Пенсии в Украине

пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням іншого військового

обов’язку.

Право на пенсію на пенсію на пільгових умовах мають також батьки та

дружини військовослужбовців, які не взяли повторного шлюбу, загиблих на

фронті чи під час виконання іншого військового обов’язку, або померлих у

період військової служби: чоловіки з досягненням 55-річного віку і стажем

роботи не менш 25 років; жінки – з досягненням 50-річного віку і стажем

роботи не менш 20 років.

За особливими показниками, які характеризують стан здоров’я, пенсія за

віком на пільгових умовах призначається громадянам – хворим гіпофізарним

нанізмом (ліліпути) і диспропорційним карликам: чоловікам – із досягненням

45-річного віку і стажем роботи не менш 20 років, жінкам – із досягненням

40-річного віку і стажем роботи не менш 15 років.

За станом здоров’я на пільгових умовах призначається пенсія інвалідам

зору 1 групи – сліпим. Ці особи мають право на пенсію за віком: чоловіки –

з досягненням 50-річного віку і стажем роботи не менш 10 років.

Ще одним видом трудової пенсії є пенсія за вислугу років. Вона являє

собою щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що

призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком,

особам, які мають установлений законом спеціальний стаж.

Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж

роботи за спеціальністю. Однак умови призначення пенсії за вислугу років

неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших

– установлюється вік і стаж.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначено

законодавством. Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в

статтях 54 і 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а також в інших

спеціальних нормативних актах. Законодавство вирізняє чотири категорії

громадян:

військовослужбовці, службовці та працівники органів внутрішніх справ;

працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

державні службовці, судді, працівники прокуратури і митних органів;

окремі категорії працівників та спеціалістів інших галузей народного

господарства.

Першій із зазначених категорій пенсії призначаються за наявності

певної вислуги років служби, зазвичай незалежно від віку, інколи – в

сукупності з віком та іншими обставинами; наприклад: хворобою, скороченням

штатів військових формувань.

Мінімальний розмір пенсії за вислугу років не визначено, але вони не

можуть бути нижче загальновстановленого мінімального розміру пенсії за

віком.

Порядок оформлення пенсії за вислугу років регламентується відомчими

наказами Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ.

Заявки про призначення пенсій подаються військовослужбовцями у

районний військовий комісаріат за вибраним після звільнення з військової

служби місцем проживання. Пенсії працівникам органів внутрішніх справ

оформлюють кадрові служби обласних управлінь внутрішніх справ. Призначають

і нараховують пенсії відділи пенсійного забезпечення фінансово-економічних

управлінь Міністерства внутрішніх справ України.

У другій групі умовами призначення пенсії за вислугу років є наявність

певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу

звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Перелік посад льотного складу та інших працівників цивільної авіації,

порядок нарахування строків вислуги років для призначення ним пенсій

затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 21 липня 1992

року[16].

Характерною особливістю даної пенсії є диференціація вислуги років

залежно від статі того, хто звернувся за пенсією. Вона складає для

чоловіків 25, для жінок – 20 років. У строк вислуги зараховується робота на

посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

Ще одна категорія працівників , які мають право на пенсію за вислугу

років належать посадові особи та інші працівники державного апарату. Коло

цих осіб визначено спеціальними законодавчими актами.

Пенсія державним службовцям призначається з досягненням загального

трудового стажу для чоловіків – не менш 25, для жінок – не менш 20 років, в

тому числі стажу державної служби не менш 10 років.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв’язку з

засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового

становища, чи вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на

отримання пенсії, передбаченої Законом України “Про державну службу”[17].

Умови для надання пенсії суддям тільки одна стаж роботи на посаді

судді не менше 20 років і вихід у відставку. Судді у відставці, які мають

стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором

пенсія чи щомісячне довічне утримання в розмірі 80% заробітної плати

працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи після

20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання

збільшується на 2% заробітку, але не більше 90% заробітку судді.

Судді, звільненому з посади через засудження за умисний злочин,

вчинений з використанням свого посадового становища, чи корупційне діяння,

пенсія призначається на загальних підставах[18].

Пенсія працівникам прокуратури призначаються диференційовано залежно

від займаної посади.

