Підручник

вимірювань відкидають і проводять додаткове вимірювання. Слід, однак,

враховувати, що непродумане відкидання результатів, що різко відрізняються

від інших, може призвести до значного викривлення характеристик розсіювання

ряду вимірювань, тому повторні вимірювання краще проводити не замість

сумнівних, а як доповнення до них. Але найчастіше їх виявляють тільки при

кінцевій обробці результатів вимірювання за допомогою спеціальних критеріїв

оцінки грубих похибок. Щоб запобігти грубим похибкам і промахам,

практикують проведення паралельних обчислень, а інколи і аналізів двома

виконавцями.

Систематичні похибки є певні функції невипадкових факторів, склад яких

залежить від фізичних, конструктивних та технологічних особливостей

засобів вимірювання, умов їх

використання, а також індивідуальних якостей спостерігача.

- 126 -

Складні детерміновані закономірності, яким підпорядковуються систематичні

похибки, визначаються або при створенні засобів вимірювання та

комплектації вимірювальної апаратури, або безпосередньо при підготовці

вимірювального експерименту і в процесі його проведення.

4.4.5. Засоби вимірювання в техніці і їх вибір

При контролі якості матеріалів, півфабрикатів, комплектуючих виробів,

технологічного процесу та готових виробів найчастіше використовуються такі

засоби вимірювання [21,22].

Для вимірювання лінійних величин: лінійка вимірювальна металева,

мікрометр, штангенрейсмус, штангенциркуль, товщиномір індикаторний,

курвіметр, мікроскоп.

Для вимірювання кутових величин: кутомір з ноніусом, мікроскоп.

Для вимірювання маси — ваги технічні та лабораторні.

Для вимірювання сили — розривні машини і динамометри різних конструкцій.

Для вимірювання тиску — манометри різних конструкцій.

Для вимірювання температури — термометри ртутні скляні лабораторні,

термометри біметалеві, потенціометри автоматичні самозаписуючі і показуючі

різних конструкцій, термопари, термофарби.

Для вимірювання часу — секундоміри різних конструкцій, годинники пісочні

настільні тощо.

Для вимірювання вологості повітря — гігрометри, гігрографи, психрометри

різних конструкцій.

Для вимірювання швидкості переміщення повітря — анемометри різних

конструкцій.

Для вимірювання електричних величин: амперметри, вольтметри тощо.

Особливу групу засобів вимірювання складають еталони [22].

Еталон — це засіб вимірювання (або комплекс засобів вимірювання), що

забезпечує відтворення і зберігання одиниці фізичної величини (або одну з

цих функцій) з метою передачі розміру одиниці зразковим, а від них —

робочим засобам вимірювань і затверджений як еталон згідно встановленого

порядку.

Якщо еталон відтворює одиницю з самою високою в країні точністю, то він

називається первинним. Первинні еталони основних одиниць відтворюють

одиницю відповідно до ії визначення. Прикладом первинного еталону є

комплекс засобів

- 127 -

вимірювань для відтворення метра в довжинах світлових хвиль випромінювання

криптону-86.

Спеціальний еталон відтворює одиницю в особливих умовах, в яких пряма

передача розміру одиниці від існуючих еталонів технічно неможлива з

необхідною точністю (високий тиск, температура і т. ін.)- Він заміняє в цих

умовах первинний еталон.

Первинний або спеціальний еталон, офіційно затверджений як вихідний ддя

країни, називається державним. Державні еталони затверджуються

Держстандартом країни і на кожний з них розробляється державний стандарт.

В метрологічній практиці дуже поширені вторинні еталони, значення яких

встановлюються за первинними еталонами. Вони створюються і затверджуються в

тих випадках, коли це необхідно для організації повірочних робіт, для

збереження і меншого зносу державного еталону. Як приклад вторинного

еталону можна назвати еталон-копію одиниці маси кілограму в вигляді платино-

іридійової ваги та робочий еталон кілограму, виготовлений із нержавіючої

сталі.

За своїм метрологічним призначенням вторинні еталони поділяються на

еталони-копії, еталони порівняння, еталони-свід-ки та робочі еталони.

Еталон-копія — це вторинний еталон, призначений для збереження одиниці й

передачі її розміру робочим еталонам.

