Договір франчайзингу

утримувалися в належній чистоті, як цього вимагав франшиар У франлшизіата

не було всього необхідного обладнання та інструментів. Були відсутні деякі

настанови франшизіара по обслуговуванню його продукції. Обслуговування

автомобілів займало забагато часу, через це клієнти зазнавали незручностей.

Франшизіат мав недостатній перелік запчастин. Він же затягнув введення в

дію комп’ютерної системи по обліку запчастин. Франшизіат також

розповсюджував серед споживачів інформацію про те, щоб вони не покупали в

іншому місці автомобілі франшизіара такої марки, яку не можна купити у

франшизіата. Названі аргументи цілком впевнили суд в правоті франшизіара.

Подібні судові процеси залучали увагу адміністрації й органів

місцевої влади. У результаті приймалися в 60-і і 70-і роки норми

законодавства стосувалися проблем франчайзингу в конкретних галузях

промисловості, наприклад, в автомобільній і автосервісі.

В даний час у практиці бізнесу набагато менше зловживань,

зв'язаних із франчайзінгом, і він є основою багатьох підприємств.

Проте й дотепер ведеться чимало спорів між учасниками франчайзінгових

відносин. Під приводом надання прав на товарний знак чи знак обслуговування

франшизіари часто намагаються нав’язати франшизіатам територіальні

обмеження чи обмеження з приводу поставок і цін. Самі ж франшизіари

звертаються до суду вказуючи на такі суперечності:

1. Применьшення контрактних забов’язань ( Конституція забороняє

державі приймати закон, якій вносить істотні зміни в контрактні

забов’язання ).

2. Належний процес (чотирнадцята поправка забороняє неясні,

позбавленні критеріїв закони).

3. Федеральний примат (ст. VI Конституції надає федеральному

законодавству статус вищого закону держави. Звідси франшизні

законодавства штатів, які суперечать федеральному законодавству,

наприклад “Акту Лемхима”, регулюючому товарні знаки, є

антиконституційними).

4. Міжштатна торгівля (ст 1 секції 8 Конституції забороняє штатам

неналежним чином обтяжувати міжштатну торгівлю.

Одним з сучасних та найбільш наочних і переконливих прикладів

розвитку і становлення франчайзінгової системи є діяльність всесвітньо

відомої фірми "Макдональдс", що у даний час може розглядатися як

безперечний лідер в індустрії швидкого харчування.

Успіх "Макдональдса" обумовила, у першу чергу, фанатична віра

в ідею забезпечення високого рівня якості обслуговування. У той час, коли

інші франчайзери просто дублювали основні напрямки свого бізнесу,

компанія "Макдональдс" послідовно поліпшувала кожен аспект своєї

діяльності.

Коли наприкінці 40-х років брати Ричард і Моріс Макдональди,

власники невеликого пришляхового кафе задумалися над тим, як поліпшити

обслуговування своїх клієнтів і, природно, збільшити доход, вони знайшли

вдалий засіб: скоротили число позицій у меню до трьох блюд,

стандартизували технологію на основі конвеєрної системи й уніфікували

рецептуру організації готування блюд. Наприклад, гамбургери важили

рівно 1,6 унції і містили не більш 19 % жиру. Працівники були одягнені в

накрохмалені білі сорочки і виконували один вид роботи: одні знімали

гамбургери зі сковорідки, інші вмочали їх у киплячу олію і так далі.

Подібна організація підвищила ефективність і знизила витрати.

Однаковість "Макдональдс" створила нове покоління клієнта, що точно знав,

що де б він не був, скрізь у "Макдональдса" прекрасне і швидке

обслуговування і звичний асортимент блюд. Аналогічні підприємства

швидкого обслуговування стали з'являтися у великій кількості. Серед

них такі, як "Кентуккі Фрейд Чикан", "Холидей ИНК" і ін. Кожний з цих

бізнесменів має свою торгову марку, що підтримує по всій створеній

мережі франчайзингу. Багато бізнесменів, зрозумівши і прийнявши цей

напрямок бізнесу, стали приєднуватися до нього.

Найвищий підйом у розвитку франчайзингу продовжувався протягом

наступних десятиліть до кінця 80-х років. У 1984 році майже третина

обсягу продажу у всіх магазинах США (близько 500 млрд. доларів) - була

реалізована через франчайзінгові фірми.

