: Госбюджет, дефицит бюджета

лігації, тим паче що власна дохідна база у наших місцевих властей дуже слабка.

Питома вага позик у федеральних доходах порівняно низька при ви­сокому

показникові борг /ВВП (рис. 3). Це свідчить про те, яку небезпеку мають

поточні позики через накопичення попередніх боргів.

За структурою федеральний борг поділяється на ринковий (65%) і не­ринковий.

Облігації ринкового мають вільний обіг як на грошовому, так і на фондовому

ринках. В операціях грошового ринку важливу роль відіграють казначейські

векселі. Історично вони становили від 55 до 60% його оборотів. Із появою

нових інструментів грошового ринку в 60—90-х рр. їхня частка знижується до

ЗО—32%. Казначейський вексель — особливий фінансовий інструмент ринку. В

руках казначейства це засіб управління касовим вико­нанням бюджету, для

Федеральної резервної системи (ФРС) він головний інструмент проведення

операцій на відкритому ринку, тобто управління гро­шовим обігом, для

корпорацій та інших об'єктів господарської діяльності це засіб регулювання

ліквідності. На фондовому ринку облігації федерального уряду посідають

важливе

Рис. 2. Зміна структури загальної державної заборгованості у США (у % до ВВП)

Графік складений за даними Statistical Abstract of the United States за 1940,

1947, 1955, 1961, 1965, 1970, 1991, 1993 рр.

місце. Вони розглядаються кредиторами як надійне безризикове вкладення

фінансових фондів.

Коло державних кредиторів надто широке і розмаїте. У США функціо­нує

розгорнута інфраструктура фінансового ринку у вигляді різних банківсь­ких і

небанківських депозитних інститутів, фінансових, кредитних, страхо-

вих, пенсійних, довірчих фондів, асоціацій, спілок тощо. Від 10 до 25%

ак­тивів фінансових інститутів вкладено у федеральні й муніципальні

облігації. Фізичні особи (за статистикою США — домашні господарства) є як

прями­ми, так і непрямими кредиторами держави. У США випускаються ощадні бони

— неринкові облігації, поширювані серед фізичних осіб за системою "заощаджуй

у міру того, як заробляєш". До цієї системи практично залучено всіх зайнятих,

оскільки вона створюється бухгалтеріями підприємств і уста­нов. У 1902—1995

рр. близько 6% федерального боргу припадало на ощадні бони, крім того 5%

бонів у інших випусках було придбано фізичними особа­ми. В Україні можна було

б зробити спробу бодай в обмеженій кількості ви­пустити подібні цінні папери.

Опріч того, фізичні особи своїми внесками чи купівлею ануїтетів, акцій,

бонусів формують і інші пасиви фінансових інститутів і таким чином

опосеред­ковано через фінансові установи роблять інвестиції у державні цінні

папери.

Федеральні резервні банки й комерційні банки — надто важливі й ве­ликі

кредитори держави. Вони вкладають свої фонди переважно в коротко­строкові (до

1 року) зобов'язання та облігації від 1 до 5 років. Гроші випус­каються в

обіг федеральними резервними банками майже повністю під пок­риття державними

облігаціями. Через це трапляються інфляційні поштовхи, зайва емісія, у свою

чергу комерційні банки під придбані облігації розширю­ють кредитування, що

часто викликає фондовий бум.

Цю суперечність держава намагається регулювати з допомогою операцій ФРС на

відкритому ринку. Федеральний комітет із відкритого ринку (ФКВР) здійснює

грошову політику шляхом купівлі-продажу державних об­лігацій (передусім

казначейських векселів). Із цією метою ФКВР проводить вивчення кон'юнктури

фінансового ринку, на підставі чого складаються прогнози зміни основних

макропоказників, стану кредитного ринку, можли­вої структури процентних

ставок. Відтак розробляються прогнози руху гро­шових агрегатів і контрольні

цифри їхнього приросту. Організацію операцій на відкритому ринку покладено на

Федеральний резервний банк (ФРБ) м. Нью-Йорка (округ №2).