Еталон порівняння — це вторинний еталон, призначений для порівняння

еталонів, які з тих чи інших причин не можуть бути безпосередньо порівняні

один з одним.

Еталон-свідок — це вторинний еталон, призначений для перевірки збереження

державного еталону, для заміни на випадок пошкодження або втрати. Еталон-

свідок використовується лише тоді, коли державний еталон є невідтворним.

Робочий еталон — це вторинний еталон, призначений для збереження одиниці і

передачі її розміру зразковим засобам вимірювання самої високої точності, а

при необхідності — найбільш точним робочим шрам і вимірювальним приладам.

Вторинні еталони реалізуються у вигляді: комплексу засобів вимірювання,

поодиноких еталонів, групових еталонів та еталонних наборів.

Державні еталони зберігаються в метрологічних інститутах та інших органах

державної метрологічної служби країни. З дозволу Держстандарту допускається

їх зберігання і використання в органах відомчої метрологічної служби.

Крім національних еталонів одиниць фізичних величин, існують міжнародні

еталони, що зберігаються в Міжнародному

- 128 -

бюро мір і ваг. Програмою діяльності Міжнародного бюро передбачені

систематичні міжнародні звірення національних еталонів найбільших

метрологічних лабораторій різних країн з міжнародними еталонами і між

собою.

При виборі засобів вимірювання враховуються їх метрологічні параметри,

експлуатаційні фактори (організаційна форма контролю, особливості

конструкції і розміри виробів, продуктивність устаткування і т. ін.), а

також економічні міркування. Важливе значення має правильний вибір

допустимих похибок засобів вимірювання: недостатня точність засобів

вимірювання призводить до зниження якості продукції і підвищення її

собівартості, висока точність підвищує трудомісткість і вартість

вимірювань і веде до збільшення затрат на виробництво.

Вибір засобів вимірювання проводиться у відповідності з державними

стандартами, які встановлюють допустиму похибку вимірювань в залежності

від граничних відхилень контрольованого параметра.

4.5. Діяльність метрологічної служби України по забезпеченню якості

продукції

4.5.1. Метрологічна служба України

Метрологічна служба України — одна із ланок державного управління,

основними завданнями якого є здійснення комплексу заходів по метрологічному

забезпеченню діяльності підприємств та організацій, забезпечення діяльності

підприємств та організацій, забезпечення єдності і метрологічної точності

вимірів, підвищення ефективності виробництва і якості виготовленої

продукції [3].

В залежності від функцій, які виконує метрологічна служба, її поділяють

на державну і відомчу.

До державної служби відносять:

Держстандарт України, який здійснює керівництво діяльністю метрологічної

служби країни та її координацію;

УкрНДІССІ, на який покладена:

— розробка науково-методичних, організаційних, техніко-

економічних і правових основ метрологічного забезпечення;

прогнозування розвитку метрологічної служби і еталонної

бази країни;

координація робіт по створенню сучасного повірочного об

ладнання, рухомих і стаціонарних повірочних лабораторій на ос-

- 129 -

4e~=rr-z-;~rr-=•-

АаР2Глз^9ьдоВ Г.Г., Райхмоя 3-Я. О квалиметрии.- М, Изд-во стан-

дартов, 1973. Гп.убев СМ Справочное пособие для работников

2, ^-^^^І^. м, Изд-во стандартов. 1990. МТГа1ев7с Основ, метролог й

технические измерени, - М,

МТсТ^ТЄЕ^ Физических величин й их размерност,- М, "ТБе^ерхаа С.Ф. Об

основних направленнях развития систем стан-

=j="^™=:=-та 3rS=^=---=-

ДОДАТОК

Основні терміни з стандартизації, управління якістю і сертифікації

1. СТАНДАРТИЗАЦІЯ

Стандартизація — діяльність з метою досягнення оптимального ступеня

упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального

і багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.

Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь в якій є відкритою для

відповідних органів всіх країн.

Регіональна стандартизація — стандартизація, участь в якій е відкритою

для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного

регіону.

Національна стандартизація — стандартизація, яка проводиться на рівні

однієї конкретної держави.