Франчайзинг створює 13 % національного багатства у валовому

національному продукті - це в три рази більше, ніж торгівля

автомобілями. Як роботодавець франчайзинг надає понад 7 мільйонів

робочих місць, причому дуже багато з них для некваліфікованих

робітників, що не мали іншої можливості знайти роботу. За даними

міністерства торгівлі США реалізація товарів і послуг компаніями,

що працюють по системі франчайзингу, зростає на 10% щомісяця

Американський франчайзинг, набувши великого внутрішнього досвіду,

рушив за

кордон, щоб пустити паростки на інших ринках. Багато компаній продали

свої франшизи в інших країнах, а деякі з них швидкими темпами

розширюють свою міжнародну мережу.

В даний час більш 350 американських фірм і їх франчайзі володіють

більш ніж 32 000 торгових підприємств в інших країнах.

Бурхливий розвиток франчайзингу спостерігається в Канаді, Західній

Європі, Японії, державах Тихоокеанського регіону, Австралії, країнах

регіону Карибського моря. Франчайзери з інших країн, у свою чергу,

придивляються до ринку США. Очевидно, міжнародний франчайзинг

найближчим часом буде розвиватися ще більш швидкими темпами.

Франчайзери шукають потенційних франчайзі в закордонних країнах, а

багато приватних осіб і фірм активно шукають франчайзерів з інших

країн, щоб придбати їхню ліцензію і права і при їхній фінансовій

підтримці, на їхній технології виробництва й обслуговування робити

свій прибутковий бізнес.

Види франчайзингу

Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір франчайзингу

залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і

його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого

франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг,

виробничий і діловий.

Товарний франчайзинг іноді називають «франчайзинг продукту

(торгового імені)». Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового

товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що

продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює

передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції

франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є

істотним змістом взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності, спрямований на придбання у ведучої компанії

права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі

купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені

франчайзера. В окремих випадках ведуча компанія має відношення і до оплати

гарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило,

для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на

реалізації одного виду товарів і послуг.

В даний час цей вид франчайзингу використовується багатьма компаніями,

наприклад, по виробництву автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають

торгових марок, вони не включаються в цю категорію.

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид

франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних

напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних

заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші

продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим

розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими

продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих

дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від

товару в Сан-Франциско.

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають

«франчайзинг бізнес-формату». При цьому франчайзер продає ліцензію

приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків,

або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під

ім'ям франчайзера.

Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення

малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої

корпорації. Ледь не самий популярний вид франчайзингу, при якому ведуча

фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття

власної фірми з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера

(наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги,

магазини, мережі закусочних, готелів). З боку великої корпорації

пред'являються рівні з нею вимоги до технологічного процесу, якості, а

також забезпечується навчання персоналу, вибір площадки будівництва

підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення

оперативної звітності і т.п.).

При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзі оплачував постійні

внески, а також робив внески в рекламний фонд, що знаходиться у віданні

франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди,

запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і як

постачальник для своїх франчайзі.

Одним з прикладів такого виду франчайзингу може служити фірма Wendy.

Девид Томас почав свою кар'єру в харчовій промисловості, коли йому

виповнилося 12 років. Протягом наступних п'яти років він працював у різних

ресторанах у місті Форт Вайн у штаті Індіана. У 15 років він кинув школу й

у 1950 році, коли йому виповнилося 17 років, Девид записався в армію, де

він одержав освіту кухаря. У 1953 році, після демобілізації, молодий Томас

повернувся додому, у той же ресторан, і незабаром був призначений

помічником керуючого. Бізнес почав процвітати. У 1962 році компанія купила

ще чотири ресторани в місті Колумбус штату Огайо. Томас був призначений

керуючим цих ресторанів з умовою, що він зможе викупити 40%, якщо він

зробить ці ресторани прибутковими. Це було не так просто. У той момент ці

ресторани випускали більш сотні найменувань, що створювало складність у

нагляді за якістю. Девид вирішив скоротити список найменувань і підсилити

місцеву рекламу. Коли він починав, загальний обсяг продажу від усіх

чотирьох ресторанів складав 2500 доларів у тиждень, а через тиждень після

нової стратегії продаж подвоївся. У 1968 році ці ресторани були продані і

Девид одержав свою частку, що складає 1,7 мільйона доларів. У віці 35 років

ставши мільйонером, Девид Томас вирішив зайнятися великим бізнесом і

продавати гамбургери. Він почав з малого: у 1972 ріці дев'ять ресторанів з

річним продажем у 1,8 мільйона доларів, у 1975 рік-сто ресторанів, у грудні

1976—п'ятсот. Бізнес став набирати темпи: у 1978—тисяча, ще через рік-дві

тисячі із щорічним продажем, що перевищив мільярд.

