Пенсии в Украине

Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком

призначаються інвалідам II групи, дітям-інвалідам у віці до 16 років і

дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали

інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника. В такому

ж розмірі призначається соціальна пенсія одному з батьків, незалежно від

віку, якщо він чи вона зайняті доглядом за дітьми, які не досягли 8-річного

віку, і не працює.

Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання “Мати-

героїня”, соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії

за віком. Якщо в матері-героїні, зайнятої доглядом за дітьми, недостатньо

стажу роботи для призначення пенсії за віком у повному розмірі, то

призначається пенсія за неповного стажу роботи. У тих випадках, коли мати-

героїня взагалі не працювала чи не має пенсійного віку, встановленого для

багатодітних матерів (50 років), вона може отримувати соціальну пенсію.

За своєю природою соціальні пенсії займають проміжне місце між

трудовими пенсіями та допомогами. Враховуючи це, вчених та практичних

працівників можна поділити на: прихильників соціальних пенсій та їх

противників. Сьогодні в окремих законопроектах пропонується перевести

соціальні пенсії в систему соціальної допомоги і регулювати в рамках

законодавства про соціальну допомогу.

Крім трудових і соціальних пенсій, чинне законодавство встановлює і

додаткові пенсії (ст.9 Закону “Про пенсійне забезпечення”). В даний час у

межах реформування пенсійного забезпечення передбачається паралельно з

трудовими пенсіями в рамках загальнообов’язкового державного пенсійного

страхування і державного пенсійного забезпечення запровадити на новій

підставі додаткові пенсії в системі недержавного пенсійного страхування

через інститут недержавних пенсійних фондів.

З урахуванням цього додаткова пенсія – це форма соціального захисту

громадян, яка полягає у добровільному чи обов’язковому перерахуванні

обумовлених договором внесків до недержавних пенсійних фондів з наступною

щомісячною виплатою особі поряд з основною окремої пенсії при досягненні

нею відповідного віку.

Основними ознаками таких пенсій є:

виплачуються з недержавних фондів, що формуються в основному самими

фізичними особами за місцем їх роботи чи підприємствами, на яких вони

працюють;

є цивілізованим засобом підтримування звичного рівня життя після залишення

роботи;

порядок збирання коштів, призначення та виплати пенсій регламентується не

тільки законом, а й нормативними актами недержавних фондів та договорами.

Після виникнення права на пенсію особа може-будь коли звернутися за її

призначенням. Пенсія за віком і з інвалідності призначається незалежно від

того, припинено роботу до часу звернення за пенсією чи вона триває. Пенсія

за вислугу років призначається із залишенням роботи, яка дає право на таку

пенсію. Звернення за пенсією, за загальним правилом, викликає

обов’язковість відповідного власника чи уповноваженого ним органу

підготувати необхідні для пенсії документи, розглянути їх і подати для

призначення пенсії чи відмовити в цьому. Звернення знаходить конкретне

вираження в подачі відповідної письмової заяви, де зазначається прізвище,

ім’я, по батькові заявника, його адреса та вид пенсії, яку він просить

призначити. Заява подається працівником або членом сім’ї (в разі втрати

годувальника) власникові підприємства чи уповноваженому ним органу за

місцем останньої роботи. Непрацюючі особи подають заяву про призначення

пенсії безпосередньо в районне або міське управління соціальної допомоги

населення за місцем проживання.

Порядок підготовлення та оформлення документів для призначення пенсії

визначено наказом міністра соціального захисту населення України від 4

березня 1992 року. Він передбачає перелік документів, необхідних для

призначення пенсії. До таких документів належать:

заява про призначення пенсії;

документ, який засвідчує тривалість трудового стажу. Це трудова книжка або

довідка з місця роботи;

довідка про заробіток за період трудової діяльності, з якого нараховується

розмір пенсії;

копії свідоцтв про народження дітей;

свідоцтво органу загсу про смерть годувальника та інші необхідні документи.

Основним документом, який підтверджує наявність трудового стажу і його

тривалість, є трудова книжка. В необхідних випадках стаж роботи може бути

підтверджений іншими документами. Оформлення документів для призначення

пенсії працівникам підприємства, здійснюване власником чи уповноваженим ним

органом, звичайно завершується наданням пенсії чи мотивованим відмовленням.

Районне або міське управління соціального захисту населення, яке прийняло

подання або заяву та документи, складає у двох примірниках розписку. В ній

перелічуються прийняті документи і зазначається дата прийняття подання чи

заяви. Перший примірник розписки видається представникові власника чи

уповноваженому ним органу, а другий зберігається в управлінні соціального

захисту населення разом із поданими документами. Днем звернення за пенсією

вважається день прийняття подання чи заяви з усіма необхідними документами.