Операції проводяться по всій ФРС, тому купівля (продаж) здійснюється з

єдиного "рахунка системи операцій на відкритому ринку". В цьому разі, якщо за

прогнозами очікується підвищення господарської кон'юнктури, яке уряд

підтримує, ФРБ м. Нью-Йорка дістає завдання купити на певну суму державні

облігації. Ці дії спричиняють нагнітання грошової маси в обігу, створюються

фінансові фонди для економічного розвитку, що викликає зростання цін на акції

корпорацій, ціна фінансових активів зростає, попит підвищується. В тому разі,

якщо очікується фондовий бум, який може приз­вести до кризи, банкові дається

завдання знизити обсяг грошової маси, щоб скоротити фонди для інвестування. З

цією метою відбувається продаж дер­жавних облігацій. На фінансовому ринку

фонди переміщуються із приватних цінних паперів у державні. Ділова активність

знижується, ціна фінансових активів падає. Політика операцій на відкритому

ринку піддається критиці, відзначається неможливість подолання часових лагів

та інші вади.

За чимало років спостережень і досліджень багато хто з американських

економістів дійшов висновку, що фактично центральні банки можуть уста­новити

тільки частковий контроль над грошовим обігом,

Розробляючи грошову політику в Україні, викладене вище слід брати до уваги і

бути готовими до того, що в ринковій економіці гроші будуть лише частково

керованою сферою.

Як же відбувається управління державним боргом? У США його покла­дено на

спеціальний орган міністерства фінансів — бюро з державного бор­гу.

Федеральні резервні банки та їхні відділення виступають як фінансові агенти й

депозитарії для міністерства фінансів, вони виконують усі доручен­ня,

пов'язані з управлінням державним боргом. Первинне розміщення об­лігацій

купонних серій здійснюється на аукціонах, його проводить казначей­ство через

ФРБ. Перші дилери з державних облігацій, якими є найбільші ко­мерційні банки,

мають право купувати облігації просто у казначейства. Вто­ринний ринок

державних цінних паперів величезний, його щоденні обороти перевищують обороти

на будь-якому світовому ринку цінних паперів (до 260—270 млрд. дол. у 90-ті

роки).

У США швидкими темпами здійснюється перехід до електронних цінних паперів.

Нині діють дві системи комп'ютеризованих рахунків: 1) у комерцій­них банках;

2) система для недепозитних фінансових інститутів та фізичних осіб.

Міністерство фінансів має на меті повністю відмовитися від позик у формі

облігацій і перейти до 2000 р. на систему комп'ютерних рахунків.

Оперативна узгодженість управлінням боргом між міністерством фінансів і ФРБ

спирається на узгодженість цілей фіскальної та грошової по­літики. Мета ФРС

полягає в тому, щоб шляхом купівлі (продажу) облігацій регулювати грошовий

обіг і управляти резервами (тобто сумами, не інвесто­ваними банками, що

дорівнюють певній частці їхніх депозитів).

Мета казначейства — регулювати борг, тобто розміщувати нові випуски, погашати

старі, підтримувати визначену структуру боргу за термінами й до­хідністю. Для

казначейства управління боргом розглядається як його стано­вище на

фінансовому ринку і як засіб підвищення фіскальної політики. Для ФРС

управління боргом розглядається також як її власне становище на фінансовому

ринку і необхідність регулювання портфеля цінних паперів. От­же, через

управління боргом провадиться певна грошова політика, а через управління

грошовим обігом — фінансова політика.

А тепер кілька слів про сучасні теоретичні проблеми, що дістали розви­ток в

американській економічній літературі.

З усіх концепцій можна виділити дві, на наш погляд, найцікавіші. Пер­ша —

А.Лернера про зовнішній борг і його ефективність, яку можна засто­сувати до

наших умов. Зростання зовнішнього боргу тільки тоді стає каба­лою, коли

залучені фонди пішли на поточні цілі й не привели до створення нової вартості

та багатства. Зовнішні позики, залучені на фінансування об'єктів промислового

чи сільськогосподарського будівництва, тобто витра­чені продуктивно, створять

можливість повернути фонди з процентами, а за­лишок збільшить вартість і

національне багатство.

