| |||||
МЕНЮ
| Юридическая платформа ОУНp> Органами безпеки являється Повітова Охорона, підпорядкована Повітовому Проводові, якої зарядження є обов'язуючнм. Всі ступаємо на ясний шлях будівництва нового життя. Слава народові-страдникові, що не зупиняється в своїй визвольній боротьбі! Слава народові, що самотужки визволюється спід гніту і рабства московської темряви! Слава Героям-Мученикам большевицьких катівень! Слава Героям-Воїнам! Провідникові Степанові Бандері — слава! Слава Україні! Повітовий Провід Організації Українських Націоналістів Стратегічну і тактичну концепцію боротьби за Українську Самостійну Хоч ОУН розділилась на дві фракції, все ж таки як політична формація вона залишилася багато в чому цілісною. Це, мабуть, пов'язано з тим, що ОУН мала велику організаційну мережу на всій території Західної України, яка володіла значним досвідом політичної праці ще з довоєнних часів. В меморандумах, надісланих Гітлеру на початку війни, ОУН(б) і ОУН(м) відстоювали ідею відновлення суверенної української держави на всіх етнічних кордонах. Звичайно, плани гітлерівців ніяк не співпадали з політичними
прагненями ОУН, проте фашистські верховоди не виявляли поки що свого
ставлення до цих намірів. Вони дозволили Проводу ОУН(б) в рамках вермахту
сформувати на території Польщі Дружину Українських націоналістів, яка
нараховувала 700 солдатів і офіцерів. У травні 1941 р. цю військову одиницю
було розділено на два батальйони — «Нахтігаль» («Соловей») під
командуванням сотника Романа Шухевича та «Роланд» під командуванням майора Було сформовано і вишколено три похідні групи. Похідні групи вже 22
червня 1941 р. вирушили у нелегку дорогу. 30 червня у Львів прибув
батальйон «Нахтігаль», тоді ж до міста прорвався ряд провідних діячів ОУН. Скориставшись певною незорієнтованістю німців на щойно захопленій території, похідні групи ОУН(б) досягли Дніпра і взяли під контроль багато місцевих адміністрацій, почали творення своєї нелегальної організаційної сітки. Відновлення незалежності Української Держави викликало незадоволення
фашистських правителів Німеччини. Спочатку гітлерівці намагалися примусити Після масових арештів бандерівців, проведених нацистами у серпні - вересні 1941 р., припинили існування Північна і Середня похідні групи, а також спецгрупа, яка на чолі з Василем Куком прямувала до Києва, щоб проголосити там Українську державу. Організація Українських Націоналістів, яку очолив Микола Лебедь З вересня 1941 р., після своєї Першої конференції, ОУН(б) веде
підпільну підготовку до активної боротьби з гітлерівською окупацією. Зі
свого боку, німці проводили нову хвилю арештів після розкриття у листопаді Політика геноциду, яку гітлерівці проводили на Україні, змусила Три окремі національно-патріотичні угрупування почали майже одночасно
організовувати повстанські військові формування. Ними керували від ОУН(б) ОУН(б), враховуючи сумний досвід національно-визвольних змагань 1917- До Другої світової війни ОУН протидіяла польській та румунській
репресивній владі, і її ідеологія мала тоталітаристські риси. Ті гасла У постановах збору вперше було приділено багато уваги соціально-
економічним питанням; це мало першорядне значення. Було проголошено, що Ще у 1943 р. УПА перестала бути лише оунівським військом, а
перетворилася у загальнонаціональну збройну силу. В ній боролися всі, хто
відстоював Самостійну Українську Державу, не зважаючи на політичні погляди,
політичні переконання і партійну приналежність. Тому життя висунуло потребу
зміни в організаційній структурі та в програмі ОУН(б). 21-25 серпня 1943 р.