Комплексна стандартизація — це стандартизація, при якій здійснюється

цілеспрямоване і планомірне встановлення і використання системи

взаємопов'язаних вимог як до самого об'єкту комплексної стандартизації в

цілому, так і його основних елементів з метою оптимального вирішення

конкретної проблеми, Основним методом, за допомогою якого здійснюється

системний підхід до робіт з комплексної стандартизації, є розробка програм

комплексної стандартизації.

Програма комплексної стандартизації — плановий документ, що містить

перелік взаємопов'язаних робіт, терміни їх виконання і склад виконавців.

Випереджувана стандартизація — це стандартизація, при якій встановлюються

підвищені по відношенню до вже досягнутих на практиці норм і вимог до

об'єктів стандартизації, які, згідно прогнозів, будуть оптимальними в

майбутньому.

Державна система стандартизації — це система, яка визначає основну мету і

принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила

виконання всіх видів робіт із стандартизації.

Галузь стандартизації — сукупність взаємопов'язаних об'єктів

стандартизації.

Об'єкт стандартизації — предмет (продукція, процес, послуга), який

підлягає стандартизації.

- 143 -

Нормативний документ — документ, що встановлює правила, загальні принципи

чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.

Стандарт — нормативний документ, розроблений, як правило, на засадах

відсутності протиріч з істотних питань з боку більшості зацікавлених сторін

і затверджений визнаним органом, в якому встановлені для загального та

багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи

характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів

для досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі.

Міжнароднії^ стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією з

стандартизації.

Регіональний стандарт — стандарт, прийнятий регіональною міжнародною

організацією з стандартизації.

Міждержавний стандарт (ГОСТ) — стандарт, прийнятий країнами СНД, що

приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі

стандартизації, метрології і сертифікації, і який застосовується ними

безпосередньо.

Наиіональнпп стандарт — стандарт, прийнятий національним органом з

стандартизації однієї держави.

Комплекс (системо^ стандартів — сукупність взаємопов'язаних стандартів,

що належать до певної галузі стандартизації і встановлюють взаємопогоджені

вимоги до об'єктів стандартизації на підставі загальної мети.

Агрегатування — створення різноманітних об'єктів шляхом компоновки з

обмеженої кількості стандартних елементів.

Сумісність — придатність продукції, процесів, послуг до спільного

використання, що не викликає небажаних взаємодій, за заданих умов для

виконання встановлених вимог.

Взаємозам (к нt'cmf. — придатність одного виробу, процесу, послуги для

використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання

одних і тих самих вимог.

Уніфікація — вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів,

послуг, значень їх параметрів та розмірів.

Постачальнії^ — сторона, яка відповідає за продукцію, процес чи послугу

і здатна продемонструвати свої можливості щодо забезпечення якості. Це

визначення може поширюватись на виробників, оптовиків, імпортерів,

монтажні організації, організації, які надають послуги.

2. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦНЇ

,0^^^^^^^^^^

- 144 -

Управління якістю — такі напрямки діяльності функції загального управління,

які визначають політику в галузі якості, мету і відповідальність, а також

здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, керування

якістю, забезпечення якості та поліпшення якості в межах системи якості.

Керування якістю — методи та види діяльності оперативного характеру, які

використовують для виконання вимог до якості.

Забезпечення якості — усі планові і систематично виконувані види

діяльності в межах системи якості, що підтверджуються в разі потреби, і

необхідні для створення достатньої впевненості в тому, що об'єкт буде

виконувати вимоги якості.

Система якості — сукупність організаційної структури, методик, процесів і

ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Поліпшення якості — заходи, які здійснюються усюди в організації для

підвищення ефективності та результативності діяльності і процесів з метою

одержання користі як для організації, так і для її споживачів.

Настанови з. якості — документ, в якому викладено політику в галузі

якості і описано систему якості організації.

Програма якості — документ, в якому регламентовано конкретні заходи в

галузі якості, ресурси і послідовність діяльності стосовно конкретної

продукції, проекту чи контракту.

Політика в. галузі якості — основні напрямки і мета організації в галузі

якості, офіційно сформульовані вищим керівництвом.

