| |||||
МЕНЮ
| Определение и управление валютными рисками предприятием внешнеэкономической деятельности на примере ООО Корпорация Агросинтез (Визначення та керування валютними ризиками підприємством ЗЕД на прикладі ТОВ “Корпорація “Агросинтез”)p> Важливо пам'ятати, що при продовженні форвардного контракту банк дає клієнту більш сприятливий курс обміну, ніж при закритті, що випливає з діагонального правила. Підсумовуючи, можна сказати, що коли продовжується форвардний валютний контракт: 1) Первісний валютний контракт закривається, приноситься чистий збиток або прибуток клієнту в залежності від того, як поточний курс «спот» співвідноситься з первісним курсом «форвард». Це закриття відбувається навіть у випадку продовження форвардного контракту. 2) При продовженні контракту обмінний курс більш сприятливий для клієнта, ніж при укладенні нового. Якщо банк вважає, що продовження має сенс, він «повинен створити для клієнта більш сприятливі умови, ніж при закритті форвардного контракту і відкритті нового. Якщо банк продовжує форвардний контракт, дилер зовнішнього валютного ринку не повинен вважати, що курс завжди буде для нього найкращим, навіть якщо банк все ще має проблему з закриттям первісного форвардного контракту на валютному ринку… Можна помітити, що якщо клієнту, що продовжує, надається ставка, що базується на курсі «спот» закриття, він має перевагу перед новим клієнтом, що відкриває форвардний контракт уперше.» («Banking World» – лютий 1984 р.) b) Форвардні опціони з відкритим терміном виконання. Звичайно форвардні контракти мають одну визначену дату виконання в майбутньому. Однак такі контракти з установленою датою не завжди можуть бути ідеальними для клієнтів, що не впевнені в термінах постачання іноземної валюти і необхідності забезпечення цього постачання. У такому випадку можливе придбання форвардного опціону, термін виконання якого являє собою проміжок часу, і клієнт має право вибрати будь-яку дату на цьому тимчасовому відрізку. Клієнт платить певну суму за цей ступінь гнучкості контракту, оскільки форвардний курс буде найменш вигідним для контракту з фіксованою датою за даний період. Опціонні контракти звичайно використовуються для покриття цілих місяців, що включають дату ймовірного платежу, коли клієнт не впевнений у точній даті купівлі або продажу валюти. Призначення опціонного контракту полягає в тому, щоб уникнути
необхідності обновляти форвардний валютний контракт чи продовжувати його на
кілька днів, оскільки це може бути досить дорогим з погляду витрат за день. При укладанні клієнтом форвардного опціонного контракту з його банком
необхідно установити курс купівлі або продажу, що банк буде котирувати. Це має сенс, оскільки клієнт має можливість зажадати виконання
контракту в будь-яку дату протягом цього періоду, і банк повинен бути
упевнений у тім, що клієнт не одержить сприятливий курс за рахунок банку. c) Форвардні опціони з перехресними датами. Форвардні опціони звичайно дозволяють їхньому власнику розтягти термін валютних операцій замість того, щоб весь обсяг закупівель і продажів здійснювався в один день. Особливо це зручно компанії, що очікує поток платежів або грошових надходжень, а не здійснюючій час від часу окремі платежі або приймаючій окремі грошові надходження. Тенденція до призначення самої невигідної ціни опціону у визначений день, що приходиться на період виконання, змушує покупців використовувати самий короткий по мірі можливості період його виконання, оскільки він може усунути варіанти самих несприятливих курсів. Скорочення періоду виконання опціону збільшує невизначеність того, чи
прийдуться відповідні платежі або грошові надходження на цей період часу. Даний процес містить у собі покриття частини валютного потоку короткостроковими опціонами, а залишку – опціонами з більш тривалим терміном. Наприклад, кожні 3 місяці очікуються надходження валюти, але тільки про 2/3 очікуваних щомісячних надходжень можна з визначеністю сказати, що вони будуть покриті в даному місяці. Дві третини загальних надходжень будуть забезпечені одномісячними опціонами, а частина, що залишилася – форвардним опціоном на повних 3 місяці. Якщо валюта надходить протягом місяця, то спочатку виповнюється форвардний контракт на продаж, укладений на цей місяць, і лише після цього відбувається продаж частини, що залишилася, на умовах 3-місячного опціону. Переваги контрактів, що перекриваються, у наступному: - компанія може здійснити покриття своїх валютних ризиків форвардним контрактом; - опціони, що перекриваються (з перехресними датами) дешевші, ніж велика кількість невеликих угод «спот», оскільки банк буде пропонувати кращий курс купівлі і продажу для більш великих контрактів, ніж для невеликих; - системи бухгалтерського обліку і системи планування компанії будуть спрощені, оскільки обмінні курси будуть більш одноманітні, ніж якби було виконано безліч угод «спот». d) Валютні контокоренти. За наявністю значних і інтенсивних валютних потоків підприємство може скористатися менш дорогим засобом додання деякої гнучкості форвардним валютним контрактам – валютним контокорентом. Він підходить компаніям, що зіштовхуються постійно у своїй діяльності з потоками іноземної валюти. Це банківські рахунки в іноземних валютах, якими оперує компанія. Якщо власник форвардного контракту на купівлю валюти виявляє, що потреба у валюті з'явиться пізніше, ніж передбачалося, то валюта, куплена за форвардним контрактом, міститься на контокорент до моменту її вимоги. І, навпаки, якщо з'являється потреба у валюті до терміну виконання форвардного контракту, то компанія використовує овердрафт із метою здійснення виплат в іноземній валюті, і, отже, погашає овердрафт купленою валютою при виконанні форвардного контракту.