Хулиганство

сп"янiння, грубо порушуючи громадський порядок, з хулiганських спонукань

стукав ногами у дверi квартири, де проживала К., пошкодив замки та дверi

i тим самим заподiяв потерпiлiй шкоду на суму 30 грн. При розглядi

справи в касацiйному порядку вирок залишено без змiн.

За протестом прокурора Днiпроперовськоi областi судовi рiшення

скасовано з таких пiдстав.

Суд визнав встановленим, що Т. дiйсно стукав ногами у дверi К. в

нiчний час i що цi дii вiн вчинив з хулiганських спонукань.

Проте пiд час попереднього i судового слiдства Т. пояснював, що

будучи п"яним, вiн помилково зайшов у будинок, розташований поблизу

його житла.

Прийнявши квартиру, де проживае К. за свою, вiн намагався вiдкрити дверi

ключем, кликав дружину i просив вiдчинити. Коли ж йому нiхто не вiдкрив

став стукати ногами i пошкодив замки.

Показання Т. повнiстю пiдтверджуються матерiалами попереднього i

судового слiдства. Встановлено, що засуджений дiйсно проживае в будинку,

що знаходиться по близу вiд того, куди вiн помилково потрапив i також на

першому поверсi. Потерпiла К. пояснила, що вона чула, як хтось

вставляв ключ у замок, а потiм почав стукати у дверi. Коли вийшли

сусiди, вона теж вiдчинила. Засуджений пояснив, що вiн переплутав будинок

i квартиру i просив вибачення за порушений спокiй. Свiдки В.I. та А.I.

пiдтвердили показання Т. i К.

За таких обставин нанесення засудженим майновоi шкоди не може

свiдчити про вчинення хулiганських дiй.

Отже, суд без жодних пiдстав дiйшов висновку, що Т. вчинив

злiсне хулiганство. Адже вiн не мав умислу на грубе порушення громадського

порядку, його дii не виражали явноi неповаги до суспiльства, а

були випадковими. До того ж, Т. одразу вибачився перед потерпiлою i

запропонував вiдшкодувати збитки. Оскiльки в його дiях вiдсутнiй склад

цього злочину, президiя обласного суду на пiдставi п.2 ст.КПК Украiни

скасувала судовi рiшення iз закриттям провадження у справi.[62]

Важливе значення для всебiчноi характеристики суб"ективноi сторони

злочину мае мету суспiльно-небезпечного дiяння, пiд якою розумiють той

фактичний результат, якого винний пробуе досягти шляхом вчинення

злоччину.[63] Так, С.С.Яценко вважае, що при хулiганствi грубе порушення

громадського порядку, а також проявленоi неповаги до суспiльства являе

мету дiянь винного,[64] а Н.Т.Куц стверджуе, що мета хулiганства полягае в

самому дiяннi, в демонстрацii хулiганом своеi зневаги до суспiльства, до

встановленого у ньому порядку.[65] Icнуе думка, що хулiганство - злочин.

що може бути вчинений i без мети грубого порушення громадського

порядку.[66] Але на практицi хулiганськими вважаються не лише тi дiяння,

мета яких - порушення громадського порядку i виявлення неповаги до

суспiльства, але i тi, коли винний переслiдуе якусь мету, наприклад, мае

намiр звести з кимось особистi рахунки.[67]

I.Н.Даньшин, С.С.Яценко вважають, що при хулiганствi мета

спiвпадае з мотивом, стверджуючи, що твердоi i ясноi мети у

хулiганства не мае. Так як хулiган прагне досягнути якогось об"ективного

результату, хулiганськi мотиви з"являються якось несподiванно, iнколи

навiть миттево, оскiльки мотивацiя хулiганських дiй вiдрiзняеться

вiдносною легкiстю, тому що мета у свiдомостi хулiгана не знаходить

вираження.[68]

На мою думку, у бiльшостi випадкiв мотив i мета при хулiганствi

нерозривно пов"язанi, а оскiльки при даному видi злочину винний

задовiльняеться самостведженням, реалiзацiею своеi примхи, ефектом

здiйснюваних дiй, то це приводить до злиття мети з мотивом.

Згiдно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 28

червня 1991 року N 3 "суди повиннi вiдрiзняти хулiганство вiд iнших

злочинiв в залежностi вiд спрямованостi дiй винного, мотивiв, мети та

обставин вчинених ним дiй."