Петля якості — концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що

впливають на якість на різних етапах життєвого циклу продукції або послуг

від визначення потреб до оцінювання.

Перевірка якості (аудиті — систематичний і незалежний аналіз, який

дозволяє визначити відповідність діяльності з якості і її наслідків

запланованим заходам, а також ефективність від впровадження цих заходів та

їх відповідність поставленій меті.

Показник якості — кількісна характеристика однієї або кількох властивостей

продукції, які складають ЇЇ якість і розглядаються стосовно певних умов її

створення і споживання.

Одиничний (диферениійний) показник якості продутії — це показник, що

відноситься тільки до однієї з її властивостей.

Комплексний показник якості продукції — це показник, що відноситься до

кількох її властивостей.

Інтегральний показник якості продукції — це комплексний показник, що

відображає відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або

використання продукції до сумарних затрат на її створення і експлуатацію

або використання.

- 145 -

3. СЕРТИФІКАЦІЯ

Сертифікація — процедура, за допомогою якої третя сторона дає письмову

гарантію, що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам.

Обов'язкова сертифікація — підтвердження уповноваженим на те органом

відповідності даної продукції, процесу або послуги обов'язковим вимогам

стандарту.

Добровільна сертифікація — сертифікація, яка проводиться на добровільній

основі за ініціативою виробника (виконавця), продавця або споживача

продукції.

Система сертифікації — система, яка має власні правила, процедури і

управління для проведення сертифікації відповідності. Вона може діяти на

національному, регіональному і міжнародному рівні.

Схема сертифікації — склад і послідовність дій третьої сторони при

проведенні сертифікації відповідності.

Відповідність — додержання всіх встановлених вимог до продукції,

процесів, послуг.

Третя сторона — особа або орган, які визнані незалежними від сторін, що

приймають участь у розгляді певного питання.

Заява про відповідність — заява постачальника під його повну

відповідальність про те, що продукція, процес, послуга відповідають

конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Посвідчення відповідності — дія випробувальної лабораторії третьої

сторони, яка доводить, що конкретний випробуваний зразок відповідає

конкретному стандарту або іншому нормативному документу.

Сертифікація відповідності — дія третьої сторони, яка доводить, що

забезпечується необхідна впевненість в тому, що належним чином

ідентифікована продукція, процес або послуга відповідають конкретному

стандарту або іншому нормативному

документу.

Сертифікат відповідності — документ, виданий у відповідності до правил

системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість

в тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга

відповідають конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

Знак відповідності — захищений у встановленому порядку знак, який

використовується або виданий у відповідності з правилами системи

сертифікації і який вказує на те, що забез-

- 146 -

печується необхідна впевненість у тому, що належним чином ідентифікована

продукція, процес, послуга відповідають конкретному стандарту або іншому

нормативному документу.

Угода щодо визнання — угода, основана на прийнятті однією стороною

результатів, поданих іншою стороною, які одержані шляхом використання

одного або кількох функціональних елементів, що встановлені системою

сертифікації. Типовими прикладами таких угод є: угода щодо випробувань,

угода щодо контролю і угода щодо сертифікації. Вони можуть бути на

національному, регіональному і міжнародному рівнях.

Акредитація випробувальних лабораторій — офіційне візнан-ня того, що

випробувальна лабораторія має право здійснювати конкретні випробування чи

конкретні типи випробувань. Цей термін може відображати визнання технічної

компетенції і об'єктивності випробувальної лабораторії або тільки її

технічної компетенції.

Система акредитації лабораторій — система, яка має власні

правила,процедури і управління для здійснення акредитації лабораторій.

Акредитована лабораторія — випробувальна лабораторія, яка пройшла

акредитацію.

Критерії акредитації — сукупність вимог, що використовуються органом з

акредитації, яким повинна відповідати лабораторія для того, щоб бути

акредитованою.

Атестація лабораторії — перевірка випробувальної лабораторії з метою

визначення її відповідності встановленим критеріям, необхідним для її

акредитації.

Орган 2. сертифікації — орган, що проводить сертифікацію відповідності.

