| |||||
МЕНЮ
| Подготовка к экзамену по МИПодготовка к экзамену по МИГлобалізація інформації як актуальна проблема міжнародних відносин. Глобалізація інформації як актуальна проблема міжнародних відносин. Критерії глобалізації. Вирішення глобальних проблем людства вимагає координованих зусиль всіх учасників міжнародного співтовариства, вимагає високого рівня взаємовідносин, що в сучасному розумінні називають обміном інформацією. Міжнародна інформації послуговується двома термінами: міжнародна
інформація і міжнародна комунікація. Інформація – глобальна проблема людства. Розглядаючи інформацію та комунікацію, треба підкреслити два таких моменти: По-перше, інформація перетворилась на глобальну проблему, вона має світовий, міжнародний характер. По-друге, значно зросла роль інформації у вирішенні інших глобальних міжнародних проблем, тобто вона стала складовою інших глобальних проблем, таких як боротьба зі стихійними лихами, проблема біжинців, проблема розподілу світових енергетичних ресурсів. Інформація відтворює явища та закони зовнішнього світу і створює
можливості передбачення і перетворення дійсності в інтересах міжнародного
співтовариства. На відміну від інших ресурсів, які мають здатність
вичерпуватись, інформаційні ресурси не тільки відтворюються, але й
збільшуються протягом їх використання (тобто накопичення інформації у
вигляді фундаментальних та спеціалізованих знань, у вигляді необхідної
інформації зростає, і протягом останніх 10 років зросло майже в 30 разів). Інформація є стратегічним ресурсом людства і у багатьох законах розвинених держав світу вона визначається як стратегічний ресурс держави, який охороняється системою національної безпеки. За класифікацією дослідників глобальних проблем людства віднесення до глобальних проблем відбувається за такими критеріями: 1) глобальні проблеми стосуються всього людства в цілому, кожної соціальної групи і кожної людини, тобто мають всецивілізаційний характер; 2) ці проблеми виступають як об'єктивний фактор, що певною мірою обумовлює розвиток усього світу; 3) глобальні проблеми вимагають для свого вирішення постійного міжнародного співробітництва усіх держав і максимальних об'єднаних зусиль усього людства. Невирішеність цих проблем створює загрозу для існування цивілізації майбутнього планети. За цими критеріями Інфрмація набула статусу глобальної проблеми, оскільки сучасні засоби зв'язку глобалізували можливості передачі великих масивів інформації за неймовірно короткий час, мультимедійні системи здійснюють миттєву передачу інформації на будь-яку відстань, що впливає на суспільні процеси в світі. Кожна держава розглядає глобальні проблеми через призму своїх
національних інтересів. Наприклад, для країн Латинської Америки та 4) Ще один аспект інформації як глобальної проблеми полягає у тому, що глобальні проблеми міжнародного співтовариства мають завжди як складову і проблему комунікацій. До таких глобальних проблем відносять на сьогодні врегулювання міжнародних конфліктів, підтримання миру і безпеки у світі, проблему голоду, проблема захисту навколишнього середовища, проблема біжинців, проблема стихійних лих та епідемій. І звичайно інформація є складовою таких глобальних проблем, як розподіл сировинних, продовольчих, енергетичних ресурсів та розподіл інформаційних ресурсів, проблеми демографії. Жодна з цих проблем не може бути вирішена без збору та аналізу інформації по цій проблемі, а це є прерогативою процесу комунікацій. 5) Інформація за останній час сприяла тому, що нагальні проблеми стають у центрі уваги міжнародного співтовариства у зв'язку з миттєвим обігом інформації. Таким чином з'являється можливість швидше мобілізувати ресурси усього міжнародного співтовариства і допомогти постраждалим. 6) Інформаційна криза. Виявляється у таких моментах: а) існує протиріччя між обмеженими можливостями людини по переробці інформації і світовими інформаційними потоками; б) виробництво значної кількості надлишкової інформації, що обмежує доступ до корисної інформації; в) порушення цілісності інформаційної системи внаслідок приватних, відомчих і регіональних інтересів. Інформаційна криза супроводжується інформаційним голодом, що став характерним для усієї світової спільноти. Інформаційна криза може розглядатися тільки у контексті міжнародних, соціальних і економічних відносин. Серед нормативних документів, за якими здійснюються міжнародні
інформаційні відносини можна визначити документи, які забороняють
розповсюдження інформації (вони є обов'язковими до виконання усіма країнами-