Друга концепція (кейнсіанська теорія), яку розвивають багато еко­номістів

(Р.Масгрейв, К. Макконнелл, С. Брю та ін.), полягає в тому, що державний борг

є громадянським активом, складеним із фінансових активів усіх суб'єктів

ринку, тобто веде до підвищення попиту і ціни інших активів. Це становище

особливо загострилося б під час зниження нових емісій кор­порацій. Через це

зайві заощадження мають бути залучені в інвестиції дер­жавних цінних паперів.

На підставі дослідження державного боргу в США можна зробити вис­новки, що

стосуються практичного боку питання.

По-перше, державний борг іманентний ринковій економіці, тому під час

перехідного періоду в Україні поступово зростатиме державна заборгованість.

По-друге, зростання боргу в подальшому призведе до зростання бюджет­них

витрат на управління боргом.

По-третє, у міру розвитку фінансового ринку буде створено можливість для

активізації купівлі (продажу) державних зобов'язань.

По-четверте, створення інфраструктури фінансового ринку (інвестицій­них,

фінансових, ощадних, кредитних, пенсійних, довірчих фондів, асоціацій тощо)

буде певною мірою полегшено внаслідок можливості вкладення залу­чених коштів

у державні зобов'язання.

По-п'яте, для регулювання грошового обігу в умовах ринкової еконо­міки

з'явиться необхідність в операціях на відкритому ринку.

По-шосте, питання про залучення зовнішніх ресурсів, тобто про ство­рення

зовнішніх боргів, можна вирішувати тільки з позиції достатньої при­бутковості

збудованих об'єктів, можливості за рахунок майбутнього прибутку погасити

борги і проценти й створити фонди для рефінансування.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ В 1997 РОЦІ

У проекті зведеного бюджету України на 1997 рік доходи передбачені н сумі

44.8 млрд. гривень, а видатки — 48,9 млрд. гривень. Дефіцит бюд­жету

становить 4,1 млрд. гривень, або 4,0% прогнозованого валового внутрішнього

продукту.

У проекті бюджету збережені базові принципи його формування, як то:

реальність дефіциту бюджету, переважно неінфляційні джерела його

фінансування, надання переваг соціальному захисту населення і забезпе­чення

потреб соціально-культурної сфери, стабілізація виробництва, ство­рення умов

для реального зростання валового внутрішнього продукту, підтримка власного

виробника, удосконалення податкової політики, ви­значення чітких пріоритеті»

у фінансуванні програм.

Питання щодо збалансування бюджету передбачається здійснювати по двох

основних напрямах.

З одного боку — за рахунок наповнення доходної частини бюджету, з іншого —

через підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів, удосконалення

мережі бюджетних установ та їх структури, зменшення на­вантаження на бюджет

шляхом залучення небюджетних джерел фінансу­вання, концентрації у бюджеті

коштів загальнодержавних фондів фінансо­вих ресурсів.

Максимально враховано надходження податків зборів та обов'язкових платежів,

що сплачуються за чинним податковим законодавством, та захо­ди, що вживаються

щодо підвищення рівня сплачуваності податків і зборів, державного регулювання

виробництва алкогольних напоїв і тютю­нових виробів.

Враховано також можливості одержання додаткових доходів за раху­нок

впровадження податку на майно підприємств за умови ставки податку 2% вартості

майна підприємств. За цих умов податок на майно становити­ме 3,5 мільярда

гривень.

Ми розуміємо, що ця пропозиція може викликати певні заперечення, але інших

реальних можливостей щодо збільшення доходів бюджету немає.

Одночасно в проекті Державного бюджету на 1997 рік уточнено над­ходження під

залучення 15% амортизаційних відрахувань, що будуть нара­ховані в 1997 році

державними підприємствами і господарськими орга­нізаціями, а також орендними

підприємствами, заснованими на державно­му майні, з 604 до 372 млн. гривень.

Крім того, пропонується збільшити надходження відрахувань від пере­вищення

поточних доходів над видатками Національного банку з 50 до 100 млн, гривень.

У видатковій частині бюджету враховані прийняті рішення щодо по­етапної

передачі соціальної сфери підприємств до комунальної власності, збільшено

видатки на зазначену мету з 200 до 300 млн. гривень. Це дасть можливість

вивільнити частину прибутку підприємств і спрямувати її на розширення

виробництва та підвищити конкурентоспроможність їх про­дукції.

