Підприємництво

підрозділи міліції.

На території України забороняється створення військових або інших збройних

формувань чи груп, не передбачених законодавством України.

Організаційна структура і штатна чисельність міліції визначаються в

порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх

справ України.

Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією

України.

В Республіці Крим міліцією керує заступник Міністра внутрішніх справ

України - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ

України в Криму; в областях, містах, районах міліцією, крім транспортної,

керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства

внутрішніх справ України в області, місті, начальники міських і районних

відділів (управлінь) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх

справ України в області, місті.

Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він

займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або

службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують

особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення

таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення

правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують,

встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця

події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно

передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють

обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть

застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю

громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і

вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку

або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків

вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей,

працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна

перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію

обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю

правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує

подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник

міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного

впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї

працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму

начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних

засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в

тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання

протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили

виконання покладених на неї обов'язків.

Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки,

засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої

відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки

транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби,

а також використовувати службових собак у таких випадках:

1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що

створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського

порядку;

3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні

засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб,

які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб,

затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи

чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть

вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть

призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують

роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на

громадський спокій, життя і здоров'я людей;

6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які

виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку

і боротьбі із злочинністю;

7) для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування

визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру

правопорушення і особи правопорушника.

Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування

встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства

охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в

засобах масової інформації.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при

значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу

тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю

і здоров'ю громадян або працівника міліції.

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у

готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути

підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників

або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи

правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб,

працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є

попередженням про можливість її застосування.

Спроба особи, яка затримується працівником міліції із вогнепальною зброєю

в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань,

чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати

вогнепальну зброю.

Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну

службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства

присвоєно спеціальні звання міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються

Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки.

Працівникам міліції видається службове посвідчення.

Використання спеціальних звань, відзнак, форми одягу і службового

посвідчення працівника міліції особою, яка не є працівником міліції, тягне

за собою відповідальність за законом.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні

за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем,

фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію

завдання. При прийнятті на службу може бути встановлено іспитовий строк до

одного року.

Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом

Міністрів України.

Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше

засуджувались за вчинення злочину.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням

про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ,

затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл

міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з

нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Чисельність підрозділів міліції, що здійснюють охорону об'єктів за

договорами, і перелік таких об'єктів встановлюються в цілому по республіці

Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства внутрішніх справ

України.

Виконавчі комітети Рад народних депутатів надають безоплатно органам і

підрозділам міліції службові приміщення, а дільничним інспекторам міліції -

приміщення для роботи, обладнані меблями і засобами зв'язку.

Підрозділам міліції, які утримуються за рахунок коштів, що надходять на

підставі договорів, відповідні міністерства і відомства надають безоплатно

службові приміщення, обладнані меблями і засобами зв'язку, транспорт,

криміналістичну та іншу техніку.

Підприємства, установи й організації за згодою трудових колективів можуть

виділяти міліції додаткові кошти, транспорт та іншу техніку, необхідні для

охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Підрозділам міліції на залізничному, водному та повітряному транспорті

відповідні транспортні відомства безоплатно надають службові приміщення,

обладнані меблями, засобами зв'язку, і несуть витрати по їх експлуатації.

Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими

законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні

дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина

міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування

завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Працівник міліції, який виконує свої обов'язки відповідно до наданих

законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за

завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.

Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до

органів внутрішніх справ, суду або прокурору.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує

свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України,

Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції Ради народних

депутатів.

Ради народних депутатів, здійснюючи контроль за роботою міліції, не

втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та

адміністративну діяльність.

Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють

Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.

Адвакатура

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням,

покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та

представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб

без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту,

стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох

років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття

адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті,

органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом

не може бути особа, яка має судимість.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом,

іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства

закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально,

відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в

колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які

діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування,

колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться

у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів

України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади

про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право

займатися адвокатською діяльністю.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських

об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та

обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать

до їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання.

Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є

юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають

розрахунковий та інші рахунки в банках на території України, а у

встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають

печатку і штамп із своїм найменуванням.

Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і

письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші

документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які

вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах,

перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу

підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення

підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних

осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального

законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені

законодавством.

При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:

представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх

дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до

компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в

цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про

адміністративні правопорушення, зокрема:

запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ,

організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними

для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих,

таємниця яких охороняється законом;

отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних

знань;

застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно

до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання

і скарги;

бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях

колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

виконувати інші дії, передбачені законодавством.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно

додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені

законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб

і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в

інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе

захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у

випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну

допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з

проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що

провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар

судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний

позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в

розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою

адвокат перебуває в родинних стосунках.

Адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які

мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між

адвокатом (адвокатським об'єднанням) і помічником адвоката з додержанням

законодавства про працю.

Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у

провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень

останнього.

Не можуть бути помічниками адвоката особи, вказані в частині другій статті

2 цього Закону.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом

адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа

зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших

відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних

обов'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з

виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки

з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей

попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним

законодавством.

Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань

забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської

таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх

осіб.

Професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом.

Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від

адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників

адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З

цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають

оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється

прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв`язку з оперативно-

розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його

заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міста Києва.

Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а

також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним

прокурором України, його заступниками, прокурорами Республіки Крим,

області, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної,

матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у

зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з

законом.

Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку та на всі види

допомоги по державному соціальному страхуванню.

Внески на державне соціальне страхування сплачуються адвокатом та його

помічником на рівні осіб, які займаються діяльністю, заснованою на

особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.

Призначення і виплата адвокату та його помічнику допомоги і пенсій по

державному соціальному страхуванню провадяться відповідно до законодавства

про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи

юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при

звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його

малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення

адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-

процесуальним законодавством.

Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за

фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу

громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з

адвокатським об'єднанням, внесена плата повертається їм повністю або

частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13