Постанова Пленуму Верховного Суду Украiни "Про судову практику в

справах про хулiганство" у п.14 зазначае, що хулiганськi дii, що

супроводжувались погрозою вбивством, образою громадянина, заподiянням

побоiв, тiлесних ушкоджень (за вийнятком умисних тяжких ушкоджень) чи

пошкодження державного i колективного майна громадян без обтяжуючих

обставин, належить квалiфiкувати тiльки за вiдповiдною частиною

ст.206 КК Украiни. Додаткова квалiфiкацiя за статтями про злочини проти

особи або проти державного i колективного майна чи приватного майна

грормадян не потрiбна."[69]

Вчинення злочинiв, передбачених ст.101, ч.ч.2,3 ст.89, ч.2

ст.145, з хулiганських мотивiв пiдлягае квалiфiкацii за сукупнiстю з

хулiганством. За сукупнiстю злочинiв також треба квалiфiкувати

необережне вбивство вчинене пiд час хулiганства.[70]

ГЛАВА II. ВИДИ ХУЛIГАНСТВА

Залежно вiд ступеня суспiльноi небезпечностi, розрiзняють три види

хулiганства: просте (ч.1 ст.206 КК Украiни), злiсне (ч.2 ст. 206 КК

Украiни), особливо злiсне (ч.3 ст.206 КК Украiни). Кожному з цих видiв

хулiганства притаманнi певнi ознаки. Тому, правильне вiдмежування

одного виду хулiганства вiд iншого мае велике теоретичне i практичне

значення.

Отже, як вказано вище, види хулiганства вiдрiзняються мiж собою

пiдвищеним ступенем суспiльноi небезпечностi, яка прорявляеться в

додаткових ознаках, якi необхiдно врахувати при квалiфiкацii дiй особи.

Цi додатковi ознаки свiдчать про бiльш високий ступiнь суспiльноi

небезпечностi.

Так званий основний склад кримiнально-карного хулiганства являе собою

таку сукупнiсть ознак суспiльно-небезпечних дiянь, що мають мiсце в

кожному випадку скоення хулiганства, на вiдмiну вiд хулiганства з

додатковими ознаками.

Отже, для того щоб правильно розрiзняти види хулiганства, розглянем

додатковi ознаки, якi характеризують злiсне та особливо злiсне

хулiганство. Так зване, просте хулiганство було розглянуто в главi I,

тому перейдем до розгляду iнших видiв хулiганства.

I. ЗЛIСНЕ ХУЛIГАНСТВО

Згiдно частини 2 статтi 206 КК Украiни "злiсне хулiганство, тобто

тi ж дii, що вiдзначаються за своiм змiстом вийнятковим цинiзмом чи

особливою зухвалiстю, або зв"язанi з опором представнику влади чи

представнику громадськостi, який виконуе обов"язки по охоронi

громадського порядку, чи iншим громадянам, якi присiкають хулiганськi

дii, а так само вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство". Як

видно iз визначення, злiсне хулiганство характеризуеться тими ж дiями, якi

передбаченi ч.1 ст.206 КК, а тому все, що було сказано в главi 1 повнiстю

стосуеться i злiсного хулiганства. Отже, злiсне хулiганство - це умиснi

дii, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу

до суспiльства, але вiдзначаються за своiм змiстом:

1.- вийнятковим цинiзмом;

2.- особливою зухвалiстю;

3.- пов"язанi з опором представнику влади, що здiйснюе обов"язки по

охоронi громадського порядку, або iншим громадянам, якi

присiкають хулiганськi дii;

4.- або вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство.Для визнання

хулiганства злiсним досить встановити в дiях хулiгана хоча б

одну з перерахованих в статтi 206 ч.2 КК ознак. Перелiк ознак

злiсного хулiганства е вичерпним i розширеному тлумаченню не

пiдлягае.

Отже, розберем по черзi всi ознаки злiсного хулiганства.

1.Хулiганство, що визначаеться вийнятковим цинiзмом.

При вирiшеннi питання про визнання хулiганських дiй вийнятково

цинiчними необхiдно виходити з оцiнки конкретних обставин справи в iх

сукупностi, враховуючи характер, час, мiсце та умови вчинення злочину.

