Підручник

техніко-еко-номічних показників, але й ті межі, при перевищенні яких в

існуючих логічних взаємозв'язках варто їх видавати з ЕОМ у відповідних

ланках управління.

2.2.5. Управління в умовах комп'ютеризації Управління через усунення

диспропорцій розвитку підприємств

На підприємствах проблеми створення АСУП вирішують з урахуванням

динамічності їхніх діяльності та розвитку. При цьому доводиться вирішувати,

перш за все, завдання забезпечення пропорційного розвитку підприємства. Як

правило, забезпечення пропорційного розвитку здійснюється через усунення

диспропорцій у певних складових частинах об'єкту та його діяльності. Тому

часто серед найперших завдань підсистем в АСУ є ті, вирішення яких дозволяє

керівникові контролювати вузькі місця в керованому об'єкті.

Підприємство розвивається нерівномірно як за окремими цехами та

службами, так і всередині кожного цеху за окремими ділянками:

Вдосконалювання окремих агрегатів так само здійснюється нерівномірно. Весь

агрегат покращується не комплексно, а ніби по етапах. Спочатку

вдосконалюють окремі його складові частини, а потім виникає необхідність у

розвитку інших

156

Менеджмент: теорг'я та практика

його частин. Змінивши продуктивність агрегата та повністю основної ділянки,

стикаються з необхідністю розширення вузьких місць на допоміжних ділянках.

Ці особливості нерівномірного розвитку будь-якого об'єкту управління

орієнтують усю систему управління в першу чергу на ліквідацію такої

диспропорційності, як правило, через створення нових диспропорційних

факторів. Тому виникає необхідність розгляду можливості створення таких

підсистем і таких комплексних АСУ, які б могли постійно розвиватися.

З'являється потреба в розробленні такої системи управління, такого її

математичного забезпечення, які б дозволили представити систему не у

статичному, не в завершеному вигляді. Такий підхід має враховувати, що

докорінним чином можуть змінитися кількісні показники функціонування

об'єкту, його якісні характеристики, склад продукції, що випускається на

діючих агрегатах, та ресурси матеріальні, паливні, енергетичні. Проблему

створення таких рухливих систем управління та АСУ, що не мають чітких меж,

на сьогодні поки що не розв'язано теоретично, методологічно та тим більше

практично. Але саме на практиці, на підприємствах є вихідні передумови для

її розв'язання.

Створення таких систем в основному базується на розв'язанні проблеми

розроблення інтервалів змін, які відбуваються в умовах виробництва,

можливих інтервалів кількісних змін інформації, що характеризує ці умови

виробництва. Якщо спробувати описати будь-який об'єкт управління не у

статичному вигляді, в якому він знаходиться в момент, коли його починають

описувати, а у вигляді якихось динамічних характеристик, то в основному цю

проблему можна розв'язати. Отже, коли описують якийсь цех як об'єкт

управління, характеризують можливі умови чи можливі коливання умов його

функціонування.

Описуючи склад техніко-економічних показників, можна прогнозувати

коливання кожного з них та передбачити логічно можливі їх поєднання. Цим

самим усувається певною мірою жорсткість передбачених раніше розрахунків.

Описуючи таким чином об'єкт управління (цех, підприємство) та склад техніко-

економічних показників, що характеризують їх діяльність, в результаті можна

вирішити завдання опису такого об'єкту як не-жорсткої системи, що

розвивається. Отже, з певною наближеністю можна сказати, що передумови для

розв'язання проблеми створення автоматизованої системи управління

динамічної системи на підприємствах в основному вже є. Разом з тим часто

157

О. А. Подсолонко

Менеджмент: теорг'я

та практика

відбувається так, що деякі розробки припиняються чи завершуються без

впровадження, коли розробник не ставив перед собою таке завдання або коли

її не вважали необхідною. Є достатня кількість прикладів жорсткого

семантичного опису виробничо-економічних процесів, програмування завдань,

що вирішуються за допомогою ЕОМ, що так само було жорстко сформульовано.

Найменші зміни інформації в цих завданнях навіть у числі агрегатів та

показників, складі продукції, що випускається, видів матеріалів, з яких

виробляється продукція, призводять до непридатності розроблених програм. На

жаль, такі помилки були. Разом з тим ці помилки були ніби навчальною базою,

що охоплювала величезний іноземний та вітчизняний досвід, який

характеризував результати роботи в галузі створення АСУ за півтора-два

десятиліття.

Вирішувати завдання створення АСУ, що розвиваються, так само важко, як

важко створити та передбачити можливі зміни в розвитку об'єкту управління.