Причому день звернення за пенсією визначається не день подачі заяви за

місцем роботи, а день прийняття документів районним або міським управлінням

соціального захисту населення. Точне, встановлення дня звернення за пенсією

важливе, оскільки з цього дня призначається пенсія, якщо особа не має права

на отримання пенсії з більш раннього строку відповідно до ст.83 Закону

України “Про пенсійне забезпечення”. Всі пенсії, передбачені цим Законом, а

також пенсії військовослужбовцям строкової служби, особам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії за вислугу років призначається

районними або міськими управліннями соціального захисту населення.

Документи про призначення пенсій мають розглядати цими органами не пізніше

10 років від дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні

пенсії з поясненням причин відмови і порядку оскарження рішень надсилається

власникові підприємства чи заявникові не пізніше 5 днів після винесення

відповідного рішення. Нормативними актами в інтересах громадян передбачено

можливість перерахування призначення пенсії, переведення з одного виду на

інший. Перерахування проводиться від дня подачі пенсіонером відповідної

заяви з усіма необхідними документами. Переведення з однієї пенсії на іншу

розглядається як призначення пенсії за новою підставою і проводиться за

рішенням органу соціального захисту населення. Рішення цього органу з

пенсійних питань можуть бути оскаржені в адміністративному порядку. Скарга

може бути подана до районної або міської ради, райдержадміністрації чи

районного або міського суду. Скарги з пенсійних питань мають розглядатися в

порядку і в строки, встановлені Законом[26], тобто в місячний термін. Є й

скорочені соціальні строки розгляду заяв громадян, передбачені нормами

пенсійного законодавства.

Трудові пенсії нараховуються з середньомісячного заробітку. Якщо з

якихось причин пенсія не може бути нарахована з заробітку, вона

встановлюється в мінімальному розмірі. Під середньомісячним заробітком

прийнято розуміти середній розмір заробітної плати працівників, який

відображає регулярні, систематичні виплати і є типовим, нормальним,

характерним для даного працівника. Пенсійне законодавство встановлює два

основні способи нарахування середнього заробітку для визначення розміру

пенсії: за 24 останні календарні місяці роботи поспіль перед звернення за

пенсією чи за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль упродовж усієї

трудової діяльності перед зверненням за пенсією незалежно від перерв на

роботі. Середньомісячний заробіток за названі періоди визначається діленням

загальної суми заробітку за 24 чи 60 місяців роботи відповідно на 24 і 60.

Якщо заявник пропрацював менше 24 місяців, середньомісячний заробіток

визначається діленням загальної суми заробітку за місяць на кількість цих

місяців. Для призначення пенсії працівникам, зайнятим на сезонних роботах,

середньомісячний заробіток визначається діленням за 2 чи 5 повних сезонів

на 24 і 60. У склад заробітку, з якого нараховується пенсія, вносяться всі

види винагород, що на них нараховуються страхові внески, крім виплат

одночасного характеру[27].

Для нарахування трудових пенсій приймається заробіток, який не

перевищує 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у

частині, яка не перевищує 4-кратного розміру мінімальної заробітної плати,

враховується для призначення пенсії повністю. Кожна наступна частина

заробітку враховується для призначення в такому розмірі: в межах 5-го

мінімуму заробітної плати – 85%, 6-го – 70%, 7-го – 55%, 8-го – 40%, 9-го –

25% і 10-го мінімуму заробітку – 15%. Пенсії за віком нараховуються за

нормою 55% заробітку за стажу роботи в чоловіків 25 років і жінок – 20; з

інвалідності І групи – 70%; ІІ – 60% і ІІІ – 40% заробітку, а в разі втрати

годувальника – 30% заробітку померлого годувальника на кожного

непрацездатного члена сім’ї. Через 2 роки пенсію можна перерахувати за

умови, що за ці 2 роки середній заробіток вищий, ніж той, з якого раніше

було нарахована пенсія. Якщо пенсіонер бажає повернутися на раніше

отримувану пенсію, проводиться не переведення з однієї пенсії на іншу, а

відновлення раніше призначеної пенсії. Нарахування пенсії працівникам

деяких категорій і професій має свої особливості. Ця особливість полягає у

правилах визначення заробітку для нарахування пенсій. Чинне пенсійне

законодавство на цю особливість зважає, і на них поширюється загальний

порядок нарахування пенсій. Під час нарахування пенсій громадянам України,

які працюють в установах за кордоном чи в міжнародних організаціях, за

основу береться заробітна плата, яку вони отримували перед від’їздом, або

за їхнім вибором заробіток, визначений для громадян України – переселенців

із інших держав. Порядок виплати пенсій викладено в статтях 84, 92 Закону

України “Про пенсійне забезпечення” і відомчих нормативних актах. Після

призначення пенсії всі документи надходять спеціалістові з виплати, який на

їх підставі відкриває особливі рахунки пенсіонерів. Є два способи виплати

пенсій за місцем проживання пенсіонерів: через відділення зв’язку та ощадні

банки. Пенсії належить виплачувати щомісяця наперед[28].

Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не

призначаються. Пенсії призначені в Україні до виїзду на постійне проживання

за кордон, виплачуються за 6 місяців перед виїздом за кордон. суми пенсій

тим, хто виїхав до інших країн, переводяться щоквартально. Пенсійним фондом

України починаючи з дати припинення їх виплати в Україні. суми пенсій, що

належать пенсіонерові та неодержані через його смерть, не включаються до

спадщини і виплачуються тільки непрацездатним членам сім’ї, які перебували

на його утриманні та належать до загалу забезпечуваних пенсією в разі

втрати годувальника. Виплачується, якщо за нею звернулися не пізніше 6

місяців після смерті пенсіонера.

З пенсії може бути утримано не більше 50% її розміру: на утримання

членів сім’ї, на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і

організацій, на компенсацію збитків, завданих каліцтвом чи іншим

ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку зі смертю годувальника, на

повернення завищених сум заробітної плати у передбачених законодавством

випадках. За всіма іншими випадками стягнень може бути утримано не більше

20% пенсій. Не можна утримувати з пенсії недоїмки за податками, зборами та

іншими видами заборгованості.

Перехід до ринкових відносин, висока ступінь диференціації доходів

громадян потребують докорінної перебудови системи пенсійного забезпечення

шляхом впровадження, поряд із системою загальнообов’язкового державного

пенсійного страхування, інституту додаткового пенсійного страхування як

перспективної форми соціального самозахисту громадян похилого віку. Цей

інститут передбачається в Указі Президента України від 18 жовтня 1997 року

“Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки”[29] як один із

видів майбутньої трирівневої системи пенсій: трудова, соціальна та

додаткова, яка забезпечуватиметься за допомогою недержавного пенсійного

страхування. В світовій практиці його здійснюють недержавні пенсійні фонди

та страхові організації.

У новій структурі відносин між державою, роботодавцем та працівником

система недержавного пенсійного забезпечення буде вирішувати наступні

завдання: підвищення соціальної захищеності громадян шляхом створення і

функціонування ефективних соціально-фінансових інститутів, які дозволять

акумулювати кошти громадян, підприємств, нарощувати їх шляхом інвестування

і спрямовувати на виплату додаткових до державних пенсій; цільове

використання коштів в інтересах громадян, включаючи право на успадкування;

вирішення проблеми пільгових пенсій працівникам певних професійних

категорій шляхом їх переведення у сферу недержавного пенсійного

забезпечення і створення професійних пенсійних систем як важливої ланки

соціального та економічного партнерства держави, роботодавця працівника;

акумуляція в інститутах недержавного пенсійного забезпечення значних

фінансових ресурсів, створення ефективних організаційно-правових форм

взаємодії різних державних і недержавних інститутів з метою максимального

використання інвестиційних ресурсів недержавного пенсійного забезпечення,

що сприятиме покращанню інвестиційного клімату в Україні.

В країнах Південної Європи (Італія, Іспанія, Греція, Португалія)

історично рівень державного пенсійного забезпечення був досить високим,

тому стимулів для розвитку індивідуального або фінансового роботодавцем

пенсійного забезпечення там мало. А в Нідерландах та Великобританії, де з

державним пенсійним забезпеченням склалась протилежна ситуація, недержавне

пенсійне страхування та підприємницькі спонсорські пенсійні програми, які

підтримуються державою шляхом адміністративних і податкових пільг, набули

широкого використання[30].

Впровадження недержавного пенсійного страхування в Україні пов’язане з

певними труднощами. У нас відсутні історичні корені застосування цього

інституту, нестабільність економічних відносин, недовірливе ставлення

населення до реформ в державі. Тому, на шляху до недержавного соціального

страхування необхідне буде подолати значний психологічний бар’єр громадян.

Також і недостатнє і наукове вивчення даного інституту, відсутня правова

база.

Проект Закону “Про недержавні пенсійні фонди” визначає недержавний

пенсійний фонд як юридичну особу, створену роботодавцем, яка має право

провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавні пенсійні фонди можуть бути відкриті (доступні для усіх

суб’єктів) або закриті (корпоративні), при чому, останні – як добровільні,

так і обов’язкові. Професійні пенсійні системи (пенсійні системи, які

формуються за ознакою належності їх суб’єктів до певної професійної групи)

можуть реалізовуватись лише через корпоративні пенсійні фонди, які

створюватимуться роботодавцем або групою роботодавців з метою додаткового

пенсійного забезпечення громадян, які перебували у трудових відносинах з

цим роботодавцем за певною професійною ознакою[31].

