Проект фотокомплексу для зйомки індивідуального портрету в умовах павільйону на чорно-білі малоформатні матеріали. Річний об'єм 40 000 замовлень

p> Розраховуються площі у відповідності із SСН П11-8075, відповідно з яким на одне робоче місце фотолабораторних робіт відводиться 10м2, на ретушора – 5м2, площі складських приміщень визначаються із розрахунку на одного виробничого працівника – 2м2

Ширина коридорів повинна бути не менша 1,5м. Площа інших примішень, які не регламентуються нормами, розраховуються із урахуванням габаритів використовуємого обладнання по формулі:

[pic] де S – визначаєма площа, м2 f – площа, яку займає обладнання, м2 k – коефіцієнт для визначення виробничої площі.

Данний фотокомплекс має такі приміщення:
Прийомна
Фотопавільйон
Лабораторія обробки негативних матеріалів
Лабораторія проекційного друку
Кімната відпочинку
Склад хімікатів
Склад матеріалів
Оформительска
Складальна розчинів (8м2)
Кімната ретушора (5м2)
Санвузол (6м2)

Виробничі приміщення розташовані за послідовністю технологічних процесів.

При мінімальній кількості коридорів виробничі приміщення – непрохідні.
Наявність запасного виходу дає можливість підтримувати правила по ТБ.
Допоміжні приміщення розташовані так, що це дає можливість економити час на виробництво продукції.

Створені сприятливі умови по освітленню, температурно-вологому режиму.
Для забезпечення раціональних умов праці розташування обладнання виконано з урахуванням послідовності технологічних операцій. Централізована лабораторія повинна складатись із приміщення для складання розчинів, лабораторій для обробки негативів, лабораторії для друку, приміщення для оформлення готових фотографій.

Приміщення для складання розчинів повинно мати припливно-витяжну вентиляцію. Стіни і стелю офарбовують масляною фарбою. Підлогу покривають метлакською плиткою. Робоче місце обладнують столом для складання розчинів, вагами для звішування хімікатів.

Лабораторія для обробки негативного матеріалу повинна мати припливно- витяжну вентиляцію, вхід у лабораторію повинен мати світло непроникний тамбур. Стіни офарбовані сірою масляною фарбою, біля проявочного стола підлогу покривають метлахською плиткою. Робоче місце обладнується проявочним столом. До нього підводять водопровід для подачі води на промивку. Лабораторія по друку проекційним способом обладнується друкарським столом на якому розташовується фотозбільшувач, в кімнаті повинен розташовуватись водопровід для подачі води на промивку.

2. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

У технолонічній частині дипломного проектування ми описуємо технологію фотозйомки, лабораторні процеси, творчі проблеми.

Ця частина розкриває особливості фотографічного художнього портрету, питання композиції, масштаба зображення, ємоційний настрій портретируємого, вибору фону и т.д.

Також в технологічній частині отримуються питання, забезпечення контролю якості продукції і техніки безпеки, питання обробки фотоматеріалів.

З точи зору техніки виконання фотографічна зйомка складається із експонування фотографічного матеріалу, який знаходиться у фотоаппараті, але техніці проведення зйомки, передбачає цілий ряд підготовчих операцій, таких як:

1. Вибір апаратури і підготування до з’йомки

2. Вибір оптичних приладів.

3. Підбір негативних матеріалів та зарядження фотоплівки.

4. Перевірка робочого стану аппаратури.

5. Перевірка надійності апаратури та її комплектування.

6. Освітлення об’єкту зйомки.

Після проведення цих операцій та вибору об’єкту зйомки, необхідно використати всі образотворчі засоби для створення на знімку зображення правдиве та виразне, живе та правдоподібне.

