Хулиганство

наявнiстю або вiдсутнiстю людей, подiями, якi вiдбуваються в мiсцi

вчинення злочину, та iх соцiальною значимiстю.[27]

Але самого факту грубого порушення громадського порядку ще не

достатньо щоб калiфiкувати дii як хулiганськi. Для цього необхiдно,

щоб в грубому порушеннi громадського порядку проявилась явна неповага до

суспiльства.

В юридичнiй лiтературi icнуе багато визначень поняття "явна неповага

до суспiльства". Так, Грiшаев П.I. i Здравомислов Б.В. пiд явною

неповагою до суспiльства розумiють очевидне для кожного зневажання

гроомадськими iнтересами i протиставлення винним своеi поведiнки

колективу i його iнтересам.[28] Коментар до кримiнального кодексу

Украiни зауважуе, що пiд цим поняттям слiд розумiти вiдкрито виражене,

очевидне для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського

порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил поведiнки,

моральностi, добропристойностi.[29] На мiй погляд, Друге визначення бiльш

ширше розкривае поняття явноi неповаги до суспiльства.

Чи е неповага до суспiльства явною i яка ступiнь прояву непооваги,

можна визначити лише виходячи з конкретних хулiганських дiй. Ступiнь

прояву неповаги до суспiльства може визначатись цiлим рядом обставин:

нахабство чи цинiзмом дiй, особливостями часу, мiсце, обстановки

скоення хулiганських дiй, iх способом та iнше. Перерахованi обставини

можуть поеднуватись, виступаючи в сукупностi, визначаючи тим самим

пiдвищену ступiнь прояву неповаги до суспiльства. Однi i тiж дii,

вчиненi рiзним способоом, в рiзний час, в рiзних мiсцях чи в рiзнiй

обстановцi, моожуть свiдчити про бiльшу чи меншу ступiнь неповаги до

суспiльства.[30]

В кримiнальноо-правовiй лiтературi i снуе думка про те, що

обов"язковою ознакою хулiганства е його публiчнiсть. Рiзнi автори в

поняття ознаки публiчностi хулiганства вкладали рiзний змiст. Так,

Е.А.Фролов, А.К.Шедрiна характер хулiганства мотивували вчинення його

лише в публiчних мiсцях.[31] П.I.Грiшаев розумiе публiчнiсть в наявностi

стороннiх осiб - очевидцiв.[32] Бiльшiсть авторiв вважають хулiганськi

дiяння публiчними, якщо громадяни спостерiгають або за самими дiяннями

чи за iх наслiдками (Н.Т.Куц, С.С.Яценко та iншi). I така точка зору,

на мiй погляд, е правильною, так як хулiганство вiдноситься до тих

злочинiв, якi можуть вчинюватись у будь-яких мiсцях: парк, ресторан,

кiнотеатр, пiдприемство, установа тощо, а також в мiсцях iндивiдуального

призначення: будинок, квартира, дача. У 72 вiдсотках випадкiв хулiганськi

дii вчиняються у громадських мiсцях. I, як показуе слiдчо-судова

практика у бiльшостi 84 вiдсотки прилюдно, тобто в присутностi iнших

громадян. У такому разi хулiганством порушуеться громадський порядок

безпосередньо в момент його вчинення.[33] Але часто хулiганськi дii можуть

проявитися i у безлюдних мiсцях, особливо тодi, коли винний вважае таким

чином уникнути виявлення злочину i покарання. Тому, наприклад, знищення

газонiв квiтiв, зривання афiш, перевертання лавочок, пошкодження

дермантину на дверях квартир в момент iх вчинення, внаслiдок

вiдсутностi очевидцiв i потерпiлих нi в кого не викликае почуття тривоги,

збентеження, обурення. Вони з"являються, як тільки громадяни виявляють

наслiдки хулiганства.[34]

Тому подiбнi дii визнаються хулiганськими незалежно вiд того,

вчиненi вони публiчно чи у вiдсутностi людей, оскiльки ними все ж грубо

порушуеться громадський порядок i проявляеться явна неповага до

суспiльства.[35]

Тому можна зробити висновок, що публiчнiсть i громадське мiсце не е

обов"язковими ознаками хулiганства. I це на мою думку, е правильним, так

як в законi вiдсутня вказiвка на вчинення злочину.

