| |||||
МЕНЮ
| Юридична деонтологіяp> - почуття патріотизму (пріоритет інтересів загальної справи перед особистим інтересом або за рахунок особистого блага); - престижно-статусні почуття, пов'язані з потребою самоствердження - альтруїстичні почуття (бажання дати радість, допомогу, втішити, підбадьорити в тяжку хвилину); - комунікабельні почуття (симпатія, довіра, повага при спілкуванні). Роль моральних почуттів у юридичній діяльності виявляється через призму спілкування людей. А виходячи з того, що юридична професія передбачає саме роботу з людьми різного характеру, рівня культури, інтелекту, то можна зазначити ту значну роль, яку відіграють моральні почуття у мотивації роботи працівників юридичних установ. По-перше, — це оцінка вчинків та поведінки людей з позицій суспільно-вироблених норм та ідеалів. По-друге, — моральні почуття виступають засобом регуляції відносин між людьми, соціальними групами тощо. По-третє, — завдяки почуттям суспільно-значущі норми, принципи, ідеали інтуїтивно перетворюються у внутрішню переконливість людини. По-четверте, — моральні почуття являються не тільки засобом регуляції, але й засобом самоствердження людини, виявом багатства її внутрішнього світу. Тому формування моральних почуттів у кожної людини, а тим більш у юристів, співробітників правоохоронних органів, є однією з важливіших задач морального ви-ховання. 6. Моральні принципи та їх відображення в юридичній діяльності Не менш важливою умовою здійснення юристами своїх професійних обов'язків є усвідомлення та використання у своїй діяльності основоположних ідей — принципів і моралі, які являють собою найбільш узагальнений вираз вимог тої чи іншої моралі. Моральні принципи складають ядро моралі, визначають її соціально-історичну суть, ідейну націленість. На відміну від норм моралі, які визначають тактику поведінки людини в конкретних життєвих ситуаціях, принципи моралі визначають узагальнену соціальну орієнтацію, стратегію поведінки, являються своєрідною програмою діяльності. Моральні принципи об'єднують та систематизують всю моральну діяльність, виступають фактором стабільності, визначають головну лінію поведінки. В професії юриста моральні принципи виконують свої специфічні функції. Серед принципів моралі, які значною мірою здійснюють позитивний вплив на сферу юридичної діяльності, слід назвати принципи гуманізму, демократизму, законності, справедливості, колективізму, чесності, порядності, гласності у роботі та деякі інші. У чомуж полягає суть зазначених принципів стосовно професійного обов'язку юристів? Для висвітлення цього питання необхідно звернутися до визначення змісту найбільш провідних моральних принципів. Одним із загальновизнаних та важливіших принципів - вважається принцип гуманізму, який розкриває цінностний аспект організації людських відносин. Гуманізм (лат. humanus - людяний, людський) означає людяність, любов до людей, вимогу на захист гідності людини, її право на щастя, всебічний розвиток. Як моральний принцип, який трансформується у сферу юридичної діяльності, він із змістовного боку формулює певну систему вимог: — розуміння людини, як вищої цінності, а не як засобу для досягнення цілей, все . робити для забезпечення потреб та інтересів людини; — забезпечення свободи та захисту гідності особи, права на щастя, на духовний розвиток; — повага до особистих якостей; — рівне ставлення та повага до чоловіка та жінки, повага до ідеалів людини, Л вікових, національних ознак, політичних поглядів; — чутливість, душевність у відносинах : — чесність, прямота в оцінці дій, доброзичливість критики, несприйнятливість аморальних вчинків. Принцип колективізму також притаманний юридичній роботі, стосовно якої висуваються певні вимоги: — єдність мети та волі колективу; — ідейна єдність; — співробітництво та взаємодопомога; — керівництво колективом, як організаційний та об'єднуючий фактор його — чітке дотримання дисципліни всіма членами колективу, незалежно від стажу, досвіду, посади тощо. Іноді окремі вимоги принципу колективізму трактуються на підставі відстоювання | вузькогрупового або індивідуально-егоїстичного інтересу, в результаті чого набувають іншого звучання. Так, слід відрізняти доброзичливу критику від критицизму, заздрості або інших негативних почуттів, взаємодопомогу від кругової поруки. 7. Поняття та різновиди юридичних спеціальностей Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності,
виділяється серед І інших цілим рядом специфічних властивостей, зумовлених
тою роллю, яку відіграють І право і законність у житті суспільства. Охорона
прав і законних інтересів громадян, І безкомпромісна боротьба з
правопорушеннями, висококваліфіковане розв'язання різноманітних юридичних
проблем — є змістом повсякденної діяльності юристів і разом з тим являється
їх професійним обов'язком. Саме юристи, які мають ґрунтовні знання,
відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке розуміння
