реферат, рефераты скачать
 

: Госбюджет, дефицит бюджета


Києві на 59,6%, місті Севастополі — на 18,7, у Харківській області — на 15,

Львівській — на 7,9, Полтавській — на 5,9, Донецькій — на 3,9%.

Минулого року допущено зростання чисельності працівників виконко­мів

сільських і селищних рад у Одеській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській

областях.

У нинішніх умовах зростання дефіциту бюджету такий стан справ із вит­рачанням

коштів на утримання органів виконавчої влади і органів місцевого

самоврядування не може бути виправданим. Так, у Свердловському

міськви­конкомі Луганської області цілий рік (із 1 травня 1995 року до 1

травня 1996 року) виплачувалась надбавка, не передбачена законодавством, до

заробітної плати державним службовцям. Незаконні виплати становили 101,3 тис.

грн.

Треба вжити всіх можливих заходів щодо скорочення чисельності і ви­датків на

утримання органів виконавчої влади й самоврядування, а також значно посилити

попередній і поточний контроль з боку фінансових, казна­чейських та

контрольно-ревізійних органів за економним і цільовим витра­чанням коштів на

цю мету.

Це конче потрібно для вирішення одного з найголовніших завдань сьо­годення,

яке постало перед усіма органами виконавчої влади, керівниками підприємств,

установ і організацій, фінансовими й казначейськими органа­ми, а саме:

забезпечити виконання Указу Президента України від 12 травня 1996 року "Про

невідкладні заходи щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати,

пенсій, стипендій та інших соціальних виплат" і Указу, який буде видано з цих

питань найближчим часом.

Міністерством фінансів, його місцевими органами, територіальними ор­ганами

Державного казначейства, контрольно-ревізійною службою та подат­ковою

адміністрацією здійснено ґрунтовну перевірку із зазначеного блоку питань. За

її результатами Мінфіном подано інформацію та проект постано­ви Кабінету

Міністрів України з пропозиціями щодо притягнення до персо­нальної

відповідальності керівників центральних і місцевих органів виконав­чої влади,

з вини яких незадовільно або неналежне виконано вимоги Указу та постанови

Кабінету Міністрів України і Національного банку України від ЗІ серпня 1996

р. № 1033 "Про залучення додаткових надходжень до бюдже­ту та підвищення

ефективності витрачання бюджетних коштів для забезпе­чення фінансування

соціальних виплат населенню", яку прийнято відповід­но до Указу Президента

України. Проведено роботу і щодо залучення зовнішніх фінансових ресурсів,

необхідних для покриття дефіциту бюджету. Станом на 10 січня 1997 р.

державним бюджетом України одержано кошти на загальну суму 680 млн. дол. США

та здійснено цілий ряд інших заходів.

Водночас аналіз погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій,

стипендій та інших соціальних виплат за підсумками роботи у 1996 р. свідчить,

що заходи, які вживаються центральними і місцевими органами виконавчої влади,

фінансовими й казначейськими органами, керівниками підприємств, установ і

організацій, є недостатніми і докорінно не поліпшили стану справ у цій

важливій ділянці роботи.

За друге півріччя 1996 р. заборгованість місцевих бюджетів із заробітної

плати та інших соціальних виплат зросла в Івано-Франківській області — на

121%, Рівненській — 70, Донецькій — 60, Запорізькій — на 41%, а у

Во­линській, Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Миколаївській,

Одеській, Рівненській та Тернопільській областях станом на 1 січня 1997 р. —

найвищий по Україні показник заборгованості місцевих бюджетів із соціаль­них

виплат на одного жителя регіону.

Що стосується визначення напрямків роботи на 1997 р. щодо ліквідації

заборгованості із соціальних виплат, то ця робота має бути спрямована на

подолання тих негативних проявів у соціальній, економічній, фінансовій

сферах, які в першу чергу вплинули на виникнення заборгованості із

заро­бітної плати та інших соціальних виплат.

Таку заборгованість із соціальних виплат спричинило те, що у бюджеті на 1996

р. були видатки, які мають здійснюватись в обов'язковому порядку, але вони не

забезпечувались неінфляційними джерелами фінансування. Міністерства і

відомства, місцеві органи виконавчої влади, керівники бюд­жетних установ були

зобов'язані Законом України "Про Державний бюджет України на 1996 рік" ужити

заходів щодо приведення мережі штатів та кон­тингентів підвідомчих установ і

закладів у відповідність із розмірами коштів, передбаченими у державному і

місцевому бюджетах на їхнє утримання у 1996 р. Але така робота зазначеними

органами проводиться дуже повільно.