у Бережанському районі Тернопільської області відбувся III Надзвичайний На III Надзвичайному Великому Зборі ОУН(б) реорганізовано структуру Постанови III Надзвичайного Великого Збору Організації Українських Націоналістів 21 - 25 серпня 1943 р. Весною 1941 р., незадовго після закінчення нарад ІІ-го Великого Збору У ці важкі роки ОУН відстояла не тільки моральні позиції української національної революції — ОУН створила в цей час всі практичні передумови для того, щоб перейти у наступ і здобути остаточну перемогу. Поруч пропагандивної роботи, багато уваги, часу й енергії приділено поширенню організаційного апарату. В результаті організаторської роботи ціла українська територія покрита сьогодні всеціло організаційною мережею. Таким чином політичний провід має в своїх руках міцний виконавчий апарат, який дає можливість переводити політичні дії та реалізувати політичні плани на території цілої України. Поширюючи організаційну мережу, залучаючи активний елемент в
організовані лави, ОУН постійно тримала руку на пульсі світових політичних
подій. Час відносної стабілізації на фронтах використано не лише для
розбудови організації. Будуючії організовану політичну силу на всіх землях Віссю оборони народу перед окупантським терором були дві справи — вивіз до Німеччини на каторжну роботу і грабунок хліба. Оцінюючи обидві ці справи як свідому і планову акцію ворога, розраховану на фізичне винищування народу, ОУН виступила зразу з гострою протидією. Натуга і форма організованого опору стояла в залежності від сили організаційної мережі в даному терені, від того, наскільки населення розуміло загрозу ворожої акції та було психічно підготовлене підняти боротьбу, вкінці, від вимог тактики нашої боротьби на поодиноких теренах України. Тому й практичні результати акції були в окремих теренах різні. Найбільші успіхи в цьому відношенні мали північно-західні області Волині й Полісся, де було повністю зірвано вивіз робочої сили в самих її печатках, тобто весною 1942 р. Селянство тих теренів також не допустило ограбити себе з харчових продуктів. Крім названих двох справ, актуальних для цілої України, в програму самооборони й боротьби включались також інші справи, більш чи менш пекучі для окремих теренів. Так в постійному русі і боротьбі активізувався народ, росла й міцніла його організована політична сила — ОУН. Жертви ОУН не пішли на марне. На місце поляглих у боротьбі приходили нові численні загони. Провід ОУН на ІІІ-ій Конференції в лютому 1943 р. зважив стан
внутрішніх сил та сил ворога, розглянув зовнішні політичні обставини і
ствердив, що наступили сприятливі обставини для військової дії. Після цього
на терені Полісся і Волині виступили перші збройні відділи Української Крім радикальної зміни в тактиці, життя висунуло потребу зміни в самій
організаційній структурі та в програмі ОУН. Тому що потрібні зміни йдуть
дальше урядових компетенцій Проводу, скликав Провід в серпні 1943 р. Рівночасно ІІІ-ій Надзвичайний Збір ОУН займався цілим рядом питань сучасної політичної дійсності. Тут згадаємо справу приходу большевиків, справу збройної сили і справу об'єднання. Вирішення Великого Збору знайшли частинне свій вислів у наведених тут постановах, частинно у напрямних праці і конкретних вказівках для Проводу і Організації. Прийняті напрямні й інструкції вже реалізуються й будуть реалізуватися в міру розвитку внутрішніх і зовнішніх подій. Одним з головних питань, до яких мусів Великий Збір зайняти становище,
є нова большевицька окупація українських земель. Тут не місце говорити про
цілий план дальшої нашої боротьби, тут треба тільки ствердити, що по думці В зв'язку з сучасною політичною ситуацією й нашими завданнями стоїть
справа участи цілого народу у боротьбі. Це питання також основне розглянув Тому ОУН як керівник революційно-визвольної боротьби взиває до безпосередньої участи в боротьбі всіх громадян. ОУН не бореться за Україну для себе, вона не бореться за владу ані за форму влади. Про владу і її форму буде рішати сам нарід і його найкращі представники. ОУН вважає, що обов'язком кожного українського громадянина є служити
українській визвольній справі і цю вимогу буде консенктентно здійсняти. Серпень 1943 р. І. Програмові постанови Організація Українських Націоналістів бореться за Українську ОУН бореться проти імперіялістів і імперій, бо в них один пануючий
народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. ОУН з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичнпх програм і політичних концепцій, бо вони є інструментом завойовницької політики імперіялістів. Тому ми проти російського-комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціалізму. ОУН проти того, щоб один народ, здійснював імперіялістпчні цілі, ОУН за повне визволення українського народу спід московсько- більшовнцького та німецького ярма, побудову УССД без поміщиків, капіталістів, та без большевицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів. В українській державі влада вважатиме за найвищий свій обов'язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів в своїй державі, народна влада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на творення апарату гноблення. Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого со-ціяльного ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу. У лавах ОУН боряться українські селяни, робітники та інтелігенти проти гнобителів, за УССД — за національне й соціяльне визволення, за новий державний порядок та новий соціяльний лад: 1. а) За знищеня большевицької й німецької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячії з того, що земля є власністю народу, українська державна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування землею. Тому в Українській Державі допускатиметься індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян. б) За безплатну передачу селянам західніх областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель. 2. а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна кооперативно-громадською. б) За участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві. 3. а) За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримує за неї окрему плату. б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, якої потрібно для забезпечення матеріяльних і духовних потреб цілої його сім'ї. При річних підсумках господарського стану підприємства, кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд (належна йому частка річного прибутку), а в національно-державних — премію. в) За вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці. г) За свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способів експлуатації працюючих. 4. За вільне ремесло, за добровільне об'єднування ремісників у артілі, за право ремісників вийти з артілі та індивідуально виконувати працю й вільно розпоряджатися своїм заробітком. 5. За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько- кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари. 6. За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов'язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку на праці в шахтах, рудниках та інших тяжких промислах і в наслідок цього не руйнувала свого здовров'я. За державну охорону материнства. Батько сім'ї одержуватиме, крім плати за свою працю, додаткову платню на утримання жінки й неповнолітніх дітей. Лише в таких умовах жінка матиме змогу виконувати свій важливий, почесний і відповідальний обов'язок матері й виховательки молодого покоління. 7. а) За обов'язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народньої маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо. б) За поширення вищого й фахового шкільництва, за невпинний ріст висококваліфікованих кадрів фахівців на всіх ділянках життя. в) За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, мешканнями та навчальними приладдями. г) За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління — моральний, розумовий та фізичний. За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства. 8. За пошану до праці інтелігенції. За створення таких моральних основ праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійний про завтрашній день та про долю сім'ї, міг віддатися культурно-творчій праці, мав потрібні умовини для праці над собою, постійно збагачував свої знання та підвищував свій розумово-культурний рівень. 9. а) За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва. б) За широке запровадження охорони народнього здоров'я, за поширення сітки лікарень, санаторій, курортів та будинків відпочинку, за збільшення лікарських кадрів. За право працюючих на безплатне користування всіма закладами охорони здоров'я. в) За особливу державну опіку над дітьми й молоддю, за поширення сітки дитячих ясел та садків, санаторій, таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоплення всієї дітвори та молоді державними закладами опіки та виховання. 10. а). За свободу друку, слова, думки, переконань, віри й світогляду. 11. За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змісту національну культуру. 