| |||||
МЕНЮ
| Диплом по легкой промышленностиp> Робота на давальницькій сировині малорентабельна, але дозволяє: 1. Своєчасно проводити розрахунки з бюджетом, за енергоносії та опалення. 2. Забезпечити роботою та відповідно заробітною платою колектив підприємства кількістю 1273 чоловіка. 3. Зберігати і підвищувати кваліфікацію робітників та інженерно- технічних працівників підприємства. 4. Підвищувати якість продукції, що виготовляється, оскільки вимоги до якості інофірм дуже високі. Завдяки напруженій роботі правління, всього колективу в цілому, вдалося стабілізувати роботу підприємства. Так, у 2000 році кількість відпрацьованих годино-днів збільшилась на На підприємстві збільшилася сума балансового прибутку з 391,4 тис. грн. в 1999 році до 583,0 тис. грн. в 2000 році. Основні техніко-економічні показники роботи ВАТ “Бердичівська фабрика одежі” за 1999-2000 роки, а також відносне і абсолютне відхилення цих показників наведено в таблиці 2.1. З таблиці 2.1 видно, що робота підприємства в 2000 році порівняно з - зросла кількість фактично відпрацьованих днів на 42,4 дні (22,55%); - обсяг виробництва зріс на 107,8 тис. шт. (44,43%); - товарна продукція в діючих цінах зросла на 2091,9 тис. грн. (49,20%); Прибуток підприємства збільшився в декілька разів: - по виробництву: на 499,3 тис. грн. (787,54%); - по реалізації: на 448,1 тис. грн. (521,65%); Рентабельність підприємства зросла на 8,2% (з 1,5% до 9,7%). Середня заробітна плата всіх працівників зросла на 74,33 грн. Продуктивність праці зросла на 52,48%. Скоротилася чисельність робітників на 27 чоловік (2,14%). Таблиця 2.1. Основні показники роботи ВАТ “Бердичівська фабрика одягу” Як бачимо з таблиці 2,1 всі ці позитивні зміни в роботі підприємства відбулися в першу чергу за рахунок збільшення обсягу виробництва, а також за рахунок зменшення чисельності робітників. 2.2 Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції. Аналізуючи собівартість продукції, вирішують такі основні завдання: 1) оцінювання виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами продукції; 2) вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за статтями, а також за окремими видами і групами продукції; 3) виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання. Для вивчення собівартості продукції у динаміці більш придатний показник витрат на 1 грн. товарної продукції (З), який обчислюється так: С З = , Т де С – виробнича собівартість товарної продукції; Т – вартість товарної продукції в цінах реалізації. 4188 З1999 = = 0,9851 грн. 4251 5780 З2000 = = 0,9112 грн. 6343 Цей показник одночасно може певною мірою виконувати роль показника рентабельності виробництва. Таблиця 2.2 Витрати на 1 грн. товарної продукції Витрати на 1 грн. товарної продукції зменшилися на 0,074 грн. Це говорить про позитивні зміни в роботі підприємства.
Найбільш корисним для виявлення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Аналіз витрат за елементами витрат дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості, а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріалоємність, трудомісткість виробництва). З таблиці 2.3 видно, що за всіма елементами витрат витрати зросли Таблиця 2.3 Аналіз витрат на виробництво за елементами Аналізуючи отримані дані можна сказати, що низька питома вага матеріальних витрат у загальній сумі невелика тому, що підприємство працює на давальницькій сировині, тобто виконує замовлення на пошив одягу іноземних фірм. При цьому вартість сировини підприємством не сплачується і, відповідно, не відноситься на собівартість виробництва. Відслідковується тенденція зростання питомої ваги матеріальних витрат у звітному періоді на 134 тис. грн. (20,6%) в порівнянні з попереднім. Збільшення частки витрат на оплату праці та відрахування на соціальне страхування значною мірою пов’язане із збільшенням обсягу виробництва, що склало 526 тис. грн. або 30,21 %. Збільшилася в структурі собівартості частка “Інших витрат”, якщо в Також з розрахунків видно, що питома вага елементів “Матеріальні витрати”, “Амортизація”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на соціальні заходи” в загальній собівартості в 2000 році зменшилась в порівнянні з 1999 роком, що привело до зниження собівартості продукції.
