Принципы гражданско-процессуального права Украины

верховних судів, спеціальними виборними органами. Призначення реалізується:

центральним урядом і низовими місцевими органами влади з попереднім

вибранням кандидатів населенням або судовими колегіями верховного суду за

результатами конкурсної оцінки. В юридичній літературі підкреслюється, що з

усіх способів заміщення суддів найбільш демократичною є виборна система.

Принцип колегіальності і одноособовості розгляду цивільних справ.

Відтворений в ч. 2 ст. 129 Конституції, за якою судочинство провадиться

суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних.

Відповідно до ст. 124' ЦПК суддя одноособове розглядає всі цивільні

справи, підвідомчі судові. В колегіальному складі суду розглядаються справи

по спорах про визначення місця проживання і відібрання дитини, встановлення

батьківства, виселення, у разі скасування рішення, постановленого

одноособове суддею. Колегіальне розглядається гакож справа, якщо в ній

об'єднані вимоги, частина яких підлягає колегіальному розгляду. Суд

касаційної або наглядної інстанції при скасуванні рішення може направити на

новий розгляд у колегіальному складі суду будь-яку іншу справу у зв'язку з

її складністю.

Колегіальний розгляд цивільних справ провадиться в складі трьох суддів.

У такому ж складі здійснюється розгляд справ у касаційному порядку, а в

порядку нагляду — у складі не менше трьох суддів; у президії обласного.

Київського міського судів — у складі більшості членів президії; у Пленумі

Верховного Суду України — за наявності не менше двох третин складу Пленуму.

При колегіальному розгляді справ судді користуються рівними правами з

головуючим у судовому засіданні у вирішенні всіх питань, що виникають при

розгляді справи і постановленні рішення (ст. 7

ЦПК).

Питання, пов'язані з рухом справи у суді, діями суду по підготовці

справи, з виконанням судових рішень вирішуються суддею одноособове, крім

випадків, коли ці питання виникають у судовому засіданні під час розгляду

справи у колегіальному складі суддів. Суддя при одноособовому розгляді

справи діє від імені суду (статті 7,16 ЦПК).

Аналіз функціонування цього принципу на практиці свідчить про те, що

колегіальний розгляд справ створює кращі умови для повного, всебічного і

об'єктивного з'ясування всіх матеріалів справи і постановлення

справедливого рішення. Одноособовий розгляд судом цивільних справ має бути

винятком і застосовуватися для незначних і нескладних справ. Чи не цим

пояснюється наявність правила, визначеного ч. 4 ст. 127 Конституції, про

те, що в спеціалізованих судах судді відправляють правосуддя лише у складі

колегій суддів.

Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові. При здійсненні

правосуддя судді незалежні, підкоряються тільки закону і нікому не

підзвітні (ст. 129 Конституції України, ст. З Закону «Про статус суддів»).

Вони вирішують цивільні справи на основі закону, в умовах, що виключають

сторонній вплив на них (ст. 8 ЦПК). Отже, зміст цього принципу

розкривається в поєднанні двох правил — незалежності суддів, підкоренні їх

тільки законові. Незалежність суддів полягає в тому, що ніякі державні

органи, політичні партії, громадські організації і посадові особи не мають

права впливати на них, вказувати судові, як необхідно вирішити конкретну

справу, розв'язати касаційну скаргу, протест у порядку нагляду або заяву

про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вони незалежні

від осіб, які беруть участь у справі, від посадових осіб суду і

прокуратури, які оскаржили чи опротестували судове рішення. Так, відповідно

до статей 310, 336 ЦПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку чи

у порядку судового нагляду, перевіряє законність і обгрунтованість рішення

суду першої інстанції як в оскарженій, так і в неоскарженій частині, а

також стосовно осіб, які не подали скарги і не зазначені в протесті. Судді,

які розглядали справу по першій інстанції, скаргу, протест по другій

інстанції, незалежні також від вищестоящого суду, який не вправі вказати

їм, як треба вирішити справу, скаргу, протест, яка має бути застосована

норма матеріального права і яке рішення має бути постановлене при новому

розгляді справи (статті 319, 341 ЦПК).

