реферат, рефераты скачать
 

Диплом: Організація безготівкових розрахунків і шляхи їх удосконалення


Подпись: 36Рис. 2.1. Організаційна структура ВАТ «Гумотехніка» — здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства; — залучає експертів для аналізу окремих питань, що стосується діяльності Товариства. Спостережна рада надає вищому органу управління Товариства щорічний звіт про свою діяльність. Виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління Товариства. Правління діє на підставі положення, затвердженого Загальними зборами. Правління Товариства складається з десяти членів і призначається строком на п'ять років. До складу Правління за посадою входять: — голова Правління (генеральний директор), — перший заступник Голови Правління, — члени Правління До компетенції Правління Товариства належать всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, які стосуються компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Товариства. Правління керує та самостійно розпоряджається всіма справами, майном та коштами Товариства, крім тих, які згідно з чинним законодавством, Статуту та постановами Загальних зборів акціонерів належать до компетенції органів Товариства. Голова Правління здійснює оперативне керівництво діяльністю Товариства та отримує для цього відповідні повноваження. Головним завданням членів Правління та членів Спостережної ради є діяльність з метою збільшення прибутковості Товариства. Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Товариства. Перевірки фінансово-громадської діяльності Товариства проводяться ревізійною комісією за дорученням Загальних зборів акціонерів, більшості членів Спостережної ради, за власною ініціативою або на вимогу акціонерів, що володіють сукупно не менш ніж десятьма відсотками простих іменних акцій. Ревізійна комісія складається з 3 членів. Члени ревізійної комісії обираються зі складу акціонерів або їхніх уповноважених представників власниками більш ніж п'ятдесяти відсотків простих іменних акцій Товариства. Засідання ревізійної комісії проводяться у разі необхідності. Ревізійна комісія приймає рішення простою більшістю голосів членів комісії. Під час голосування кожен член комісії має один голос. Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок Загальним зборам акціонерів та Спостережній раді, звітує щодо своєї діяльності за рік на Загальних зборах акціонерів. Ревізійна комісія складає висновок з річних фінансових звітів і бухгалтерських балансів. Без висновку ревізійної комісії Загальні збори акціонерів не мають права затверджувати річний баланс. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання Загальних зборів акціонерів або проведення засідання Спостережної ради Товариства у разі виникнення загрози суттєвим інтересам Товариства, або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами Товариства. Голова Правління керує замісниками генерального директора, директорами, помічниками генерального директора та відділами (юридичним та капітального будівництва і технічного переозброєння), котрі теж керують ланцюжками підпорядкованих відділів. Тепер, після розгляду організації ВАТ “Гумотехніка”, спробуємо поглянути на це підприємство “економічним зором” і зробити оцінку його фінансово-майнового стану. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності, і, тому, на нього впливають усі види діяльності підприємства. Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність [44]. Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й всебічно характеризують господарське становище підприємства [51]. Проведемо аналіз фінансового стану ВАТ “Гумотехніка” з застосуванням основних показників: — показники оцінки майнового стану підприємства (коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, коефіцієнт вибуття основних засобів); — показники прибутковості (коефіцієнт прибутковості власного капіталу, коефіцієнт прибутковості активів); — показники ліквідності та платоспроможності (поточний коефіцієнт покриття балансу, коефіцієнт загальної ліквідності балансу, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт покриття запасів та витрат); — показники фінансової стійкості та стабільності підприємства (коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової залежності); — показники рентабельності підприємства (операційна рентабельність продаж, показник рентабельності основних фондів); — показники ділової активності (оборотність власного капіталу, загальне обертання капіталу, фондовіддача та фондомісткість ). Показники, котрі перераховані вище, розраховуємо по даним за 1998 та 1999рр. по формулам, вказаними в таблиці 2.1.; результати розрахунків згрупуємо в ту саму таблицю (табл. 2.1.). Таблиця 2.1. Показники фінансово-майнового стану ВАТ “Гумотехніка”