З обективноi сторони склад хулiганства е формальним, так як цей

злочин вважаеться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй, вважае

П.Матишевський, стверджуючи, що для складу хулiганства не вимагаеться

настання шкiдливих наслiдкiв. Сам факт грубого порушення громадського

порядку утворюе закiнчений злочин. Шкiдливi ж наслiдки, що наступили,

свiдчать про пiдвищену суспiльну небезпеку.[36] В той час I.Н.Даньшин,

М.Л.Наклович вважають, що необхiдною ознакою об"ективноi сторони

хулiганства е наслiдки. Слово "порушують", яке даеться у визначеннi

хулiганства (ч.1 ст.206 КК Украiни), вони трактують як таке, що свiдчить

про наслiдки, необхiднi для складу хулiганства.[37] З моеi точки зору,

законодавець слово "порушують" застосовуе не для того, щоб вказати на

наслiдки хулiганських дiй, а для того,щоб визначити дii, якi слiд

квалiфiкувати як хулiганство: "... дii, що грубо порушують громадський

порядок ...".

Згiдно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 28

червня 1991 року "Про судову практику у справах про хулiганство"

хулiганськi дii, що супроводжувались погрозою вбивством, образою

громадянина, заподiянням побоiв, тiлесних ушкоджень (за вийнятком

умисних тяжких ушкоджень) чи пошкодженням державного i колективного майна

або приватного майна громадян без обтяжуючих обставин, належить

квалiфiкувати тiльки за вiдповiдною частиною ст.206 КК Украiни.

Додаткова квалiфi- кацiя за статтями про злочини проти особи або проти

державного i колективного майна чи приватного майна громадян не

потрiбна.[38]

Важливо проводити розмежування мiж кримiнально карним хулiганством i

хулiганством, вiдповiдальнiсть за яке настае за кодексом про

адмiнiстративнi правопорушення. Стаття 173 КУпАП зазначае, що дрiбне

хулiганство - це нецензурна лайка в громадських мiсцях, образливе чiпляння

догромадян та iншi подiбнi дii, що порушують громадський порядок i спокiй

громадян".

При розмежуваннi кримiнально-карного хулiганства i дрiбного хулi-

ганства потрiбно всебiчно враховувати такi обставини i суб"ективнi

ознаки, як характер i розмiр порушення громадського порядку (форма,

тривалiсть), обставини скоення хулiганських дiй (час, мiсце та iншi

умови), наслiдки хулiганських дiй, кiлькiсть потерпiлих, а також особа

винного, мотив i мету його дiй. При дрiбному хулiганствi дii винного

хоча i порушують громадський порядок, але не являють великоi небезпеки для

суспiльства i не спричиняють суттевоi шкоди охоронюваним законом

правам i iнтересам. При кримiнально-карному хулiганствi порушення

громадського порядку е грубим, що надае дiям винного ту ступiнь

суспiльноi небезпеки, яка вiдрiзняе хулiганство, карне в кримiнальному

порядку, вiд дрiбноого хулiганства, що е адмiнiстративним

проступком.[39]

Лише об"ективне вчинення всiх ознак, взятих в сукупностi, дае

можливiсть встановити, чи мае вчинок характер дрiбного хулiганства чи

характер суспiльно-небезпечного. М.Л.Наклович справедливо зазначае, що

нецензурна лайка, яка в принципi, i вважаеться дрiбним хулiганством,

переростае в кримiнально-карне хулiганство, якщо буде довготривалою, i

тому, надовго порушить спокiй громадян.[40]

Так наприклад, гр.С засуджений за ч.1 ст.206 КК Украiни за те, що

знаходячись в станi алкогольного сп"янiння, в тролейбусi, який рухався

за маршрутом N 9, безпричинно чiплявся до громадян, не цензурно

висловлювався в iх адресу, спiвав непристойнi пiснi, а також вiдiрвав у

гр. М. кишеню на шкiрянiй куртцi. На зауваження громадян припинити

хулiганськi дii С. не реагував. Своiми дiями, якi продовжувались 20-25

хвилин, С. грубо порушив громадський порядок i виявив явну неповагу до

суспiльства.[41] Дii С. правильно квалiфiкованi за ч. ст.206 КК Украiни,

так як вiн не припинив своеi антигромадськоi поведiнки в присутностi

багатьох громадян i протягом тривалого часу.

