| |||||
МЕНЮ
| Синонимия и антонимия в поэзииp> Дистантне розташування синонімів. Найбільш широко представлене в поезіях митця дистантне розміщення синонімів, при якому синоніми стоять на відстані один від одного, але при цьому не втрачають смислових зв’язків між собою в тексті і виступають засобами його організації: "Чи ви дивились коли- небудь На дальній обрій крізь траву ... визираю Крізь хащі свіжого зела: Ось візерунки небокраю..." (1972, I, 139). Здавалось би проста річ – лежить людина у траві і дивиться на горизонт... Саме це й сказано в першому рядку. Але ж вона не просто дивиться, а визирає і не через щоденну траву, а через хащі свіжого зела і бачить не просто горизонт, а широкий обрій, небокрай. І, здавалось би, така буденна картина спалахує яскравмим барвами небуденності і поетичності. Саме в таких текстах, де синоніми вживаються для формування структури поезії, де вони становлять основу конструкції, що потім обростає нейтральною лексикою з вкрапленням народнопоетичної або умовно поетичної, можна чітко простежити вертикаль вірша: дивились обрій траву визираю зела небокраю У поезії Муратова синоніми – це не принагідна прикраса, а невід’ємна складова частина його бачення світу і відповідно – мовної палітри. Він ніби побачив предмет або явище, назвав його і відкрив у ньому ще одну грань, яка потребує іншої назви; він назвав явище, але не виразив повністю свого сприймання, тому через відстань дав ще одну назву: “Куди поділась денна тиша, соснових просік німота?” (205). Денна тиша і сосен німота – складові частини однієї картини природи: сосновий шум – це ніби мова дерев, а тиша – це їх німота. Разом із тишею дня вони й створюють одну картину. Ужиті дистантно синоніми тиша – німота виконують у тексті функцію уточнення. Особливо часто зустрічаємо дистантне вживання синонімів у текстах, де
вони виконують роль підметів або присудків предикативних одиниць: "А серце
прагне звершень..., А дух воліє крил!" (174), "Парує лан. Клубочаться яри" Пристрасній натурі поета близькі й милі безмір океану, обшир, безбережжя, глибини й т.ін., які відбивають його душевний світ: “Мені б не серце – безмір океану, захмарне безбережжя й глибину...” (218). Розділені обставиною і означенням синоніми безмір, безбережжя не втрачають своїх якостей, а навпаки, завдяки дистанції між ними у читача розширюються просторові уявлення. Рамочне розміщення синонімів. Цікаві й інші способи стилістичного використання синонімів, зокрема рамочний: "Лопухи... Забуяли і не скаржаться На свою плебейську суть. Їх давило вже машинами, М’яло колесом хребти... Їм же, бачте, лопушиними Любо квітами цвісти" (377). Синонімічні слова забуяти –цвісти починають поезію і закінчують її. Поряд із цим СР включено інший СР давило – м’яло, який розташовано всередині вірша. Завдяки такій конструкції синоніми забуяти – цвісти, що обрамляють текст, конденсують у собі позитивні емоції, незважаючи на те, що пропускають через себе негативний зміст синонімічної пари давити – м’яти. Таким чином, використання двох СР з протилежною оцінною семою в одному фрагменті зумовлює наростання ознаки через перехресне уточнення, що підвищує експресивну силу висловлювання. У поезії “Сьогодні все фальшиве: сонні гави...” спостерігаємо інше
явище. Тут увесь текст розгортається на осі СР: вдають – придурюється –
видає – прикинулася: "Сьогодні все фальшиве: сонні гави Вдають, що
заклопотані вони; Придурюється місяць, що цікаво У двір наш зазирати з
вишини; За срібну видає себе калюжа, Дрібненька ціль – за обрії мети, Й до
мене, ось вже стільки літ байдужа, Ревнивою прикинулася ти" (357). Контактне розміщення синонімів. У поезіях І.Муратова поширене також
контактне вживання синонімів. Таке сполучення синонімічних слів є засобом
піднесення емоціонального впливу на слухача, а також має ритмо-мелодійне
значення. На рівні структурної будови контактне використання синонімічних
слів означає, що слова стоять поруч, а отже, мають тісні контактні зв’язки
між собою. Здебільшого такі синоніми вживаються як однорідні члени речення
з метою підсилення сказаного: "...І не вгаває квач Невидимий – розписує,
малює, А сокіл-сонце на чайок полює" (368), "Всі боління і тривоги Крім того, контактне вживання синонімічних слів дозволяє поетові
