| |||||
МЕНЮ
| Економічне районування Україниp> Крім того, обмежений розмір ресурсів в умовах економічної кризи зумовлює розробку пріоритетних інвестиційних програм, для реалізації яких доцільно зробити вибір територій, які мають для цього найбільш сприятливу інфраструктуру та геоекономічні фактори, що забезпечить прискорений їх розвиток та досягнення потрібних результатів. За рахунок концентрації коштів, матеріальних, кадрових, науково-технічних і, у першу чергу та обов”язково, інноваційних ресурсів, ВЕЗ здатні відігравати роль центрів (точок) зростання, які у подальшому ініціюють активізацію економіки країни в цілому. Створення вільних економічних зон є також одним із елементів перенесення ваги управління соціально-економічними процесами на регіональний рівень і являє собою одну із форм забезпечення ефективності територіально-господарської організації економіки, що цілком співпадає з загально державним підходом щодо перебудови економіки України та розширення самостійності регіонів. Україна має виключно вигідне географічне положення, пов”язане з її
близкістю до світових, зокрема, європейських ринків (у тому числі,
центрально- та західноєвропейського), до значних постачальників сировини В Україні вже створена певна правова база. Як вже відзначалось, Закон Проте досі в Україні реально функціонує лише зона “Сиваш” -
впроваджуваний за ініціативою Кабінету Міністрів України в Автономній Слід відзначити, що СЕЕЗ “Сиваш” відноситься до підприємницької ВЕЗ і спрямована на пожвавлення малого та середнього бізнесу у депресивному районі за рахунок створення сприятливих умов для вільної торговельно- економічної діяльності підприємцям та надання пільг для створення нових виробництв. Рішення про утворення північно-кримської спеціальної експериментальної
економічної зони “Сиваш” Верховна Рада України прийняла у березні 1996 р. Так у місті Армянську - своєрідному “місті-супутнику” двох найбільших
хімічних підприємств - Кримського ВО “Титан” та Сивашського аніліно-
фарбового заводу за їх рахунок формується 90% місцевого бюджету. Найбільш
потужними підприємствами Червоноперекопська є Кримський содовий та Червоноперекопський регіон виконує важливу роль опорного центру, оскільки: . розташувавшись на території, в надрах якої є важливі сировинні ресурси Сивашу та солоних озер, він має перспективу промислового розвитку, в тому числі експортноспроможних виробництв; . у зв’язку з особливо сприятливими транспортними умовами він забезпечує транзитні зв’язки між крупними територіально- господарчими комплексами та містами колишнього СРСР в рамках кооперації їх підприємств, що сприяє розвитку промисловості і немісцевого значення; . виходячи з розвинутої ринкової інфраструктури, що включає в себе також Червоноперекопську митницю, яка входить до єдиної системи держмитконтролю України, він має тісні зв’язки з оточуючою територією у виробничій, організаційно-господарській і торговельно- розподільчій сферах. Лише у минулому році у сфері впровадження ВЕЗ в Україні відбулись
певні зрушення. 18 червня 1998 р. указом Президента була створена СЕЗ Зони у Донецькій області створені на 60 років. СЕЗ “Донецьк” розташована на півдні Донецької області, площа – 466 га, СЕЗ “Азов” – на півдні м. Маріуполя, площа – 314,8 га. До територій пріоритетного розвитку віднесени міста Вугледар, На території СЕЗ, як і на територіях пріоритетного розвитку
встановлено спеціальний пільговий митний та податковий режим діяльності. . сільське господарство; . видобуток вугілля, нафти і газу; . видобуток кольорових металів, піску, глини; . розробка кам’яних кар’єрів; . харчова, текстильна, шкіряна, деревообробна і паперова промисловість; . коксохімія; . виробництво гумових і пластмасових виробів; . металургія і металообробка; . виробництво машин, електричного, електронного, транспортного устаткування; . виробництво електроенергії, газа і води; . будівництво. Затверджено також Положення про порядок розгляду і схвалення інвестиційного проекту, видачі дозволу на здійснення діяльності в СЕЗ. Спеціальна економічна зона “Яворів” створена на період до 01.01.2020
року в адміністративно-територіальних межах Яворівського району Львівської
області (за винятком території військового полігону та військових частин). Слід відмітити, що зони пріоритетного розвитку створені у районах з
вкрай важкою соціально-економічною ситуацією і є по суті інструментом
виживання цього регіону, коли за рахунок надання пільг уряд сподівається
залучити необхідні кошти для здійснення невідкладних стабілізаційних
заходів. Окрім Закарпаття та низки районів Донецької області такаж ситуація
склалась на сьогодні в окремих районах Луганщини, Волинської та Велику перспективу для розвитку ВЕЗ, насамперед рекреаційного
характеру, мають курортні міста Криму – Севастополь, Ялта, Євпаторія, ВЕЗ можуть стати реальними епіцентрами технологічного прориву України на якісно новий, сучасний рівень виробництва конкурентоспроможної продукції, сприяти її участі у міжнародному поділі праці як виробника високотехнологічної продукції, так як Україна має широкі можливості створення ВЕЗ науково-технологічного характеру. Відмінна риса цього типу ВЕЗ полягає у тому, що метою їх створення є