Аналізуючи дані за статтями витрат слід враховувати, що деякі відхилення за статтями собівартості можуть бути наслідком одного і того ж самого фактору. Наприклад, збільшення заробітної плати веде до збільшення додаткової заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування. Але дія таких комплексних факторів має місце не дуже часто. Звичайно відхилення за кожною статтею собівартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять за межі даної статті. Витрати на основну заробітну плату виробничих працівників збільшилася на ІІІ. Впровадження прогресивної технології – найважливіший резерв зниження собівартості продукції. 3.1 Характеристика асортименту і вибір моделі. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні перед працівниками легкої промисловості стоїть відповідальне завдання – задовольнити потреби населення асортиментом високоякісних, красивих тканин та швейних виробів, що користуються попитом. Одяг та його асортимент постійно змінюються під впливом зростання потреб і змін смаків споживачів, прагнень до оновлення, досягнень науково- технічного прогресу тощо. Сучасний одяг багатофункціональний, і під функцією одягу можна розуміти ту роль, яку він відіграє в житті людини. Мірою функціональної досконалості одягу є його відповідність потребам споживача. Основні функції одягу можна подати у вигляді ієрархічної структурної схеми (3.1). На першому рівні представлені дві узагальнені функції: утилітарна і інформаційно-естетична. 0-й рівень 1-й рівень 2-й рівень Рис.3.1. Основні функції одягу Утилітарна функція одягу на другому рівні поділяється на захисні і фізіолого-гігієнічні; інформаційно-естетична – на інформаційні та власне естетичні. На третьому рівні кожна з функцій другого рівня конкретизується елементарними функціями. Так, захисні функції одягу є найважливішими в цій групі, оскільки одяг захищає організм людини від несприятливих чинників різних середовищ: - фізичних (статична електрика, підвищена запиленість, перегрівання, гаряча вода тощо); - хімічних (кислоти, луги, нафта та ін.); - біологічних (укуси комах, гризунів, вплив бактерій, грибів, рослин тощо); - механічних пошкоджень (удари, порізи тощо); - фізіологічно-психологічних (статичні, динамічні, емоційні перевантаження тощо). Фізіолого-гігієнічні функції одягу визначають зручність його під час експлуатації і комфортні умови мікроклімату. Інформаційні функції дають інформацію про людину (її професію, смаки, рівень культури тощо) і про її одяг (призначення, сучасність, новизну). Власне естетичні функції визначаються відповідністю одягу образу людини, досконалістю композиції виробу, а також рівнем якості його виготовлення і оздоблення (товарним виглядом). Кожна модель відповідного виду виконує не всі функції, а тільки декілька, з яких одна-дві головні, а інші – другорядні. Ступінь задоволення одягом вимог, що ставляться до нього, залежить від багатьох чинників, які можна виділити в три основні групи: 1) властивість матеріалу одягу, зумовлена його волокнистим складом, структурою, колористичним оформленням тощо; 2) модель і конструкція одягу (ступінь прилягання його до тіла посадка на фігурі, величина пакету одягу, величина припусків на вільне облягання); 3) термічна і хімічна технологія: обробка деталей і вузлів виробів (надання формостійкості, відштовхувальних властивостей, кількість і конструкція швів тощо). Структуру системи для оцінки якості одягу у зв’язку зі значною кількістю чинників, що впливають на неї, доцільно наводити як багаторівневу, ієрархічну, яка будується за принципом: від загального – до часткового. 0-й рівень 1-й рівень