Успіх цього нового короля гамбургерів не в котлетах, а в способі

продажу -- франчайзингу. Як стверджують експерти харчової промисловості,

Америка і так переповнена ресторанами, але наполегливий підприємець завжди

знайде спосіб розширити свій збут.

Поряд з основними видами можна відмітити корпоративний та конверсійний

види франчайзингу.

Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного

бізнесу, при якій франшизопоотримувач оперує не окремим підприємством, а

мережею франшизных підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизной мережі,

при якому діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором

франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють

під контролем одного франшизоотримувача.

В останні роки класична модель франчайзингу змінилася в напрямку

забезпечення франчайзера додатковими можливостями швидкого розвитку

з найменшими витратами. Хоч існує багато варіантів класичного

франчайзингу, три з них використовуються найбільш часто. Це:

регіональний франчайзинг; суб-франчайзинг; франчайзинг, що

розвивається. У кожному з цих випадків франчайзі одержує всі

переваги, що зазвичай пов’язані з франчайзінгом: використання

торгової марки і логотипа франчайзера, системи його бізнесу,

первісне навчання, вибір місця, підтримка і т.д. Основні відмінності

їх друг від друга полягають в наступньому:

1) тривалість відносин франчайзера і франчайзі;

2) до кого франчайзі може звертатися за підтримкою;

3) кому він сплачує встановлені внески;

Коротко розглянемо кожен з цих методів.

Вибираючи регіональний франчайзинг , франчайзер вирішує охопити

своєю діяльністю якийсь географічний район, яким може бути столична

область, штат або країна. Усвідомлюючи, що він не має такіх коштів чи

колективу, щоб розвиватися так швидко, як хотілося б, він спирається на

підтримку головного франчайзі. У свою чергу, головний франчайзі має

право не тільки підбирати нових франчайзі у своєму географічному районі,

але і забезпечувати їхнє початкове навчання, та інші послуги, що

звичайно робить сам франчайзер. Головний франчайзі однак включений

у поділ платежів і

внесків у рекламний фонд. Він користується всіма благами, що

звичайно дає франчайзинг, для цього він теж сплачує ліцензійні внески,

а, також внески на рекламу безпосередньо франчайзеру. Контракт

між франчайзером і головним франчайзі встановлює, що очікується

від кожної сторони і який визначений період франчайзі буде виконувати

цю специфічну роль. У відповідь на початкову сплату франчайзеру

внесків за діяльність на винятковій території ринку головний

франчайзі у майбутньому одержує від франчайзера роялті, розмір яких

залежить від частки в загальному обсязі реалізації тих нових

франчайзі, яких він залучив до цієї франчайзінгової системи. На відміну

від інших методів цей метод вигідний для обох сторін, тому що головний

франчайзі повинен одержувати підтримку протягом усього часу

співробітництва, а це вигідно і франчайзеру.

У суб-франчайзинге суб-франчайзер також освоює якусь певну

територію і забезпечує початкове навчання, вибір приміщення і т.д.

Різниця тільки в тім, що франчайзі працює прямо із суб-франчайзером

на довгостроковій основі і має дуже обмежений контакт із франчайзером.

Він платить роялті і рекламні внески суб-франчайзеру, він в свою

чергу, частину цих грошей платить франчайзеру. Суб-франчайзер, таким

чином, стає франчайзером на своїй території і франчайзі залежить

від його довгострокової підтримки. Те, що суб-франчайзер може мати

обмежені кошти, управлінські і маркетингові здібності, відіб'ється

на франчайзі. Отже, потенційний франчайзі повинний дуже ретельно

вибирати суб-франчайзінгові відносини, тому що він залежить від

ділової і життєвої хватки як франчайзера, так і суб-франчайзера.