2.1. Техника і технологія виконання знімальних робіт

З’йомка художнього портрету є в наш час одним із розповсюджених видом зйомки в побутовій фотографії. При зйомці треба враховувати ії особливості, професійно виставити освітлення, запитати у замовника, як йому зручніше зніматись. В худ. портреті недостатньо передати тільки зовнішні риси портретируємого, щоб забезпечити повну схожесть портрету з орігіналом, щоб поза і вираз обличчя на знімку були не вимушені і найбільш характерні для даної людини

При зйомці худ. портрету можно вводити в кадр додаткові предмети, наприклад, журнальний столик, квіти, свічки, вази. Можно розмістити портретируємого на крісло, або стілець. При зйомці треба обов’язково користуватися штативом, оскільки портретний знімок потребує точності закінчиності композиційної і світлової побудови.

При портретній зйомці краще користуватись довгофокусною оптикою, вона дає можливість вести зйомку із значним удаленням, чім і забезпечується зберігання на знімку правильних пропорцій обличчя. В портретний зйомці дає хороший результат м’якорисуюча оптика, вона змякшуя контури і лінії, розмиваючі оптичний малюнок зображення. В випадку відсутності використовують оптичні насадки на об’єктив – діфузні диски, сітки і т.д.

При зйомці портрета треба находити невимушине положення людини перед фотоапаратом, а не садити його фронтально,орентуя його погляд і поворот прямо на об’єктив.

Коли знімається портрет людини у повний зріст, інтер’єр становиться дуже важливою частиною загальної композіції, або він має другорядне значення (передає оточеня, яке навколо людини, образуя фон). Людина повинна бути завжди головним у кадрі і увага глядачів повина бути прикута к неї.

Для отримання фотографічного зображення об’єкта він в момент зйомки повинен знаходитись перед об’єктивом, в полі його “зору” .Всі деталі об’єкта зомки буде зафіксовано на світлочутливому шарі, точно в томуж співвідношенні, в яких знаходились у дійсності.

Документальність фотографії визиває у глядача таку глубоку довіру і робить особливо цікаві фотографічні портрети. Кожний знімок насичений рухами в тому чи іншому вигляді.

Для того, щоб фотозображення було дійсною картиною дійсності, дало глядачу естетичне задоволення і визвало емоційний відгук, фотографу необхідно не тільки відобразити об’єкт на знімку, але передати уявлене від побаченого. Велике значення має побудова малюнку зображення, виключення з кадру зайвого, побудова акценту на головне, гармонічне розміщення елементів малюнку у кадрі.

2.1.1. Вибір плану, масштабу зображення

Вибір плану залежить від бажання замовника, або виробляється фотографом в залежності від тих задач, які він ставить пред собою при фотографірованні. При переході від крупного плану до середнього і загального зростає значення передачі зовнішніх форм, а при переході до крупного плану все більш впливає на вдалі рішення портретного образу, вказує ефект освітлення і емоційну виразність обличчя портретируємого .

В залежності від масштабів зображення індивідуальних портретів приємлєма слідуюча класіфікація видів:

. фрагментарне;

. головне;

. бюстове;

. поясне;

. поколінне;

. в зріст (фігурне).

Фрагментарний портрет представляє собою зображення частини обличчя. В кадрі повинні бути виразні частини обличчя – очію ріт, ніс, лоб. Верхня границя кадру проходить вище лоба. Нижня границя – нижче рота, но не нижче підбородку. Виразність залежить від емоціональної насиченості.

Головний портрет представляє зображення голови повністю. Нижня границя може проходити по верхній частині пліч, або захватити тільки шию. Обличчя людини може передати широкий спектр емоцій, що і складає особливу цікавість головного портрету.

Бюстовий портрет не має точної границі кадру. Наприклад, в жіночому портреті вона може проходити по лінії роздвоєння бюсту, або включати в кадр бюст цілком. Вибор варіанту залежить від пропорційності верхньої частини фігури, голови і бюсту. З ціллю повишення виразу портрету в кадрі можуть бути введені руки.