Постанова Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 28 червня 1991 року N

3 "Про судову практику в справах про хулiганство" в п.8 зазначае, "що

злiсним хулiганством, яке вiдзначаеться вийнятковим цинiзмом, можуть

бути визнанi хулiганськi дii, що супроводжувались демонстративною

неповагою до загальноприйнятих норм моралi, наприклад, знущанням над

хворими, старими особами, якi знаходяться в безпорадному станi та iнше.[71]

Тому, враховуючи вищевказане, можна зробити висновок, що цинiчнi дii

винного свiдчать про його зневажливе ставлення до загальноприйнятих норм

моралi. Бiльшiсть юристiв пiд виключним цинiзмом розумiють у вищiй

ступенi нахабну, безсоромну поведiнку, що грубо ображае принципи

моральностi, благопристойностi i принижуе людську гiднiсть.[72]

Вийнятковий цинiзм може полягати у публiчному скоеннi розпустних дiй,

непристойних жестах чи рухах тiла, в демонстративному задоволеннi природнiх

потреб чи появi оголеним на вулицях, в скверах, парках чи iнших

громадських мiсцях, в опоганеннi портретiв, пам"ятникiв i т.п. Але для

наявностi складу хулiганства за ознакою вийняткового цинiзму необхiдно,

щоб вище-перерахованими дiями був грубо порушений громадський порядок. В

iншому випадку злiсне хулiганство за оознакою вийняткового цинiзму

виключаеться.

Так, вироком Ленiнського районного суду м.Чернiвцiв I. засуджено за

ч.2 ст.206 та ст.17,ч.3 ст.177 КК Украiни за те, що, перебуваючи в своiй

квартирi в станi алкогольного сп"янiння, вiн з хулiганських

спонукань показував своiй неповнолiтнiй дочцi I.I., квартирантцi О. та

ii малолiтнiй доньцi сплячу голу коханку, сам демонстративно ходив голим

по квартирi, в присутностi дочки, а через три тижнi, знову ж таки у станi

сп"янiння вчинив в своiй квартирi замах на згвалтування тiеi ж дочки.

Касацiйною iнстанцiею вирок залишено без змiн.

Заступник прокурора Украiни порушив у протестi питання про

скасування судових рiшень у частинi засудження I. за ч.2 ст.206 КК

Украiни за вiдсутнiстю в цого дiях складу злочину.

Як видно з матерiалiв справи, I. дiйсно привiв до квартири свою

коханку Ф. i перебував з нею в спальнi, проте спецiально ii голу не

демонстрував. Дверi в спальню вiдчинила п"ятирiчна дочка квартирантки

I., побачивши незнайому жiнку, покликала матiр та дочку хазяiна. За

словами I.I., батько сказав iм, щоб не вiдчиняли дверi, оскiльки там

гола Ф., i поплескав останню по спинi. I.I. також показала, що ii зустрiч

пiзно у вечерi у коридорi з голим батьком була випадковою.

У зв"язку з викладеним не можна вважати, що зазначенi дii I. мали

хулiганський характер i порушували громадський порядок. Його поведiнка в

даному випадку була аморальною, проте злочинною ii визнати не можна. Тому

судова колегiя Верховного Суду Украiни скасувала в цiй частинi судового

рiшення щодо I., а справу закрила через вiдсутнiсть в його дiях складу

злочину, передбаченого ч.2 ст.206 КК Украiни. У частинi засудження I. за

ст.17, ч.3 ст.177 КК Украiни рiшення залишено без змiн.[73]

2. Хулiганство, що вiдзначаеться особливою зухвалiстю.

Закон не розкривае змiсту особливоi зухвалостi. Як i вийнятковий

цинiзм, особлива зухвалiсть е поняттям оцiночним. Правильний висновок

про наявнiсть або вiдсутнiсть особливоi зухвалостi хулiганства вимагае

детального аналiзу всiх обставин справи в кожному конкретному випадку.

Зухвалiсть в загальноприйнятому значеннi - це недоречна

смiливiсть i буйнiсть, образлива грубiсть.[74] Але квалiфiкуючою ознакою

злiсного хулiганства е не просто зухвалiсть, а особлива зухвалiсть. В усiх

випадках вона проявляеться в дiях, що вiдзначаються особливою зухвалiстю,

грубiстю.[75]

Постанова Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 28 червня 1991 року N