Працівникам, які обіймають прокурорські посади, пенсії призначаються з

досягненням 55-річного віку чоловіками і 50-річного – жінками, з вислугою

на цих посадах не менше 20-ти років, у розмірі 50% місячного заробітку. За

кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на 2% цього

заробітку.

Слідчим працівникам і працівникам, які обіймають прокурорські посади,

не маючи вислуги 20 років, якщо їхній стаж служби в органах прокуратури

складає не менше 12 років, з досягненням чоловіками 60-річного віку із

загальним стажем роботи 25 років та більше, а жінкам – 55-річного віку із

загальним стажем роботи 20 років та більше, пенсії призначаються в розмірі,

пропорційному кількості повних років роботи на прокурорсько-слідчих посадах

із розрахунку: 50% місячного заробітку за 20 років вислуги. Загальний

розмір пенсії за вислугу років, нарахований за зазначеними правилами, не

може перевищувати 25% відповідного заробітку, а особам, які брали участь у

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1-ї категорії

– 85%, до 2-ї категорії – 80%[19].

Що ж до працівників митних органів, то вони також мають право на

пенсійне забезпечення за вислугу років за Законом України “про державну

службу” з досягненням певного віку і наявності вислуги: жінки — 50-річного

віку і 20 років вислуги; чоловіки — 55-річного віку і 25 років вислуги.

Найчисельніша група працівників, які користуються правом на пенсію за

вислуги років — це працівники, зайняті в різних галузях народного

господарства. Визначальними умовами пенсійного забезпечення кожної

категорії працівників, є професія, посада, тривалість трудового стажу,

галузь народного господарства та інші показники: список виробництв,

професій і посад працівників.

Існують такі списки професій і посад, робота в яких дає право на

пенсію за вислугу років:

окремих категорій працівників залізничного транспорту;

працівників плавскладів окремих видів суден морського, річкового флоту і

флоту рибної промисловості;

працівників підприємств лісної промисловості та лісового господарства;

працівників освіти, охорони здоров’я і соціального захисту;

заслужених майстрів спорту і майстрів спорту міжнародного класу;

артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів.

Кожний із цих списків містить конкретний і вичерпний перелік

найменувань професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу

років.

Пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров’я та

соціального захисту призначається в розмірах, установлених для загального

стажу роботи (25 років у чоловіків і 20 у жінок). Пенсія нараховується з

заробітку, отриманого перед припиненням роботи, який дає право на пенсію за

вислугу років. Для нарахування пенсії береться до уваги ставка чи оклад,

передбачений щодо стажевої групи, який передує вищій ставці заробітної

плати. Враховуються також різноманітні доплати й надбавки до заробітної

плати.

Правом на пенсію за вислугу років заслуженим майстрам спорту і

майстрам спорту міжнародного класу користуються спортсмени, які мають

особливі заслуги перед фізкультурним рухом, за наявності загального стажу

роботи для чоловіків і жінок не менше 20 років і перебування у складі

збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку[20].

До загального трудового стажу зараховується перебування зазначених

спортсменів у складі збірних команд України та інші види трудової

діяльності передбачені ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Категорії артистів театрів, які мають право на пенсію за вислугу

років, передбачено в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів

України від 12 жовтня 1992 року[21]. Пенсії за вислугу років призначаються:

артистам балету, артистам – виконавцям танцювальних номерів, артистам

цирків за наявності стажу творчої роботи на сцені не менше 20 років;

артистам-вокалістам, артистам, які грають на духових інструментах,

жонглерам та артистам оригінального жанру в цирках і конкретних

організаціях зі стажем творчої роботи на сцені не менше 25 років;

артистам хору театрів опери та балету, концертмейстерам вокально-

драматичної частини зі стажем творчої роботи на сцені не менше 30 років.

Рівночасно слід урахувати, що пенсія за вислугу років призначається за

умови полишення роботи, яка дає право на даний вид пенсії.

Інший вид трудової пенсії – це пенсія з інвалідності. Вона є одним із

видів соціального захисту непрацездатних. Її можна визначити як щомісячні

грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення

медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або

часткову втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного

чи загального захворювання, з інших причин.