Так, у Полтавській області штатна чисельність установ і організацій, які

фінансуються з місцевих бюджетів, станом на 1 січня 1997 р. на 10,9%

пере­вищувала штатну чисельність, що була на 1 січня 1990 р., у Рівненській —

8,1, Івано-Франківській — 8, Тернопільській — 6,6, Чернівецькій — 4,3 та в м.

Севастополі — на 16,1%.

Збільшується заборгованість із видатків на утримання бюджетних установ, у тому

числі на оплату праці, за опалення, електроенергію, комунальні послу­ги,

медикаменти тощо. Станом на 1 січня 1997 р. допущено заборгованість бюджетних

установ соціально-культурної сфери із зазначених видатків на за­гальну суму 4,8

млрд. грн., із них по місцевих бюджетах — 1,2

млрд. грн.

Несвоєчасні розрахунки бюджетних установ за надані послуги негативно

впливають на фінансовий стан підприємств і є однією з причин кризи пла­тежів

у народному господарстві, затримки виплат заробітної плати у вироб­ничій

сфері.

Наявність заборгованості із соціальних виплат обумовлюється і тим, що в

нинішніх економічних умовах немає можливості забезпечити бюджетними коштами

надання і виплату всіх пільг і компенсацій, передбачених законо­давчими

актами, більшість із яких приймалися на хвилі популізму в перші роки

незалежності України, без економічних обгрунтувань. За розрахунками Мінфіну,

тільки з 16 видів пільг із 22, що надаються згідно з законодавст­вом, у 1997

р. необхідно передбачити бюджетні кошти у сумі 15,3 млрд. грн.

Це гірка правда. В умовах, що склалися, треба йти шляхом допомоги тим

громадянам, які не в змозі забезпечити собі відповідного рівня життя, і

зупинити безпідставні виплати тим, хто може самостійно створювати своє

благополуччя.

У 1997 р. заходи щодо запобігання порушень фінансової та податкової

дисципліни повинні передбачити передусім персональну відповідальність

посадових осіб, які припускаються цих порушень, та дії з визначення

пла­тоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності і, в разі

необхідності, примусити їх до банкрутства.

На стан погашення заборгованості з соціальних виплат із бюджетів усіх рівнів

впливає й те, що надання пріоритету у фінансуванні соціальних вип­лат ще не

стало обов'язковою нормою. Кабінет Міністрів України весь час ставить

питання, щоб на виплату заробітної плати й інші соціальні виплати

спрямовувати 75—80% бюджетних коштів, що надійшли. Водночас керівни­ки

окремих фінорганів і казначейських органів роблять навпаки. Так, за да­ними

перевірок робочими групами з обласного бюджету Вінницької області у листопаді

1996 р. на соціальні виплати спрямовано 17%, а в грудні — 14,8, Закарпатської

— відповідно 44 та 34,1, Запорізької — 14,2 та 19, Київської — 38,9 та 27,3,

Одеської — 33,5 та 30,8, Рівненської — 15,8 та 18,9%.

Не виконано вимогу щодо пріоритетного фінансування соціальних вип­лат із

районних бюджетів у Волинській, Кіровоградській, Рівненській облас­тях, м.

Києві та інших регіонах.

Невизначеність щодо поданого пакету документів до проведення подат­кової

реформи і затримка у зв'язку з цим прийняття бюджету на 1997 р. за­гострює

фінансову ситуацію.

Платники податків, м'яко кажучи, сплачувати їх не поспішають. Це, безперечно,

стверджується попередніми підсумками надходжень до­ходів зведеного бюджету за

січень 1997 р., оскільки новий бюджетний рік почався дуже невдало. В січні

різко знизилися надходження майже по всіх дохідних джерелах, що становили

лише 73% від середньомісячних надход­жень минулого року, або менше прогнозу

на січень на 18%. Проти грудня 1996 р. скорочення доходів становило 57%.

Фактична питома вага січня в проекті бюджету на 1997 р. становила ли­ше 3%,

тоді як минулого року в січні надійшло 5,5% річної суми. І такі циф­ри —

майже по всіх областях.

Ситуація, яка склалася сьогодні, зрозуміло, зобов'язує фінансові й

каз­начейські підрозділи у тісному співробітництві з економічними,

банківськи­ми та податковими органами встановити причини падіння доходів,

розроби­ти і подати конкретні пропозиції місцевим державним адміністраціям

щодо поліпшення виконання дохідної частини бюджету і забезпечення

фінансу­вання першочергових видатків.

Основними напрямками фінансової політики в 1997 р. мають бути: — жорстка

економія бюджетних витрат шляхом посилення постатейного контролю за

витрачанням коштів бюджетів усіх рівнів;

- впровадження укрупнених фінансових норм витрат на фінансування освіти,

охорони здоров'я, культури, підготовки кадрів та інших витрат;

— фінансування із бюджету тільки під державні програми і державне за­мовлення:

— розробка та обгрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів

різних рівнів;

— розширення кола учасників ринку державних цінних паперів із метою

збільшення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету;

— розв'язання питання погашення заборгованості із заробітної плати у

бюджетній сфері та інших соціальних виплатах;

— завершення процесу доведення рівня оплати житлово-комунальних та інших

послуг населенню до їх фактичної вартості;

— забезпечення повного й своєчасного погашення зовнішнього і внут­рішнього

державного боргу та його обслуговування.