12. За рівність всіх громадян України, незалежно від їх національности, в державних та громадських правах та обов'язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок. 13. За вільну, українську по формі й по змісту культуру, за героїчну духовість, високу мораль, за громадську солідарність, дружбу та дисципліну. II. Політичні постанови. А. До міжнародньої ситуації. І. Сучасна війна — це типова війна між конкуруючими імперіялізмами за панування над світом, за новий поділ матеріальних багатств, за здобуття нових сировинних баз і ринків збуту та за експлуатацію робочої сили. 2. Воюючі імперіалізми не несуть світові жодних прогресивних політичних або соціяльних ідей. Зокрема, т. зв. німецька „нова Європа" й московський „совєтський союз" являються запереченням права народів на свобідний політичний і культурний розвиток у власних державах та несуть всім народам політичне й соціяльне поневолення. Тому перемога імперіялізмів у сучасній війні й побудова світа на імперіялістичних принципах, була б тільки хвилевою передишкою у війні та скоро довела б до нових ударів між імперіялізмами на тлі поділу воєнної добичі та нових суперечок. З другого боку, визвольні рухи поневолених імперіялізмами народів стали б зародком нових конфліктів та революцій. Таким чином перемога імперіялізмів у сучасній війні довела б до хаосу й до дальших страждань мільйонових мас поневолених народів. 3. В теперішній момент сучасна імперіялістична війна вступила у вирішальну стадію, яка характеризується: а) вичерпанням сил імперіялізмів, б) зростом суперечностей між імперіялізмами, в) зростом боротьби поневолених народів. Рівночасно сучасна війна являється зовнішнім допоміжним чинником, що зближає національні й соціяльні революції поневолених народів. 4. Реакційні й протинародні плани німецькоого расистського імперіялізму поневолити інші народи, терористичні німецькі методи на окупованих теренах і боротьба поневолених народів проти т. зв. Нової Європи приспішили повний політичний крах німецького імперіялізму. Тепер, під ударами своїх імперіялістичних противників та у висліді визвольної боротьби поневолених народів, зближається Німеччина також і до неминучої мілітарної поразки. 5. Большевицька Москва, ідейно-політично скомпрометована й матеріяльно ослаблена, використовує для себе терористичну політику німців на окупованих теренах та достави аліянтів на продовжування війни. Тільки страх перед німецькою окупацією й внутрішній сталінський терор заставляють бійців Червоної Армії далі воювати. Величезні втрати людського й воєнного знаряддя поглиблюють внутрішню кризу московського імперіялістичного режиму. Скрутна харчова ситуація в нутрі країни й висадка аліянтів в Європі та загроза большевицьким планам з того боку заставляють большевиків приспішити власний наступ. Ціллю большевиків є, під ширмою т. зв. оборони батьківщини, відігрітого слов'янофільства й псевдореволюційної фразеології, здійснити напрямні московського імперіялізму, а саме: опанувати Європу, а в дальшу чергу весь світ. Вихідною базою для здійснення московських імперіялістичних планів є Україна, з її природніми багатствами. Дальшими базами в планах московського імперіялізму являються Балкани, Прибалтика й Скандінавія. 6. Незалежно від розбіжностей, які існують між аліянтами, ведуть вони
війну за знищення своїх конкуренційних противників в першу чергу німецького
імперіялізму. Черговим завданням аліянтів являється знищення японського
імперіялізму. Для знищення отих противників аліянти використовують і будуть
старатися якнайдовше використовувати московський імперіялізм. Рівночасно в
інтересі аліянтів не є опанування Європи большевиками, й вони змагають у
сучасній війні до послаблення, а в дальшу чергу й до заломання московського
імперіялізму. Продовжування війни на східному фронті й взаємне винищування
німецького й московського імперіялізмів іде по лінії інтересів аліянтів. 7. Поневолені народи і їх визвольна боротба — це один із найважливіших елементів у дальшому розвою сучасної політичної ситуації. Мілітарна перевага імперіялізмів у сучасний момент ще гамує повний вияв сил поневолених народів. Але в міру поглиблювання кризи війни, міцніють сили поневолених народів і зближається момент національних і соціяльних революцій, а поневолені народи стають новим вирішальним політичним чинником. Єдино на платформі нової політичної концепції поневолених народів, — що — в противенстві до імперіялізмів — гарантує кожному народові право на власну національну державу, забезпечує йому соціяльну справедливість, може бути побудований справедливий лад та вдержаний тривалий мир між народами. 8. Близький мілітарний крах Німеччини на Сході та повна ідейно- політична компрометація московського імперіялізму, ставить перед поневоленими народами Сходу завдання боротися проти імперіялістичних гнобителів в ім'я перебудови Сходу на нових принципах свободи народам та їх самоозначення у вільних незалежних державах та звільнення народів і людини від політичного гніту й економічної експлутації. Тільки шляхом національних і соціяльних революцій поневолених народів Сходу, що проходитимуть під прапором нових прогресивних ідей і боротьби народів проти імперіялістів, може бути знищений московсько-большевицький імперіялізм. 9. Україна стоїть в центрі сучасної імперіялістичної війни. За