Показник

Формула

1998

1999

1. Поточний, або загальний коефіцієнт покриттяФ1((А2-р.120 +А3) : П3)0,96330,9919
2. Коефіцієнт загальної (швидкої) ліквідності Ф1((А2+А3- р.80) : П3)0,85270,8761
3. Коефіцієнт абсолютної (оперативної) ліквідностіФ1(А3(рр.250- 290) : П3)0,00000,0000
4. Коефіцієнт покриття запасів та витратФ1((П1-А1- р.490) : А2-0,6110-0,6334
5. Коефіцієнт автономії (незалежності)Ф1(П1 : Валюта балансу (р.330))0,76180,7548
6. Коефіцієнт фінансової залежності

Ф1(Валюта балансу

(р.330) : П1)

1,31271,3249
7. Коефіцієнт прибутковості власного капіталуФ2(р.100-р.200) : Ф1 ((р.495гр.3+р.495гр.4)*0,5)-0,0210-0,0021
8. Операційна рентабельність продажу

Ф2(р.100-р.200) :

Ф2(р.010-р.015-р.020)

-0,1654-0,0117
9. Коефіцієнт прибутковості активівФ2(р.100-р.200) : Ф1 ((р.330гр.3+р.330гр.4)*0,5)-0,0164-0,0016
10. Коефіцієнт продуктивності праціФ2(р.010-р.015-р.020) : Ф3(р.360)5,196611,9367
11. Оборотність власного капіталуФ2(р.010-р.015-р.020) : Ф1 ((р.495гр.3+р.495гр.4)*0,5)0,12690,1783
12. Загальне обертання капіталуФ2(р.010-р.015-р.020) : Ф1(р.330)0,10110,1408
13. Коефіцієнт зносу основних засобівФ1(р.011) :Ф1 ((р.012гр.3+р.012гр.4)*0,5)0,517130,51935
14. Коефіцієнт оновлення основних засобівФ3(р.430гр.4) : Ф3(р.430гр.6)0,006380,00046
15. Коефіцієнт вибуття основних засобівФ3(р.430гр.5) : Ф3(р.430гр.3)0,043460,01797
16. ФондовіддачаФ2(р.010-р.015-р.020) : Ф1 ((р.012гр.3+р.012гр.4)*0,5)0,077400,10247
17. Фондомісткість Ф1((р.012гр.3+р.012гр.4) * 0,5) :Ф2(р.010-р.015-р.020)12,919229,75914
18. Рентабельності основних фондівФ2(р.100) : Ф1(р.010гр.4)–0,02642–0,00255
В процесі розрахунків показників використовуватимемо фактичні дані форм № 1 ("Баланс підприємства", див. додаток А), № 2 ("Звіт про фінансові результати", див. додаток Б) та №3 ("Звіт про фінансово – майновий стан", див. додаток В) за 1998-1999рр. Прокоментуємо значення показників табл.2.1.: Поточний, або загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Якщо значення коефіцієнта у межах 1,0-1,5, то це свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги. Значення цього показника залежить від щоденної потреби підприємства в вільних грошових коштах. Нормативне значення 2,0-2,5 [9]. На ВАТ “Гумотехніка” коефіцієнт покриття становить 0,9633 за 1998р. і 0,9919 за 1999р. Негативно те, що він менше критичного значення (1,0), а позитивна сторона в тому, що за рік коефіцієнт покриття зріс на 0,0286. Це свідчить про покращення ефективності використання короткострокових кредитів. Коефіцієнт загальної (швидкої) ліквідності показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів (за винятком найменш ліквідної їх частини – виробничих запасів) припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Значення коефіцієнту загальної ліквідності 0,8527 за 1998р. лежить в межах нормативу (0,8-1,0). За рік цей коефіцієнт зріс до 0,8761. