаємо, що правилам раціонального харчування людина має навчатись ще в ранньому віці і тому великим позитивом є те, що саме наймолодша категорія респондентів виявляє активне бажання вивчати харчування людини.

Таким чином, аналіз структури харчування шкільної молоді двох шкіл м. Біла Церква виявив значні її порушення. Раціон учнів бідний на біологічно повноцінні продукти, споживання яких сприяє активній розумовій діяльності. У переважаючої більшості дітей спостерігається одноманітне жиро-вуглеводне харчування, яке вже призвело до виникнення багатьох хронічних захворювань.

Більшість шкільної молоді усвідомлює необхідність підвищення рівня знань, подолання неосвіченості в галузі раціонального екологічного харчування, прагнуть вивчати предмети такого спрямування. Допомогти їм у цьому важливе завдання держави в цілому і навчальних закладів зокрема. Адже здоров’я молодого покоління запорука здоров’я нації, а від цього значною мірою залежить національна безпека.

 

Розділ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Управління охороною праці у навчальних закладах в цілому співпадає із загальною системою управління підприємством. На рівні підприємства особою, що приймає рішення, є керівник підприємства; по галузях виробництва - керівники галузей, а на робочих місцях - керівники робіт. Забезпечення охорони праці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадових осіб підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці в цілому на підприємстві. Безпосередню відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт (завідуючих, керуючих), які зобов'язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи (обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.

Метою укладання колективних договорів на підприємствах є регулювання соціально-економічних, трудових відносин та узгодження інтересів між адміністрацією і трудовим колективом. Ці договори укладаються на усіх підприємствах. Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства, директора) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу. У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допомог, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

Важливим питанням організації охорони праці на підприємстві є навчання працівників з питань охорони праці. Законом України "Про охорону праці" визначено, що усі працівники при прийнятті на роботу та під час роботи на підприємстві повинні проходити навчання й перевірку знань з охорони праці. Особи, які не пройшли навчання, до роботи не допускаються. Відповідальність за організацію та проведення навчання покладається на керівника підприємства. Види навчання та порядок його проведення встановлюються "Типовим положенням про навчання з питань охорони праці", яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці. Навчання та перевірка знань нормативних актів з питань охорони праці у посадових осіб та спеціалістів, які організують та управляють виробничими процесами, проводиться перед початком виконання ними посадових обов'язків та періодично раз у три роки. Навчання проводиться з метою ознайомлення посадових осіб та спеціалістів з положенням законодавчих і нормативних актів про працю та охорону праці, питаннями виробничої санітарії та гігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки, що стосуються їх виробничої діяльності. Для проведення навчання розробляється програма, графік проведення, запрошуються викладачі та фахівці. З працівниками проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці - вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється усним опитуванням.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників навчальних закладів встановлюється Кодексом Законів України про працю. Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996р. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають "Правилами трудового розпорядку на підприємстві". Важливим питанням охорони праці є нормування робочого часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні надається перед або після загального (субота або понеділок). Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 год., при шестиденному - 7 год., а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку та прийняття їжі працівникам надається перерва після перших чотирьох годин від початку роботи тривалістю до двох годин, яку працівник може використовувати за власним розсудом. Тривалість перерви у робочий час не враховується. Робочий день дозволяється ділити на частини. Також для відпочинку встановлені святкові вихідні дні. Робота у ці дні забороняється. Початок та закінчення робочого дня визначається головними спеціалістами, технологами, керівниками галузей, які здійснюють планування технологічного процесу і від яких залежить раціональне планування робочого часу та відпочинку працівників. Підприємство може скорочувати тривалість робочого часу. Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України "Про відпустки" повинна бути не менше 24 календарних днів. За ненормований робочий день додаткова відпустка надається працівникам, у яких виконання службових обов'язків інколи може перевищувати встановлену тривалість робочого дня. До цієї категорії відносять керівників та їх заступників, спеціалістів, водіїв автотранспорту, секретарів, головного бухгалтера та його заступника. Матері, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років, надається додаткова відпустка тривалістю 5 календарних днів. За перший рік роботи на підприємстві відпустка надається після перших шести місяців роботи. За виробничою необхідністю працівника можна відкликати з відпустки за його згодою. Забороняється не надавати працівнику відпустку та замінювати її грошовою компенсацією. Для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тривалість відпусток встановлюється Законом "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з яким для працівників, які працюють у четвертій зоні посиленого радіологічного контролю, тривалість відпустки повинна становити не менше 30 календарних днів.