Поясний портрет включає, як обов’язковий елемент зображення руки, або обох рук. В кадр входить лінія таллії – начальна частина торсу. В жіночіх портретах вона передає красу фігури. Значну частину площини кадру займає зображення одягу портретируємого. Тональність одежі, ступінь облігання статі, тональність шкіри обличчя, волосся і одягу фотограф павинен враховувати при виборі варіанту освітлення і композиції портрету в цілому.

Поколінний портрет може бути зроблений при положенні портретируємого стоячи, або сидячи. В першому випадкку нижня границя кадру проходить вище колін, в другому – зображення колін входить в кадр. При зйомці поколіного портрету необхідно враховувати співвідношення фігури, одягу портретируємого і зовнишного стану. Торс розташовується вертикально, за виключенням варіантів, коли портретируємий притуляється до спинки крісла.

Портрет в зріст виконується при положенні портретируємого стоячі або сидячі. Варіант положення стоячі з опорою на дві ноги, або на одну ногу.
Правильна постанова тулуба моделі з опорою на одну ногу необхідна для отримання дійсної пози. При виборі необхідно звертати увагу на те, щоб положення рук і ніг не було симетричним відносно друг друга.

2.1.2. Вибір точки зйомки, ракурсу, положення перед камерою

При зйомці портрету необхідно вибрати точку зйомки. Як правило в таких випадках вибирається точка зйомки на рівні очей, ось об’єкту повинна знаходитись перендикулярно знімаємого об’єкту. Така точка зйомки краще всього передає об’єм знімаємого об’єкту, фактуру його обличчя і не дає викревлення.

В виборі точки зйомки треба руководствуватись головними положеннями:Фотографічне зображення повинно показувати глядачу знімаємий об’єкт правдиво і виразно. Необхідно знати, що приверне увагу фотографа, з якою митою робиться даний знімок. Важливо, щоб глядач легко впізнав на фотографії знімаємий об’єкт, щоб зображення було один в один з оригіналом.

Вибір точки зйомки по висоті допомогає виділити головну лінію.

Ракурсні знімки завжди мають підкреслити перспективне скорочення.
Ракурс є одним з сильних зображувальних видів фотографії і при вмілому використанні дає цікавий і виразний зміст.

Назвичайний перспективний малюнок фотографічного зображення при ракурсних зйомках завжди потребує точного обосновання змістом, розкриваємого знімком темою.

При зміні висоти точки зйомки змінюється положення ліній горизонта в кадрі. Це має питоме значення для загальної композиції в знімку, в зв’язку з цим положення ліній горизонту в кадровому вікні апарата повинне бути точно встановлене при зйомці.

Зйомка з однієї точки зйомки об’єктивами різної фокусної довготи залишає перспективу незмінною, но міняє масштаб деталей.

Зйомка з другой точки і об’єктивом звичайно другої фокусної відстані, зберігається масштаб предмету, но не змінює перспективу. Зміна точки зйомки по висоті веде до зміщення ліній горизонту Дуже висока, або дуже низька точка дає перспективне скорочення (ракурс). Ракурс тим сильніше, чим коротша фокусна відстань об’єктива і чим більше знімаємий предмет до фотоапарату. В портретному зображенні різний ракурс деформує пропорції.

Положення портретуємого перед камерою розділяється на частини: положення голови, корпуса, рук і ніг. Положення голови визначається положенням тулуба і кінцівок. Положення торса і кінцівок повинно бути співідносно і знаходитись в гармонії з положенням голови, емоціональному виразі обличчя. Людина може виразити свою індивідуальність в посадці, способі підпирати голову руками, тримати книгу і т.п.

Найбільший вплив на вибір положення обличчя перед камерою паказує форма голови і обличчя, його структура, асіметрія, дефекти шкіри, творчій задум фотографа.

