| |||||
МЕНЮ
| Юридичні особи як суб'єкт цивільних правовідносинp> Залежно від форм власності, встановлених Законом «Про власність», можуть діяти підприємства таких видів: - приватне підприємство, засноване на приватній власності фізичної особи і виключно її праці; - сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян - приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина - колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської або релігійної організації; - державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць; - державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності; - спільне підприємство, засноване на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності). Серед засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав; - підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян інших
держав. Створення таких підприємств регулюється окремим законодавством Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства та чисельності його працівників (незалежно від форм власності), воно може бути віднесено до категорії малих підприємств. Зокрема, до малих підприємств відносяться заново створювані і діючі підприємства: у промисловості та будівництві — з чисельністю працюючих до 200 чоловік; в інших галузях виробничої сфери — з чисельністю працюючих до 50 чоловік; у науці та науковому обслуговуванні — до 100 чоловік; в галузях невиробничої сфери — до 25 чоловік; у роздрібній торгівлі — до 15 чоловік. Перехід до ринкової економіки обумовив появу нових організаційно- правових форм, покликаних забезпечити поєднання майнових та інших інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері підприємницької діяльності. Саме для цього створюються численні господарські товариства, до яких відносяться такі юридичні особи, які створені шляхом об’єднання на підставі договору майна (або майна і підприємницької діяльності) фізичних та юридичних осіб з метою одержання прибутку. Відповідно до ст. І Закону України про господарські товариства в Україні можуть створюватися акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. Особи, які утворюють господарські товариства, називаються їх засновниками. Підприємства, організації та установи, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи (ст.3 Закону). Господарські товариства можна поділити на дві групи: об’єднання капіталів та об’єднання осіб. До першої групи відносяться такі товариства, які при їх створенні передбачають об’єднання майна засновників та учасників, і необов’язково — особистої участі (тобто підприємницької діяльності). До другої групи належать товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, але й безпосередньо особистою участю. Засновники і учасники господарських товариств (ст.10 Закону) мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. Об’єднаннями капіталів розглядаються такі господарські товариства, як акціонерні та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю. Акціонерним вважається товариство, яке має статутний фонд. поділений на певне число акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплачених сум. Акціонерні товариства бувають: відкритими, акції яких можуть
поширюватись шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах, і
закритими, коли їхні акції розподіляються між засновниками і не можуть
поширюватись шляхом підписки, купуватись і продаватись на біржах. Проте
закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите шляхом
реєстрації його акцій в порядку, передбаченому законодавством про цінні
папери і фондову біржу, і внесення змін у статут товариства (ст.ст.24 і 25 Подібними до акціонерних є товариства з обмеженою відповідальністю,
статутні фонди яких також поділені на частки (паї), розміри яких
визначаються установчими документами. Різниця між ними полягає в тому, що
акціонерні товариства формують статутний фонд шляхом випуску і
розповсюдження акцій, власники яких можуть бути наперед невідомими. Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство,
статутний фонд якого поділено на частки, визначені статутними документами. До об’єднань осіб відносяться повні і командитні товариства. Повне
товариство — це таке товариство, всі учасники якого займаються сумісною
підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за
зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Солідарність відповідальності
означає, що при недостатності майна в такого товариства кредитор має право
звернутись з вимогою про покриття боргу як до всіх учасників разом, так і
до кожного з них зокрема, як в частині, так і в повній сумі боргу. В
установчому договорі про повне товариство зазначається розмір частки
кожного з учасників, склад і порядок внесення вкладів, форма їх участі у
справах товариства. Ведення справ товариства може здійснюватись або всіма
учасниками, або одним чи декількома з них, виступаючи від імені товариства. Командитним визнається товариство, що включає поряд з одним чи
декількома учасниками, які несуть відповідальність за зобов’язаннями
товариства усім своїм майном, також одного чи більше учасників,
відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників). Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю (ст.81 Закону «Про господарські товариства»). Для участі в цивільних правовідносинах з метою одержання прибутку
створюються і виробничі кооперативи. Їх діяльність в Україні регулюється ще На кооперативних засадах часто утворюються і здійснюють свою
діяльність колективні сільськогосподарські підприємства. Відповідно до ст.1 Держава повинна забезпечувати рівність усіх форм господарювання в агропромисловому комплексі, де поруч з колективними сільськогосподарськими підприємствами діють радгоспи, підсобні сільські господарства підприємств, установ і організацій, переробні та інші підприємства, акціонерні товариства, орендні колективи, особисті підсобні господарства громадян, селянські (фермерські) господарства тощо. Серед названих організаційно-правових форм господарювання з