3 "Про судову практику в справах про хулiганство" у п.8 зазначае, що

"злiсним хулiганством за ознакою особливоi зухвалостi може бути визнане

таке злочинне порушення громадського порядку, яке виражало явну неповагу

до суспiльства, супроводжувалось, наприклад, насильством з заподiянням

тiлесних ушкоджень або знущанням над особою, яка тривалий час i вперто не

припинялось, або булоо пов"язане iз знищенням чи пошкодженням майна,

зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальноi дiяльностi

установи, пiдприемства чи громадського транспорту та iнше.[76]

Судова практика злiсним хулiганством за ознакою особливоi зухвалостi

визнае хулiганство, вчинене у присутностi великоi кiлькостi людей,

пов"язане iз приниженням нацiональноi гiдностi, насиллям i знищенням

майна, з демонстрацiею вогнепальноi зброi, безцiльною стрiляниною у

повiтря, вбивством у громадських мiсцях тварин.[77]

При вирiшеннi питання про наявнiсть чи вiдсутнiсть особливоi

зухвалостi в хулiганських дiях винних, що виразилось в насиллi над

потерпiлим, в юридичнiй лiтературi iснують такi думки. Наприклад,

С.С.Яценко вважае, що нанесення тiлесних ушкоджень, що не потягнули

розладу здоров"я, не може розглядатись як злiсне хулiганство.

Такоi ж думки дотримуються С.К.Кидиралiева та Н.Т.Куц, вважаючи, що дii

винного належить квалiфiкувати за ч.1 ст.206 КК.[78]

Iншоi точки зору притримуються П.С.Матишевський та М.Л.Наклович.

Воони стверджують, що не можна визначити хулiганство особливо зухвалим

залежно вiд наслiдкiв. Особлива зухвалiсть хулiганства е результатом,

насамперед, способу насильства, що являе собою небезпеку. Такий спосiб

насильства е очевидним для потерпiлого чи оточуючих i може злякати,

тероризувати iх. Тому, правильним буде визнати злiсне хулiганство, яке

виразилось в нанесеннi з хулiганських спонукань потерпiлому таких побоiв,

якi, хоч i не потягнули за собою розлад його здоров"я, але мали характер

побиття.[79]

На мою думку, остання точка зору е правильною, так як

хулiганство вважаеться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй i

для об"ективноi сторони складу хулiганства настання шкiдливих наслiдкiв не

вимагаеться. Тому, головне виявити спосiб насильства, його пiдвищену

небезпечнiсть. На цiй позицii знаходиться i судова практика.

Вироком Ужгородського мiського суду Г. засуджений за ч.2 ст.206

КК i ч.1 ст.101 КК Украiни до трьох рокiв i шiсть мiсяцiв позбавлення

волi за те, що у станi алкогольного сп"янiння вiн грубо порушив

громадський порядок i, виражаючи явну неповагу до присутнiх громадян

вчинив злiсне хулiганство, яке вiдзначалось особливою зухвалiстю.

При розглядi справи в касацiйнму порядку вирок залишено без змiн.

Як визнав суд, пiсля обопiльноi бiйки з П. вважаючи, що присутнiй при

цьому Я. вдарив його по головi, в присутностi iнших громадян збив його

головою на землю i нанiс йому удари по головi й животу, чим заподiяв йому

тяжкi тiлеснi ушкодження.

За протестом першого заступника Голови Верховного Суду Украiни судовi

рiшення змiнено з таких пiдстав.

Виннiсть засудженого у заподiяннi потерпiлому тяжких тiлесних

ушкоджень повнiстю доведена наявними у справi доказами. Цi дii вiрно

квалiфiкованi за ч.1 ст.101 КК Украiни. А от ч.2 ст.206 КК застосована

безпiдставно.

За показаннями Г., вiн побив Я. за те, що той ударив його кулаком по

головi пiд час бiйки з П.

З постанови про притягнення Г. як обвинуваченого i обвинувального

висновку вбачаеться, що органи попереднього слiдства взяли до уваги

пояснення Г. про те, що вiн побив Я. на грунтi особистих неприязних

стосункiв. При цьому особливу зухвалiсть цi сторони вбачали у тому, що Г.

заподiяв потерпiлому тяжкi тiлеснi ушкодження.

Суд теж визнав цi пояснення достовiрними, вказавши у вироку, що Г.

побив Я., оскiльки вважав його причетним до нанесення удару по головi пiд

час бiйки з П.

За таких обставин висновок суду про заподiяння Г. потерпiлому тяжких

тiлесних ушкоджень з хулiганських спонукань е необгрунтованим.