Напевно, створення такого гнучкого інформаційного забезпечення на сьогодні

можна забезпечити, якщо залучити до цього кваліфікованих спеціалістів, які,

з одного боку, знають усю систему виробничого управління, а з іншого —

вимоги до постановки завдань, до інформації, яка надалі оброблюватиметься

за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Ще важче вирішити завдання

створення математичного забезпечення, що задовольняє такі вимоги: воно має

бути гнучким та нарощуватися з року в рік відповідно до умов, що

змінюються. Основною причиною стримання було те, що темпи оновлення

обчислювальної техніки на підприємствах були настільки швидкими, що було

неможливо передбачити, які технічні засоби використовуватиме підприємство в

найближчій перспективі через 5-Ю років. Крім того, було технічно складно та

економічно недоцільно пов'язувати різнорідну техніку, якою підприємство

було устатковано, наприклад, на початковому етапі формування АСУ на

підприємстві, та ту, якою воно було устатковано наступними роками.

Ті методи програмування та рівень постановки завдань для вирішення їх

за допомогою ЕОМ часто не дозволяли швидко реалізувати проблему цільового

управління у вузьких місцях виробництва. Так, до моменту видання готового

комплексу програм, що дозволяють оперативно здійснювати процес управління

виробництвом у вузькому місці за допомогою ЕОМ, ця ділянка могла перейти з

зазначеного розряду у такий, що цілком задовольняє

158

вимоги виробництва, в результаті проведення цільового комплексу

організаційно-технічних заходів. Через це зникла необхідність у посиленому

контролі діяльності цієї ділянки. В цей момент могло виникнути інше вузьке

місце. Якби постановка завдання та вихідні форми було жорстко орієнтовано

на умови виробництва, що спричинили появу цього вузького місця, тоді й

комплекс машинних програм втрачав би своє практичне значення, виконуючи

лише функцію звіту із зробленої, але не втіленої роботи.

Тому особливого значення набуває напрям розроблення АСУ, що

орієнтований на підготовку до видання з ЕОМ інформації, яка є результатом

вирішення нестандартних завдань з управління підприємствами та цехами. Така

нестандартність забезпечується завдяки відсутності жорсткого прив'язування

до форм інформації, що видається з ЕОМ. При цьому необхідні дані для

управлінського персоналу можна надавати за їх запитами та довільно за

керованими ними елементами чи сторонами діяльності об'єкту, на основі

спеціально розроблених цільових, локальних та комплексних алгоритмів.

Алгоритми довільного компонування інформації при цьому орієнтовано на

видання лише таких даних, які потребують втручання управлінського

персоналу. Такі розробки в АСУ є досить перспективними.

Вирішення таких завдань є можливим лише за умови наявності певної бази

в галузі інформаційного, математичного та технічного забезпечення, а також

певного банку даних на підприємстві. Чим більше відгалуженими є розробки

банку даних, тим ефективнішими будуть цільові орієнтовані алгоритми

довільного компонування та видання з ЕОМ інформації для управління.

Цільова організація управління

В основі вирішення завдання подальшого розвитку та підвищення

ефективності інформатизації має лежати програмно-цільовий метод. Аналізуючи

питання створення АСУ, на сучасному етапі доцільно розглядати їх через

призму взаємозв'язку всіх традиційних підсистем АСУ з підсистемою

управлінських рішень. Традиційні підсистеми АСУ направлені в більшості

своїй на вирішення завдань видання за допомогою ЕОМ в основному традиційно

складеної документації чи оперативно-технічної звітності. Остання витісняє

різні журнали та довідники, що заповнюються вручну, проміжні документи та

інформацйні довідки. Сам по собі

159

О. А. Подсолонко

цей факт є позитивним. Через те, що відпадає необхідність ручного

заповнення та переписування цих документів, в управлінського персоналу на

виробничих ділянках вивільняється час.

На окремих підприємствах одержано непогані результати: первинні

документи готують безпосередньо на робочих місцях за допомогою персональних

комп'ютерів чи відповідних технічних пристроїв, одночасно видаючи цю саму

інформацію на машинних носіях, що дозволяє здійснювати її введення до ЕОМ

та подальшу обробку. У частині підприємств перший етап оформлення

інформації залишився на старому рівні, а для введення її до ЕОМ ще

заповнюють нові, проміжні форми, з яких інформація переноситься на машинні

носії. Але в обох випадках коло завдань, що виріщу-ються на ЕОМ, на основі

цієї вихідної інформації значно розширилося та перевищило фізичні

можливості ручної її обробки управлінським персоналом та аналітичними

працівниками.