Всі вимоги до положення обличчя перед апаратом зводиться до кількох основних випадках: фас (анфас), легкий поворот, класичний поворот, критичний поворот, приходячий профіль, уходящий поворот. Кожне положення має свою міру виразності і підбирається до конкретних випадків.

Направлення погляду повинне співподати з поворотом голови. Направлення погляду у бік протилежний повороту голови, повинно бути оправдано обставинами зрозумілами до знімку.

Основні положення корпуса перед камерою: фронтальне, з видвинутим вперед пличем; боком, коли ближче від апарата пличе закриває останню частину тулуба.

Возможні три принципільні положення голови і корпуса: голова повернута вправо, або вліво; корпус розташований симетрично відносно фотоапарата; голова розташована в анфас, а корпус повернутий; голова і корпус повернути в один бік, но не однаково. В кожному з цих трьох типічних положень є богато варіантів.

Зображення рук у фотопортреті – одно із способів досягання більш повної і глубокої характеристики портретируємого. Положення рук визначається спільним задумом портрета, вираження обличчя. Руки, так, як і вираз очей і рота, повинні передати характер людини.

2.1.3. Вибір фону.

Фотографічний портрет є єдність основного об’єкту і фону. Передача фону на відбитку – це один із елементів зображувального рішення портрета.

Фон буває нейтральний і предметний, плоский і об’ємний, темний і світлий.Фоном можуть служити стіки павільйону.

При роботі з плоским фоном стоіть задача – не обнаружити на фотознімку матеріальність фона, його структуру і фактуру, а шляхом освітлення і оптичних ефектів зробити ілюзію його глибини і простору. Фон на знімку не повинен відвертати увагу від обличчя і фігури портретуємого. Його призначення краще виявний контур обличчя і фігури, фон не повинен бути яскравим. Кращим є однотоний тон (голубий, сірий, білий і др.).За допомогою світла його можно пом’якшувати.Тон фона залежить від задуму фотографа.
Світлий фон гармонує з ярким заливаючим освітленням, сірий, голубий – з рівним, темний – з контрасним. Фон не повинен зливатися по тону з обличчям, а навпаки контрастувати з ним.

Тон фону залежить від задуму фотографа. Але важливо пом’ятати, що світлий фон гормонує з яскравим, заливним освітленням, сірий з рівним, спокійним і темний з контрасним. Інколи відповідним підсвітленням досягається поступовий перехід фону від світлого до темного. В цьому випадку найкращій ефект виходить, якщо освітлена частина обличчя розташована на світлому. Слід зупинитись ще на одному. Фон повинен зв’язати в одне ціле всі частини знімку, зображено фігуру чи об’єкт.

2.1.4. Тональне рішення знімку

Тон, це є співвідношення яскравостей відтінків, ступінь світлоти і темноти. Він передає кількість світла, відображаємого поверхнею предмету.
Тоном визначається також віддаленність зображувального предмету і його матеріальна форма.

В залежності від характеру тона можно говорити про знімки легких, важких, м’яких, контрасних, а до сюжету – ліричних , плакатних.

Загальна тональність портрету залежить від міцності світла, освітлення об’єкту. По ступені насиченості основним тоном портрет може бути зроблений в світлий і темній тональності.

Тоді, коли образотворче рішення зв’язано з тональністю, виходим за рамки цяв, вирішуя тональний малюнок кадра, народжується дійсний художній твір.

Тональність знімку в основному визначається шкалою яскравостей знімаючого об’єкту. Але в залежності від задуму фотографа знімок можна виконати в темній або світлій тональності. Для цього використовуються визначені умови освітлення, при зйомці відповідний підбір фотоматеріалів та режимів фотообробки негативних матеріалів на відбитку.

2.1.5. Світове рішення знімку

Для уяви форми і об’єму обличчя необхідно лише два джерела світла, освітлюваних обличчя з двох боків.