[3] e) Непрямі форвардні контракти. Якщо валюта, якою компанія бажає забезпечити покриття, є частиною
валютного блоку чи має досить стабільне співвідношення з ведучою валютою,
але для якої форвардні курси не розраховуються, то тут відкривається
можливість для непрямого покриття. Наприклад, якби одна американська фірма
захотіла покрити валютний ризик, що виникає у зв'язку з випискою рахунка-
фактури в датських кронах і прийшла б до висновку, що не можна здійснювати
форвардне покриття в кронах у відповідний період, то вона звернулася б
замість цього до німецьких марок. Данія і Західна Німеччина – обидві беруть
участь в угодах по обміну валют у Європейській валютній системі. f) Забезпечення валютного покриття. Банк, що погоджується укласти форвардну угоду на продаж або купівлю валюти клієнтом, буде прагнути до зниження ризику. Наприклад, якщо клієнт бере контракт на купівлю доларів США за фунти стерлінгів з постачанням у майбутньому, банк ризикує тим, що ціна долара перевищить погоджену форвардну ціну до моменту витікання контракту. Здійснюючи продаж доларів за ціною нижче купівельної, банк ризикує. Тому банк захоче застрахуватися. Один зі способів зниження ризику – це купівля банком доларів за курсом спот і їхнє інвестування до настання терміну виконання форвардного контракту. Існують і інші способи на вибір банку. Він може сам укласти форвардний контракт на купівлю валюти в іншого банку, а може використовувати фінансові ф’ючерси. В міру задоволення вимог клієнтів скорочується потреба у використанні зовнішніх інструментів хеджування. Якби клієнти, побажали продати долари за форвардним контрактом і купити їх за контрактом з тим самим терміном виконання, то банк вважав би, що ризики компенсують один одного. В міру взаємного покриття форвардних угод у банку з'являється можливість переміщення валют між клієнтами без особливого ризику для себе. Банківський ризик потенційних збитків був би обмежений лише сумою розбіжності курсів форвардних продажів і купівель. Це саме і є чистий ризик, від якого потрібно застрахуватися. g) Форвардні крос-курси. Може трапитися так, що ринок форвардних угод на дві які-небудь валюти виявиться неліквідним, чи його взагалі немає. У цій ситуації можна зробити форвардне покриття, уклавши дві окремі форвардні угоди з залученням третьої валюти. Наприклад, імпортер з Іспанії побажає купити на термін канадські долари. Якщо форвардний ринок канадських доларів і іспанських песет буде неліквідним, то імпортер з Іспанії міг би купити, наприклад, за форвардним контрактом долари США на іспанські песети й одночасно продати за форвардним контрактом долари США в обмін на канадські долари. Форвардний курс, використовуваний при купівлі канадських доларів на іспанські песети, і є крос-курс. Валютні операції, де використовується ведуча валюта, у якості якої найчастіше виступає долар США, подвійно «страждають» від різниці в курсах продавця і покупця. Премія або знижка між двома валютами можуть бути встановлені стосовно наявного крос-курсу. h) Угоди форвард-форвард. При укладенні двох зустрічних форвардних контрактів з різними термінами
виконання мається можливість відкриття термінової позиції за рахунок
різниці в відсоткових ставках і одночасному виключенні валютного ризику. Припустимо, що в майбутньому долар США буде при обміні на фунт
стерлінгів «йти» потенційно зі знижкою, а дилер буде очікувати, що різниця
на користь відсоткових ставок євродолара буде більша, ніж раніше
передбачалося. Тому він буде сподіватися на зростання знижки. Для одержання
прибутку він продасть долари за форвардним контрактом із тривалим терміном
виконання, а купить з нетривалим. Якщо знижка буде зростати, як і
очікувалося, то по закінченню контракту з нетривалим терміном він зможе
укласти форвардний контракт на купівлю валюти, термін виконання якого
збігається з терміном контракту, що залишився, і дістане прибуток. i) Форвардні контракти з опціоном анулювання (FOX). Новою формою форвардного валютного контракту, тісно пов'язаною з
різновидом опціонної угоди, є форвардний контракт з опціоном анулювання k) Угоди про форвардну процентну ставку. Важливе практичне значення для реалізації форвардних контрактів мають встановлення і підтримка паритету відсоткових ставок завдяки механізму відсоткового арбітражу. Фактично угоди про форвардну відсоткову ставку – їх ще називають угоди про майбутню відсоткову ставку (угоди FRA – Forward rate agreements) – є своєрідною формою валютних форвардних контрактів. Фінансовий зміст хеджування валютного ризику за допомогою угод FRA