своєї відповідальності за долю людей, наділені владними повноваженнями і
здатні ефективно впливати на зміцнення законності і правопорядку у державі. Характерною ознакою відданості юриста своїй справі, професійної зрілості є загострене почуття справедливості. Для юриста, це насамперед означає небайдужість до біди, нещастя інших людей, у тому числі і до таких які через збіг складних життєвих обставин самі опинилися серед правопорушників. На відміну від інших громадян, юрист, саме завдяки своєму професійному хисту, спроможний не обмежуватися роллю спостерігача, а активно і ефективно домагатися відновлення порушених прав, встановлення справедливості. Зробити це — його професійний і громадянський обов'язок. Всупереч відомому прислів'ю "людині властиво помилятися", юрист, як і лікар, не має права на помилку. Адже вона занадто дорого обходиться людині і суспільству в цілому. Її ціною іноді можуть бути тяжкі наслідки — втрата волі, здоров'я і навіть життя. Звичайно, ніхто не застрахований від прийняття хибних рішень, але у тому і полягає особливість юридичної діяльності, щоб "метод спроб та помилок" був для неї неприйнятний. Тому, рішення з будь-якої юридичної справи має бути глибоко виваженим, всебічно обміркованим, що і являється головною передумовою його непогрішимості. Специфічною рисою діяльності юриста є повсякденне зіткнення з найрізноманітнішими життєвими ситуаціями, юридичними казусами, які мають деякі спільні ознаки і у той же час часто істотно відрізняються Досвідченим юристам добре відомо, що на практиці фактично не буває цілком ідентичних справ, випадків, абсолютно тотожніх ситуацій, а відтак не може бути і стереотипів для їх вирішення. У професії юриста має місце нагальна потреба у творчому підході до встановлення істини у кожній конкретній справі, постійний пошук, можливість миттєво орієнтуватися у ситуації, готовність до прийняття нестандартних у межах закону рішень. Таким чином юрист— це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян. З розвитком сучасного суспільства, здійсненням великих перетворень у різноманітних сферах людської діяльності, як соціальній, економічній, політичній, духовній, природно відбуваються і певні зміни у юриспруденції, самому характері юридичної діяльності, спеціалізації правової роботи. По-перше, помітно зростає значення і престижність юридичної діяльності, праці юристів. Все більшого суспільного визнання ця діяльність набуває на різних рівнях державно-політичної системи соціального середовища, як одного з найважливіших факторів суспільного прогресу. По-друге, проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав і законних інтересів людини, громадянина, імплементації норм міжнародного права у внутрішнє законодавство України ставить перед юридичною громадою нові, у певній мірі складні завдання щодо удосконалення форм і методів роботи в цьому напрямку. По-третє, оновлення економіки, створення нових видів, форм економічної діяльності потребують внесення,істотних коректив, новацій, як у зміст правового регулювання економічних відносин, практику використання відповідних форм і методів, так і в існуючий зараз "набір" юридичних спеціальностей, а то і формування нових юридичних спеціальностей, пов'язаних, наприклад, із застосуванням норм комерційного, господарського права тощо. 8. Загальна характеристика окремих юридичних спеціальностей У суспільстві існує ряд юридичних спеціальностей, які традиційно належать до 1 числа провідних і мають особливе значення у справі забезпечення правопорядку і законності. Це суддя, прокурор, слідчий, інспектор карного розшуку, адвокат, юрисконсульт, нотаріус. Суддя — це посадова особа, виключно якій надано право від імені держави
здійснювати правосуддя шляхом розгляду у судовому засіданні кримінальних,
цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення і виносити
відповідне судове рішення. Органи судової влади здійснюють свої
повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів Крім, судів загальної компетенції в Україні створений і діє Який є єдиним органом конституційної юрисдикції, призначений вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції і давати офіційне тлумачення Конституції та законів України. Робота судді надзвичайно складна, багатогранна і відповідальна. Високий
рівень судової діяльності, винесення компетентного і справедливого рішення
судом є однією з найважливіших гарантій надійного забезпечення прав і
законних інтересів громадян. Відправлення правосуддя завершальна і