Для виконання роботи працівники безкоштовно, відповідно до встановлених норм, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), мийними засобами. Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту покладається на керівника робіт, який зобов'язаний організувати умови для зберігання, ремонту і прання засобів захисту. Засоби індивідуального захисту включають спеціальний одяг (костюми, фартухи, куртки, комбінезони, жилети), спеціальне взуття (чоботи, черевики) та інші засоби індивідуального захисту (рукавиці, захисні окуляри тощо). Норми забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюються галузевими "Типовими нормами безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та засобів індивідуального захисту", на основі яких на підприємстві встановлюються перелік професій, види та норми видачі (ЗІЗ).

З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди - попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства. Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску до роботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівник підприємства, який приймає його на роботу. Керівник підприємства призначає відповідального за організацію медичних оглядів, який разом із санітарно-епідеміологічною службою, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, що піддягають періодичним медичним оглядам, складає поіменний список, узгоджуючи його в санепідслужбі, видає наказ про проведення медоглядів у строки, погоджені з лікувально-профілактичним закладом. Керівник підприємства зобов'язаний зберегти за працівником на час проходження медогляду місце роботи (посаду) і середній заробіток, забезпечити присутність працівників на медогляді відповідно до плану-графіку, а також організувати позачерговий медогляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язано з умовами праці, забезпечити перепрофілювання та працевлаштування працівника у зв'язку зі зміною стану здоров'я та ознайомлювати працівника, що влаштувався на роботу з шкідливими та небезпечними виробничими чинниками і речовинами, зі змінами умов праці в процесі виконання трудового договору.

Санітарно-побутове забезпечення працівників підприємства включає обладнання гардеробних, умивальних, туалетних, побутових кімнат, кімнат відпочинку, їдалень, буфетів, медичного профілакторію тощо.

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороною праці, визначено в Законі України "Про охорону праці". За станом охорони праці у навчальних закладах державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій. Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів.

Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України "Про пожежну безпеку" та "Правилами пожежної безпеки в Україні". Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що стан охорони праці в умовах навчальних закладів м. Біла Церква є задовільним.

ВИСНОВКИ

1.                Структура харчування школярів м. Біла Церква значно порушена: менше половини школярів щодня вживають м’ясо і м’ясопродукти, менше третини – молоко і молокопродукти, лише 12% – страви з риби.

2.                У переважної більшості школярів спостерігається одноманітне жиро-вуглеводне харчування – майже 60% відсотків опитаних вживають страви з картоплі щодня.

3.                Порушення структури харчування призвело до поширення захворювань органів травлення і до послаблення імунної резистентності організму. Хвороби органів системи травлення у школярів становлять понад 50 %, зокрема, на гастрит хворіє кожний п’ятий школяр.

4.                Переважна більшість школярів (понад 70%) вживають їжу три і менше разів на день, тимчасом у молодому віці доцільним є чотириразовий режим харчування.

5.                Понад дві третини (68%) школярів усвідомлюють, що харчування це один із головних чинників здоров’я.

6.                Більшість шкільної молоді (понад 62%) прагнуть вивчати предмети з харчування людини, а серед молодших школярів таких 90%.

ПРОПОЗИЦІЇ

1.                Впровадити у навчальні програми загальноосвітньої школи дисципліну про харчування людини.

2.                Проводити спеціальні уроки, виховні години та інші освітньо-виховні заходи з усіма віковими групами школярів, присвячені раціональному харчуванню, екологічній безпеці і культурі харчування.

3.                Проводити батьківські збори з метою ознайомлення батьків з основами раціонального харчування дітей.

4.                Ознайомити батьків і дітей з безпечністю і доцільністю вживання біологічно активних добавок (БАД).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                Батечко С.А., Деревянко Н.А. Руководство по нутрициологии. Философия здоров’я "Тянши". – К.: АВРИО, 2006. – 500 с.