Підкорення суддів закону означає, що вони повинні вирішувати справи на

підставі законів України, відповідно до закону застосовувати норми

іноземного права, а при відсутності закону, який врегульовує спірні

відносини, застосувати закон, що регулює подібні відносини. Коли немає

такого закону, суд виходить із загальних засад і змісту законодавства

України (ст. 11 ЦПК). Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені в судовому

засіданні (ст. 202 ЦПК).

Незалежність суддів забезпечується встановленим порядком їх обрання і

звільнення, недоторканністю суддів, визначеною юридичною процедурою

здійснення правосуддя, таємницею наради суддів при винесенні рішень,

відповідальністю за неповагу до суду або втручання в розв'язання конкретних

справ, створенням необхідних організаційно технічних умов для діяльності

суддів, а також матеріальним і соціальним забезпеченням суддів

(ст. 11 Закону «Про статус суддів»).

Державною мовою судочинства в Україні є українська мова (ст. 10

Конституції). Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості

населення даної місцевості. Особам, які беруть участь у справі і не

володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечує право повного

ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача

і право виступати в суді рідною мовою (ст. ІЗ Закону «Про судоустрій»). На

розвиток цього положення ст. 9 ЦПК встановлює, що особам, які беруть участь

у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується

право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти

клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача в

порядку, визначеному ЦПК. Судові документи, відповідно до встановленого

порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі на їх

рідну мову або іншу мову, якою вони володіють. Якщо при розгляді справи

були порушені правила про мову, якою ведеться судочинство, то рішення у

всякому разі підлягає скасуванню (п. 3 ст. 314 ЦПК). Це правило є важливою

цивільною процесуальною гарантією додержання принципу державної мови

судочинства.

Здійснення правосуддя професійними суддями та у визначених законом

випадках народними засідателями і присяжними (ст. 127 Конституції).

Професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення

правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які

здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами державної влади, які в

конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і

виконувати свої обов'язки на професійній основі в судах загальної

юрисдикції (ст. 1 Закону «Про статус суддів»). Професійні судді не можуть

належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій

політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші

оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової,

викладацької та іншої творчої діяльності у вільний від роботи час (ст. 127

Конституції, ст. 5 Закону «Про статус суддів»).

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів

громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу

юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше десяти років та

володіє державною мовою. Судді спеціалізованих судів повинні мати фахову

підготовку з питань юрисдикції цих судів.

Судді судів загальної юрисдикції наділені для здійснення правосуддя

необхідними повноваженнями, передбаченими ЦПК і АПК.

Судді зобов'язані: при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції і

законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд

справ з додержанням встановлених законом строків; не розголошувати

відомостей, що становлять державну, іншу таємницю, відомостей про особисте

життя громадян та інших відомостей, про які вони дізналися під час розгляду

справи у судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було

прийнято рішення про закрите судове засідання; додержувати вимог

несумісництва, службової дисципліни та розпорядку роботи суду; не допускати

вчинків та будь-яких дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати

сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності (ст. 6 Закону

«Про статус суддів»).

Рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (п. 2 ст. 129

Конституції). Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є

рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси,

кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного

та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними

або іншими ознаками (ст. 24 Конституції). Цей принцип передбачає рівну

можливість усіх громадян брати участь у цивільному судочинстві, перебувати

в правовому становищі визначеної законом процесуальної фігури — позивача,

відповідача, третьої особи тощо і рівною мірою здійснювати закріплені

процесуальним законом за такими суб'єктами процесуальні права і обов'язки.

На забезпечення їх реалізації на суд покладений обов'язок охороняти права

учасників цивільного процесу від порушень, попереджати про наслідки, які

можуть наставати внаслідок реалізації цих прав, сприяти в їх здійсненні.