Для отримання художнього портрету двуї джерел світтла недостатньо. В фотографії є п’ять головних видів освітлення світло . Перше - це заповнююче – це розсіяне світло, воно служить для збільшення освітленності тіньових ділянок. Друге – це малююче світло – це головне світло, яке дає світловий малюнок зображення. Третє – це моделююче світло, воно не є головним. Він застосовується завжди в співвідношенні з малюючим і заповнюючим світлом. Четверте – це контурне світло, здійснюється джерелами направляючого світла, розташованим позаді об’єкту і направленим в бок камери. П’яте – фонове світло. Фон може освітлюватись повністю, або частково. В портретній зйомці важлива не кількість джерел світла, а уміле розташування по відношення до об’єкту зйомки.

Ефект освітлення треба вирішувати конкретно для кожного портретуємого.

Уміло розміщуючи джерела світла при штучному освітленні або підбираючи умови освітлення можливо створити бажаний розподіл світла та тіні, які будуть виявляти форму, об’єм і структуру обличчя людини.

2.1.6. Емоційна підготовка портретуємого

Дуже важливою рисою портретиста є вміння вести розмову з кліентом.
Портретуємий почуває себе в павільйоні невпевненно, як фотограф віднесеться до його прохання сфотографувати в тому чи іншому варіанті…

Особливо важливо, щоб фотограф спокійно і довірчо повів розмову, швидко, без метушні встановив освітлювальні прибори. У портретуємого повинно з’явитись відчуття, що він зробив правильний вибір, звернувшись до данного фотографа.

В момент підготовки і проведення зйомки фотограф повинен проявляти достатню міру терпення і такту. При разноглассі фотограф не повинен повишати голос, забов’язаний прикласти максимум старання і витримки для обоюдного виходу з положення. Треба так розположити людину в умовах, в яких він міг би проявити свою індивідуальність. Наприклад, в посаді, в манері тримати книгу або другий предмет. Можна запросити людину відкинутись на спинку крісла. Не кожна поза зручна для людини, є фотографічною.

Знайдений у житті вже не бездумно фіксується на плівці, а зображується і при тому в визначній трактовці, залежной від художніх поглядів, світогляду, смаків митця.

2.2. Техніка та технологія фотолабораторних робіт

Перш ніж почати хіміко-фотографічну обробку фотоматеріалу, слід ознайомитись с інструкціями щодо обробки певного матеріалу. Підготувати необхідне обладнання, розчини і фотоматеріали. Перевірити неактичне освітлення, точністть робот сигнальних годинніків. Довести температуру розчинів до рекомендованної, занурити фотоматеріал в обробляючий розчин і включити годинник. Треба додержувати переміщення обробного розчину; під час перенесення фотоматеріалу з одного розчина в інший стежити, щоб з матеріалу стік попередній розчин. Після останнього промивання з поверхні матеріалу слід видалити залишки води. Під час сушіння треба стежити за параметрами сушильних приладів і чистотою навколишнього середовища.

Одержання фотографічного зображення – це складний фізико–хімічний процес.

Застосування рецептури і технології процесів хіміко-фотографічної обробки світлочутливих матеріалів, широке впровадження їх неможливі без глибоких знань теоретичних основ цих процесів. Це дає змогу ефективно керувати ними, одержувати високоякісне зображення на чоронобілих і кольорових фотоматеріалах.

2.2.1. Особливості негативного процесу

З богатьох операцій хіміко-фотографічної обробки фотоматеріалів
(проявлення, фіксування, промивання, сушіння) найважливішою є проявлення, в кожному певному випадку треба вибирати проявник залежно від його властивостей. У фотографічній практиці використовують такі проявники.

1. Загального призначення – універсальні, їх застосовують для проявлення всіляких зображень і одержують задовільній результат.

2. Дрібнозернисті – використовуються для одержання зображення, призначеного для значного збільшення.

3. Вирівнюючі – для одержання якісного зображення об’єктів з великим інтервалом яскравостей для проробки деталей в слабкоекспанованих місцях.

