| |||||
МЕНЮ
| Синонимия и антонимия в поэзииp> (97), пустотливі – серйозні (89), невразливі – нервозні (89), слоноподібні – тендітні (89), стрункі – горбаті (133), славетні – безславні (133), потворні – гарні (133). Ілюстрація характерних тематичних груп показала, що антонімія якісних
та координаційних слів знаходить об’ємне відображення в поетичній творчості Психічні та фізіологічні характеристики людини та її стану. У цій
тематичній групі помітно виділяється опорний антонімічний образ щастя –
горе. У цей антонімічний ряд автор включає і синоніми: щастя – радість,
відрада; горе – печаль, мука, біль, тривога, туга, смуток, сум: "Не хочу я
у затишнім кутку, Глухий, мов пень, зіпершись на ковіньку, Дивитися
безтямними очима На муки і на радощі людські." (34), "Я знав найніжнішу
любов до жінки, До сина, до сивих своїх батьків, До рідної вулиці, до
будинку, В якому не раз сумував і радів" (29), "Всі надії потаємні І гіркі
розчарування – Ще не вечір, а світання, Ще первоцвіт, а не цвіт!" (31), З наведених прикладів бачимо, що виділені ряди слів виступають у поета
в різних текстах у різній комбінації: відбувається заміна одного з
компонентів словом, яке виражає не повне значення антонімічного слова, а
лише певну ознаку щастя чи горя: щастя – радість – сміх (сміються) – надія – радіти Слід сказати, що градуальна опозиція щастя-горе представлена лише двома членами (не враховуючи їх синонімів), бо середній або проміжний член у даній опозиції не має спеціального вираження, він існує тут, за термінологією С.К.Шаумяна, на генотипічному рівні [Шаумян, 1965, 100]. І.Муратов тонко розумів психологію людини. Тому його поезії властива
життєва мудрість, а ліричний герой поета відчуває і вміє майстерно
відтворити мовними засобами кожний подих, кожний біль і радість, що
відлунюють у його серці: "Мовчання, й гук, і сміх – Хрещатий цвіт і шелести
у нім – Не радощі, не смуток і не біль" (205), "Я слухав Шопена... І
виділись рідні гаї, І краяли, й тішили серце – Печалі, радощі й болі" Але художній простір поета незамкнений, він відкритий не тільки по
горизонталі (дороги, туманні низовини, рідні гаї), а й по вертикалі (аж до
космічних сфер). Думки письменника сягають далі, його мрія – разом з Розгляньмо тепер використання в художньому тексті І.Муратова іншої найуживанішої пари антонімів з градуальною протилежністю – любов – ненависть: "Хвала нещира здимиться, Образи теж забуду я, Та не затьмариться, не зміниться Любов і зненависть моя." (41), "О юності суворий вітер, Ти чуєш? Я благославляю Любов і зненависть твою!" (98). Зауважимо, що взагалі в мові антонімічний ряд любов – ненависть представлений трьома словами любов – байдужість – ненависть, де слово байдужість відіграє роль проміжного члена, що нейтралізує крайні протилежності. Але аналіз наведених віршів дає право сказати, що у І.Муратова це антонімічна пара, яка не передбачає середнього члена опозиції, у нього немає перехідних тонів, а є або любов, або ненависть. Такий підхід до розкриття образу ще раз підкреслює, що І.Муратов – натура динамічна, сповнена експресії. Система координаційних понять. Наступна тематична група, яка
поступається попередній лише за кількістю, – це слова, що позначають
координаційні поняття. Координаційним антонімам, які вживає І.Муратов,
властиві і пряма просторова протилежність (захід – схід, вздовж – поперек,
здалека – зблизька, там – тут, лівий – правий) і часова віднесеність Особливо яскраві поетичні фрагменти, де автор використовує