ДОХОДИ БЮДЖЕТУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ

Досвід країн із ринковою економікою свідчить про великі можливості

використання бюджету як основного інструменту державного регулювання

соціально-економічних процесів.

У і 996 р. зроблено вагомий крок до запровадження чітко визначеного

законодавством бюджетного процесу. Застосування в повному обсязі Закону

України "Про бюджетну систему України" дало можливість організаційно й

методично вдосконалити його. Водночас прогноз макропоказників та умов

розвитку економіки, що не справдився торік, зашкодив досягненню запланованих

параметрів бюджету. Так, у 1996 р. Зведений бюджет України по до­ходах

виконано лише на 87,6%, а по видатках - на 86,5%.

У прогнозних розрахунках на рік третину всіх доходів зведеного бюджету

передбачалося забезпечити за рахунок податку на додану вартість, податку на

прибуток, акцизного збору, другу третину — за рахунок прибуткового податку у

громадян, внесків до Чорнобильського фонду. Пенсійного фонду і Фонду

зайнятості населення, 10% передбачалось отримати за рахунок рент­них платежів

за нафту та за різницю в цінах на газ.

З попередніми даними, до бюджету надійшло ПДВ 6293,3 млн. грн., або 95,3% до

річних призначень, акцизного збору — 652,1 млн. грн. (90,4%); податку на

прибуток підприємств 5450,8 млн. грн. (90,2%); прибуткового податку з

громадян — 2639,2 млн. грн.(109,2%); відрахувань до Чорнобильського фонду ~

1487,6 млн. грн. (82,1%) рентної плати за нафту і природний газ та різниці в

цінах на газ - 1873,3 млн. грн. (70,9%); відрахувань до Фонду зайнятості

населення — 267.9 млн. грн. (69,1%).

Серед названого вище переліку виділимо групу непрямих податків, або податків

на споживання. До таких західна фінансова статистика відносить: податки на

покупки, на продаж, ПДВ. акцизи, податки на експорт та імпорт (мита), податки

на переведення власності, майна чи цінних паперів.

Найбільший серед податків — акцизи. Найпоширеніша його форма — ПДВ. Суттєвим

зрушенням у структурі податків розвинутих країн є змен

шення відносної частки податків на споживання. Найменша питома вага акцизів

характерна для Японії та США - країн, де традиційно швидше розвивалося і

переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим.

Державний фіск завжди прагнув до універсальності податків на споживання.

Розвиток галузей вироб

ництва товарів споживання, постійні зміни структури їхнього асортименту

висунули на перше місце с

еред усіх непрямих податків акциз в універсальній формі . Його перевага в

тому, що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у

продаж, окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.

Протягом тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків —

специфічних та універсальних акцизів у податкових доходах держав невпинно

зменшувалася. Середній показник у країнах ОЕСР знизився із 33,7% у 1965 р. до

27,6% у 1990 р., \ країнах ЄС - із 35,6% до 29,5% відпо­відно. Найбільше

зменшення частки акцизів спостерігається у ФРН — із -

31,1% до 23,4%, Канаді - з 35,3% до 26%, Італії - з 36,6% до 23,1%, Бельгії — з

35,5% до 22% і навіть у Франції, країні, де історично переважали неп

рямі податки, — з 37,6% до 28,3% відповідно.

Таке становище пояснюється двома основними причинами, По-перше, в податкових

надходженнях швидкими темпами зростає частка податків на со­ціальне

страхування; по-друге, розширюється податкова база для особистого

прибуткового податку. В країнах із ринковою економікою практично вся наймана

робоча сила дисципліновано сплачує ці податки, а тому вони ста­ють масовими.

Податок на додану вартість уведено протягом останніх років у Канаді, Японії,

Кореї, Мексиці, Новій Зеландії. Тут запроваджено єдину ставку по­датку,

Навіть ті країни, де раніше застосовувалося кілька ставок (наприклад, Франція

й Італія), скоротили їхнє число. У США Федеральна адміністрація ' відмовилася

від уведення ПДВ. За підрахунками фінансистів, його введення вимагало б

збільшення апарату федерального податкового відомства США на 20 тисяч

службовців, а витрати на його утримання мали 6 зрости на 700 млн. дол.

щороку. Але річ була не так у зростанні витрат, як у прагненні об­межити

державне втручання у підприємницьку діяльність.