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань в 1999р. припадає на 0,0234 грн. більше оборотних засобів, ніж в 1998р. Коефіцієнт абсолютної (оперативної) ліквідності характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і дає змогу визначити, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити. Є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства. Нормативне значення 0,2-0,35 [26]. Коефіцієнт абсолютної ліквідності становить 0,0000 за 1998 та 1999рр. Нульове значення цього показника через те, що на підприємстві немає короткострокових фінансових вкладень та інших грошових коштів, тому ВАТ взагалі не зможе ліквідувати короткострокову заборгованість у випадку необхідності. Коефіцієнт покриття запасів та витрат характеризує співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і витрат до суми запасів і витрат. Нормативне значення коефіцієнту 0,6-0,8, якщо ж він нижчий 0,6, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким. На ВАТ значення коефіцієнту становить -0,6110 за 1998р. та -0,6334 за 1999р. Від’ємне значення коефіцієнту покриття запасів зумовлене перевагою суми необоротних активів підприємства над його власним капіталом. Коефіцієнт автономії (незалежності) характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих в його діяльність та можливість виконати свої зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел. Чим вище його значення, тим більш фінансово стійким і незалежним є підприємство [44]. Значення коефіцієнту автономії 0,7618 за 1998р., що більше нормативного значення (0,5), але за 1999р. коефіцієнт зменшився до 0,7548. Коефіцієнт фінансової залежності є зворотнім по відношенню до показника фінансової незалежності. Коли його значення наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. На ВАТ коефіцієнт фінансової залежності в межах норми (2,0): 1,3127 за 1998р. та 1,3249 за 1999р. Коефіцієнт прибутковості власного капіталу характеризує ефективність інвестицій у власний капітал. На підприємстві цей коефіцієнт становить - 0,0210 (1998р.). В загалі коефіцієнт прибутковості власного капіталу повинен бути більше нуля. Від’ємне значення пояснюється відсутністю на підприємстві в останні роки прибутку. Слід відзначити, що в 1999р. в порівняні з минулим роком коефіцієнт прибутковості власного капіталу змінився в 10 раз і становить -0,0021. Це стало можливим за рахунок зменшення збитків з 1259 тис. грн. до 115 тис. грн. Операційна рентабельність продажу характеризує суму чистого прибутку на одиницю реалізованої продукції і показує, чи має змогу підприємство отримувати не лише виручку від продажу, але й прибуток. Як вже зазначалося вище, ВАТ “Гумотехніка” на даний час є збитковим підприємством, але в останні два роки воно зменшує свою збитковість і тому збиток в 0,1654 грн. на одиницю реалізованої продукції в 1998р. зменшився до 0,0117грн. в 1999р. Коефіцієнт прибутковості активів характеризує суму чистого прибутку на одиницю вартості активів [9]. Взагалі, коефіцієнти прибутковості на збитковому підприємстві не дуже коректно розраховувати, але за допомогою них можна прослідити динаміку зміни збитковості (прибутковості). На ВАТ за останні два роки цей коефіцієнт зменшився з -0,0164 до -0,0016, що є позитивною тенденцією. Коефіцієнт продуктивності праці характеризує ефективність використання трудових ресурсів. Значення коефіцієнту 5,1966 за 1998р. свідчить про те, що на кожного робітника підприємства припадає 5196,6 грн. виручки від реалізації. Збільшення цього коефіцієнту