Слово “інвалідність” (від лат. іnvalidus – безсилий, слабкий) означає

нездатність людини працювати за своєю професією чи взагалі внаслідок

захворювання або вродженого дефекту розвитку[22].

Інвалідність у юридичній літературі визначається як посвідчення

медичним органом стану здоров’я, за якого громадянин унаслідок хронічного

захворювання чи анатомічних дефектів, котрі спричиняють стійке, попри

лікування, порушення функцій організму, змушений припинити професійну працю

чи, може працювати в разі значних змін звичайних умов праці[23].

Згідно з Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”

від 21.03.91, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму,

обумовленим захворюванням, наслідків травм чи уроджених дефектів, що

приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги

й захисту.

Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуються

спеціальною інструкцією “Про встановлення груп інвалідності”, затвердженою

Міністерством охорони здоров’я України та узгодженою з Федерацією

профспілок України 28 грудня 1991 року.

Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється

на три групи: I, ІІ та ІІІ.

Підставою для встановлення І-ї групи інвалідності є різко виражене

обмеження життєдіяльності, обумовлене захворюванням, наслідком травм,

уродженими дефектами, що призвело до різко вираженої соціальної

дезадаптації, неможливості навчатися, спілкуватися, контролювати свою

поведінку, рухатися, самостійно себе обслуговувати, брати участь у трудовій

діяльності, якщо зазначене порушення викликає необхідність постійної

сторонньої допомоги.

ІІ група інвалідності встановлюється особам, які не потребують

постійної сторонньої допомоги, але мають надто виражені порушення функцій

організму, що утруднюють можливість навчатися, рухатися, брати участь у

трудовій діяльності, або коли окремі види праці можуть бути доступними

тільки у спеціально створених умовах.

Особам з обмеженням життєдіяльності внаслідок порушення функцій

організму, обумовлених хронічними захворюваннями, наслідком травм,

уродженими дефектами, що призводять до значного зниження працездатності,

встановлюється ІІІ група інвалідності. Вона дає підставу для переведення

працівника за станом здоров’я на легшу чи меншу за обсягом роботу, на

роботу, яка потребує нижчої кваліфікації.

Пенсія з інвалідності військовослужбовцям та працівникам міліції

призначається за весь час інвалідності, встановлений МСЕК, а інвалідам –

чоловікам, яким більше 60 років, і жінкам, яким більше 55 років, – довічно.

Повторний огляд цих інвалідів проводиться лише за їхньою заявою.

У деяких випадках для призначення пенсії з інвалідності юридичне

значення має час настання інвалідності, визначуваний у рішенні МСЕК про

встановлення інвалідності.

Законодавством передбачено також строки встановлення групи

інвалідності. Вони встановлюється залежно від стану здоров’я, віку

інвалідів. Оскільки інвалідність настає внаслідок будь-якого захворювання,

то може настати й одужання. Тому залежно від порушень функцій організму з

метою нагляду за ефективністю лікування проводиться періодичний огляд

інвалідності через 1-3 роки.

Жінкам і чоловікам, які досягли відповідно 55- і 60-річного віку,

громадянам, які страждають на певні захворювання чи мають анатомічні

дефекти й деформації, а також деяким категоріям інвалідів на випадок

стійких, необоротних морфологічних змін і порушень функцій організму

інвалідність установлюється безстроково.

Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії з

інвалідності залежно від причин інвалідності:

пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного

захворювання;

пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не

пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсія з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного

захворювання призначаються незалежно від стажу роботи. Правом на таку

пенсію користуються особи, що підлягають обов’язковому державному

соціальному страхуванню, тобто які працюють у порядку трудових відносин на

всіх виробництвах незалежно від виду власності та організаційно-правових

форм підприємств і організацій. При цьому не має значення, на постійній,

сезонній чи тимчасовій роботі отримано трудове каліцтво чи професійне

захворювання, на основній роботі чи на роботі за сумісництвом.

Особи, які стали інвалідами через каліцтвом чи захворювання, отримане

в період роботи не за трудовим, а за цивільно-правовим договором (підряду,

доручення, комісії), пенсіями за нормами трудового каліцтва не

забезпечуються. Їм може бути призначена пенсія з інвалідності внаслідок

загального захворювання за наявності необхідного стажу роботи.