Без сумніву, запільна тенденція полягає у застосуванні меншого числа

по­даткових ставок. Так, Європейська Співдружність рекомендує

використовува­ти тільки дві ставки: стандартну — від 15 до 20% і знижену —

від 4 до 9%.

ПДВ за своєю суттю — це акциз, який громадяни України сплачують, купуючи

товар. Порядок його вирахування за чинним законодавством не має нічого

спільного з доданою вартістю. Об'єктом оподаткування в цьому разі є оборот

від реалізації продукції, що створює його призначення і поси­лює податковий

тягар в економіці (передусім щодо тил, хто працює, і най­більше щодо людей із

фіксованими доходами).

Запровадивши акцизний податок, держава забезпечує стабільний при­плив доходів до

бюджету. Але певною мірою вона діє несправедливо. Оскіль­ки товар, у ціну якого

закладено акцизний податок, однаково потрібен і бідному, і багатому, то,

зрозуміло, перший віддає державі більшу частину свого доходу, ніж другий.

Мабуть, тому держава часто намагається звести до мінімуму список товарів, що

обкладаються акцизним податком. До речі, у США майже 60% федеральних доходів

від акцизного оподаткування дають лише три види товарів — алкогольні та

тютюнові вироби і бензин. Розширення цього списку

чи підвищення станок акцизних податків, як правило, здій­снюється тільки за

надзвичайних обставин і з відома законодавчих

органів.

Основними причинами невиконання доходів бюджету

України в 1996 р. є зниження виробництва (на 5,1%) і зменшення обсягу вдового

внутріш­нього продукту (близько 10%).

Податок на додану вартість та акцизний збір за

сумою очікуваних до­ходів становлять найвагоміше джерело бюджетних коштів, а

проценти їхньо­го виконання одні з найнижчих.

Бюджет залишається ефективним інструментом регулювання темпів і пропорцій

розвитку не тільки всієї економіки держави, а й окремих її ре­гіонів. У

найближчій перспективі потребує вдосконалення бюджетний про­цес у такому

напрямку, як розробка та обгрунтування принципів державної політики доходів

для бюджетів різних рівнів.

Досвід розвинутих країн переконує, що вплив держави на територіаль­ний

розвиток залишається найвідчутнішим. Вона контролює явища і проце­си, на які

об'єктивно не можуть вплинути приватновласницькі структури і навіть асоціації

підприємств. Державою регулюються загальні територіальні пропорції,

стимулюється розвиток депресивних районів, здійснюється раціональний підхід

до розміщення продуктивних сил, у тому числі розосередження промислових

підприємств і обмеження їхньої концентрації у великих містах, розробляються

та реалізуються великомасштабні державні регіональні програми різного

спрямування тощо.

3 1972 р. в Україні вперше почали планувати комплексний економічний розвиток

областей. Його план не мав директивного значення і давав зведену інформацію

про наміри й можливості, закладені у територіальний розріз відомчо-галузевих

планів.

Міжнародний досвід переконує, що розрив між регіонами у 30—50 пунктів щодо

середньодержавного рівня є загрозливим, створює напруженість у відносинах між

регіонами, спричиняє некеровані міграції населення і за­охочує автономізацію

й сепаратизм. Останніми роками немало зроблено для вдосконалення таких

понять, як "рівень життя" та "якість життя". Під егідою ООН вироблено

стандарт, що складається приблизно з 10 блоків показників, які відображають

рівень соціально-економічного розвитку регіону.

Співвідношення надходження дохідних джерел до бюджетів Автономної Республіки

Крим, областей, міст Києва та Севастополя у зведеному бюджеті України у 1996

р.

(млн. грн.)

Доходи

Зведе-ний бюджет

Бюджети АРК, областей, міст Києва та Севастополя

Питома вага у зведеному бюджеті (%)
1. Податок на додану вартість6602,635,6454
2. Податок на прибуток підприємств6042,54321,371,5
3. акцизний збір721148,620,6
4. Прибутковий податок із громадян2415,81267,952,5
5. Плата за землю976,6683,670,0
6. Податок на промисел6,76,7100

7. Податок із власників транспортних засобів

128,9128,9100
8. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів21,24,320,3
9. Плата за спеціальне використання водних ресурсів87,515,717,9

10. Плата за спеціальне використання Надр при видобуванні корисних копалин

62,137,560,4

11. Державне мито

149,486,457,8

12. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності (імпортне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницькоїдіяльності)

384,8205,2
ІЗ. Надходження коштів від приватизації майна державних підприємств120120100
14. Місцеві податки і збори, що запроваджуються радами189,6189,6100
15. Збори та інші неподаткові доходи980,6310,831,7
16. Внески до бюджету сум від перевищення фонду споживання5050100
Всього надходжень18939,310955,357,8

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.