за рік до 11,9367 сталося за рахунок зменшення середньої чисельності працівників з 1465 (1998р.) до 821 (1999р.) чоловіка та збільшення виручки від реалізації з 7613 тис. грн. (1998р.) до 9800 тис. грн. (1999р.) Оборотність власного капіталу характеризує кількість оборотів власного капіталу за відповідний період [51]. За 1998р. власний капітал обернувся 0,1269 раз. Це дуже низький рівень обертання, що свідчить про неефективне використання власного капіталу. Позитивна тенденція в збільшенні в 1999р. обертання капіталу до 0,1783 раз на рік. Загальне обертання капіталу характеризує кількість оборотів капіталу за відповідний період, і показує, скільки разів за період здійснюється повний цикл виробництва і обігу. Знову ж таки, загальне обертання капіталу вкрай низьке – в 1998р. становить 0,1011 обертів на рік і 0,1408 обертів на рік в 1999р., хоча й просліджується незначне покращення ситуації. Забезпечення підприємства основними фондами і найбільш повне і раціональне їх використання є одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах. Проведемо аналіз основних фондів з застосуванням основних показників, які характеризують наявність і використання основних фондів, їх знос. Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів у майні підприємства, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Якщо значення коефіцієнту перевести у відсотки, то отримаємо 51,94% зношених основних засобів у майні ВАТ на початок 2000р., що на 0,23% більше, ніж за попередній рік. Це дуже значна частка, і підприємству необхідно терміново шукати шляхи її зниження. Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Значення 0,00046 показника Ко свідчить про введення 0,05% основних засобів за 1999р. у загальній вартості основних засобів на кінець 1999р. В ВАТ вводиться мала кількість основних засобів, і просліджується чітка тенденція до її зниження: з 0,64% в 98р. до 0,05% в 99р., що вказує на гостру недостачу вільних коштів на підприємстві. Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання [33]. За 1999р. вибуло 1,80% основних засобів у їх загальній вартості на початок періоду, а за 1998р. вибуло 4,35% основних засобів. Зниження коефіцієнту вибуття вказує на поліпшення експлуатації та обслуговування основних засобів. Показник фондовіддачі, рівний 0,10247 в 1999р. вказує на те, що на кожну гривню основних виробничих фондів припадає 0,10 грн. виробленої продукції; в порівнянні з 1998р. показник зріс на 0,03 грн. Значення 9,75914 показника фондомісткості в 99р.свідчить про те, що на кожну гривню виробленої продукції припадає 9,76 грн. основних виробничих фондів. За останній рік показник фондомісткості зменшився на 3,16 грн., що вказує на поступове збільшення ефективності використання основних фондів. Позитивною тенденцією є збільшення показника фондовіддачі і зменшення показника фондомісткості. Значення –0,26% показника рентабельності основних фондів говорить про збитковість підприємства і неефективність використання основних фондів. В таблиці 2.2. вказаний рух основних засобів ВАТ “Гумотехніка”. Таблиця 2.2. Наявність та рух основних засобів в 1998-1999рр. (виписка з форми №3, додаток В)
Кінець 1997р.Надійшло за рік