С.Сивак вважає, що кардинальним вирішенням проблеми пільгових пенсій є

їх переведення в систему недержавних пенсійних фондів, які утворюватимуться

за професійною ознакою. Це, по-перше, посилить відповідальність роботодавця

за створення безпечних умов праці, які б запобігали передчасній професійній

непрацездатності працівників і , відповідно, виникненню у них права на

пільгове пенсійне забезпечення за його рахунок, і по-друге, звільнить

державний Пенсійний фонд від виплат за пільговим пенсійним забезпеченням,

що позитивно вплине на рівень забезпечення всіх пенсіонерів, а також

дозволить економічно обгрунтувати тарифи страхових внесків окремо для

кожної професійної пенсійної системи. Правовою підставою проведення такої

реформи є закріплений законодавцем принцип повної відповідальності власника

за створення безпечних та нешкідливих умов праці[32].

Найбільш проблемним, мабуть, буде пільгове пенсійне забезпечення в тих

сферах, де шкідливі та небезпечні рівні професійних ризиків залежать від

майбутнього технічного удосконалення і роботодавець об’єктивно не може

повністю їх усунути. Можливо відповідальність за пільгове пенсійне

забезпечення таких професійних категорій слід передбачити в межах державної

пенсійної системи.

Відносини в системі недержавного пенсійного забезпечення мають бути

договірними, що передбачає добровільну участь і рівність прав суб’єктів цих

відносин. Водночас на корпоративні пенсійні фонди покладатиметься обов’язок

виплачувати пільгові пенсії у зв’язку з особливими умовами праці, що

передбачає поєднання як добровільної, так і обов’язкової участі

роботодавця. Всупереч цьому проект Закону “Про недержавні пенсійні фонди”

не встановлює чітких критеріїв розмежування названих двох форм.

Обов’язковість професійного пенсійного страхування повинна передбачатися не

в рамках цілої економіки, а лише в певних галузях для працівників окремих

професій.

Створення недержавних пенсійних фондів потребуватиме певних правових

гарантій їх надійності, тобто спроможності відповідати за своїми

зобов’язаннями перед учасниками та забезпечувати повну реалізацію пенсійних

прав громадян. Першою такою гарантією має стати закріплення на

законодавчому рівні правової природи фонду як некомерційної організації.

Метою його інвестиційної діяльності має бути не збагачення засновників, а

реалізація статутних цілей фонду, тобто фінансування пенсійного

забезпечення громадян.

Певною гарантією стало б і нормативно-правове регулювання умов та

порядку створення недержавних пенсійних фондів: державна реєстрація як

самих фондів, так і пенсійних схем, які ними використовуватимуться, а також

ліцензування цього виду діяльності. Процедура реєстрації та ліцензування

забезпечить реалізацію функцій державного контролю за створенням та

діяльністю фондів, що зменшить можливість правопорушень в системі. Слушні й

пропозиції економістів щодо необхідності законодавчого закріплення системи

економічних нормативів: розміру статутного фонду, норми страхового

резервування коштів, мінімального відсотка вкладення активів у державні

цінні папери[33].

Однією з гарантій є законодавче закріплення відповідальності

засновників недержавних пенсійних фондів перед його учасниками у випадку

банкрутства чи ліквідації фонду. На думку С.Сиваша найбільш прийнятою

формою б повна солідарна відповідальність засновників. При чому ліквідація

недержавних пенсійних фондів можлива лише за умови повного розрахунку з

учасниками або при наявності правонаступника за зобов’язаннями фонду перед

майбутніми пенсіонерами. Звичайно, що роль держави в системі недержавного

пенсійного забезпечення має полягати лише у законодавчому врегулюванні умов

та порядку створення цих фондів та контролі за їх діяльністю. Фінансових

зобов’язань в сфері недержавного пенсійного забезпечення держава покладати

на себе не зобов’язана.

У зв’язку з тим, що основним видом трудових пенсій є пенсія за віком,

пропоную розглянути наступні проблемні питання стасовно них.

Доцільно на законодавчому рівні закріпити вартісну величину

прожиткового мінімуму і керуватись саме цим одним нормативом як при виплаті

соціальних допомог, пенсій, так і при встановлені мінімальної заробітної

плати. В усякому разі це внесе ясність як у соціальне законодавство, так і

у практику його застосування.

Закріпити це можна, наприклад в Законі “Про пенсійне забезпечення” від

5 листопада 1991 року.

У частині 3 приамбулі цього Закону написано, що закон гарантує

соціальну захищєность пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5