панування над Україною й її експлуатацію борються московські і німецької
імперіялісти. Рівночасно Україна як носій прогресивних ідей серед
поневолених народів стає вирішальним чинником у підготовці революцій на Б. До внутрішньої ситуації на українських землях. І. Зовнішні чинники. 10. Незалежно від ударів, які досі одержала Німеччина на всіх фронтах, її політика на окупованих українських землях іде далі по лінії повного політичного поневолення й нещадного колоніяльно-економічного грабунку українського народу. 11. Большевицькі агенти московського імперіялізму на українських землях (большевицька партизанка, т. зв. Народна Гвардія) шляхом поширення розкладу між українським народом, провокуванням німецьких ударів та винищуванням українського самостійницького елементу, готують окупацію всіх українських земель большевиками. 12. Недобитки білого російського імперіялізму (Власов, Союз Русских 13. Польська імперіялістична верхівка є вислужником чужих імперіялістів та ворогом свободи народів. Вона намагається запрягти польські меншини на українських землях і польські народні маси до боротьби з українським народом та помагає німецькому й московському імперіялізмові винищувати український нарід. 14. Національні меншини України, свідомі спільної долі з українським народом, борються разом з ним за Українську Державу! II. Внутрішньо-український стан 15. Сучасний період визвольної боротьби українського народу позначається великим зростом національної свідомости й політичної активності на всіх землях, що виявляється у: а) зв'язанні народніх мас з революційно-визвольною програмою й тактикою Організації Українських Націоналістів, б) в безпосередній участі мас у боротьбі, зокрема у її нових самооборонних та військових формах. 16. Усі спроби опортуністичного табору скерувати визвольну боротьбу українського народу за УССД на манівці співпраці з окупантськими імперіялізмами та дочепити українську визвольну справу до планів отих імперіялізмів, розбивалися об рішучий спротив українських народніх мас. 17. Організація Українських Націоналістів є одиноким, вповні незалежним самостійницьким керівником революційно-визвольної боротьби українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. В. Наші цілі. 18. Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Г. Методи й форми нашої боротьби 19. Єдиний шлях для здійснення наших цілей — це революційна боротьба
українського народу і всіх інших поневолених народів проти імперіялізмів 20. Тільки одностайною боротьбою український народ здобуде Українську 21. Об'єднання українського народу буде здійснене єдино в боротьбі. 22. Збройна сила українського народу — це основна передумова перемоги в його боротьбі за УССД. 23. Наші цілі здобудемо, вийшовши поза межі України та зв'язавши нашу боротьбу за УССД з боротьбою інших поневолених або загрожених імперіялізмами народів, зокрема народів Сходу, Прибалтики й Балканів, пропагуючи й реалізуючи наше гасло волі народам і людині й права кожного народу на самостійницькі національні держави та протиставитись реакційним концепціям і планам імперіялістів. 24. Організаційна збройна й політична сила українського народу — це єдина гарантія успіхів на зовнішньому відтинку нашої боротьби. 25. Ведучи боротьбу проти імперіялістичних гнобителів України, ми стоїмо за вилучення всіх другорядних фронтів. У наших зносинах з сусідніми народами розраховуємо на співпрацю з їхніми народніми масами та з їхніми революційними неімперіялістичними елементами й поборюємо всіх попутчиків імперіялізмів. Політична програма ОУН(б) стала програмою УПА. Вона була надрукована і
поширена на Україні у вигляді відозви „За що бореться визвольна революційна ОУН(б) і УПА розуміли, що потрібний надпартійний політичний орган,
який об`єднав би всі національно-визвольні сили українського народу. Провід ОУН, керівництво УГВР великого значення надавали роз'яснювально-
пропагандивній роботі серед населення. До цього було залучено ряд видатних
українських публіцистів, які у 40-х роках підготували для тиражування у
підпільних друкарнях ОУН і УПА науково-популярні праці, де висвітлювалися