вирішальна ланка ланцюга проходження юридичної справи від початку до кінця. Організаційні здібності судді — неодмінна властивість його особистості, як керівника судового процесу. Його воля, висока дисциплінованість, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість у встановленні істини в поєднанні з правовою культурою у вирішальній мірі визначають належну поведінку учасників процесу, високий рівень організації відправлення правосуддя. Комунікабельність, тобто вміння спілкуватися — риса, без якої немислиме повноцінне виконання суддею своїх функцій. Характер його роботи зумовлює повсякденні відносини з багатьма людьми різного рівня освіти, складу розуму, віку, способу життя, характеру тощо. І до кожного з них потрібний відповідний підхід, розуміння. Тут особливо важливі такі якості судді, як чуйність, врівноваженість, такт, вміння вислухати і у той же час допомогти людині зрозуміти сутність питання, чесно і правдиво висловитися по справі. Професіограма судді була би неповною, якщо б не зазначити
засвідчувальну сторону його діяльності, яка виявляється у відповідному
оформленні усієї здобутої в ході процесу інформації: складанні І
відпрацюванні судових документів - протоколів, вироків, ухвал тощо. Прокурор — державна посадова особа, яка покликана здійснювати вищий нагляд за дотриманням і вірним застосуванням законів органами держави, посадовими особами, громадськими організаціями і громадянами. Відповідно до ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено: 1. Підтримання державного обвинувачення в суді. 2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. 3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно- розшуко-ву діяльність, дізнання, досудове слідство. 4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженнями особистої свободи громадян. З метою забезпечення реальних можливостей при здійсненні своїх функцій прокуророві законом надані певні права: 1. Безперешкодно входити у державні або громадські установи, підприємства, відомства і мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки. 2.Вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи її забезпечення. 3.Вимагати від керівників, інших посадових осіб державних органів проведення перевірок, ревізій підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для проведення перевірок, ревізій. 4. Викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону. 5. Давати вказівки працівникам слідчих органів з питань розслідування конкретних кримінальних справ, виконання яких обов'язкове. 6. Давати санкції на арешт, проведення обшуків, застосування певних заходів у здійсненні оперативно-розшукової роботи, затверджувати обвинувальні акти з кримінальних справ, що направляються до суду. З метою припинення, усунення правопорушень, відновлення порушених прав
і свобод громадян прокурор при наявності відповідних підстав правомочний
винести протест або подання на незаконний акт, порушити кримінальну справу,
дисциплінарне переслідування, притягти винних до адміністративної
відповідальності, пред'явити у суді позов на користь потерпілих від
порушень закону. Разом з тим, прокурор не має права втручатися у
господарську діяльність та підміняти органи відомчого управління і
контролю. Поряд з якостями, які мають загальне значення для юристів будь-
якої спеціальності, робота прокурора передбачає наявність у нього
специфічних властивостей характеру. Це, насамперед, глибока і тверда
переконаність у справедливості і великій соціальній значимості справи, якій
він себе присвятив, відповідна націленість на досягнення поставленої мети,
підкріплена активною і послідовною діяльністю, високі вольові якості. У той
же час, враховуючи великий обсяг владних повноважень, якими наділений
прокурор, його обов'язок - ефективно і виключно обачливо користуватися
ними, скрупульозно аналізувати всі обставини справи, ретельно зважувати всі Особливості прокурорської діяльності часто вимагають від працівника
цієї системи виявляти мобільність, швидкість і гнучкість мислення,
здібність конструктивно думати і приймати рішення у незвичайних,
екстремальних умовах без сторонньої допомоги, осмислено діяти і вирішувати
задачі у мінімальний час. Прокурор повинен оцінювати явища з урахуванням
усіх деталей, прораховувати найближчі і віддалені, прямі і побічні
результати. Прокурор, за висловом славнозвісного юриста А.Ф.Коні, — Слідчий — спеціаліст-юрист, призначення якого розслідувати скоєні злочини і, у разі доведення вини обвинуваченого, підготувати матеріали кримінальної справи для віддання його до суду. У даний час посади слідчих є у штатах органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України... Проведення слідства різними відомствами визначено нормативними актами в залежності від тієї чи іншої категорії справ. Діяльність слідчого полягає у встановленні фактичних обставин справи, їх оцінці, визначенні ступеня вини обвинуваченого в залежності від зібраних доказів і пред'явленні йому обвинувачення, виявленні причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів і відповідному реагуванні на них. Визначальним фактором професійної діяльності слідчого є її творчий пошуковий характер. Звичайно, це положення стосується усіх видів професійної діяльності юристів. Однак, саме слідчі в основному спрямовують свою роботу на встановлення прихованої істини. Тут Оособливого значення набуває талант, наполегливість, творчий підхід до вирішення проблем, що виникають у процесі слідства. Виконання слідчої роботи вимагає високої позитивної 'мотивізації, готовності до напруженої праці, принциповості. Слідчому також треба мати хист до організаційної діяльності у справі розкриття злочину: розподіл виконання необхідних доручень працівникам карного розшуку, залучення спеціалістів, експертів, виявлення речових доказів, встановлення свідків тощо. Нарешті, ефективність роботи слідчого у певній мірі залежить від його комунікабельності у спілкуванні з іншими учасниками і суб"єктами попереднього розслідування. Інспектор кримінального розшуку, інспектор по боротьбі з економічними