Рис.3.2. Структура системи оцінки якості одягу Якість одягу (в цілому) на найвищому (нульовому) рівні являє собою цілісну систему, сукупність властивостей, які можуть з часом кількісно змінюватись, а рівень якості визначений одним комплексним показником Я0. На першому рівні ієрархії система поділяється на дві підсистеми показників, що визначають споживчі (Я1) та техніко-економічні (Я2) рівні якості одягу. Показники кожної підсистеми залежать від класових, групових та одиничних показників властивостей, що знаходяться на нижчих рівнях ієрархії. У сучасному моделюванні прийнято кілька головних силуетів верхнього одягу, призначених для споживачів різних вікових, розмірних та повнотних груп. Три силуети – прямий, прилеглий та напівприлеглий стали класичними і протягом десятків років є основними при будь-яких змінах моди. 1-й рівень 2-й рівень 3-й рівень Рис.3.3. Споживчі показники якості одягу 1-й рівень 2-й рівень 3-й рівень Рис.3.4. Техніко-економічні показники якості одягу Увійдемо в світ жіночої моди 2001 року. У цьому сезоні віддають
перевагу добротним тканинам, змішуванню жанрів, стилів, багатошаровості. У дипломі пропонуються моделі жакета жіночого з шерстяних тканин. Класичні жакети можуть мати однобортну або двобортну застібку. У залежності від моди у верхній частині пройми для придання окату потрібної форми застосовують різної величини ватні або пружні прокладки. На лівій поличці розташовують нагрудну кишеню з листочком або його імітацію, на поличках знизу – кишені “в рамку” або з клапанами. На рисунку 3.5 представлений модельний ряд жакета жіночого, пошитого на Бердичівській швейній фабриці. Всі вибрані моделі виконані на одній конструктивній основі, що дозволяє застосовувати загальні методи обробки і однотипне обладнання при їх виготовленні. Опис зовнішнього вигляду моделі А. Жакет на підкладці рекомендується виготовляти з шерстяних гладкофарбованих тканин. Жакет однобортний напівприталеного силуету, з вшивними рукавами, з вшивним коміром, із застібкою по борту на 3 обметані петлі і 3 гудзики. Кінці коміру та лацканів округлої форми. Пілочки з пришивними бочками, виточками по талії, з прорізними кишенями “в рамку”. Спинка зі швом посередині, пришивними бочками та плечовими виточками. Відмінні особливості моделі Б. Жакет із застібкою по борту на 5 обметаних петель і 5 гудзиків. Кінці коміру та лацканів гострі. Нижні кути бортів прямокутної форми. Відмінні особливості моделі В. Кінці коміру та лацканів прямокутної форми. Кишені розташовані у напрямку нитки основи. Нижні кути бортів прямокутної форми.
Жіночі жакети є комплексними багатошаровими виробами, зовнішній вигляд, споживчі і експлуатаційні властивості яких значною мірою залежать від якості матеріалів, що застосовуються, відповідності їх вимогам, що висуваються до даного асортименту виробів і науково обгрунтованого формування з них раціонального пакету. Для оцінки якості костюмних матеріалів, визначення режимів їх обробки
в швейному виробництві і умов експлуатації жакетів жіночих необхідно
визначення наступних показників: стійкість до умов експлуатації,
поверхневої щільності, розривного навантаження, повітропроникності. Як матеріали верху для виготовлення жіночих жакетів в масовому виробництві застосовуються тканини шерстяні і напівшерстяні з вкладенням хімічних волокон, льнолавсанові, бавовняні, формостійкі трикотажні полотна з синтетичних волокон, трикотажні полотна і групи розтяжності з шерстяної пряжі, багатошарові стьобані і дубльовані матеріали, натуральні і штучні одежні шкіри і замша. Шерстяні і напівшерстяні тканини для жіночих жакетів за структурою