Атестація виробництва — офіційне підтвердження органом з сертифікації або

іншим уповноваженим для цього органом наявності необхідних і достатніх умов

виробництва певної продукції, що забезпечують стабільність вимог до неї,

які задані в нормативних документах і контролюються при сертифікації.

Інспекційний контроль — контроль за діяльністю акредитованих органів з

сертифікації, випробувальних лабораторій, а також за сертифікованою

продукцією і станом її виробництва.

Експерт-аудитор — особа, яка атестована на право проведення одного або

кількох видів робіт з сертифікації.

- 147-

встановити одиничні показники якості, функцією яких є

вказаний узагальнений показник;

встановити залежність одержаного ефекту від затрат на

зміну показників якості і обмеження на затрати або ефект;

вирішити задачу знаходження оптимальних значень показ

ників.

Цільова функція, яка характеризує залежність одержаного ефекту від затрат

на зміну значень показників якості і обмеження на затрати чи ефект

визначаються на основі теоретичного аналізу, досвіду виробництва і

експлуатації чи випробувань зразків за спеціально розробленими для цього

методиками.

Оптимальні значення показників якості продукції при наявності цільової

функції і обмежень на затрати чи ефект установлюються методами лінійного і

нелінійного програмування, динамічного програмування, теорії ігор і

статистичних рішень, теорії оптимального управління та іншими математичними

методами, які викладені в спеціальній літературі.

4.3. Оцінка рівня якості продукції на етапах її розроблення, виготовлення,

експлуатації або споживання

Оцінка рівня якості продукції на етапі її розробки — це І

порівняння сукупності показників якості цієї продукції з

І відповідною сукупністю показників базового зразка.

Базовим зразком називається реально досягнута сукупність значень

показників якості продукції, що прийнята для порівняння. Вона повинна

характеризувати оптимальний рівень якості продукціії на деякий заданий

період часу.

Від вибору базового зразка значно залежить результат оцінки рівня якості

продукції і характер прийнятого рішення. Базовими зразками можуть бути:

1. на стадії розробки — продукція, що відповідає реально

досяжним перспективним вимогам (перспективний зразок) або

запланована до освоєння продукція, показники якої відображені

в технічному завданні, технічному або робочому проектах;

2. на стадії виготовлення продукції — продукція, яка ви

пускається в країні чи за рубежем і показники якої в момент

оцінки відповідають самим високим вимогам і яка найбільш

ефективна в експлуатації чи споживанні, або державні і галузеві

стандарти, технічні умови, міжнародні і прогресивні зарубіжні

стандарти, що регламентують оптимальні значення показників

якості продукції.

В зв'язку з швидким прогресом техніки необхідно систематично переглядати

базові зразки і оперативно доводити значення показників їх якості до

відома зацікавлених організацій і підприємств.

При оцінці рівня якості продукції використовують диферен-ційний,

комплексний або змішаний методи.

Диферепційним називається метод, оснований на використанні одиничних

показників якості продукції. При цьому розрахунок проводять для кожного

показника за формулою: ;,

V''- • ,• '":'' і:" '..'•'

І[pic]

ДЄ pj — значення і-го показника якості продукції, що

оцінюється; ,

Pjg — значення і-го базового показника.

При використанні цього методу можуть бути такі рішення:

3. рівень якості продукції, що оцінюється, вищий або дорів

нює рівню базового зразка, якщо всі значення відносних показ

ників > 1;

4. рівень якості продукції, що оцінюється, нижчий рівня ба

зового зразка, якщо всі значення відносних показників < 1.

В тих випадках, коли частина значень відносних показників >1, а частина

<1, необхідно використовувати комплексний або змішаний метод оцінки.

Якщо для продукції суттєво важливе значення має кожен показник, рівень її

вважається нижчим за базовий, коли хоч один з відносних показників є <1.

Комплексний метод оцінки рівня якості продукції оснований на використанні

узагальненого показника якості продукції. Узагальнений показник є функцією

від одиничних (групових, комплексних) показників якості продукції. Він може

бути виражений:

5. головним показником, який відображає основне призна

чення продукції;

6. інтегральним показником якості продукції; "'" -

7. середньозваженим показником.

В усіх випадках, коли є необхідна інформація, визначають головний показник

і встановлюють функціональну залежність його від вихідних показників.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11