У разі ушкодження здоров’я громадянина, який не підлягає державному

соціальному страхуванню, організація чи громадянин, відповідальні за

заподіяну шкоду, зобов’язані компенсувати потерпілому витрати, пов’язані з

відновленням його здоров’я, а також шкоду, викликану втратою чи зменшенням

його працездатності, у розмірі, нарахованому стосовно до заробітної плати

відповідної категорії працівників, якщо інше не передбачено законом[24].

Законодавство широко тлумачить поняття “трудове каліцтво”, відносячи

сюди не лише каліцтво, отримане під час виконання трудових функцій, а й

інші випадки.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва визначається тоді, коли

нещасний випадок стався за обставин і умов, перелічених у ст.26 Закону

України “Про пенсійне забезпечення”:

під час виконання трудових обов’язків (у тому числі у відрядженні), а також

вчинення будь-яких дій в інтересах підприємства чи організації, хоч би й

без спеціального доручення;

дорогою на роботу чи з роботи;

на території підприємства, організації чи в іншому місці роботи впродовж

робочого часу (включно з установленими перервами), протягом часу,

необхідного для впорядкування знаряддя виробництва, одягу тощо перед

початком чи по закінченні роботи;

поблизу підприємства, організації чи іншого місця роботи впродовж робочого

часу (включно з установленими перервами), якщо перебування там не

суперечило Правилам внутрішнього трудового розпорядку;

під час виконання державних чи громадських обов’язків;

під час виконання дій з урятування людського життя, з охорони державної,

колективної та індивідуальної власності, а також з охорони правопорядку.

Окрім перелічених нещасних випадків, що їх відносять до трудового

каліцтва, Закон України “Про пенсійне забезпечення” охоплює нещасні випадки

під час проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять, –

незалежно від тривалості перебування в навчальному закладі, на курсах, в

аспірантурі чи клінічній ординатурі.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі

акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, або рішення суду

про факт травмування на виробництві.

Під професійним захворюванням розуміється таке захворювання

працівника, причиною якого є шкідливий вплив умов праці, притаманних даній

професії.

Професійне захворювання як причина інвалідності встановлюється МСЕК на

підставі Списку професійних захворювань і відповідно до висновку

спеціалізованої медичної установи про наявність професійного захворювання.

Список професійних захворювань та інструкцію з його застосування

затверджено Міністерством охорони здоров’я, Міністерством соціального

захисту населення і Міністерством праці України 2 лютого 1995 року.

Визначення захворювання професійним не завжди означає, що воно

пов’язане з порушенням працездатності. Поняття про працездатність

вирішується в кожному окремому випадку залежно від ступеня вираженості,

характеру й перебігу патологічного процесу, а також противопоказань до

продовження роботи у попередній професії. У списку немає жодних вимог щодо

стажу роботи в умовах впливу шкідливості виробництва. У кожному окремому

випадку медична експертиза повинна вирішувати питання про те, чи достатній

стаж роботи для того, щоби викликати розвиток даного захворювання, тобто

обгрунтовувати зв’язок захворювання з професією.

За правовим значенням для пенсійного забезпечення професійне

захворювання не відрізняється від трудового каліцтва.

Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіх

випадках, коли настання інвалідності не обумовлене іншими причинами. Для

призначення пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання

необхідний стаж. Він невеликий, оскільки використовується для пенсії з

інвалідності, а не для пенсії за віком. Тут основна умова призначення

пенсії – інвалідність. Стаж залежить від віку інваліда.

Можуть бути випадки, коли громадянин отримує пенсію з інвалідності

внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а потім його

переводять на пенсію з інвалідності внаслідок загального захворювання. Для

такої пенсії вимагається стаж роботи. Цей стаж визначається за віком до

часу початкового встановлення інвалідності.

Пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового

каліцтва чи професійного захворювання призначається незалежно від того,

коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи

після припинення роботи. Інвалідам – чоловікам і жінкам, яким відповідно 60

і 55 років, пенсія з інвалідності призначається довічно.

Законодавством установлено особливі умови відновлення виплати пенсії у

перервах інвалідності. Так, якщо інвалід не з’явився до МСЕК на переогляд у

призначений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняється, а в разі

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5