координаційні градуальні опозиції метафорично: "Ви чуєте? Стогнуть голодні. Етична та естетична оцінка. Тематична група, до якої входять градуальні опозиції, що реалізують етичну та естетичну оцінку явищ, подій і т.ін., у І.Муратова досить яскрава. Можна констатувати, що розглянуті антонімічні пари відіграють важливу роль у здійсненні експресивної функції мови. У цій групі виділяємо такі опорні образи, як старий – новий, свято – будні. Навколо них і розгортається боротьба контрастів у віршах. Найбільш значимим, напевно, є образ чорне – біле, який, уживаючись метафорично, втілює в собі етичне й естетичне начало, а також філософський задум: "Пам’яте, світлою будь! Умій відрізнити тверезо Чорне від білого й біле від сірого теж." (192). Справді, між протилежностями наведених антонімів існує ряд перехідних тонів від чорного через різні відтінки сірого до білого. Градуальні антоніми чорне – біле, біле – сіре вжиті у творі для підсилення контрасту. Слово сіре не є антонімом ні до слова чорний, ні до білий, але за негативною оцінкою воно вступає в протиставні відношення із словом білий. Як ми вже відзначали, досить часто у І.Муратова зустрічаємо такі приклади, коли важко визначити проміжний член у градуальних антонімів, але він відчутний. Такі зразки опозицій можна простежити і в даній тематичній групі. Наприклад: "Щось буває таке непомітне І величне таке водночас, Що буття первородно коритне Відступає від нього, від нас." (167, 1980). Між непомітним і величним звичайно існує ще якась грань або якийсь етап. Поет так поєднує ці протиставлення, щоб читач відчув, що є ще й інші члени опозиції, які доповнюють семантичний зміст цієї антонімічної пари, але для автора вони не існують або, точніше, несуттєві. Він поєднує лише непомітне і величне. Оцінка явищ природи та станів погоди. За допомогою слів, які ми
віднесли до четвертої групи, позначають оцінку явищ природи та станів
погоди. Використані поетом у цій групі антонімічні образи досить
різнобарвні й оригінальні. Проаналізуймо для прикладу такий уривок: "Я б
світ прокляв, почувши від пророків Що вже навік не буде по мені Ані
гірських розбурханих потоків, Ані струмочків тихих навесні." (137). Або візьмімо для аналізу інший фрагмент: "Ну що за вітер передгірний, Заслуговує на увагу також текст, де І.Муратов, використовуючи
метафоричне значення антонімів, демонструє, як одна протилежність виходить
з іншої: "Поклявся: зважу кожен крок І на руїнах помилок До смерті й
хвильки не змарную... Аби хоч трохи уночі Світить і невідступно тих Оцінка кількості, порядку розташування предметів (явищ), часу подій. У
п’ятій тематичній групі виділяємо антонімічні опозиції, що характеризують
часові реалії. Серед них особливе місце займає антонімічний образ мить –
вічність: "Одумайтесь! В лакиз немає часу. Жить. Вижить. Пережить. Прожить. Підкреслені полярні поняття стали темою і назвою однієї з найкращих
збірок І.Муратова “Мить і вічність”, яку відкриває вірш, побудований на
контрасті. Розгляньмо невеликий фрагмент із цієї поезії: "І дріма у Гномі Фізичні якості, властивості чи стани предметів та сприйняття їх
людиною. Тематична група, яка включає в себе слова, що оцінюють фізичні
якості, властивості чи стани предметів, у І.Муратова зосереджується на
синонімічних та антонімічних рядах тиша (безгоміння, мовчання) – крик (гук,
рев): "Волав я про волю, і – вільний. Гей, люди! Я на фронті перед штурмом Характеристика соціальних явищ. У поезіях І.Муратова, який не обмежувався інтимною лірикою, а хвилювався й суспільними болями, значне місце посідає громадянська лірика і відповідно лексика на позначення соціальних явищ. Серед цих слів, як і взагалі в поезії цього письменника, багато антонімів. У цій групі антонімів на передній план виступають традиційні антонімічні пари володар – раб, володар – невільник, фараон – раб, газда – хлоп, свобода – рабство. Для поета ці антонімічні поняття дуже актуальні: вони виражають соціальні контрасти і не мають кордонів, не обмежені у просторі і часі. Розгляньмо фрагмент: "Я слів володар і невільник, Творіння їхнє і
творець" (359). Об’єднуючи протилежні компоненти володар і невільник, автор
хоче показати, що у творенні образу рівноцінно беруть участь обидва слова,
що тут відсутній опорний компонент. У таких прикладах, як слушно зауважує Емоційний лад при змалюванні соціальних контрастів відчувається і в