Гарантіями принципу рівності громадян перед законом і судом є встановлення

кримінальної відповідальності за обмеження їх у правах залежно від расової

і національної належності (ст. 66 КК), право на оскарження і скасування

судового рішення (статті 289, 314 ЦПК).

Законність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України. Судді при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону

(ст. 129 Конституції). Основними засадами судочинства є законність (п. 1

ст. 129 Конституції). Громадяни зобов'язані неухильно додержуватися

Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи,

честь і гідність інших людей (ч. 1 ст. 68 Конституції).

Таким чином, Конституція послідовно проводить у життя принцип

законності, який є невід'ємним елементом демократичної правової держави.

Здійснення правосуддя у цивільних справах відповідно до чинного

законодавства є одним із завдань цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК).

Законність правосуддя вимагає, щоб не тільки вся діяльність суду була

підпорядкована законові, але й усіх суб'єктів цивільних процесуальних

правовідносин, щоб вони суворо дотримувалися і виконували вимоги всіх інших

принципів процесу, які характеризують цивільне судочинство. Порушення і

недодержання навіть одного з них тягне за собою порушення законності.

Принцип законності визначається, по-перше, тим, що суд у своїй

діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми

матеріального права до конкретних правовідносин. По-друге, здійснення

правосуддя неможливе без додержання норм процесуального права. Вся

діяльність суду підпорядкована чинному цивільному процесуальному

законодавству і здійснюється у визначеному ним цивільному процесуальному

порядку. Прийняте судом рішення по справі має бути законним і обгрунтованим

(ст. 202 ЦПК). Гарантіями принципу законності є нагляд вищестоящих судів,

право осіб, які беруть участь у справі, на оскарження судових рішень і

ухвал, дія санкцій захисту і відповідальності (статті 12, 13, 44, 289, 323

та інші ЦПК).

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Закріплений п. 7 ст. 129 Конституції принцип гласності характеризує

демократизм цивільного судочинства і сприяє здійсненню ним запобіжної і

виховної функцій. Відкритий розгляд справ дає можливість громадянам

безпосередньо знайомитися з роботою суду, а це підвищує його

відповідальність за законне і правильне вирішення цивільних справ.

Гласність цивільного процесу забезпечує правову пропаганду чинних законів,

контроль населення за діяльністю суду і тим самим сприяє зміцненню його

авторитету. Присутні в залі переконуються в гуманності і справедливості

законів. Гласність цивільного процесу позитивно впливає на осіб, які беруть

участь у справі, процесуальні дії яких перебувають під контролем громадян,

які присутні в залі судового засідання.

Зміст принципу гласності цивільного судочинства полягає в тому, що розгляд

справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить

інтересам охорони державної таємниці. Закритий судовий розгляд також

допускається за мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню

відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, а

також забезпечення таємниці усиновлення. В закритому судовому засіданні

присутні особи, які беруть участь у справі, представники громадських

організацій і трудових колективів, які доводять до відома суду думку

організації чи колективу по справі, а в необхідних випадках також свідки,

експерти, перекладачі. Рішення судів у всіх випадках проголошується

прилюдно. До залу судового засідання не допускаються громадяни, молодші

шістнадцяти років, якщо вони не є особами, які беруть участь у справі, або

свідками (ст. 10 ЦПК). Встановлене ст. 10 ЦПК визначення змісту принципу

гласності як відкритого розгляду справ у суді не є повним. Гласність

означає також відкритість усіх матеріалів справи для осіб, які беруть

участь у справі, в їх праві знайомитися з ними, в обов'язковому їх

інформуванні про час і місце судового засіданні і про виконання окремих

процесуальних дій (статті 99, 189 ЦПК). Гласність судового розгляду полягає

також у праві публікувати звіти і повідомлення про судові процеси в пресі,

інформувати про них по радіо, телебаченню, в кіно та з використанням інших

засобів масової інформації, обговорювати матеріали справи в трудовому

колективі для визначення по ній думки з метою доведення її до відома суду

(ст. 161 ЦПК).