використанням інституту юридичної особи слід виділити селянські Відповідно до ст.3 Закону України «Про підприємства в Україні» юридичні особи можуть на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. Зокрема, підприємства мають право об’єднуватися в: - асоціації, тобто договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, при цьому асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників; - корпорації — договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованому регулюванню діяльності кожного з учасників; - консорціуми — тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети; - концерни — статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців; - інші об’єднання, створені за галузевим, територіальним або іншими принципами. Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Об’єднання діють на основі договору або статуту, затвердженого їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичних осіб, і на них поширюється дія Закону про підприємства. Тому об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом). За підприємствами залишається право вийти зі складу об’єднання із збереженням взаємних зобов’язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями. Правами юридичних осіб наділяються не тільки такі колективні утворення, які діють з метою одержання прибутку, але, й різноманітні установи, об’єднання громадян, релігійні організації тощо. Не переслідуючи як основну мету своєї діяльності одержання прибутку, ці організації, однак, є учасниками цивільного обороту, тобто часто змушені вступати в цивільно- правові відносини і набувати майнових та особистих немайнових прав і обов’язків. Установою може бути визнана організація, яка створюється і
фінансується власником для здійснення управлінських, соціально-культурних
та інших функцій некомерційного характеру. До них, зокрема, відносяться
державні установи та інші державні організації, що перебувають на
державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких
користуються правами розпорядників кредитів, за винятками, встановленими
законом (ч. І ст.24 ЦК України). Ними є органи державної влади й управління Крім асигнувань з державного бюджету, установи можуть одержувати доходи від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг або здійснення іншої допоміжної діяльності. Так, вищі учбові заклади силами колективів своїх кафедр або наукових підрозділів ведуть на замовлення інших організацій госпдоговірні наукові дослідження і реалізують їх результати на основі договорів про передачу науково-технічної продукції. Одержані від замовників кошти використовуються на розширення учбово-лабораторної бази, житлове будівництво, оплату праці та преміювання працівників вузу, залучених до виконання госпдоговірних робіт, та на інші цілі. Бюджетні установи повинні витрачати спеціальні кошти у межах затверджених кошторисів і фактичного надходження доходів по кожному виду спеціальних коштів. Зараз поступово змінюється система фінансування діяльності бюджетних організацій. Вона будується на основі довгочасних стабільних економічних нормативів і фінансових форм, орієнтованих на кінцеві результати діяльності. Бюджетним організаціям, які досягли встановлених показників роботи, надається право направляти зекономлені кошти на свої соціальні і виробничі потреби. Зокрема, діяльність культурно-освітніх установ (клубів, бібліотек, музеїв, зоопарків тощо) за рахунок бюджетного фінансування поєднується з розвитком договірних відносин на госпрозрахунковій основі з іншими організаціями, а також розширення платних послуг населенню. Одержані від господарської діяльності кошти залучаються в дохід установи культури і складають його єдиний фонд фінансових коштів. Державна установа відповідає по своїх зобов’язаннях коштами, які є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи коштів відповідальність за її зобов’язаннями несе власник. До юридичних осіб відносяться і такі державні організації, які фінансуються за рахунок інших джерел, мають самостійний кошторис і самостійний баланс. На таких засадах можуть створюватись органи господарського управління, які фінансуються на рахунок відрахувань від прибутків підпорядкованих їм підприємств. В кошторисах цих організацій чітко фіксуються джерела надходження коштів і суми видатків, у межах яких і здійснюються господарські та інші операції названих юридичних осіб. Як юридичні особи в Україні діють різноманітні об’єднання громадян. У ст.1 Закону України від 6 червня 1992 р. «Про об’єднання громадян» зазначається, що об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається політичною партією або громадською організацією. Політичною партією є об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування та представництво в їх складі. Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та
захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,
національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Громадські
організації створюються і здійснюють діяльність у формі спілок (адвокатів,
музикантів та інших), товариств (наприклад. Наукове товариство ім. Для виконання поставлених завдань об’єднання громадян формують свою
власну матеріальну базу, тобто можуть мати у власності кошти та інше майно,
необхідне для здійснення статутної діяльності. Право власності цих
об’єднань виникає шляхом передачі їм майна засновниками, членами Правами юридичних осіб наділяються також різноманітні фонди Юридичними особами є і споживчі кооперативи. Ними визнаються організації, засновані на членстві громадян з метою задоволення потреб членів та інших громадян у торговельному чи побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативу в житлі, дачах, гаражах, соціально-культурних та інших послугах. Споживчими кооперативами є, зокрема, житлово-будівельні, гаражні та інші кооперативи. Члени споживчого кооперативу не відповідають по його зобов’язаннях, якщо інше не передбачено статутом кооперативу. Учасниками цивільно-правових відносин виступають і релігійні
організації. Відповідно до Закону від 23 квітня 1991 р. «Про свободу
совісті та релігійні організації» (ст.7) ці організації утворюються з метою
задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і
діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають,
призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації
її статуту. Як юридичні особи релігійні організації мають право
використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на
договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. 4. Список використаної літератури 1. Цивільний кодекс України. |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|