Підприємництво

Севастополя та інших прокуратурах ( на правах обласних ) утворюються

колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних

працівників. Персональний склад колегій затверджується Генеральним

прокурором України.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим

є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих

справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них

прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші

слідчі; у районних, міжрайонних, міських - старші слідчі і слідчі.

Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що

містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в

інших справах, переданих їм прокурором.

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі

питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку,

діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора

України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів,

начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення

керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та

контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових

осіб з приводу порушень законодавства.

Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В

разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє

рішення. Про розбіжності Генеральний прокурор України доповідає Голові

Верховної Ради України, а інші прокурори - Генеральному прокурору України.

Члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку

Голові Верховної Ради України, а члени колегій інших прокуратур -

Генеральному прокурору України.

Предметом загального нагляду є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами,

установами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України

та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально

-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі

і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних

відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної

діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими

повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського

реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не

втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить

чинному законодавству.

При здійсненні загального нагляду прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у

приміщення державних органів, органів місцевого та регіонального

самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій

незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до

військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено;

мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення

перевірки, в тому числі за письмовою вимогою й тих, що містять комерційну

чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати

подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів,

видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних

осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та

інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи

щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок,

ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ,

організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також

виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих

експертиз;

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або

письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї

компетенції мають право:

1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів

України, Уряду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів

і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад народних

депутатів, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а

також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад народних депутатів

залежно від характеру порушень;

3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу,

дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне

правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і

посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

6) звертатись до суду або арбітражного суду з заявами про захист прав і

законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших

юридичних осіб.

Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його

заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У

такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової

особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення

його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової

особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає

обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у

десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в

цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може

звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду

може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення

про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для

його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його

заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або

вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які

правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний

характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства,

установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто.

Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору,

який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення

вищестоящого прокурора є остаточним.

Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов,

що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган,

громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням

усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у

місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень

закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено

прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання

прокурору, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

У разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його

заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану

постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне

правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про

адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою

особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження,

якщо інше не встановлено законом.

У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково

зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення

та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.

Генеральний прокурор України відповідно до міждержавних угод про надання

правової допомоги вирішує питання про порушення і розслідування

кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які

підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки

кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами

питання.

Прокурор за наявності передбачених законом підстав дає санкцію на

затримання і видворення у примусовому порядку іноземного громадянина або

особи без громадянства за межі України.

Право на дачу санкції у таких випадках належить Генеральному прокурору

України, заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної

Республіки Крим, областей і міст Києва і Севастополя.

Особі, яка викликається до прокуратури, виплачується середній заробіток за

час, затрачений у зв'язку з викликом, за рахунок державного бюджету.

Підставою для оплати і відсутності на роботі є повістка з відповідною

відміткою прокуратури.

Виплата винагороди експертам, перекладачам та іншим спеціалістам, а також

витрат, пов'язаних з їх викликом до прокуратури, провадиться за рахунок

державного бюджету. У такому ж порядку відшкодовуються витрати

обвинуваченим, яких виправдано судом.

Прокурор дає санкцію на арешт підозрюваного або обвинуваченого за

наявності передбачених законом підстав. При вирішенні питання про дачу

санкції на арешт прокурор зобов'язаний ретельно ознайомитися з усіма

матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, а в необхідних

випадках особисто допитати підозрюваного або обвинуваченого.

Неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого прокурор зобов'язаний

допитати в усіх випадках.

Протест на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення

може бути принесено районним, міським прокурорами або вищестоящими

прокурорами та їх заступниками.

Протест, касаційне і окреме подання на вирок, рішення, ухвалу і постанову

суду можуть бути доповнені або змінені прокурором, який приніс протест, а

також вищестоящим прокурором, його заступником до початку розгляду справи

судом.

Прокурор, який здійснює нагляд, має право:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього

ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для

примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають,

знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані,

заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового

характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації

цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або

скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових

осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває

в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або

в установі для виконання заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством

порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до

позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких

застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають

негайному виконанню.

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають

вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не

мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах

прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування

визначається Генеральним прокурором України.

Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів

управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника

прокуратури". Текст присяги затверджується Верховною Радою України.

Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і

Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не

молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на

судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських

прокурорів - віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах

прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Прокурорсько-слідчі працівники за тривалу і бездоганну службу можуть бути

нагороджені Генеральним прокурором України нагрудним знаком "Почесний

працівник прокуратури України" з одночасним врученням грамоти Генерального

прокурора України. Положення про нагородження нагрудним знаком

затверджується Генеральним прокурором України.

За порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння

ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з

Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною

Радою України.

Заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових

окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати

достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків,

а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років

встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам,

службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини

та вислугу років затверджуються Президією Верховної Ради України або

Президентом України.

Грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників

військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України. вими

приміщеннями, їх охорони, транспортом, засобами зв'язку, іншим необхідним

майном, а військовослужбовців цих прокуратур обмундируванням здійснюється

Міністерством оборони України.

Працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, мають єдиний формений

одяг з відповідними відзнаками, що видається безкоштовно.

Генеральна прокуратура України і підпорядковані їй прокуратури є

юридичними особами і мають свою печатку з зображенням Державного герба

України та своїм найменуванням.

Прокурори і слідчі прокуратури мають службове посвідчення. Положення про

службове посвідчення працівника прокуратури та його зразок затверджує

Президія Верховної Ради України.

Міліція

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який

захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне

середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції є:

. забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод,

законних інтересів;

. запобігання правопорушенням та їх припинення;

. охорона і забезпечення громадського порядку;

. виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

. забезпечення безпеки дорожнього руху;

. захист власності від злочинних посягань;

. виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

. участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у

межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і

організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до

особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами,

громадськими організаціями й населенням.

Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління,

трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової

інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо

його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть

акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню

відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів

та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. При виконанні

службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких

політичних, громадських об'єднань.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон,

інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази

Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти

Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини,

міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з

законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть

бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для

забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати

заходів незалежно від свого підпорядкування.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає

права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого

стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та

освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При

звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє

прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У

взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу

культуру і такт.

Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини,

принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає

іншого.

Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи

громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї

обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.

Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і

взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх

місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи

навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм

медичної та іншої допомоги.

Державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи,

громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і

боротьбі із злочинністю.

Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати

громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами,

що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове

залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється.

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства

внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну,

оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на

договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів:

. кримінальної міліції;

. міліції громадської безпеки;

. транспортної міліції;

. державної автомобільної інспекції;

. міліції охорони;

. спеціальної міліції.

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають

особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха,

екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ

України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13