мобілізація усіх доступних матеріальних та трудових ресурсів для
прискорення передачі нових високих технологій у промисловість, забеспечення
нових робочих місць, диверсифікація економіки у регіоні і у країні в
цілому. У сучасній літературі їх називають технологічними парками,
технополісами, науковими парками, технологічними центрами, діловими
центрами. Обов’язковою умовою створення науково-технологічних ВЕЗ є
наявність у регіоні значного науково-технічного потенціалу. Таким
потенціалом (на жаль сьогодні повністю не задіяним) володіють не лише
регіони індустріального сходу України (насамперед, Харків, Київ, Вже на сьогодні існує кілька ініціатив прикордонних з РФ регіонів щодо
створення на їх території ВЕЗ, перш за все, торговельно-економічних з
послабленим митним та податковим режимом. Так, ВЕЗ “Азов”, яка створена
відповідно до ухваленого нещодавно Верховною Радою і підписаного Вигідне, з точки зору транспортних перевезень, геополітичне розташування України зараз не використовується в повній мірі. Тому, у подальшому, рішення про створення зовнішньоторговельних зон доцільно розглядати у взаємозв’язку з питаннями щодо створення та розвитку міжнародних транспортних коридорів, як основних об’єднуючих елементів у складі цих коридорів. Транспортний коридор Балтика-Чорне море та Євро-Азійський транспортний
коридор, як єдине ціле, залучать в Україну потужні транзитні потоки,
включаючи зв’язки Південної Азії та Африки з Європою, зв’язки Близького У складі цих коридорів потенційно можуть бути розташовані декілька
вільних зон. Зокрема, це стосується проектів створення ВЕЗ “Інтерпорт- У складі цих коридорів потенційно можуть бути розташовані кілька
вільних зон. Частково, це стосується проектів створення СЕЗ “Інтерпорт- Так, спеціальну економічну зону “Інтерпорт-Ковель” називають новим
центром для нової Європи. Через транспортно-складський центр цього “порту”
на суші підуть потоки вантажів з усієї Європи. У центрі буде проводитися
комплексна обробка, перевалка з одних видів транспорту на інші, включаючи й
перехід з вузьких європейських залізничних шляхів на широкі вітчизняні. Тільки наприкінці 1998 р. вийшов указ Президенту України про створення Світовий досвід у цій сфері свідчить, що поряд зі значними успіхами В Україні однією з таких причин є глибока економічна криза. Саме
враховуючи кризовий стан української економіки, радник представництва Вже відмічалось, що процес створення ВЕЗ в Україні до минулого року
практично не відбувався. Навіть єдина СЕЕЗ “Сиваш”, яка успішно
функціонувала останні два роки і суб’єкти підприємницькій діяльності якої
почали давати прибуток, а у містах Червоноперекопську та Армянську суттєво
знижено рівень безробіття і, відповідно, промисловість подолала кризовий
стан, - ця зона була практично позбавлена податкових пільг. Той пільговий
режим, що встановлений чинним Законом України “Про деякі питання валютного
регулювання і оподаткування суб’єктів СЕЕЗ “Сиваш” є абсолютно
непривабливим для зовнішніх інвесторів так як не передбачає звільнення
інвестицій від оподаткування на період будівництва і окупності підприємства
та пільгове оподаткування у подальшому (зокрема, 50% ПДВ). Як і у цілому по У світовій практиці не тільки муніципальна влада, але й адміністрація Разом з тим перебільшені уяви про роль податкових пільг у створенні Крім того, створення ВЕЗ потребує наявності певних як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Зокрема, одним з визначальних чинників є широкі масштаби роздержавлення та розвитку підприємництва. В Україні у державній власності лишилось близько 20% підприємств. В
загальній кількості приватизованих об’єктів переважають підприємства групи Проте серед понад 6 тис. об’єктів, що не підлягають приватизації,
більше половини розташовані у шести великих промислових областях - У найближчий термін необхідно кардинально змінити ситуацію в Україні у питаннях створення та функціонування ВЕЗ на її території. Для інвентаризації ТЕО проектів створення ВЕЗ, що вже кілька років розглядаються в урядових установах України, а також визначення доцільності створення нових ВЕЗ необхідно проведення їх комплексної експертизи. Світова практика свідчить, що експертиза таких проектів досить важлива, хоча і коштує чимало грошей. Але це себе виправдовує, оскільки негаразди на початковому етапі створення зон можуть призвести до значних валютно- фінансових та матеріальних втрат країни, на території якої проектується їх функціонування. Проведення ж експертизи на громадських засадах не відповідає ні економічній логіці, ні світовій практиці. Причина того, що в Україні, всупереч усім її можливостям та доцільності, практично відсутні ВЕЗ, багато в чому полягає як у відсутності державної програми створення вільних економічних зон як невід’ємної складової активної регіональної політики, про що вже йшлося вище, так і у недосконалості чинної нормативно - законодавчої бази, відсутності вітчизняного практичного досвіду у відпрацюванні організаційних, фінансових та виробничих механізмів, слабкому опрацюванні ініціаторами та проектантами створення вільних економічних зон питань оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансових умов та управління зонами, очікуваних результатів їх економічної діяльності. Невизначеність статусу вільної економічної зони, функцій господарського органу і розвитку негативно відображається на процесі залучення потенційно можливих інвестицій в економіку України. З метою вирішення окресленого кола проблем, у даний час розроблено і