розділяють на камвольні, тонкосуконні: виробляють їх жаккардовим, креповим,
дрібновізерунковим переплетінням, з рельєфними ткацькими малюнками,
ворсовою поверхнею. Поверхнева щільність таких тканин знаходиться в межах Застосування для одежних матеріалів хімічних волокон і ниток значно розширило їх асортимент і дозволило збільшити міцність, зносостійкість, незминаємість, зменшити усадку. Однак, при виготовленні жакетів з матеріалів з вкладенням хімічних волокон необхідно враховувати зниження їх вологомісткості, термостійкості і вживати заходів для запобігання стягування швів нитками строчок, прорубаємості ниток тканини швейною голкою, теплової усадки, зміни забарвлення і зовнішнього вигляду тканини від впливу високих температур. Для підкладки жіночих жакетів використовують підкладкові тканини різних волокнистих складів: з віскозних ниток в основі і коливанням поверхневої щільності 100-140 г/м3; з віскозних тканин в основі капронових і з коливанням поверхневої щільності 80-110 г/м3; з капронових ниток в основі і з коливанням поверхневої щільності 60-80 г/м3; з віскозних ниток в основі і ацетатних з коливанням поверхневої щільності 100-120 г/м3; трикотажні полотна з капронових ниток з поверхневою щільністю 80-120 г/м3; поверхневою щільністю 350-450 г/м3 і напівшерстяні підкладкові тканини поверхневою щільністю 300-400 г/м3. Для придання окремим деталям жакета необхідних стабільних форм, а також для забезпечення терміну і умов експлуатації жакета застосовують різні види прокладочних матеріалів. Для виготовлення плечових накладок застосовують неткане голкопробивне полотно з хімічних волокон з поверхневою щільністю 100 г/м3, або неткане прокладочне клеєне полотно з хімічних волокон поверхневою щільністю 70-90 г/м3, а також бортові тканини з льнолавсанової і льняної пряжі в основі. Як прокладку у верхні плечові накладки застосовують полотно голкопробивне з хімічних волокон поверхневою щільністю 180 г/м3, ватин холстопрошивний з бавовняного волокна з поверхневою щільністю 215-230 г/м3, пенополіуретан (поролон). Таблиця 3.1 Характеристика тканин Таблиця 3.2 Характеристика швейних ниток 3.3 Аналіз і удосконалення діючої технології. Проектування методів обробки один відповідальних етапів підготовки моделей до запуску у виробництво. Методи обробки деталей одягу – це різні поєднання операцій, які виконуються у суворій послідовності і використовуються для з’єднання, формування, обробки зрізів і обробки деталей. Аналізуючи діючу на Бердичівській швейній фабриці технологію з виготовлення жакету жіночого, представленого в даному дипломному проекті, виявлені резерви зростання продуктивності праці і збільшення рівня якості в обробці наступних вузлів: - обробка прорізних кишень; - обробка бортів; - обробка спинки; - пришивання гудзиків; - обробка пілочок. Пропозиції, що висуваються наведені в таблиці 3.3. Перерахунок часу на виконання операцій із застосуванням нового
обладнання або нових методів обробки проводиться за загальноприйнятою