Змагальність (п. 4 ст. 129 Конституції) полягає в забезпеченні широкої

можливості особам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права й

інтереси, свою позицію у справі. Змагальністю визначається весь процес

відбору (подання, витребування, залучення) фактичного матеріалу,

необхідного для розв'язання судом справи, встановлюються форми, методи і

способи дослідження цього матеріалу, процесуальна діяльність суб'єктів

доказування, її послідовність і правові наслідки. Утвердження своїх

міркувань і оспорювання доводів, міркувань та заперечень противної сторони

визначають зовнішню форму цивільного процесу, надаючи йому змагального

вигляду — боротьби сторін перед судом. Отже. змагальність характеризується

широкою можливістю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,

визначати і використовувати в доказовій діяльності передбачені ЦПК

необхідні процесуальні засоби, фактичні дані і докази, що їх підтверджують.

Він ґрунтується на праві сторін вільно розпоряджатися фактичним матеріалом

у процесі — principiurn instructionis processus ad instantium partium.

Необхідні судові дані про юридичні факти в справі, що становлять предмет

доказування, а також докази, якими вони підтверджуються, подають насамперед

сторони. Кожна з них повинна доказати (onus probandi) ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 30 ЦПК). У

зв'язку з чим вони мають право знайомитися з матеріалами справи, брати

участь у судових засіданнях, подавати докази і брати участь у їх

дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати судові усні і письмові

пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення (ст. 99 ЦПК).

Змагальна форма процесу забезпечується активним процесуальним становищем

суду, якому належить завершальне визначення предмета доказування, сприяння

в збиранні при необхідності належних доказів (ст. 13 ЦПК). Отже, принцип

змагальності виступає процесуальною гарантією всебічного, повного і

об'єктивного встановлення дійсних обставин справи, прав і обов'язків

сторін.

Доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини і

громадянина.

Відповідно до ст. 55 Конституції права і свободи людини і громадянина

захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень,

дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну

інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-

якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної

шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої

недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції).

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для

захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на

підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції). Це

право забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі

звернутися в установленому порядку на захист порушеного або оспореного

права чи охороню-ваного законом інтересу (статті 4, 5 ЦПК) та широкою

можливістю використати численні процесуальні засоби для активної

процесуальної діяльності. Беручи участь у справі, вони мають право

знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії

рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є в справі, брати участь у

судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні,

заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення судові,

подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати рішення і

ухвали суду та ін.

Громадяни можуть вести свої справи в суді особисто або через своїх

представників. Судовий захист характеризується доступністю процесу: суд

територіальне наближений до населення, громадяни звільнені від сплати

державного мита у трудових справах, про стягнення аліментів, про

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Процесуальний порядок судочинства і процесуальні форми виконання

процесуальних дій є простими, зрозумілими, дійсно демократичними, точно

передбаченими ЦПК.

Участь громадськості в цивільному судочинстві для захисту прав і свобод

громадян. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні

партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і

свобод (ст. 36 Конституції). З цією метою в судочинстві в цивільних справах

допускається участь представників громадських організацій і трудових

колективів. Принцип участі громадськості в цивільному судочинстві

реалізується в участі профспілок та інших громадських організацій з метою

захисту прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 121 ЦПК); в

участі громадських організацій і трудових колективів у судовому засіданні

для викладення судові думки організації або колективу (статті 161, 308

ЦПК); в участі громадськості в судовому виконанні з метою сприяння швидкому

і правильному виконанню судових постанов (ст. 351 ЦПК), у виконанні окремих

ухвал (ст. 235 ЦПК) і громадському представництві (пп. 2, 3 ст. 112 ЦПК), у

тому числі і у виконанні функцій офіційного представника боржника (ч. 3 ст.

361 ЦПК). Участь громадськості в цивільному судочинстві в зазначених

процесуальних формах сприяє захисту прав громадян, значно посилює виховну

роль суду, служить запобіганню правопорушенням.

Принцип недоторканності людини.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека

визнаються в України найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції).

Страницы: 1, 2, 3, 4