підкреслити ту чи іншу думку, створити певний настрій, підвищити виразність
оповіді, як-от: “Ну й намело, накучугурило! Кругом – Говерли снігові” Відомо, що контактні синоніми як однорідні члени речення з’єднуються сполучником або безсполучниково. Однак у І.Муратова зустрічаємо досить оригінальний контактний зв’язок дієслова та дієслівної форми: "Ворота відчини свої дубові, Оті, що ти за мною зачинила, Замкнувши їх на засуви залізні!" (1969, 60). Такий спосіб потрібен авторові для вираження певного змісту конкретної дії. Ліричний герой вимагає зачинити ворота, та не звичайні ворота, а дубові, міцні. У такому оточенні синонім зачинити набуває надзвичайної сили і твердості. Але поет підсилює динаміку дії цього слова, ставлячи поряд дієприслівник замкнувши, і знову сполучає слово із значенням залежних від нього слів “засуви залізні”, і в такий спосіб досягає експресії тексту, що характерне для індивідуального стилю цього поета. Градація. Створенню емоційно-експресивного ефекту сприяє також
градація семантично односпрямованих одиниць. За СЛТ, градація – Слід зауважити, що у СР, компоненти якого протиставляються оцінним
елементом (який, як відомо, може бути позитивним чи негативним), слова
можуть розташовуватися у двох напрямках щодо домінанти – у висхідному Розгляньмо спершу висхідне вживання синонімів, або висхідну градацію: Візьмімо інший приклад висхідної градації: “Ти ж повертайся, вертайся
додому... додому... Ждане повернення вибори, вимоли, виболій...” (109). З
кожним наступним контекстуальним синонімом ступінь дії зростає, поверення
додому герой повинен не просто вистраждати, а виболіти всією душею. Яскравим зразком надзвичайно вимогливого підходу Муратова до слова, кропіткого і вдумливого зважування його смислових і стилістичних нюансів може служити і наступний фрагмент: "Бражним духом відгонить смородини листя сухе, Захмелію, згадаю все прикре, болюче, лихе" (151). Поет використовує експресивні синоніми прикре – болюче – лихе з метою підкреслення, підсилення негативної ознаки. Він розгортає значення слова прикре, додаючи до нього значення слів болюче і лихе, цим самим створюючи у тексті емоційну напругу. Таке нагромадження, нагнітання синонімічних слів із зростаючою
експресивністю, з градацією наростання міри ознаки, інтенсивності дії є
мовною фігурою, стилістичним засобом, що називається ампліфікацією [СЛТ, Емоціональний елемент значення пов’язується також і зі спадною
градацією. Наприклад: "Насміхайтеся з мене, глузуйте Ви, аматори модних
химер! Перед власним блюзнірством плазуйте, Шкірте зуби з інтимних печер" Наведемо ще один приклад, де компоненти СР протиставляються негативним оцінним елементом: "Юрба мовчить. Говорить Прометей: – Усі прийшли, хто скаржився? Сповзлися? Придибали? Дерзайте. Говоріть." (267). Вимальовується група із трьох синонімів прийшли – придибали – сповзлися, які відрізняються характером здійснення процесу руху і розташовані в порядку зростання негативної ознаки. Дієслово прийшли означає процес урочистого руху, потім ускладнюється обставинами і переходить у процес дибання (придибали) і в кінці кінців набуває найвищої точки негативного забарвлення й переростає в синонім сповзлися, що позначений відтінком зневажливості. Градуальні синоніми поет використовує, щоб показати зневажливе ставлення головного персонажа до зрадників, нікчем, які оточують його. Синоніми в даному разі розташовані у спадному напрямку щодо домінанти (прийшли). Схематично це виглядає так: придибали > сповзлися > прийшли. Використовування потрійних і більше синонімічних структур. Для синонімів, що вживає І. Муратов, характерна “тріада” – використовування синонімів по три, зокрема це стосується контекстуальних синонімів. У поезіях І. Муратова такі "тріади" нерідко служать для створення певного ритмічного малюнка: “На заході барвисто, ясно, ягідно. Отак би – вік” (304); “Колобродять, і шаліють, і шукають тайну слова” (151); “Щастя не знає зупину, й це ж бо – ... рух, і дерзання, і дія!” (42); “Іду до вас вождем і братом, іду пророком-сіячем, у скруті підіпру плечем” (72). Не менш оригінальні й інші цитати, де потрійне вживання синонімів поет
використовує для вираження внутрішнього напруження: "Нам віриться: високій