членами ООН і вони входять до національного законодавства кожної держави). 1 і 2) Але міжнародні документи ООН можуть носити як зобов'язуючий, так і рекомендаційний характер. Якщо порушується зобов'язуючий документ, то на державу накладаються штрафні санкції, в основному політичні і економічні. У випадку порушення рекомендаційного документу, держава може відчути на собі моральний або політичний тиск інших держав. Тобто рекомендаційні документи створюються для того, щоб держава створила певні положення в національному законодавстві. Теорія інформаційної цивілізації. Загальні положення. Глобальна роль інформації привела до появи в суспільстві концепції інформаційної цивілізації. У зв'язку з цим 3 тисячоліття називають тисячоліттям становлення інформаційної цивілізації і визначають характеристики інформаційного суспільства. Автори, що розглядали інформаційне суспільство: Збігнев Бжезинський, Вони розглядали ІС як новий рівень в історії людства і основні цілі нової концепції визначали дуже чітко: 1) створення єдиної комп'ютеризованої нації; 2) глобалізм інформаційного простору; 3) розвиток комунікаційних мереж; 4) вільний потік інформації незважаючи на кордони держав. З точки зору розвитку суспільства, в даній характеристиці існують положення, які зараз здаються неможливими (наприклад створення єдиної комп'ютеризованої нації вважається утопічним). Справа в тому, що створення інформаційної цивілізації залежить не лише від дослідників, а і від самого суспільства. Зараз кожен із індивідуумів визначає для себе рівень насичення інформацією: чи побутовий (на рівні мильних опер), чи спеціалізований. І звичайно не можна заставити всіх користуватися інформацією на спеціалізованому рівні. Однак вже зараз певні положення цієї концепції починають
реалізовуватись. Так в японський дослідник Масуда розробив "План
інформаційного суспільства – національна мета Японії до 2000 року". На цей
план було асигновано десятки млрд. доларів, і Японія реалізувала його майже
повністю (крім створення регіональної системи життєдіяльності людини). 1) створення баз даних для управління від найвищого до місцевого рівня; 2) комп'ютеризація усіх соціальних сфер суспільства; 3) створення системи інформаційного контролю за виконанням рішень на всіх рівнях; 4) створення комп'ютерної системи охорони навколишнього середовища і регіональної системи життєдіяльності людини. Європейське співтовариство з 1994 року поставило завдання побудови інформаційного суспільства в числі найбільш пріоритетних. Досягнутий значний успіх у реалізації Плану дій (Europe and the global information society. Recommendations to the European Council, May 1994), який визначив стратегію просування Європи до інформаційного суспільства: - успішно розпочата лібералізація телекомунікаційного сектору; - вжиті заходи для забезпечення соціальної орієнтації інформаційного суспільства, підтримки регіональних ініціатив для досягнення узгодженого розвитку; - сформульований план дій у сфері освіти; - надана підтримка європейській індустрії виробництва змісту, яка, як очікується, створить додатково приблизно 1 млн робочих місць протягом наступних 10 років;*** - успішно втілені програми наукових розробок; - Європейська Комісія стала важливим інструментом створення загальних правил, які необхідні для переходу до глобального інформаційного суспільства. Враховуючи вже досягнуте, перед європейськими країнами ставлятся нові завдання: 1. Покращити умови для бізнесу за допомогою ефективної та узгодженої лібералізації телекомунікацій, створити необхідні умови для втілення електронної торговлі. 2. Необхідний перехід до навчання протягом всього життя. У цьому напрямку працює ініціатива "Навчання в інформаційному суспільстві". 3. Значні наслідки інформаційного суспільства для конкретної людини
зумовили дискусію, направлену на те, щоб поставити людей в центр
перетворень, що відбуваються. За результатами обговорення видана Зелена
книга "Життя і робота в інформаційному суспільстві: спочатку люди" (Green 4. Сьогодні зрозумілою є важливість глобального співробітництва,
встановлення правил створення інформаційного суспільства. Вони стосуються
права на інтелектуальну власність, захист даних і таємницю приватного
життя, розповсюдження шкідливого і незаконого змісту, проблеми
оподаткування, інформаційну безпеку, використання частот, стандартів. Для
встановлення загальних правил у цих сферах необходні багатосторонні угоди в
рамках Всесвітньої Торгової Організації. (Europe at the Forefront of the Пріоритетні напрямки в політиці інформації та комунікації ЄС такі: Створення інтегрованої кампанії, що охоплює фундаментальні основи ЄС Основні поняття міжнародної інформації До основних понять МІ відносять такі складові, як міжнародна