наступних рядках: "Чи відомо вам, Що слава пірамід не фараонам Належить, а
безвісним їх рабам" (179); "Чом з мене хлопа, Не буде ґазди? Горе та клопіт Оцінка характеру та поведінки, зовнішнього вигляду та фізичних якостей
людини. Остання тематична група антонімів, виявлена у нашого автора, вміщує
слова на позначення оцінки характеру та поведінки, зовнішнього вигляду та
фізичних якостей людини. Проаналізуймо один із фрагментів, що включає
антонімічні пари цієї тематичної групи, з якого видно, як плідно, широко,
багатоманітно виявляється у творах І.Муратова закон контрастів: "Щоб синові
діти й дітей його діти Могли по землі своїх предків ходити – Стрункі і
горбаті, славетні й безславні, Потворні і гарні, та всі – рівноправні" Досліджені нами градуальні антоніми дають підставу сказати, що, на
відміну від інших їх типів, формою протиставлення у цих антонімів є
градуальна опозиція. І протилежність у ній представлена в її найбільш 3.1.3. Комплементарні антоніми у поезіях І.Муратова Цей клас антонімів представлений у І.Муратова порівняно невеликою кількістю антонімічних пар. Серед них є антоніми-іменники (десь 80%), антоніми-прикметники та антоніми-прислівники (приблизно 20%). У загальній класифікації Л.О.Новикова антоніми цієї групи визначаються
негативно: вони не можуть відповідати одному і тому ж денотату, не
виражають спрямованість і не утворюють градуальних опозицій [Новиков, 1973, Д.М.Шмельов називає цей тип антонімів “особливим..., що представлений
парами слів, між значеннями яких “без залишку” розподілена певна семантична
область; члени такої пари абсолютно протиставлені один одному” [Шмелев, “Сутність комплементарності, – пише Л.О.Новиков, – полягає в тому, що
два протилежних значення (в логіці – видових понять, підмножинності), які
характеризуються кожне своїм позитивним значенням, доповнюють одне одного
до вираження меж прояву тієї чи іншої властивості, стану або відношення” Погоджуючись з Л.А.Лисиченко, зазначимо, що антоніми-комплементативи
відтворюють “протилежність понять, що характеризуються кожне своїм
значенням і доповнюють одне одного до вираження всього родового поняття” Антоніми цього типу протиставляються попарно, між ними не може бути слова, що відбиває проміжний стан. Графічно комплементарну антонімію зображують, як коло або квадрат, поділений навпіл: усе, що не відповідає поняттю, названому одним з антонімів, називається другим: усе, що не є живим, є мертвим; усе, що не є прямим, є кривим; усе, що не є вірним, є помилковим. Доречно буде сказати, що питання про комплементарні антоніми, що
протиставляють живі істоти за статтю, ще недостатньо вивчене і не має
однозначного розв’язання. В.М.Клюєва включає в антоніми даного типу не
тільки назви понять, пов’язаних з біологічною статтю, а і назви
національностей і мешканців міст (монгол – монголка, москвич – москвичка),
але вилучає назви професій [Клюева, 1956, 82]. Слова-корелятиви типу брат-
сестра розглядає як окремий тип антонімів О.С.Ахманова [Ахманова, 1966, 5],
з певним обмеженням – Л.О.Новиков [Новиков, 1973, 235]. Розглядаються вони
як окремий вид антонімів і в “Сучасній українській літературній мові. Як ми вже відзначали, комплементарній протилежності властиве відношення диз’юнкції, тому заперечення одного з комплементарних слів- антонімів веде до ствердження другого. Щодо граматичних особливостей антонімів цього класу, то дослідники відзначають, що антоніми-прикметники та прислівники цього класу не утворюють ступенів порівняння і не виступають у порівняльних конструкціях, на відміну від відповідних слів попереднього класу. Згрупуємо комплементарні антоніми, що використовує І.Муратов, за
морфологічними ознаками, оскільки саме такий поділ, на нашу думку, є
найбільш прийнятним щодо цього типу антонімів: Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|