нашій мрії Підвладні будуть кожна ера й мить: І пристрасті, й шаленства і
стихії..." (228), А я й не знав, що світ увесь бузковий, Геть до кінця
казковий, фіалковий" (229), "Пишатися так легко – не своїм, Казковим,
небувалим, незбагненним" (294), "І лірика лиш випадково Нам прикрашала час
ударний, Передвоєнний, грозохмарний" (86), "Ні, неправда: лиш тобі одній Кожний фрагмент демонструє синонімічне зближення трьох слів, які утворюють ряд однорідних членів. Завдяки контактному вживанню синоніми підсилюють семантичне значення один одного і створюють внутрішнє напруження тексту. Така синонімічна "тріада" надає поетичному творові високої експресії. Або візьмімо фрагменти, де потрійні структури використовуються для
організації вірша: початок цитати – кінець, пронизування тексту: "Упала
туча грозова... Вона гримить і стогне – ні, Дарма безсило б’ється в грані" Пронизуючи текст, потрійні синонімічні сполуки зв’язують, скріплюють його в єдиний емоційно-експресивний вузол. У таких СР можна спостерігати зростання міри ознаки (невичерпна – непідвладна – безсмертна) чи інтенсивності дії (гримить – стогне – б’ється), або її спадання (гудуть – шумлять – шепчуть). Експресія тексту може підсилюватися вживанням двох рядів синонімічних
трійок: “Вітер січня – джигун, донжуан, живоїд. Підлабузник, підлиза,
слухняний прислужник ревматичної скнари-зими, уподобав гарненьку берізку,
чепуруху в коштовній оздобі...” (236). Загальна картина оповіді побудована
на контрасті негативного (вітер) і позитивного (берізка) образів. Синоніми є одним із важливих засобів експресії в поезії І. Муратова,
тому зустрічаємо в його поезії не тільки ряди із трьох синонімічних слів, а
й такі, що включають чотири й більше синонімів, у тому числі й
контекстуальні: "Катуйте мене, убивайте, І пам’ять про мене топчіть, І сад
мій до пня вирубайте, Та тільки про совість мовчіть!" (1980, 190), "В
усьому, що несе добро, А не хорали й не догмати Є сенс, є корінь, є ядро, Є
мисль – душі сувора мати" (1980, 150), "Помру і воскресну, згнию –
відроджуся стократно, Щоб світ задротований, чорний, тюремний, загратний
заднів після ночі..." (113), "Непорушне вістря тополеве Протинає небо
полудневе. Чом же так суворо, а не втішно? Буряно, бентежно, а не ніжно? Не
дрімотно в тиші, а турботно?" (131), "Якби ж нам – і волі, й миру, Щоб
буряно, й законно, Щоб і грізно, і безкровно – Полюбовно, молитовно?" (71), У кожному прикладі спостерігаємо, як автор доточує смисловий ряд словами, близькими за значенням до синонімів, бо поет, охоплений задумом твору, почуттями і знайденим ритмом, не може зупинитися на малому, його почуття і думка сягають далі, і це виливається в ряд близькозначних або синонімічних слів. Він ніби висловив думку, але не повністю, не вилив чуття, а потім вхопив іще одну її грань і виражає це новим словом. Такі чотирислівні СР надають висловлюванню вагомішого змісту, бо відбувається складання смислів слів. Як бачимо, СР, де наявні три і більше синонімів, роблять текст більш емоціонально насиченим, сприяють створенню ритму поезії або, навпаки, самі є одним із засобів ритмізації, як, наприклад, у тексті: “Була я чиста, доброчесна, безгрішна, майже безтілесна” (167). Синоніми чиста, доброчесна, безгрішна, безтілесна задають певний ритм, інтонацію при читанні: кожне наступне слово вимагає піднесення інтонації порівняно з попереднім або додаткового акценту. Прийом здвоєння синонімів. Слід зауважити, що І. Муратов часто
використовує попарні синоніми, що створює певний перегук його творів з
фольклором, сформованим на ґрунті усномовної експресії. У поетичній тканині
творів І.Муратова знаходимо попарно вжиті: а) іменникові пари: "І, шляху-дороги не питавши, В темну ніч, за
голосом дівочим, Полетів я вітру навперейми" (31), "Із тиші поля – житній
шелест-шум, Із тишини пташиного яєчка – голосні Дзвіночки-жайвори і