4. Контрасні – для проявленя штрихових або растрових зображень, а також для одержання якісних зображень з “в’ялих” негативів.

5. Для негативів при зйомці з недодержкою.

6. Для негативів при зйомці з передержкою.

7. Для обробки при підвищеній (тропічна) або заниженій (арктична) температурах.

8. Швидко діючі застосовують у спеціальних галузях (медицині, військовій справі), де результат потрібен негайно.

2.2.2. Особливості позитивного процесу.

Позитивний процесс в чорно-білій фотографії складається з друкування з негатива зкритого зображення на світлочутливі матеріалі (слої) позитивного фотоматеріалу і його хіміко-фотографічної обробки.

Друкування розпочинається з підбору бумаги до негатива і визначення витримки. В залежності від контрасту негатива підбирається фотопапір.
Контрасний негатив друкують на м’якій бумазі, нормальний на нормальній бумазі, м’який на контрасній бумазі.

При проекційному методі негативне зображення проектується на фотопапір через об’єктив фотозбільшувача. Цей метод має багато переваг, парівняно з контактним. Він дає здатність змінювати масштаб зображення, кадрувати, впливати на позитивне зображення, вдруковувати в головне зображення допоміжні деталі, робити перспективне зображення.

Проекційне друкування має також ряд недоліків. Збільшення зернистості і різних дефектів плівки, а також зменьшення різкості зображення. Ці недоліки повишають потреби до негативів. Негативи повинні бути чіткі, мілкозерністі і не мати механічних дкфкктів.

Послідовність стадій обробки позитивних матеріалів і їх хімічна суть та, що і при обробці негативних фотоплівок

При обробці фотопапіру рекомендується застосовувати стандартний проявник № 1 слідуючого складу:

. Метол 1г

. гідрохінон 5г

. сульфіт натрію безводний 26г

. карбонат натрію безводний 30г

. бромід калію 1г

. вода до 1 літра

Для обробки фотопапіру не застосовують мілкозернисті проявник, так як фотопапір за рахунок малої світлочутливості має малу зерністість.

В мілкозернистому проявнику білша частина мікрокристалів буде розчинена і получить додаткову густину зображення не можливо , пропадуть деталі в світлі.

Луш в позитивних проявниках не застосовується із-за короткого часу проявлення. При великій кількості броміду калію зображення приймає земляний відтінок.

Послідовність стадій обробки фотопапіру і їх температурний режим:
. проявлення до 2хв. 20 ± 0,50С
. промивка 0,5хв. 20 ± 0,50С
. фіксування 10-15хв. 20 ± 0,50С
. кінцева промивка 20-30-хв. 15 ± 50С
. сушіння до повного висихання до 400С

При пониженій температурі проявник робить повільніше контрасти і відбиток може потемніти. При повишеній температурі з’являється вуаль.

Погружати проекспоновані листи фотопапіру в проявник треба бистро, щоб проявник образу покрив всю площу папіру. При проявленні відбитки поступово перекладають, при цьому проявник переміщується. За процесом проявлення спостерігають візуально. Виймати відбиток із проявника для контролю не рекомендується, так як на ньому може з’явитись повітряна вуаль.
Процес проявлення закінчується тоді, коли при світлі лабораторного ліхтаря мариться трохи темніше.

Після проявлення відбитки ополаскують і погружають у фіксуючий розчин.
В фіксажі відбитки не повинні доторкатись друг друга і вспливати. Для змійшування розчину їх необхідно перекладувати. Коли відбутки повинні довго зберігатись, то невелика кількість останків в емульсійному шарі невідмитої солі приведе до появи жовто-коричневих плям, або до ослаблення зображення.
Для таких відбитків застосовується розтушитель:
. перекісь водню 125мл
. аміак (3%) 100мл
. вода до 1літра

Страницы: 1, 2, 3