Визнано за необхідне як елемент здійснюваних заходів щодо підтрим­ки

сільгоспвиробників передбачити кошти в сумі 250 млн. гривень на компенсацію

за будівництво об'єктів соціально-культурного призначення на селі.

Крім того, збільшено видатки на підтримку виробництва продукції тваринництва

на 100 млн. гривень.

На 500 млн. гривень збільшено видатки на закупівлю зерна за рахунок коштів,

передбачених на формування державного резерву.

У бюджеті потреби агропромислового комплексу враховано на макси­мально

можливому рівні. Більшого на сьогоднішній день зробити немож­ливо.

Зазначені уточнення вимагають одночасного зменшення окремих ви­датків з метою

недопущення зростання дефіциту.

Зокрема, на 450 млн. гривень зменшено видатки на надання субсидій населенню

для покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Ця сума уточнена

виходячи з передбачуваного 80% відшкодування цих витрат за рахунок населення

у 1997 році.

На 50 млн. гривень зменшено видатки на здійснення заходів з кон­версії

підприємств оборонного комплексу та створення нових видів ци­вільної

продукції.

Враховуючи, що є спеціальний фонд, за рахунок якого здійснюється будівництво

і ремонт доріг, за умов крайньої обмеженості бюджетних ре­сурсів пропонується

здійснювати витрати на ремонт та утримання доріг загального користування

державного значення, що були передбачені у бюджеті, за рахунок цього фонду,

відповідно зменшивши видатки бюджету на 70 млн. гривень.

Питання погашення заборгованості за спожитий газ та по соціальних виплатах є

сьогодні чи не найгострішою соціально-економічною пробле­мою, яку ми не

зможемо остаточно вирішити у поточному році. Тому навіть при всій гостроті

ситуації .і надходженням доходів у проекті перед­бачається близько 3 млрд.

гривень на погашення заборгованості минулих років по різниці в цінах на

природний газ, по заробітній платі та інших видатках. Ці асигнування

пропонується залишити в Державному бюджеті в складі інших видатків, а їх

розподіл здійснити за рішенням Кабінету Міністрів України у січні-лютому 1997

року.

Але це може сприяти вирішенню проблеми заборгованості лише за умови її

максимального скорочення уже в поточному році. Інакше такий крок може лише

ускладнити ситуацію.

Внесені пропозиції щодо економії бюджетних витрат за рахунок упо­рядкування

окремих нидів видатків та запровадження елементів часткової платності при

користуванні послугами бюджетних установ. По ряду з них уже прийняті рішення.

За умови їх реалізації є можливість скоротити по­требу у видатках на суму 1,2

млрд. гривень.

Крім того, пропонується зменшити обсяг бюджетного фінансування громадських

організацій. Зокрема, припинити фінансування товариства зв'язків з українцями

за межами України, всеукраїнського товариства "Просвіта", профспілкових

органів транспортних галузей та ряду інших.

В даний час на розгляд Кабінету Міністрів України подано проекти постанови

Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про внесення змін

до статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпе­чення" та постанови

Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо забез­печення своєчасної виплати

пенсій", згідно з якими передбачається встановити обмеження при виплаті

пенсій працюючим пенсіонерам та громадянам, які в даний час отримують пенсію

без обмеження її максимальним розміром.

За умови прийняття запропонованих законодавчих актів економія коштів

Пенсійного фонду України, що є складовою Державного бюджету, становитиме у

розрахунку на рік відповідно понад 21 млн. гривень.

Слід звернути увагу на окремі зміни у структурі доходів і видатків проек­ту

бюджету, які не впливають на їх обсяг, але сприяють забезпеченню більш

ефективного управління бюджетними коштами та контролю за їх викорис­танням,

оптимізації процесу никон.інпя Державного бюджету у 1997 році.

Запропоновано об’єднати надходження до окремих цільових держав­них фондів

(крім Пенсійного та Чорнобильського) в один розділ доходів "Надходження до

загальнодержавних фондів фінансових ресурсів" та відповідно передбачити

видатки на поточні витрати, здійснювані за раху­нок зазначених фондів.