складається в укладанні умовної домовленості про надання певної суми
кредиту або позички у відповідній валюті з постачанням грошових сум у
майбутньому за відсотковою ставкою, визначеною на дату укладання угоди. 3.2.2 Форвардні контракти: деякі практичні аспекти Для форвардних контрактів є стандартні терміни виконання контрактів. Валютний курс для форвардного контракту з нестандартним терміном екстраполюється. Курсова різниця двох прилеглих стандартних термінів поділяється на число днів між ними. Результат збільшується на число днів між нестандартним терміном і більш тривалим стандартним терміном. Отримане число віднімається або складається з форвардним курсом більш тривалого терміну, і в такий спосіб виходить форвардний курс угоди з нестандартним терміном. Припустимо, що 3-місячний форвардний курс фунта стерлінгів до долара 3-місячний курс – 6-місячний курс = 1,40 дол. – 1,37 дол. = 0,03 дол. 0,03 дол. * 60/90 = 0,02 дол. (приймаючи до уваги, що 90 днів – це термін між двома стандартними термінами, а 60 днів відокремлюють нестандартний 4-місячний термін від 6- місячного). 2 центи додаються до 6-місячного курсу, і виходить 4-місячний курс. 1,37 дол. = 0,02 дол. = 1,39 дол. Участь у тендері. Тендер (tender) – це торги або заявка (на торгах); пропозиція поставити товари, зробити послуги, укласти контракт, що представляється після оголошення торгів у конкуренції з іншими фірмами. Участь у тендері за контракт пов'язано з особливою проблемою покриття
валютного ризику. Експортер стикається з валютним ризиком з моменту
представлення заявки на участь у тендері. Але при деяких типах хеджування
експортер усе-таки вважав би ситуацію ризикованою, якщо усе говорить за те,
що тендер буде безуспішним. Наприклад, якби довгоочікувані валютні
надходження були продані на форвардному ринку, а потім тендер виявився б
безуспішним, то компанія, що бере участь у тендері, була б зобов'язана
здійснити форвардний продаж без відкриття «довгої» позиції в даній валюті. Одним з методів могло б бути внесення валютного застереження в тендер. Альтернативним методом могло б стати використання валютних опціонів. Покупець опціону платить премію продавцю за забезпечення гарантії. Схема «від тендера – до контракту» поширюється на форвардні контракти,
що дійсні тільки у випадку успішного тендера. Учасник тендера, що не
домігся успіху, не залишається з непокритою форвардною позицією, як це
могло б відбутися у випадку зі звичайними форвардними валютними операціями. 3.2.3 Використання форвардних контрактів на українському валютному ринку Використання форвардних контрактів у чистому вигляді на українському валютному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного банку України вже напрацьовано пакет нормативних і інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій у практику. Зокрема, постановою Правління Національного банку України № 216 від 07.07.1997 р. затверджено «Правила випуску та обігу валютних деривативів», що регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні. Згідно з цими Правилами форвардний валютний контракт визначається як угода між двома банками, метою якої є запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів валют і відсоткових ставок по депозитах в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну відсоткову ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімально 1 місяць з дати укладення угоди). Метою укладення та здійснення форвардних контрактів є хеджування зміни
депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту
форвард-форвард) або мінімізація ризиків за змінами курсів валют,
визначуваних як різниця або між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за
форвардним валютним контрактом і ставкою залучення кредитів першокласними
лондонськими банками (LIBOR) чи ж її аналогом на дату розрахунків за цим
контрактом, або між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та
ринковим спот-курсом валюти на дату розрахунків за цим контрактом. Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України. Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт, однією із сторін якого виступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дати поставки та здійснення платежу, що збігаються з цим контрактом. За умови первинного продажу форвардного валютного контракту заповненню підлягають такі реквізити: - номер контракту; - місце і дата укладення; - офіційні назви та реквізити сторін; - вид і сума валюти, що є предметом укладення контракту; - відсоткові ставки та курс валюти контракту; - дати платежу і поставки валюти; - інші реквізити, що визначають права і відповідальність сторін. Зміни і доповнення до форвардного валютного контракту оформляються у письмовій формі та від моменту підписання є невід'ємною частиною контракту. Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|