методикою: а п.з.об. Нч = t оп.(1 + ), (3.1) 100 де Нч – норма часу; tоп. – оперативний час; ап.з.об. – процент часу підготовчо-заключних робіт і обслуговування робочого місця; авід.ос.пот. – процент часу на відпочинок і особисті потреби. Розрахуємо норму часу на виконання операції “Обшити борти підбортами одночасно пришиваючи клейову павутинку”, що виконується на машині 8332 фірми “Текстіма”. При зміні змісту технологічно неподільної операції бачимо, що операційний час залишається колишнім, але збільшується допоміжний час за рахунок необхідності подачі клейової павутинки під голку. Розрахунок збільшення допоміжного часу наведений в таблиці 3.4. Таблиця 3.3 Пропозиції щодо вдосконалення процесу виготовлення жакету жіночого Діюча технологія Запропонована технологія Таблиця 3.4 Визначення збільшення допоміжного часу Знаючи Нч стару ми можемо визначити t оп. ст.: Нч. ст. 200 t оп. ст. = = = 199 c. 1 + (6,92+5,88)/100 1,128 Отже: t оп.нов. = t оп.ст. + t в.доп. = 199 + 7,2 = 206 с. Нч. н. = 206х 1,128 = 232,4 с. Розрахуємо Нч на операцію “Пришити 3 гудзики на пілочку жакета з одночасним обвиванням ніжки” на машині для пришивання гудзиків FBS-340 фірми “Джуки”. За даними проспектів фірми маємо: витрати часу на пришиття гудзика – час циклу = 22,9 с. На рисунку 3.6 схематично зображений повний цикл роботи машини: Крок 1 – Встановити гудзик на штифт гудзикоудержувач (подальші гудзики встановлюються під час виконання кроку 5); Крок 2 – Встановити матеріал; Крок 3 – Зробити так, щоб гудзикоудержувач втримував гудзик на місці; Крок 4 – Втягнути нитку в голку і відміряти потрібну довжину; Крок 5 – Пришиття гудзика і обвивка нитяної ніжки; Крок 6 – Зняти вироб з машини і зав’язати. 1 2 11 3 4 6 5 Рис. 3.6 Схема повного циклу роботи автомата Пришити 3 гудзики і обвити ніжки t оп. = 3(t м. + t всп. + t кач.), (3.2) де 3 – кількість гудзиків; t м. + t всп. + t кач. – час циклу, t оп. = 3х22,9 = 68,7 с. 6,29 + 5,88 Нч. = 68,7(1 + ) = 77 с. 100 Усі інші нововведені операції розраховуються аналогічно. Аналізуючи пропозиції щодо вдосконалення технології виготовлення жакета жіночого на Бердичівській швейній фабриці розрахуємо наступні показники: - скорочення витрат часу Рч, %; - збільшення продуктивності праці Р, %. Рч = Те/Тс х 100 = 496,8/8189 х 100 = 6,07 %. Р = Те/(Тс – Те) х 100 = 496,8/7692,2 х 100 = 6,46 %, де Те – економія часу від впровадження прогресивної технології, с; Тс – трудомісткість виробу до впровадження пропозицій щодо вдосконалення, с. 3.4 Обгрунтування і вибір обладнання. На Бердичівській швейній фабриці у потоці по виготовленню жакету
жіночого використовується обладнання фірм “Стробель”, “Текстима” та інш. 3.5 Проектування технологічного потоку. 3.5.1 Попередній розрахунок. Нові ринкові умови, в яких доводиться працювати підприємствам легкої промисловості України ставлять їх перед проблемою “виживання”. Тому підприємства вимушені виготовляти вироби різними по величині партіями, працювати з перебоями в постачанні матеріалів, тому, як правило, вироби сильно відрізняються по структурі матеріалів, що постачаються для їх виготовленн, по наявності конструкторсько-декоративних елементів. У зв’язку з цим доцільно застосовувати послідовно-асортиментний запуск, при якому потік, виготовляючи позначену партію виробів кожної моделі, працює і розраховується як однофасонний. Таблиця 3.5 Технічна характеристика швейних машин Таблиця 3.6 Технічна характеристика обладнання ВТО При проектуванні технологічного потоку з послідовно-асортиментним запуском необхідно враховувати наступні вимоги: - дотримання умови узгодження по кожній моделі; - дотримання однорідності змісту організаційних операцій по моделях; - мінімальне число переміщень робітників при зміні моделей. При невеликих відмінностях в трудомісткості по моделях (не більше 2- ТА = 7692,2 с.; ТБ = 7690,2 с.; ТВ = 7694,2 с. Таким чином, різниця між максимальною і мінімальною трудомісткістю становить 2,5%. Розрахуємо трудомісткість середньозважену (Тсер.зв.) і такт середньозважений ((сер.зв.). ((Тіmi) Тсер.зв. = = 7692,2 с. (3.3) (mi Тсер.