З цією ж метою зосереджено видатки на фінансування державних ка­пітальних

вкладень як за рахунок Державного бюджету, так і Фонду Чор­нобиля, що дасть

можливість проводити єдину державну інвестиційну по­літику в умовах

обмеженості джерел фінансування.

Необхідно зупинитися на взаємовідносинах між Державним і місцеви­ми бюджетами.

Виходячи із схвалених урядом підходів, у проекті здійснено розподіл доходів і

видатків між Державним бюджетом та бюджетами адміністратив­но-територіальних

одиниць.

Доходи місцевих бюджетів сформовані за рахунок власних і закріпле­них

доходів, а також відрахувань від загальнодержавних податків і зборів та

дотацій із Державного бюджету України.

З метою створення стабільності та застосування єдиних підходів до формування

доходної частини бюджетів адміністративно-територіальних одиниць у 1997 році

передбач, їсться податок на додану вартість у повному обсязі зарахувати до

Державного бюджету України. Такий підхід спрощує порядок повернення платникам

коштів в умовах дії пільг з окремих груп товарів та послуг.

Одночасно передбачено збільшити норматив відрахувань до місцевих бюджетів від

акцизного збору (крім імпортних підакцизних товарів) з 20% у 1996 році до 50%

у 1997 році.

До бюджетів адміністративно-територіальних одиниць у повному обсязі надходитиме

прибутковий податок і громадян (у 1996 р. — 50%), що ство­рить

стабільність у формуванні доходної частини їх бюджетів і відповідати­ме

положенням чинного законодавства щодо зарахування цього податку.

З метою запровадження єдиної інвестиційної політики та упорядку­вання

державного регулювання цін на газ, що споживається населенням, у 1997 році

кошти на здійснення зазначених заходів передбачається переда­вати до місцевих

бюджетів у вигляді цільових дотацій, обрахованих у су­мах відповідно — 452 та

644 млн. грн. Видатки понад ці обсяги органи вла­ди Автономної Республіки

Крим та органи місцевого самоврядування мо­жуть здійснювати за рахунок

додатково вишуканих власних доходів.

За умов застосування зазначених підходів видатки 15 областей та м.

Севастополя не покриваються доходами. З метою їх їх збалансування з

Державного бюджету України передаються кошти в сумі 1087 млн. грн. Одночасно

по 10 областях, Автономній Республіці Крим та м. Києву має місце перевищення

доходів над видатками, що передаються до Державно­го бюджету на фінансування

загальнодержавних видатків та надання до­тацій бюджетам адміністративно-

територіальних одиниць.

Розрахунковий обсяг видатків бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст

Києва і Севастополя обраховано виходячи з єдиних підходів до формування

видаткової частини зведеного бюджету України в загальній сумі 12321,8 млн. грн.

При здійсненні розрахунків була врахована вимога уряду щодо збільшення обсягу

місцевих бюджетів та підвищення самостійності органів місцевого

самоврядування у вирішенні питань економічного і соціального розвитку

відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Зокрема, на відміну від попереднього року на фінансування з місцевих бюджетів

передаються:

професійно-технічні навчальні заклади та вищі педагогічні навчальні заклади

III і IV рівнів акредитації системи Міністерства освіти України;

вищі навчальні заклади освіти 1 та II рівнів акредитації та заклади, що

здійснюють підготовку кадрів механізаторів для сільського господарства

Мінсільгосппроду,

клубні установи, що перебувають у віданні Мінсільгосппроду, Держхарчопрому,

Мінрибгоспу;

у водному господарстві здійснення частини заходів щодо земельної ре­форми та

протиепізоотичних заходів, що у поточному році фінансуються з Державного

бюджету України.

З урахуванням цього видатки на соціальний захист населення та фінансування

соціально-культурної сфери становлять 84% до розрахунко­вого обсягу.

Як і в поточному році, з місцевих бюджетів буде здійснюватися фінан­сування

державних капітальних вкладень об'єктів, де замовниками є орга­ни місцевої

виконавчої влади. Їх обсяги обраховано в сумі 452 млн. грн.

Решту видатків місцевих бюджеті буде здійснено на фінансування ко­мунального

господарства, утримання органів місцевої виконавчої влади, місцевого

самоврядування та ін.

