| ||||||||
МЕНЮ
| Берегової смуга укрБерегової смуга укрХарактеристика берегової смуги Африки
Берегова смуга – місце перетину суші з океаном. Берег – це смуга земної поверхні що приляга до Земної берегової смуги, затоплюється водами світового океану, і постійно завдає впливу хвилювання та прибіглому потоку. До неї прилягає смуга берега до морського дна – вплив хвильових процесів – називається береговим схилом. Берегова зона – сукупність берега і підводних. 777 тис. км. – загальна протяжність земної кулі. Бухтові береги – Євпаторія; Лимани. Африка – в основному виділяють лиманно-лагунові утворення. Генезис(походження) – та стадія еволюції утворенння берегової смуги. Осушливі – припливні та відпливи характеризують Північну Європу (Голандія) – оголення берега – низинні , піщанні. В Африці також є такі берега. Меангри – низинні, мулисті, піщанні береги вкриті рослинністю що затоплюються (узбережжя Мозамбік). Дельтові береги: якщо гирло баготорукавне. Якщо гирло має лійкоподібну форму – естуарії (первинна). Острівні території – злиття, і закривають дельту; річка робить багато інших. Під час проходженння – багаторукавне гирло річки. Ріасові – це затоплення морем долини гірської країни (гірські долини). Тектонічні рухи – територія затоплюється, полинає її. Море підтоплює гирло річки. Ріаси характеризують собою довгі, вузьки глибоководні затоки. Виникають в береках тектонічних рухів – опускання території. (вулканічні береги – ендогенні). Коралові береги: тепмературний режим, прозорість води – незначні глибини(4-5 метрів). Африка – Червоне море, Східне узбережжя, Серединно-океанічні хребти. Фітогенні не спостерігаються в Африці. Техногеннні – вплив людини. – Нерівнісь прибережних районів (сіл./госп. розвиток), як промислові зони. Розвиток портів пов’язан із зміною форми берегів, як будування стін, систем захисту узбережжя. Портова смуга: порти-столиці найбільші – Атлантика (Лагос – Нігерія), Монровія (Ліберія), Дакарт (Синігал), Луанда (ПАР). Протяжність портів – 14 км. (Пн. Африка). Розвинені берега чергуються: Джигуті, Бербера (Найкрутіші берега). Карта берегів: П-ов до узбережжя виходять кристалічні щити: абразивно-акумулятивні, бухтові. Гірські системи, прибережні: абразивно-денудаційні (Касабланка), абарзивно-акумулятивно пляжеві. Західна частина: ріхтові дюни – затоки – лагуни. Виникнення піска; пасати – Сахара (як основний імпортер піска). Гвінейська затока: чергування абразино-акумулятивних і абразивно-бухтових берегів. Лагунні: зустрічаються меангрові. Річка Нігер – найбільша за площиною (відкладання, акумуляція); вулканічні береги. Клімат Південної Америки
|