Вибуло

За рік

Кінець 1998р.Надійшло за рік

Вибуло

За рік

Кінець 1999р.
Основні засоби10022461643569648444173494794
Знос основних засобів50862202748835142659149670
Незавершене будівництво113222561106626658401
З цієї таблиці чітко видно, що в цілому на підприємстві основних засобів вибуває більше, ніж прибуває. Негативний також той факт, що в ВАТ зовсім відсутній приріст незавершеного будівництва – воно тільки зменшується (“проїдається”) замість того, щоб збільшуватися, або, в крайньому випадку, зоставатися сталим. Така ситуація склалася із-за відсутності на підприємстві прибутку (останні роки воно взагалі працює збитково). 2.2. Особливості організації безготівкових розрахунків в ВАТ “Гумотехніка” В ВАТ “Гумотехніка” безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів: — платіжними дорученнями; — чеками; — векселями. Розрахунки платіжними дорученнями в ВАТ здійснюються: — за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); — в порядку попередньої оплати; — для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; — для перерахування сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, дивіденди) на їх рахунки, відкриті в установах банків; — в інших випадках за згодою сторін. Розрахункові чеки на підприємстві із-зі збитковості останнього і відсутності грошей на поточному рахунку використовуються лише для одержання готівки в касу для видачі заробітної плати. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями не здійснюється, тому що в минулому по виписаним вимогам-дорученням підприємства-партнери розраховувалися звичайними платіжними дорученнями, і тому такий вид безготівкових розрахунків в ВАТ через недоцільність не використовується. Через відносно високу вартість розрахунки акредитивною форою також відсутні. Не використовуються платіжні вимоги, інкасові доручення (розпорядження). Слід відзначити, що в ВАТ “Гумотехніка” високий рівень бартеризації. Однак, така ситуація присутня не тільки на підприємстві, що досліджується, а й на більшості підприємств України. В цьому і полягає парадокс економіки України: бартерні форми товарного обігу існують паралельно з грошовою, незважаючи на те, що вони низькі і примітивні у порівнянні з нею, однак перевищили грошовий обіг. Економічна сутність бартеру полягає в натуральному обміні одного товару на інший у пропорціях, з якими погоджуються власники товарів. Отже, бартер — це збалансований за вартістю обмін товарами в натуральній формі, що, здійснюється на договірній основі товаровиробниками або власниками товарів. Розширення використання бартерних операцій стримує динаміку ринкових перетворень як на рівні підприємств, так і в масштабі країни. Бартеризація економіки стимулює розвиток корупції, що призводить до подальшого розвитку тіньової економіки [49]. На нашу думку, проведення розрахунків готовою продукцією або сировиною породжує додаткові проблеми: ігнорується важлива функція грошей як універсального засобу обігу, і, як наслідок цього, обмежується кількість торгових операцій; стримується економічний розвиток; суб'єкти господарювання ухиляються від сплати податків, а від цього страждають бюджети всіх рівнів; механізм визначення реальної ціни продукції, без якого неможливо визначити ефективність її виробництва, стає, по суті, недієздатним. Тому, на наш погляд, доцільно було б запровадити на підприємстві хоча б частково, де буде можливим, альтернативу бартерній формі товарного обігу – вексельну форму безготівкових розрахунків.

2.3. Вексель як інструмент безготівкових розрахунків

Вексельна форма розрахунків — це розрахунки між постачаль­ником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з від­строчкою платежу, яка оформлюється векселем. Вексель — це письмове зобов'язання, боргова розписка стандар­тної форми, що дає право її власникові вимагати сплати відповідної суми (визначеної у векселі) від особи, яка видала вексель, у відпові­дний строк і у відповідному місці [5].

2.3.1. Історія розвитку

Вексельний обіг розвивався протягом багатьох сторіч і відрізнявся великою розбіжністю часом навіть в країнах, пов'язаних між собою багатовіковими економічними і культурними традиціями. Довгий час вчені не могли прийти до висновку відносно визначення батьківщини векселя [24]. Однак, у другій половині 18 століття істориками Німеччини були пред’явлені докази, які свідчать про те, що Італія - батьківщина векселя. Вексель виник з обміну. На ярмарках в Італії майстри міняли купцям, прибулим з інших країн, виручені ними на ярмарку гроші та монети на монети їх країн [34]. При цьому вже тоді увійшло в звичай платити не готівкою, а видавати листи, які містили в собі доручення кореспонденту міняйла, що проживає на батьківщині купця, виплачувати по пред'явленню даного листа певну суму грошей. Такий спосіб платежів набув великої популярності. Важливим кроком вперед в історії вексельного обороту була поява індосамента (1600 р.) [18]. Виділимо три етапи історичного розвитку векселя: — італійський (виникнення векселя), — французький (виникнення індосамента), — німецький (створення Загальногерманського Вексельного Статуту) З метою уніфікації вексельного законодавства і усунення колізій вексельних законів було проведено декілька міжнародних конференцій, остання з яких відбулася в 1930 році в Женеві. В результаті її роботи були вироблені три вексельних конвенції: - Конвенція № 358, що встановлює "Однаковий закон про переказний і простий вексель"; - Конвенція № 359, що має на меті рішення деяких колізій законів про переказні та прості векселі; - Конвенція № 360 про гербовий збір по відношенню до переказних і простих векселів. Країни, які приєдналися до першої з вказаних конвенцій (спочатку їх було 25), взяли на себе зобов'язання ввести в дію на своїй території Однаковий закон про переказний та простий вексель [29]. До женевських вексельних конвенцій 25 листопада 1936 року приєднався Радянський Союз, а Постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 від 7 серпня 1937 року на території СРСР введено в дію Положення про переказний і простий вексель, який по тексту майже співпадає з Однаковим законом про простий і переказний вексель. Однак на практиці векселя на ринку до 1990 року не використовувалися [35].