внесено на розгляд Верховної Ради України опрацьований відповідно з нормами Зазначеним законопроектом передбачається, що в Україні можуть створюватися вільні зони таких видів: зовнішньоторговельні, виробничі, науково-технічні, туристсько-рекреаційні, визначається також поняття локальної (точкової) вільної зони та комплексної вільної зони. Виходячи із світового досвіду, слід зауважити, що практика створення особливих економічних зон, які охоплюють цілком адміністративні території себе не виправдала. Тому, запропонованим законопроектом визначається, що межі вільних зон не можуть збігатись з межами одиниць адміністративно- територіального устрою України. Відповідно до закону, утворення вільних економічних зон в Україні базується на територіальному принципі, тобто, вільна економічна зона – це не відокремлена територія (анклав), а, насамперед, частина національного економічного простору, де повинна діяти особлива система економіко-правових пільг та стимулів, спрямованих на забезпечення передбачення та стабільності державної економічної політики, гарантій потенційним внутрішнім та зовнішнім інвесторам, обумовлених спеціальним правовим режимом. Іноземний досвід створення і розвитку ВЕЗ не може бути повністю запозичено і механічно відтворено без урахування реалій сучасного етапу розвитку української економіки. Тому, після детального його вивчення і осмислення, необхідно розробити адаптовані до вітчизняних економічних та правових умов основні принципи побудови вільних економічних зон, визначити систему цілей, встановити загальнодержавні пріоритети галузевої та функціональної орієнтації ВЕЗ, створюваних в Україні. Дуже важливо, щоб ефект від функціонування ВЕЗ мав не тільки локальний Позитивний вплив ВЕЗ на економіку країни в цілому виникає, як правило,
тоді, коли кількість та розміри зон досягає певної критичної маси, а
національна економіка і національне законодавство - певної стабільності. Економічне районування України – непроста проблема. Регіональний
аналіз для здійснення районування дойільно почати на рівні адміністративних
областей. Шляхом синтезу найважливіших показниківекономічного розвитку 1. Центральноукраїнський (Київська, Житомирська, Черкаська, Кировоградська області); 2. Донбас та нижнє придніпров’я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області); 3. Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області); 4. Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та автономна республіка Крим); 5. Західноукраїнський (Рівненська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області). Мережа районів,яку запропонував В. Поповкін є найбільш обгрунтованою,
бо об’єктивно віддзеркалює особливості сучасного регіонального розвитку Загальні показники економічних районів України (на 1 січня 1998 року) |Район |Площа |Населення |ВВП | Декларація про державний суверенітет України поклала початок нового етапу державного будівництва, дала змогу нашій країні стати суб’єктом міждержавних відносин. Серед комплексу проблем виникло питання реформації територіально-адміністративного устрою і приведення його у відповідність з новими економічними процесами та етнокультурними особливостями. Список літератури: 1. Регіональна політика України . - Л., 1998. 2. Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні . - Чернівці, 1998. 3. Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України . - Тернопіль, 1998. 4. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Регіон у системі нових економічних і правових відносин” . - Івано-Франківськ, 1998. 5. Українська наука: Минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. - Тернопіль, 1999. 6. Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького університету. – Чернівці, 1999. 7. Кузьменко В. П., Кузнєцова Л. І. Вільні економічні зони: міфи та реальність /Часопис “Економіка підприємства”, № 2-3, стор. 24-34/. – К., 1999. 8. Качан Є.П., Ковтонюк М.О., Петрига М.О., Пушкар М.С. та ін. Розміщення продуктивних сил України. – К.: Вища школа, 1997. 9. Трансформаційні процеси в господарстві регірнів Східної європи. – Ірпінь, 1997. 10. Метода. – Київ, 1997. 11. Актуальні проблеми розвитку економіки України в перехідний період до ринку. – Тернопіль, 1996. ----------------------- |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|