В угоді по розвитку території франчайзер передає ексклюзивні права

на розвиток якогось географічного району групі інвесторів. Інвестори, у

свою чергу, або розвивають свої власні франчайзи, якими вони володіють

на цій території, або підбирають франчайзі. В останньому випадку

становище інвестора як власника обмежено. У відповідь на право

розвитку ексклюзивної території особа, що володіє цим правом,

платить франчайзеру внески і зобов'язаний відкрити визначену

кількість точок в обговорений період часу. Власники

відкритих франчайзі платять роялті і рекламні внески

безпосередньо франчайзеру. Особа, що володіє ексклюзивними

правами, не має частки в цих внесках, його частка є тільки в

рентабельності індивідуальних франчайзов, що він відкрив.

Переваги і Недоліки

Навіщо франчайзеру продавати права на свій бізнес? Навіщо франчайзеру

втрачати в певній мірі контроль над своїм бізнесом залучаючи франчайзі?

Чому франчайзер втягує у свій бізнес людей, що нічого про нього не знають?

Існує велика кількість подібних питань про те, чому ж таки франчайзер хоче

розвивати франшизу. У франчайзі в свою чергу теж виникає багато питань

пов'язаних з інвестуванням у франчайзінгове підприємство. Відповідь проста

- переваги.

Франчайзер - це людина, що змогла створити працюючий бізнес. Це бізнес,

що приносить йому гарний прибуток. Така модель бізнесу повинна легко

піддаватися успішному відтворенню. Це означає, що можливо відкрити ще

більше аналогічних підприємств, робота яких будувалася б по такій ж моделі,

як і бізнес франчайзера. Бізнес франчайзера завжди має перевірений ринок

споживачів і репутацію.

Після того, як бізнес своїм успіхом довів свою життєздатність,

засновники бажають розвивати цю справу. Тут виникає два шляхи: розвивати

справу, інвестуючи прибуток чи створювати франчайзінгову систему. При

створенні і розвитку франчайзінгової системи , її засновники будуть

розглядати п'ять позицій:

Франчайзинг приносить додаткові гроші для розповсюдження бізнесу . Якщо

компанія прагне до розвитку на регіональному, національному чи міжнародному

рівні, то будуть потрібні додаткові вкладення на програму розвитку. Ці

фонди можна створити за допомогою франчайзі. Франчайзі роблять початковий

внесок, купуючи повний франчайзінговий пакет. Підписавши додатково кілька

франчайзінгових договорів із франчайзі, франчайзер зможе продавати їм інші

послуги по управлінню (менеджменту), такі, як особлива підтримка по

консалтингу і маркетингу. Обидві угоди (первісний продаж франшизи і продаж

спеціальних послуг) служать додатковим джерелом доходу для франчайзера

Франчайзі роблять додаткові виплати на підтримку послуг що надаються

франчайзером. Усі працюючі франчайзі щомісяця платять франчайзору за

надання послуг. Частина цих грошей йде на надання послуг по підтримці

франчайзі цієї системи (навчання персоналу, консультанти і т.д.).

Франчайзинг відкриває можливості швидкого розширення на новому ринку і

зміцнення своєї репутації на існуючому ринку. Збільшення кількості

виплачуваних внесків дозволяє франчайзеру швидко й ефективно розвиватися на

ринку. Саме франчайзі приносять на новий ринок ім'я франшизи. Кожен окремий

франчайзер одержує величезні переваги на всьому ринку тому, що франчайзі,

створюють широку мережу бізнесу, на розвиток якої у франчайзора ніколи не

вистачило б грошей.

Франчайзинг відкриває для споживача можливість більше довідатися про

продукт і послуги. З відкриттям нових підприємств споживачі більше

довідаються про продукт і послуги. Це дуже важливо, тому що нова франшиза

стає пізнаваною на ринку в міру надання своїх послуг. Численні

франчайзінгові підприємства на специфічному ринку відкривають економний

доступ до реклами в засобах масової інформації, що робить франчайзинг

відомим серед більшого числа споживачів. Використання реклами приводить до

збільшення продажів і прибутку в кожнім підприємстві франчайзінгової

системи.

Успіх франчайзінгової компанії багато в чому залежить від перевіреності

і прибутковості бізнес концепції. Франчайзер розвиває свою концепцію

бізнесу і доводить її прибутковість на прикладі своїх власних магазинів.

Франчайзер розділяє свій досвід з усіма франчайзі системи, надаючи їм

можливість вести свій бізнес так само успішно. Тому , якщо компанія хоче

довідатися, чи можливо перетворити їхній бізнес в успішну франшизу, вони

повинні просто подивитися наскільки успішно пройшло таке перетворення в

іншому, схожому бізнесі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6