2.3.2. Правове забезпечення

Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти, розроблені згідно з положенням Єдиного век­сельного закону, прийнятого Женевською вексельною конвенцією 1930 року. Першим реальним кроком на шляху відродження векселя в Україні було прийняття 18 червня 1991 р. Верховною Радою Украї­ни Закону «Про цінні папери та фондову біржу». У 1992 році Верхо­вна Рада України прийняла Постанову «Про застосування векселів в господарчому обороті України» [51]. Застосування цих двох нормативних актів значно розширило можливості правового регулювання вексельного обігу. Поряд зі створенням нормативної бази, що регулює вексельний обіг, видаються нормативні акти, направлені на розвиток цієї форми розрахунків. Подальшим кроком щодо впровадження векселя, як інструмен­та фінансово- господарської діяльності підприємства став Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності» від 14.09.94р. [2]. Цим Указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий товарний вексель. Його можна було застосову­вати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підпри­ємницької діяльності. Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з викорис­танням векселів включає чотири етапи: — оформлення та облік платіжних документів; — проведення заліку взаємної заборгованості; — вексельне оформлення прострочених заборгованостей; — наступні операції з векселями [25]. Однак окремі питання вексельного обігу в Україні залишаються ще недостатньо визначеними. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 ро­ку №379 «Про проведення заліку взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України та оформлення простроченої заборгованості векселями» [4] було передбачено прове­дення в червні 1995р. другого взаємозаліку. А в кінці 1995р. та на початку 1996р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №960 «Про проведення заліку взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України та оформлення простроченої заборгованості векселями» проходив третій залік. Для виконання цієї Постанови НБУ розробив «Порядок проведен­ня заліку взаємної заборгованості з наступним оформленням її ве­кселями», затверджений Правлінням 2 грудня 1995р., який, в ос­новному, регламентував техніку використання векселів. При цьому передбачалося використання під час проведення заліку не лише простих, а й переказних векселів. З метою подальшого розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 року був виданий Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов'язань на один вексель [3]. Розмір зобов'язань встановлювався за згодою суб'єктів підприємницької діяльності. Отже, в Україні вже закладено законодавчі основи застосування векселів у розрахунках між постачальниками та покупцями.

2.3.3. Види векселів та операції з ними

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань, як наприклад, акредитив. Боржник зобов'язаний оплатити виданий (акцептований) ним вексель незалежно від виконання або невиконання договірних зобов'язань, пов'язаних з видачею (акцептом) даного векселя. Відтак вексель є самостійним платіжним зобов'язанням [38]. Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Розвиток кредитних інститутів обумовлений можливістю негайного обертання боргових зобов'язань у гроші, що передбачає, в свою чергу, переказ даних зобов'язань третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів [25]. У листі НБУ «Про порядок проведення банками операцій з векселями» підкреслюється, що вексель виступає як засіб оформлення кредиту, наданого в товарній формі продавцем покупцеві у вигляді відстрочки оплати проданих товарів на відповідний термін [6]. Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Той самий вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань. Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком опла­ти, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками [19]. Класифікацію векселів за різними ознаками [51] зображено на рис. 2.2. Векселі казначейські — один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані: — для здійснення розрахунків; — для зарахування сплати податків до державного бюджету; — як застава для забезпечення інших платежів та кредитів. Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року. Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів. Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансо­вий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів [47].

Диплом: Організація безготівкових розрахунків і шляхи їх удосконалення

Страницы: 1, 2, 3


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.