При дрiбному хулiганствi дii за своiми об"ективними якостями не

можуть бути пов"язанi з насиллям, яким наноситься iстотна шкода особi,

тiлесними ушкодженнями, муками. Також вони не можуть бути поеднаннi iз

знищенням чи пошкодженням майна, що спричиняе значну шкоду, з опором

представниковi влади чи громадськостi, що виконуе обов"язки по охоронi

громадського порядку; не можуть бути визнанi хулiганськi дii

адмiнiстративним правопорушенням, якщо вони мiстять iншi ознаки злiсного

i особливо злiсного хулiганства. Визнання подiбних дiй

адмiнiстративноправовим делiктоом буде серйозним порушенням законностi, а

адмiнicтративний вплив в цьому випадку не буде мати превентивного

значення.[42]

Необхiдно також видiлити, що при розмежуваннi кримiнально-карного

хулiганства i дрiбного хулiганства в юридичнiй не мае единоi думки. Так,

В.Т.Калмиков вважае, що рiзниця полягае лише у рiзному ступенi суспiльноi

небезпеки. При чому, ступiнь, суспiльноi небезпеки е поняттям складальним,

що визначаеться за рахунок поеднання всiх об"ективних i суб"ективних

ознак, що характеризують вчинене дiяння. Наприклад, при визначеннi

суспiльноi небезпеки враховуеться, де i в якiй обстановцi було вчинене

дiяння, його характер, в чому воно проявилось, як довго тривало[43] З

цiею точкою зору не згiдний М.Л.Наклович, який стверджуе, що немае жодного

законодавчого акту, в якому говорилось би, що адмiнiстративнi

правопорушення надiленi ознакоою суспiльноi небезпеки. Роблячи спробу

роздiлити адмiнiстративний проступок i злочин за допомогою бiльшого чи

меньшого ступеня суспiльноi небезпеки, означае неправильно орiентувати

слiдчо-судову практику в цьому важливому питаннi.[44]

Даючи аналiз тим точкам зору, необхiдно звернутись до ст.7 КК

Украiни та ст. 9 КУпАП. Даючи поняття злочину, ст.7 КК Украiни вказуе, що

основним елементом злочину е суспiльно-небезпечне дiяння. В ст.9 КУпАП

вказiвки на суспiльну небезпеку як ознаку адмiнiстративного правопорушення

не даеться. Тому, на мою думку, позицiя М.Л.Накловича правильно

вiдображае змiст дiючого законодавства.

3. СУБ"ЕКТ ХУЛIГАНСТВА.

Суб"ектом злочину за кримiнальним правом визнаеться фiзична,

осудна особа, що досягла вiку з якого настае кримiнальна

вiдповiдальнiсть, винна у вчиненi суспiльно-небезпечного дiяння,

передбаченого кримiнальнм законом як злочин.[45] Отже, виходячи з

цьоого визначення, не будь-яка особа може бути суб"ектом злочину.

Кримiнальне законодавство виключае кримiнальну вiдповiдальнiсть малолiтнiх

i можливiсть застосування мiр кримiнального покарання до неосудних.

Тому, суб"ектом хулiганства може бути лише фiзична особа, яка е осудною i

досягла встановленого законом вiку. Вiдповiдно до ст. 10 КК Украiни

кримiнальнiй вiдповiдальностi з 14 рокiв пiдлягають особи, якi вчинили

злiсне або особливо злiсне хулiганство (ст.206 ч.ч.2 i 3 КК Украiни). А

тому, особи, якi вчинили просте хулiганство, тобто передбачене ч.1 ст.206

КК Украiни несуть вiдповiдальнiсть за загальним правилом - з 16 рокiв.

Встановлення мiнiмальноого вiку кримiнальноi вiдповiдальностi за

просте хулiганство з 16 рокiв, а за злiсне з 14 рокiв е вiрним i науково

обгрунтованим. Оскiльки суспiльна небезпечнiсть злiсного i особливо

злiсного хулiганства значнав, е цiлком очевидною i зрозумiлою будьякому

неповнолiтньому. I неповнолiтнiй з 14 рокiв повинен i може усвiдомлювати

цю суспiльну небезпеку, яка мiститься в його дiях.

Суб"ект хулiганства характеризуеться не лише певним вiком.

Обов"язковою ознакою, яку повинна мати особа, що притягуеться до

кримiнальноi вiдповiдальностi за хулiганство, як i за будь-який iнший

злочин, е осуднiсть.

Осуднiсть-це здатнiсть особи при вчиненнi злочину давати звiт своiм

дiям i керувати своiми дiями.[46] Осуднiсть- передумова вини i

вiдповiдальностi.