Фактичнi обставини подii свiдчать, що умислу на вчинення

хулiганства у Г. не було, оскiльки вiн не мав намiру порушувати

громадський порядок, а також нормальний вiдпочинок громадян, як помилково

вказав у вороку суд. Таке обвинувачення Г. i не пред"являлось.

Та обставина, що Г. вчинив протиправнi дii у присутностi громадян,

не дае пiдстав квалiфiкувати iх як хулiганство, оскiльки в диспозицii

ст.206 КК не мае вказiвки на таку ознаку цього злочину. Г. повинен нести

вiдповiдальнiсть за фактичнi наслiдки його протиправних дiй, тобто за

умисне заподiяння тяжких тiлесних ушкоджень.

Погодившись з протестом, президiя обласного суду виключила з вироку

квалiфiкацiю дiй засудженого за ч.2 ст.206 КК як безпiдставну i у зв"язку

iз зменшенням обсягу обвинувачення, а також з урахуванням тiеi обставини,

що Я. першим вдарив Г., пом"якшила покарання, призначене засудженому за

ч.1 ст.101 КК до двох рокiв позбавлення волi.[80]

На практицi часто зустрiчаеться злiсне хулiганство з ознаками

особливоi зухвалостi, якi свiдчать самi про себе. Це наприклад, випадки

скоення хулiганських дiй iз застосовуванням насильства, що являе собою

велику небезпеку для потерпiлого чи такi дii поеднуються iз застосуванням

чи спробою застосування предметiв як знаряддя вчинення злочину у

випадках, коли вiдсутнi ознаки, передбаченi ч.3 ст.206 КК Украiни.

Часто хулiганськi дii виражаються в умисному знищеннi чи пошкодженнi

державного, колективного чи приватноого майна. При вирiшеннi

питання про оцiнку цих дiй не можна виходити з тяжкостi спричиненоi

шкоди. Потрiбно враховувати спосiб знищення чи пошкодження цього майна.

Якщо знищення чи пошкодження майна носило характер буйства, то такi дii

потрiбно розцiнювати, як особливо зухвалi, навiть у тих випадках, коли в

результатi злочинних дiй винного суттева шкода i не була спричинена.[81]

Вiдмежування мае проводитись за тими ж ознаками, за якими

вiдмежовуеться хулiганство вiд злочинiв проти особи. Знищення i

пошкодження майна не з хулiганських спонукань, а з особистих не залежно вiд

способу, не може бути визнане ознакою зухвалого хулiганства.

На думку С.К.Кидиралiевоi, склад хулiганства цiлком виключаеться,

якщо знищення або пошкодження особистого майна на грунтi особистих мотивiв

не супроводжувалось грубим порушенням громадськоого порядку, що виявляе

явну неповагу до суспiльства.[82]

Особлива зухвалiсть може виразитись також у порушеннi роботи

транспорту, пiдприемств, установ, в зривi масових заходiв. Але i тут

необхiно врахувати характер хулiганських дiй у всiй iх сукупностi, а

також особливостi часу, мiсця, обставини, передбачуваностi хулi- ганством

наслiдкiв своiх дiй, iх тривалiсть, скоюванiсть iх разом з групою осiб

та iншi.[83]

Так, громадянин Д. був засуджений Тернопiльським мiським судом до

двох рокiв позбавлення волi за ч.2 ст.206 КК Украiни за те, що в робочий

час з хулiганських спонукань вдерся в кабiнет директора МП "Технотерн",

де йшла нарада, виражався непристойними словами, ображав присутнiх,

пошкодив монiтор компютера i вiдмовився виходити з кабiнету доки йому не

виплатять заробiтньоi плати.[84] Таким чином, дiями громадянина Д. було

грубо порушено громадський порядок i тимчасово припинена нормальна робота

пiдприемства, за що Д. i понiс справедливе покарання.

3. Хулiганство, зв"язане з опором представнику влади чи

представнику громадськостi, який виконуе обов"язки по охоронi

громадського порядку чи iншим громадянам, якi присiкають

хулiганськi дii.

Пiд приставником влади необхiдно розумiти особу, яка постiйно або

тимчасово перебувае на службi в органах державноi влади i здiйснюе

функцii зазначених органiв. Така особа надiлена правом в межах своеi

компетенцii давати як для громадянина, так i для установ вказiвки

правового характеру, що

пiдлягають виконанню, застосовувати примусовi заходи i щодо громадян,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6