2.                Безпека харчування: сучасні проблеми: Посібник-довідник / Укл.: А. В. Бабюк, О. В. Макарова, М. С. Рогозинський, Л. В. Романів, О. Є. Федорова - Чернівці: Книги - XXI, 2005. - 456 с

3.                Бременер С.М. Витамины в домашнем питании. - М.: Пищевая промышленность, 1974. - 71 с.

4.                Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва / О.М. Якубчак, В.І. Хоменко, С.Д. Мельничук та ін.; За ред. О.М. Якубчак, В.І. Хоменка. - Київ, 2005. - 800 с

5.                Власенко В.М., Димань Т.М., Ківа М.С. Екотрофологія - нова система гуманістичних знань // Аграрні вісті. - 2004. - №3.

6.                Возіанов О.Ф. Харчування та здоров’я населення України // Журнал Академії медичних наук України. - 2002. - Т. 8, № 4. - С.645-657.

7.                Воробьев Р. И. Питание и здоровье. - М.: Медицина, 1990. - 160 с.

8.                Горбатова К. К. Биохимия молока и молочных продуктов. - М.: Колос, 1997. - 288 с.

9.                Губа Н.И. Овощи и фрукты на вашем столе. - Киев. Урожай, 1990.

10.           Демографічна криза в Україні: її причини і наслідки: Зб. матеріалів / Верховна Рада України. Комітет національної безпеки і оборони. - К., 2003. - 430 с.

11.           Димань Т.М., Барановський М.М. Екотрофологія як міждисциплінарний холістичний підхід до вирішення проблем харчування людини / Зб. матеріалів Між народ. наук.-практ. конф. "І-й Всеукраїнський з’їзд екологів". М.Вінниця, 4-7 жовтня 2006 року. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. - С.83-86.

12.           Димань Т.М., Мазур Т.Г., Нагорнюк О.М. Структура харчування студентської молоді / Мат. І Міжнарод. наук.-практ. конф. "Екотрофологія. Сучасні проблеми" (30 травня - 1 червня 2005 р.).- Біла Церква, 2005. - С.153-156.

13.           Екотрофологія. Основи екологічно безпечного харчування. Навчальний посібник / Т.М. Димань, М.М. Барановський, Г.О. Білявський, О.В. Власенко, Л.В. Мороз. - Київ: Лібра, 2006. - 304 c.

14.           Кисляковская В.Г. и др. Питание детей раннего и дошкольного возраста: Пособие для воспитателя дет. сада - 2-е изд., перераб.- М.: Просвещение, 1983.-207 с, ил.

15.           Методичні рекомендації з написання розділу "Охорона праці" в дипломних роботах студентів агрономічного, екологічного, економічного, зооінженерного факультетів та факультету ветеринарної медицини / О.І. Розпутній, І.В. Перцьовий, С.В. Куркіна та ін. / Біла Церква. - 24с.

16.           Нагорнюк О.М. Екологія харчування - важливий елемент національної безпеки / Мат. І Міжнарод. наук.-практ. конф. "Екотрофологія. Сучасні проблеми" (30 травня - 1 червня 2005 р.).- Біла Церква, 2005. - 285 с.

17.           Припутина Л.С., Белоцкая В.В. Пищевые продукты в питании человека. - К.: Здоров'я, 1984. -96с.

18.           Сердюк А.М. Еколого-гігієнічні проблеми харчування // Журнал Академії медичних наук України. - 2002. - Т. 8. - № 4. - С.677-684.

19.           Смоляр В.И. Рациональное питание. - К.: Наук, думка, 1991. - 368 с.

20.           Соціальний портрет молоді м. Білої Церкви / К.В. Плівачук, Т.М. Димань, П.І. Юхименко та ін.; За заг. ред. П.І. Юхименка. - Біла Церква: Видавництво Семенка Сергія, 2005. - 154 с.

21.           Україна в цифрах у 2001 році. - К.: Держкомстат, 2001. - 261 с.

22.           Харчування людини / Т.М. Димань, М.М. Барановський, М.С. Ківа та ін.: Під ред. Т.М. Димань. - Біла Церква, 2005. - 300 с.

Страницы: 1, 2, 3