Треба зазначити, що всі ці результати в основному видаються у вигляді

документів, які відображають у статичному вигляді деякі сторони діяльності

підприємства чи його підрозділів та містять великий набір техніко-

економічних показників, кількісних значень технологічних параметрів, які

характеризують різні етапи процесу виробництва продукції. Аналізуючи досвід

щодо цих питань, можна прийти до висновку, що в усіх документах міститься

70-90% надлишкових, зайвих даних, які не використовуються безпосередньо для

ухвалення управлінських рішень, а є основою ніби підготовчого етапу процесу

управління, тобто етапу підготовки управлінських рішень. З урахованням

відомих можливостей ЕОМ у математичній та логічній обробці інформації,

виникла необхідність переорієнтування всіх розробок із створення АСУ та їх

підсистем у напрямку видання з ЕОМ інформації не у формі традиційних

документів, а у вигляді інформації, що є підготовлена для ухвалення

управлінських рішень. Всі роботи із створення традиційних підсистем в АСУ

треба орієнтувати в напрямку забезпечення цими підсистемами інформацією

кінцевого завдання, яке вирішує управлінський персонал.

У своїй постановці питання ухвалення управлінських рішень не є новими,

їх досить широко висвітлено в економічній літературі. Але поки що не можна

сказати, що їх втілено в тих АСУ, які вже функціонують. Відомо, що склад

офіційно затверджених підсистем АСУ довгими роками не займався питаннями

підготовки управлінських рішень як таких. Цілком своєчасною є

160

Менеджмент: теорії я та практика

постановка перед розробниками АСУ завдання задоволення запитів

управлінського персоналу інформацією, що є безпосередньо необхідною для

ухвалення рішень. Основою вирішення зазначеного завдання багато в чому має

слугувати той заділ в розробках АСУ, що накопичено на кожному підприємстві,

де створюють зазначені системи. Вирішення цієї проблеми має бути

орієнтоване не на створення принципово нового інформаційного чи

математичного забезпечення, а на їх нарощування, на основі того, що з

підсистем видобувається інформація, що її було вже одного разу введено до

ЕОМ, та обробляється за новими розроблюваними алгоритмами, які разом з

виданням традиційних документів за "старими" постановками завдань видають

інформацію, що є підготовленою для ухвалення управлінських рішень.

Структура цієї проблеми відповідає вимогам відомої спрямованості

формування цільових, рухливих організаційних структур управління.

Спрямованість господарських систем на підвищення якості та ефективності

виробництва має бути відображена в розробках із створення АСУ. Постановка

завдання цільової переорієнтації діючих систем управління, в тому числі й

автоматизованих, означає, що при розробленні та впровадженні АСУ мають

відбутися не якісь різкі зміни в їхній структурі, а потрібні певні

додаткові розробки, які дозволяють ніби здобувати інформацію для всіх ланок

управління в усіх підрозділах підприємства для вирішення завдання цільового

управління якістю на всіх степах процесу виробництва продукції. У зв'язку з

цим виникає необхідність створення та обгрунтування структури та

підтримання таких цільових підсистем управління в АСУ. Саме в таких

цільових підсистемах і здійснюватиметься підготовка управлінських рішень за

конкретними елементами діяльності підприємства.

Часто нові питання з удосконалення системи управління перевіряються на

практиці ще до їх офіційного організаційно-юридичного оформлення. Тому не

виключено, що на окремих підприємствах це завдання вже частково вирішено,

але комплексного рішення за всім підприємством поки що немає за жодним з

елементів діяльності. Це стосується як результатів діяльності, які

відображаються в обсязі виробництва продукції, її якості та рівні виконання

замовлень конкретних споживачів, так і її вихідних елементів, які

характеризує рівень використання закріплених за підприємством та кількісно

обмежених засобів, предметів та

161

О.А. Подсолонко

власне живої праці. Ті розробки з оперативного управління, тех-ніко-

економічного планування, матеріально-технічного забезпечення, збуту та

інших підсистем, які існують на даний момент, не є єдиним взаємопов'язаним

комплексом розрахунків, відсутня єдина інформаційно-математична модель

управління обсягом виробництва цілого підприємства, починаючи від

надходження ресурсів для виконання виробничої програми та закінчуючи

відвантаженням готової продукції до споживачів. Так само це стосується

питань цільового (наскрізного) управління якістю продукції та ефективністю

виробництва.

На кожному підприємстві є певне усталене коло техніко-еко-номічних

показників, які характеризують стан його діяльності. Залежно від

специфічних особливостей підприємств та окремих підрозділів ці показники

виступають як основа критеріїв управління, яких досягає колектив

підприємства. В умовах виробництва в однакових цехах та для однотипних

агрегатів критерії управління можуть бути різними. Але у загальній

постановці питання склад критеріїв управління — глобального, проміжних та

локальних — є відносно постійним як для підприємства, так і для його цехів.