інформація, міжнародний інформаційний простір, інформаційні ресурси,
інформаційний потенціал, національний інформаційний продукт і джерела
інформації. МІ є складовою глобальної комунікації, мета якої – з'ясування закономірностей взаємодії суспільства та інформації і формування інформаційного суспільства. МІ орієнтована на інформаційне забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики, економічного курсу країн, національної безпеки, на розвиток міжнародних зв'язків і входження держави у міжнародні організації та інституції. В кожній країні є концепція державної інформаційної політики, в якій визначаються різні аспекти інформаційного забезпечення міжнародних відносин. Так, наприклад федеральна інформаційна політика США спрямована на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, детальних зв'язків у своєму суспільстві і міжнародному співтоваристві. Інформаційна політика України спрямована на захист власного інформаційного простору, збереження інформаційного суверенітету і забезпечення інформаційної безпеки держави. Функції МІ полягають в узагальненій та професійній оцінці інформації, прогнозуванні міжнародно-правових та економічних наслідків прийнятих рішень, у створенні обгрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо їх реалізації. Інформація належить до глобальних проблем світу, тому одним із понять "Міжнародне право", особлива частина); Кожна країна своїм законодавством визначає кордони своєї території і
звичайно, кордони своєї інформаційної території. Звичайно термін Декотрі країни в основі своєї інформаційної політики мають певні
ідеологічні засади, які забороняють населенню використовувати певну
інформацію. Зовсім недавно, коли в Ірані до влади прийшли релігійні партії,
вони заборонили прийом світської інформації на телеприймачі своєї країни,
таким чином обмеживши участь країни у світових інформаційних потоках. Були
навіть факти погрому приймаючої супутникової апаратури, що могла приймати
інформацію, що суперечить релігійній ідеології країни. Інший приклад:
нещодавно у Північній Кореї був запущений штучний супутник Землі, що
транслює дві ідеологічні пісні: про Кім Ір Сена і про Кім Чен Іра. У тій же Інформаційний простір має кілька визначень: (О.Коган, "Теорія інформаційної взаємодії", 1996 рік). МІП визначається конституційними нормами окремих держав, міжнародними угодами та технічним забезпеченням процесу інформації. Він складається із державних (національних) інформаційних просторів, регіональних просторів а також просторів окремих територій. У 1992 році на Україні широко обговорювалася проблема формування інформаційного простору, знищення інформаційної експансії і створення інформаційного суверенітету держави. В Європі послуговуються іншими принципами. Там створюють єдиний інформаційний простір, який би включав в себе інформаційні простори всіх країн і був би захищений від американської експансії На сьогодні окремі регіони і країни визначають квоти на присутність у
своєму інформаційному просторі транснаціональних монополій, інших держав та
приватних осіб. Наприклад, Європейське співтовариство визначило таке
співвідношення: 14% відводиться для вищезгаданих суб'єктів неєвропейського
походження, 86% – для європейських суб'єктів. Окремі країни, наприклад Велике значення для формування і збереження національного
інформаційного простору має законодавство про рекламу. Європейська
конвенція про транскордонне телебачення від 1989 року має спеціальний
додаток і протокол про розповсюдження реклами у Європейському
інформаційному просторі, особливо якщо виробниками і розповсюдниками є
неєвропейські суб'єкти. Він встановлює максимум, що дорівнює 17%, тобто 83%
прибутку від реклами має залишатися в Європі. Визначення інформаційних ресурсів є як в Конституції держави, так і в загальних законам про інформацію і доступі до інформації. "До інформаційних ресурсів України входить вся належна їй
інформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення". (Закон Національний інформаційний потік включає в себе технічні можливості інформації, компонентами яких є первісні засоби зв'язку (радіо, телефон, телеграф, телебачення, аудіо-, відеокасети). Інфраструктура національного інформаційного потоку на базі сучасних
комунікаційних технологій має такий вигляд: телеграф, телефон, факс,
персональний комп'ютер, сканер, супутник, оптичні волокна зв'язку, кабелі,
аудіо-відеоматеріали, бази даних. На сьогодні на території України в
інформаційному просторі працює 300 ретрансляторів, які передають міжнародну
і національну інформацію безпосередньо у пам'ять комп'ютерів, а потім – у
локальні системи. Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|