зв. (сер.зв. = = 160,25 c. (3.4) Кр Умови узгодження t о.о. = (0,9 ( 1,15) (Кр при Кр =1 t о.о. = 144,23 ( 184,3 с.; при Кр =2 t о.о. = 288,6 ( 368,6 с.; при Кр =3 t о.о. = 432,69 ( 552,9 с.; 3.5.2 Складання схеми розподілу праці. Розрахуємо середній розряд та середній тарифний коефіцієнт. Для розрахунку середнього тарифного коефіцієнту та середнього розряду необхідно скласти зведення робочої сили потоку. Для спрощення та зменшення можливих помилок зведення робочої сили потоку доцільно складати у два етапи: спочатку – за часом неподільних операцій, а потім – за розрахунковою кількістю робітників.Зведення робочої сили потоку – у таблиці (дивись додаток). Середній тарифний коефіцієнт розраховується за формулою: ((Qi(Крr) Qсер. = , (3.5) (Крr де ((Qi(Крr) – сума тарифних коефіцієнтів, Кр – розрахункова кількість робітників у потоці, чол. 62,795 Qсер. = = 1,3 48,34 Середній розряд розраховується за формулою: ((ri(Крr) rсер. = , (3.6) (Крr де ((ri(Крr) – сума тарифних розрядів, Кр – розрахункова кількість робітників. rсер. = 173,29/48,34 = 3,58 Зведення обладнання потоку – у таблиці 4.8. Зведення робочої сили потоку наведені у таблиці 4.9, а порівняльні показники ТЕП потоку – у таблиці 4.10. Висновки. У розділі проведено аналіз діючої технології по виготовленню жакетів жіночих на Бердичівській швейній фабриці, в результаті чого були виявлені резерви росту продуктивності праці. Запропоновані пропозиції щодо вдосконалення технологічного процесу дозволили зменшити витрати часу на виготовлення виробу на 6,7% та збільшити продуктивність праці на 6,46 %. Таблиця 3.7 Зведення обладнання потоку Таблиця 3.8 Зведення робочої сили потоку Таблиця 3.9 Порівняльна таблиця ТЕП потоку ----------------------- Функції одягу Утилітарні Інформаційно-естетичні Захисні Фізіолого-гігієнічні Інформаційні Естетичні Якість одягу, Я0 Споживчі показники, Я1 Техніко-економічні показники, Я2 Соціальні Функціональні Естетичні Ергономічні Експлуатаційні Стандартизація та уніфікація Технологічні Економічні Споживчі показники Я1 Функціональні Я21 Соціальні Я11 Естетичні Я31 Ергономічні Я41 Експлуатаційні Я51 Відповідність головній цільовій функції, конкретному призначенню Я121 Відповідність розмірній та повнотній віковій групі споживання Я221 Відповідність розмірно-зростового асортименту одягу споживчого попиту Я311 Конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках Я211 Відповідність прогнозу споживчого попиту Я111 Новизна моделі та конструкції (відповідність сучасному стилю та моді Я131 Ступінь досконалості композиції моделі Я231 Товарний вигляд Я331 Антропометрична відповідність Я141 Психофізіологічна відповідність Я341 Гігієнічна відповідність Я241 Зносостійкість матеріалів та елементів конструкції (довговічність) Я351 Стійкість матеріалів і з’єднувальних швів до розривних навантажень Я151 Формостійкість деталей, країв одягу Я251 Техніко-економічні показники Я2 Стандартизація та уніфікація конструкції Я12 Технологічність конструкції Я22 Економічність Я32 Рівень технологічної наступності моделей серії Я211 Рівень конструктивної наступності серії Я112 Експлуатаційна технологічність Я222 Виробнича технологічність Я122 Рівень зведених витрат на одиницю продукції Я132 Рівень споживчих витрат на експлуатацію виробів Я232 1. 3 1 2 3 4 Показна система калькулювання Попроцесна система калькулювання Система калькулювання змінних витрат (“директ-костинг”) Нормативна система калькулювання (“стандарт-костинг”) Системи калькулювання собівартості продукції |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|