злочинами — спеціалісти-юристи, працівники внутрішніх справ. Вони
призначені розкривати найнебезпечніші злочини, провадити дізнання, що
включає в себе здійснення первинних невідкладних заходів оперативно-
пошукового характеру, затримання злочинця після скоєння злочину (затримання Юридична діяльність оперативних працівників за своєю суттю пов'язана з
конфліктними ситуаціями, а тому вони часто піддаються високим психічним і
фізичним перенавантаженням. Гідно переносити їх спроможні лише справжні,
належним чином підготовлені професіонали. Діяльність оперативних
працівників вимагає від них високої фізичної підготовки, великої особистої
сміливості, здібності миттєво реагувати на події, що виникають під час
проведення оперативно-розшукових заходів. Необхідними умовами успішної
роботи інспекторів ОВС по розкриттю злочинів є їх професійна
спостережливість, аналітичний розум, вміння відновити картину злочину. Адвокат — професіональний юрист, який покликаний своєю діяльністю,
відповідно до Конституції та законів України, сприяти захисту прав і
свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб
без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу. Адвокат
діє у складі адвокатури України, яка, згідно Закону України "Про
адвокатуру" від 9 грудня 1992 року, є добровільним професійним об'єднанням. — збирати дані про факти, які мають істотне значення по судових справах, зокрема, запитувати і отримувати документи або їхні копії від підприємств, установ, організацій, а від громадян за їх згодою; — знайомитися на підприємствах, в установах і. організаціях з необхідними документами, за винятком таємних; — отримувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань; — доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб і, відповідно до закону, одержувати від них мотивовані відповіді; — бути присутніми під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо їх сутності; — виконувати інші дії, передбачені законодавством.(21) Разом з тим,
адвокати мають суворо дотримуватись і певних обов'язків, покладених Законом Нотаріус — юрист, в обов'язки якого входить посвідчення безперечних прав і фактів, засвідчування документів та виконання інших нотаріальних дій, спрямованих на юридичне закріплення цивільних прав і попередження їх можливого порушення надалі. Робота нотаріусів базується на певних принципах, до яких належать: законність, дотримання таємниці нотаріальних дій, що вчиняються, принцип об'єктивної істини, сприяння громадянам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, принцип державної мови нотаріального провадження. Закон допускає поряд з державшими нотаріусами діяльність приватних нотаріусів. У населених пунктах, де немає нотаріальних контор, ряд нотаріальних дій виконують виконавчі комітети сільских, селищних і міських Рад. У відповідності із Законом України "Про державний нотаріат" від 2 вересня 1993 року, до компетенції нотаріусів входить вчинення таких дій : — посвідчення угод ( договорів, заповітів, доручень тощо); — вжиття заходів до охорони спадкового майна; — видача свідоцтв на право спадщини; — видача свідоцтв про право власності на долю у спільному майні подружжя; — засвідчення вірності, дійсності підписів, документів, фактів тощо; — прийняття у депозит грошових сум і цінних паперів; — вчинення виконавчих надписів; — прийняття на зберігання документів та інше. Притаманні нотаріусу якості виявляються у професійній роботі з
юридичними документами, їх ретельному дослідженні, комунікативності, вмінні
встановлювати психологічний контакт з клієнтами і разом з тим пильності. Юрисконсульт — спеціаліст, який здійснює правову роботу у державній або
недержавній установі, організації, на підприємстві, у комерційних
структурах і т.п. Це одна з найпоширеніших юридичних спеціальностей: за
своїм характером вона близька до адвокатської діяльності. Разом з тим, вона
має свою специфіку, яка, зокрема, виявляється не тільки у захисті інтересів
даної організації, відстоюванні їх інтересів при розгляді господарських
спорів у арбітражі, судах та інших державних органах, а і в юридичному
забезпеченні ефективності роботи його підприємства, установи, організації. 9.Список викорастиної літератури 1. Гусєв, Тіхоміров Юридична деонтологія.-К. 99р.
|
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|