Вдосконалення системи міжбюджетних взаємовідносин здійснювати­меться протягом

1997 та наступних років з урахуванням розробки та реа­лізації законодавчих

актів, що будуть прийняті на виконання Конституції України, зокрема щодо

розподілу власності, визначення засад органів місцевого самоврядування,

повноважень та відповідальності місцевих ор­ганів влади.

Розробка показників зведеного та Державного бюджетів на 1997 рік здійснена

виходячи з вимоги щодо граничного розміру бюджетного де­фіциту не вище 5%

прогнозного обсягу валового внутрішнього продукту на 1997 рік.

Для збереження досягнутого рівня макроекономічної стабілізації уряд при

визначенні обсягу бюджетного дефіциту виходив з можливостей ви-шукання джерел

його покриття.

У 1997 році є реальна можливість залучити такі джерела.

Надходження зовнішнього фінансування оцінюються в сумі 1,1 млрд. дол. США,

що, виходячи з прогнозного курсу гривні до долара США на 1997 рік, становить

3,0 млрд. грн. Загальний його обсяг збільшується по­рівняно з поточним роком

на 200 млн. дол. США.

У питомій вазі до загального обсягу дефіциту Державного бюджету України

зовнішні джерела зростають з 44% у 1996 році до 51% у проекті бюджету на 1997

рік.

На погашення дефіциту Державного бюджету передбачається спряму­вати також 2

млрд. грн. надходжень від державних внутрішніх позик та кредитів

Національного банку України.

Загальний обсяг дефіциту Державного бюджету становить 4090 млн. грн., або 4%

до прогнозного обсягу вічового внутрішнього продукту на 1997 рік.

Дефіцит по бюджетах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і

Севастополя в 1997 році не передбачається.

Поданий на розгляд Верховної Ради України остаточний варіант про­екту

Державного бюджету є найбільш оптимальним за нинішніх реалій.

В подальшому надається можливість ознайомитись з проектом Державного бюджету

України на 1998 рік , поданим на розгляд до Верховної Ради України.

Використана література :

1. Кравченко В. Фінансові проблеми місцевих органів влади в України.

/’Фінанси України’.- 1995. - № 1. - с.61.

2. Васильченко З. Доходи бюджету в системі управління економікою.

/’Фінанси України’.- 1997. - № 6.

3. Кузьменко Н. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні (на прикладі

Чернівецької області). /’Фінанси України’.- 1996. - № 9.

4. Огонь С. Фінансова політика і доходи бюджету України /’Фінанси

України’.- 1996. - № 8.

5. Бескид Й. Вдосконалення бюджетного процесу /’Фінанси України’.- 1996. - № 9.

6. Чирка Д. Особливості збалансування місцевих бюджетів /’Фінанси

України’.- 1996. - № 9.

7. Слухай С. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин

/’Фінанси України’.- 1996. - № 12.

8. Короневський В. Основні принципи формування зведеного бюджету України

в 1997 році /’Фінанси України’.- 1996. - № 10.

9. Редькін О. Кокшаров О. Деякі оцінки практики обслуговування державного

боргу в Україні /’Фінанси України’.- 1997. - № 5.

10. Огонь С. Податкова політика і доходи бюджетів України /’Фінанси

України’.- 1997. - № 5.

11. Шевчук В. Фіскальна політика : необхідність збалансованого бюджету

/’Фінанси України’.- 1997. - № 5.

12. Government Finance Statistics Yearbook. - Washington: IMF. - 1995

13. International Financial Statistics. - Washington. - IMF. - September 1996

14. Argentine Market Outlook. - London: ING Barings. - April 1996.

15. Буковинський С. Фінансова стабілізація як основа фінансової політики

/’Фінанси України’.- 1997. - № 4.

16. Львочкін С. Проблема державного боргу (на прикладі США) /’Фінанси

України’.- 1997. - № 4.

17. Economik Outlook. - № 54, December, 1993. - C.148, 150

18. Пол А. Самюелсон Вільям Д. Нордгауз Economics. - Київ: ‘Основи’. - 1995

19. Вахненко Т. До питання про бюджетну класифікацію /’Фінанси

України’.- 1996. - № 8.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16