ластівки нестримні" (149), "Чорний кіт та й перебіг нам путь-доріжку, Такі сполучення синонімічних слів є засобом підненсення емоціонального впливу на слухача. Попарні зв’язки слів-синонімів мають також ритмо- мелодійне і смислове значення. Смислова функція таких сполучень полягає в посиленні значення шляхом повторення: називаючи явища поруч двома синонімічними словами, автор ніби складає смисл, значення двох слів: не просто “занесло” або “замело”, а занесло-замело – дуже-дуже занесло і замело; не просто "шумить" або "шелестить", а шумить-шелестить – дуже-дуже шумить і шелестить. На таку особливість вживання синонімів у народній поезії вказував Нам уявляється, що в таких парах не просто намацується точне значення, а відбувається своєрідне складання смислів синонімів, додавання до значення першого слова тієї різниці (відтінку значення), що властива другому. Таке складання випливає з відчуття читачем відмінностей у значеннях синонімічних слів, а, як стверджує Л.А.Лисиченко, “синоніми, що відрізняються мірою виявлення ознаки, властивості чи характером дії, дуже часто вживаються поруч для уточнення, підсилення, нагнітання ознак” [Лисиченко, 1977, 76]. Підтвердження цієї думки знаходимо і у О.М.Гвоздєва, який говорить, що Слід наголосити, що складання смислів слів спостерігається переважно в синонімах із дуже слабко вираженими відмінностями, тому цей прийом властивий переважно ідеографічним синонімам. Проаналізувавши такі способи стилістичного використовування синонімів, як дистантне, контактне, рамочне розміщення слів, висхідну і спадну градацію в поетичних творах І.Муратова, зауважимо, що контактне вживання синонімічних слів дозволяє письменникові підкреслити, уточнити ту чи іншу думку і, відповідно, створити певний настрій. Дистантна синонімія, виступаючи засобом організації тексту, підвищує експресивну силу висловлення. Рамочне вживання завдяки своїй структурі передбачає семантичну концентрацію понять і служить смисловому оформленню цілого поетичного тексту. Градація як висхідна, так і спадна сприяє створенню високої емоційно-експресивної наснаги тексту. Особливість мови І. Муратова – потрійне і більше використовування синонімів. Таке вживання синонімів потрібне для вираження внутрішньої напруги, емоціональної напруги думок і почуттів, а також для організації вірша. Як видно з аналізу, І. Муратов не байдужий до прийому здвоєння синонімів, що приводить до складання смислів слів, нагнітання, бо це створює враження градації і відповідає його емоційній натурі. Використовування І. Муратовим усіх цих стилістичних способів свідчить про те, що митець не тільки прагне до конкретного, виразного, насиченого життєвими фарбами й деталями відображення дійсності, а й уміє це виразити яскравими мовними засобами, зокрема синонімами. Таким чином, можна зробити висновок, що: 1) у поетичних творах І.Муратова зустрічаються різні способи використовування синонімів: дистантне, контактне, рамочне, градація а також здвоєння синонімів, потрійне і більше вживання синонімічних структур; 2) найбільш широко в поезії І.Муратова представлена дистантна синонімія. Розташовані на відстані синоніми виступають переважно в ролі предикативних одиниць (контури існують – обриси торжествують, парує лан – клубочаться яри); 3) рамочне розміщення синонімів характеризується взаємодією двох і більше СР, що виконують різні семантичні функції (буяти – цвісти і давити – м’яти); 4) контактні синоніми виступають переважно як однорідні члени речення,
що з’єднуються сполучником або безсполучниково (намело, накучугурило;
боління і тривоги), рідше зустрічаються інші способи контактного зв’язку 5) "нанизування" синонімів, градація (висхідна і спадна) у поета спричиняє ампліфікацію (вибори – вимоли – виболій); 6) поетичному стилеві І.Муратова властиве також уживання трьох і більше синонімічних слів, у тому числі й контекстуальних, для вираження і зняття внутрішнього напруження (гримить – стогне – б’ється, гудуть – шумлять – шепчуть), для організації тексту (сенс – корінь – ядро – мисль). Характерним для поезії І.Муратова є використання в одному фрагменті двох рядів синонімічних трійок; 7) поет вдається також до попарного вживання слів синонімів, яке властиве народній поезії, при цьому він застосовує прийом складання смислів синонімічних слів (занесло-замело, шумить-шелестить). Висновки Проведений аналіз доводить, що поетичному мовленню І.Муратова властива
висока концентрація синонімічних лексичних засобів. Поет використовує всі
типи синонімів: ідеографічні, стильові й емоційно-експресивні. Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|