Стаття 12 КК Украiни вказуе, що не пiдлягають кримiнальнiй

вiдповiдальностi особа, яка пiд час вчинення суспiльно-небезпечного дiяння

була в станi неосудностi, тобто не могла усвiдомлювати своi дii або

керувати ними внаслiдок хронiчноi душевноi хвороби, тимчасового розладу

душевноi дiяльностi, слабоумства чи iншого хворобливого стану".

Неосуднiсть характеризуеться двома критерiями: медичним

(бiологiчним) i психiатричним (юридичним).

Медичний критерiй неосудностi мае на увазi наявнiсть у особи

хронiчноi душевноi хвороби, тимчасового розладу душевноi дiяльностi,

слабоумства чи iншого хворобливого стану. Психологiчний (юридичний)

критерiй неосудностi включае вiдсутнiсть у особи здатностi усвiдомлювати

своi дii i керувати ними.

Наявнiсть лише одного медичного критерiю не дае достатнiх

пiдстав для визначення особи неосудною. Iх необхiдно розглядати в

сукупностi тому, що психiчне захворювання само по собi не свiдчить про

неосуднiсть особи, наприклад, при деяких станах коли особа все ж може

усвiдомлювати своi дii i керувати ними. Лише наявнiсть двох вище згаданих

критерiiв, якi органiчно поеднуються, дае можливicть зробити

обгрунтований висновок про неосуднiсть.[47]

Необхiдно також вiдмiтити, що вiдповiдно доо ч.2 ст.12 КК Украiни не

пiдлягае покаранню також особа, що вчинила злочин в станi осудностi, але

до винесення судом вироку захворiла на душевну хворобу, що позбавляе ii

можливостi усвiдомлювати своi дii або керувати ними. До такоi особи за

призначенням суду можуть застосовуватись примусовi заходи медичного

характеру.

4. СУБ"ЕКТИВНА СТОРОНА ХУЛIГАНСТВА

Суб"ективна сторона - це внутрiшня сторона злочину. Вона

характеризуеться тими психiчними, тобто внутрiшнiми процесами, якi

вiдбуваються в свiдомостi суб"екта, характеризують його волю i якi

проявляються в самому злочинному дiяннi (у вiдношенi до того дiяння яке

особою вчинено).[48]

Суб"ективна столорона характеризуеться такими ознаками як вина,

мотив, i мета вчинення злочину.

Повне i всебiчне встановлення ознак, що характеризують суб"ективну

сторону е необхiдною умовою правильноi квалiфiкацii злочину, визначення

ступеню суспiльноi небезпеки дiяння i особи, що вчинила це дiяння, а

також iндивiдуалiзацiявiдповiдальностi.

Вина - основна i обов"язкова ознака субективноi сторони будь-

якого злочину. Стаття 3 КК Украiни прямо встановлюе, що

кримiнальнiй вiдповiдальностi покаранню пiдлягае тiльки особа, що е винною

у вчиненнi злочину, тобто така, що умисно або з необережностi вчинила

передбачене кримiнальним законом суспiльно-небезпечне дiяння.

В кримiнальному законi вiдсутне загальне визначення поняття вини.

Таке поняття вироблене наукою кримiнального права. Вина психiчне

ставлення осудноi особи до вчиненого нею суспiльно-небезпечного дiяння i

його наслiдкiв, виражене у формi умислу чи необережностi.[49]

Вiдповiдно до ст.3 КК Украiни, вина особи у вчиненнi злочину може

проявитися у двох формах: умислу i необережностi. Кожна з цих форм

подiляеться на два види: прямий умисел i непрямий; злочинна

самовпевненiсть i злочинна недбалiсть.

Хулiганство вiдноситься до таких злочинiв, якi вчиняються лише

умисно. Частина ст.206 КК Украiни прямо вказуе на те, що хулiганство це

умиснi дii.А тому необережна форма вини при хулiганствi виключена. Якщо

порушник вчиняючи тi чи iншi суспiльно-небезпечнi дiяння, не

передбачав, не мiг i не повинен передбачати, що вони призведуть до

порушення громадського порядку, то вiн не може нести вiдповiдальностi за

хулiганство.[50]

В юридичнiй лiтературi не мае единоi думки з питання, якi власне види

умисноi вини можливi при хулiганствi. В певнiй мiрi це пояснюеться

вiдсутнiстю вказiвки на точну форму умислу в ст.206 КК Украiни.