ідейно-політичні основи національно-визвольної боротьби, викривалася
московська політика кривавого колоніального гніту і визиску поневоленої Для консолідації широких народних мас навколо державницької ідеї На старорадянській території України місцевий рух опору залишився слабшим від Західної України, бо на Заході організована діяльність націоналістів тривала два десятиліття, а на Сході - здебільшого лише 2 роки. Звісно, страх "східняків" перед владою, вирощений десятиліттями нелюдської практики комуністичних каральних органів, не міг бути подоланий за такий короткий період. Широкі прошарки населення ще не повірили у свої сили, хоч як це не намагались довести бандерівці, та й активістів ОУН(б) на старорадянській території України було непропорційно мало до загальної кількості населення. У суворих умовах підпілля склалася відповідна організаційна структура Ще 12 листопада 1945 р. Провід ОУН надіслав інструкцію, в якій
визначався ряд найважливіших завдань українського підпілля. Акцентувалася
увага на підготовці кадрів підпільників, вихованні їх на героїзмі
українських патріотів, які загинули у боротьбі за відновлення державності Важливою структурою у підпільній боротьбі була Служба Безпеки (СБ). В інструкції зазначалося: «Коли ми хочемо боротися з такою сильною і вишколеною поліційною інституцією, як НКВД — мусимо створювати такий самий сильний апарат із своєї сторони». Збройна боротьба українського підпілля тривала до середини 50-их років. Така боротьба була можлива завдяки постійній допомозі повстанцям з боку населення, що засвідчено численними документами і матеріалами. Сьогодні ОУН діє в Україні як громадська організація, зареєстрована Вона видає газету-тижневик "Українське Слово", журнали -"Український
засів", "Розбудова держави", "Самостійна Україна", "Смолоскипи" Із програми партії: Націоналізм є свідомим і підсвідомим прагненням нації до самореалізації, до повного розвитку власних духовних і фізичних сил, що виявляється в зростанні націоналістичної свідомості народу і в тій жертовності та самопосвяті, з якої націоналістично свідомі одиниці і групи боролися у визвольних змаганнях і утверджують нині самостійну державу. ОУН обстоює належне Конституційне забезпечення влади в Україні з метою запобігання непорозумінь і конфліктів між різними владними структурами вгорі і на місцях. Сильна президентська влада у даному випадку є найбільш демократичною, тобто реально відповідає інтересам переважної більшості народу. ОУН вважає, що парламент повинен законодавче закріпити за Україною статус президентської республіки. Вищі владні структури України повинні виробити глибоку продуману концепцію національної безпеки України, завданням якої була б як нейтралізація агресивних намірів суміжних з Україною держав, так і заходи щодо подолання байдужого ставлення до України важливих міжнародних організацій та окремих великих країн. Україна мусить залишатися нейтральною державою, не повинна дозволити втягнути себе у військові структури СНД, що практично позбавило б Україну власної армії, а тим самим державної незалежності. Україна в перспективі повинна бути без'ядерною державою, однак її ядерне роззброєння повинно вестися паралельно із ядерним роззброєнням інших ядерних держав. Кінцевою метою економічниих реформ, що впроваджуються в Україні, має стати створення потужного промислового комплексу з високою продуктивністю праці і закладеними в нього можливостями подальшого економічного зростання, який забезпечив би європейські стандарти життя і підніс би Україну на рівень високорозвинених цивілізованих країн світу. Остаточним наслідком приватизаційних процесів на селі має бути новий
переділ земель. Права власності на землю повинні мати виключно громадяни Освіта в Україні має розвиватися на грунті українознавства,
обов'язкового знання державної мови, історії, духовних надбань та народнх
традицій України. Суть націоналізму - самовіддане служіння і самопосвята Змістом і головною метою виховання та навчання повинна бути гуманістична орієнтація на окрему людину, на розвиток всебічно гармонійної особистості. Самореалізація індивіда, вибір ним власної життєвої дороги повинні починатися зі школи, з пізнання світу і Божих законів. Духовне відродження нації неможливе без відновлення доброчинної, виховної, миротворчої ролі Церкви. Програма ОУН не ставить на меті перетворення організації на партію і жодним своїм положенням не спрямована проти інших політичних угруповань, які теж визначають своїм програмовим завданням розбудову Української держави. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Страницы: 1, 2 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|