Разом з тим досягнення проміжних критеріїв забезпечують цільовим колом

локальних критеріїв, що відображають, з одного боку, комплексні та локальні

результати діяльності цехів, а з іншого — окремі, спільні для всіх цехів та

підприємства в цілому локальні результати з використання матеріалів,

палива, енергетичних ресурсів, виробничих потужностей, трудових ресурсів,

рівня якості праці та продукції, ритмічності виробництва і т.і.

Виходячи із спрямованості робіт із створення АСУ в сучасних умовах,

комплекс цілей управління підприємством практично можна представити у

вигляді графу, за допомогою якого можна прослідкувати всі взаємозв'язки

зазначених критеріїв управління. Орієнтація системи управління

підприємством та всіх розробок з АСУП у напрямку одержання якихось цільових

результатів при комплексному управлінні чи за окремими складовими

діяльності підприємства (окремих його цехів) має проходити через досягнення

цих критеріїв.

Наразі у структурі управління підприємствами із застосуванням сучасної

обчислювальної техніки можна виділити три провідні підсистеми: управління

матеріально-технічним забезпеченням, оперативне управління виробництвом,

управління збутом. Якщо розглядати при цьому об'єкт управління як систему з

162

Менеджмент: теор/я та практика

кібернетичних позицій, то побачимо всі її узагальнені ознаки: вхід

(матеріально-технічне забезпечення), вихід (збут продукції) та "чорна

скриня" (як процес виробництва продукції у раніше розглянутій логістиці

виробництва).

Такі підсистеми є як у вітчизняних системах управління, так і в

закордонних. Практика довела, що лише цих трьох підсистем недостатньо для

ефективного комплексного управління діяльністю підприємства. Виникає

потреба в розчленуванні цих трьох сторін діяльності на складові елементи;

при управлінні ними окремо на основі відповідної спеціалізації можна

забезпечити одержання найбільшого комплексного результату. Не відкидаючи

проблеми комплексного управління підприємством, можна одночасно вирішувати

завдання управління особливо важливими (на певний момент часу) елементами

діяльності.

Прикладом вирішення такого завдання може бути розроблення підсистеми

загального управління якістю на підприємстві. Ця підсистема охоплює не лише

кінцевий для підприємства чи галузі переділ продукції. Ця загальна для

підприємства проблема підвищення якості праці та продукції, починаючи з

моменту надходження ресурсів на підприємство, разом з якістю різних

допоміжних робіт та послуг, та закінчуючи власне якістю напівфабрикатів,

готової продукції.

Разом з необхідністю виділення таких загальних для всіх сторін

діяльності керованих елементів треба вдосконалювати також структуру самих

зазначених трьох підсистем управління. Як правило, їх структура та зміст

традиційно направлені не безпосередньо на вирішення проблеми управління,

коли на ЕОМ формують певні підготовлені варіанти управлінських рішень, а на

видання максимально можливої кількості форм з інформацією, яка

характеризує, якщо є можливість, усі елементи керованої сторони діяльності,

причому в основному ці фонди охоплюють минулі періоди часу.

Враховуючи можливості ЕОМ, варто зазначені підсистеми управління

перебудувати з точки зору підготовки ними та вида-ня управлінському

персоналу інформації з ЕОМ у вигляді компактних та необхідних інформаційних

сукупностей. Не можна сказати, що весь традиційний набір показників, що є в

альбомах, довідниках і т.і., не потрібний для процесу управління. Кожний з

показників може в певний момент діяльності з'явитися в центрі уваги

управлінського персоналу, наприклад, у випадку відхилення його величини від

нормативної чи оптимальної. Тому стоїть

163

О.А. Подсолонко

завдання видання управлінському персоналу цих даних лише тоді, коли дійсно

потрібне його втручання. Причому відхилення від заданої величини лише

одного показника може призвести до необхідності видання інформації, яка

розкриває причини цього відхилення та можливі варіанти його усунення,

відразу до кількох рівнів управління, на верхньому рівні доцільно подавати

дані ЕОМ про причини та можливі наслідки відхилення із зазначенням того,

хто винен. На середньому рівні наводяться детальніші дані, які

характеризують причини та наслідки відхилення. Крім того, пропонуються

варіанти його усунення силами персоналу середнього рівня, а також методи

управлінського впливу на керівників нижнього рівня з метою недопущення в

майбутньому негативних відхилень чи заохочення за позитивні. На нижньому

рівні максимально деталізуються причини відхилення аналізованого показника,

наводяться в динаміці дані про стан первинних параметрів та факторів, що на

це вплинули, порівняно з найкращими даними за минулий час за іншими

агрегатами та цехами свого підприємства, з найкращими даними по галузі та з

рівнем світових стандартів. Наводяться рекомендації з можливих варіантів

використання передового досвіду для підтримання технологічних параметрів на

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11