Однi вченi дотримуються думки, що хулiганство може бути скоено лише

з прямим умислом, тобто особа, що вчиняе хулiганськi дii, усвiдомлюе

iх небезпечний характер, передбачае, що в результатi його дiяння

наступають шкiдливi наслiдки i все ж таки бажае вчинити цi дiяння. Цiеi

точки зору дотримуються I.Н.Даньшин.[51] П.I.Грiшаев, Б.В.Здравомислов,[52]

С.С.Яценко[53] та iншi.

Iншi вченi вважають, що хулiганство може бути вчинене як з прямим так

i з непрямим умислом. Винний усвiдомлюе суспiльно-небезпечний характер

своiх дiй передбачае, що цими дiями вiн грубо порушуе громадський порядок

i не прявляе явну неповагу до суспiльства, хоча не бажае, але свiдомо

допускае настання таких наслiдкiв. Такоi думки дотримуються

С.К.Кидиралiева, М.Л.Наклович та iншi.[54] Вони вважають, що далеко не

завжди винний прагне порушити громадський порядок. Частiше за все його дii

спрямованi проти тiеi чи iншоi особи.

Остання точка зору, на мою думку базуеться на законi i судовiй

практицi i е вiрною. Тому можна зробити висновок, що хулiганство може

бути вчинене як з прямим так i з непрямим умислом.

При розглядi суб"ективноi сторони хулiганства необхiдно проаналiзувати

мотив цього злочину.

Мотивом злочину взагалi визнають тi внутрiшнi спонукання, якими

керуеться суб"ект при вчиненнi злочину. Мотив - це рушiйна сила,

злочину, це якби внутрiшня причина його вчинення.[55]

Встановлення мотивiв i мети злочинноi поведiнки має вирiшальне

значення для вiдмежування хулiганства вiд сумiжних складiв визначення

ступеня суспiльноi небезпечностi особи винного.[56]

Як i будь-який умисний злочин, хулiганство вчиняється з певним

мотивом. Хоча мотиви хулiганства є досить своeрiдними, але iх

вiдкидати не можна.

В лiтературi з питання мотивiв хулiганства iснують рiзнi думки. Так,

наприклад, Волков Б.С. вказує, що в основi хулiганського мотиву лежить

розгнузданий егоiзм, а також вульгарне розумiння свободи, моральний

анархiзм.[57] Маяковський В.В. вважає, що хулiганський мотив - це прагенння

до самоствердження особи невихованої, з низькою культурою, нестриманим

егоїзмом, це прагнення до самоствердження хама, варвара, дикуна.[58] У

п.16 коментаря ст.206 КК Украiни сказано, що мотивом хулiганства е

усвiдомлене прагнення проявити явну неповагу до суспiльства шляхом

вчинення дiй, якi грубо порушують громадський порядок. Вiн може

находити свое вираження в низьких побудженнях у виглядi прагнення

протиставити себе суспiльству, проявити грубу силу, п"яну

хвацькiсть, бешкетництво тощо.[59]

Хулiганськi спонукання, таким чином, зводяться не до одного

якогось мотиву, а до багатьох, гамм мотивiв. В конкретних злочинних

проявах вони можуть виступати окремо, роз"еднано, але в бiльшiй

частинi, вони дiють в поеднаннi, у взаемодii. Ось чому для визначеня

сукупностi хулiганських мотивiв застосовкеться термiн "хулiганськi

спонукання". Але в чому б конкретно хулiганськi спонукання не проявилися

всiм iм обов"язково притаманна спiльна риса неповага до суспiльства.

Характеризуючи хулiганськi спонукання I.Даньшин зазначив, що для iх

прояву характерна швидкоплинність, незначнiсть, легковажнiсть мотивацii i

наочнiсть.[60]

Слiд також вказати, що хулiганство може вчинятися i з особистих

мотивiв. Але особистi мотиви, як вiдмiчае Н.Т.Куц, носять другорядний,

незначний, слабовиражений, характер. Переважае ж завжди неповага до

суспiльства, що виражаеться в порушеннi громадського порядку i е головним,

вирiшальним мотивом для квалiфiкацii злочинiв за ст. 206 КК Украiни. Якщо

цей мотив не встановлено, квалiфiкацiя за даною статтею

виключаеться.[61] Це пiдтверджуеться судовою практикою.

Так, вироком Саксаганського районного суду м.Кривого Рога Т.

засуджено за ст.206 ч.2 КК Украiни за те, що вiн в станi алкогольного

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6