| |||||
МЕНЮ
| Синонимия и антонимия в поэзииp> Питання про функції синонімів розв’язується в лінгвістичній літературі неоднозначно: переважна більшість дослідників (Л.А. Булаховський, В.І. Клюєва, Р.О. Будагов, М.М. Шанський, А.П. Євгеньєва, Л.А. Лисиченко), виходячи із розуміння синонімів як слів, різних за звучанням і близьких за значенням, як слів, що називають одне й теж поняття, але відрізняються відтінками значення, виділяють дві основні функції їх у мові – функцію уточнення і стилістичну. Так, А.П. Євгеньєва зазначає: “Дві функції – “уточнююча” (акцентування того чи іншого відтінку поняття) і стилістична – і є основними, характеризуючими, такими, що зумовлюють лексичну синоніміку мови” [Евгеньева, 1972, 11]. Р.О. Будагов пише: “Основна функція синонімів може бути названа диференціюючою, уточнюючою” [Будагов, 1965, 60]. Але існують й інші погляди. Лінгвіст А.Чорч вважає функцію заміщення чи не самою основною функцією рівнозначних слів-синонімів, яка лежить в основі інших функцій: “Якщо два імені є синонімами (мають у всіх відношеннях один і той же зміст), то завжди можна одно замінити іншим, не змінюючи змісту цілого” [Черч, 1960, 18]. Однак цей автор, як і деякі інші, дуже звужує явище синоніміки, бо в мові небагато слів, яким властива така повна замінність. З погляду функціонального підходу до вивчення мовних явищ, Беручи до уваги різні теоретичні і практичні висновки, до яких прийшли науковці, вважаємо, що синоніми, як мовний засіб, мають п’ять основних функцій у мові: функцію уточнення, функцію заміщення, функцію синонімічного протиставлення, оцінну та стилерозрізнюючу функцію. Ми дотримуємося погляду, що синоніми в мовній системі виконують дві основні функції – уточнення і заміщення, а всі інші є похідними від них і залежать від контексту. У творах І.Муратова синоніми виконують усі п’ять функцій, але найбільш характерні для стилістики цього поета функції уточнення, заміщення та протиставлення. Основною функцією, що використовує Муратов, є функція диференціації, або уточнення. Майже не поступаються їм синонімічні слова, в яких реалізується функція заміщення та синонімічного протиставлення. Перевага функції диференціації зумовлена потребою виразити найтонші семантичні, емоційно-експресивні, стильові і стилістичні відтінки поняття. 2.2.1. Функція уточнення в поезіях І.Муратова Найпоширенішою функцією синонімів, як показує дослідження, у поетичних текстах І.Муратова є диференціація: уточнення, деталізація зображуваного, де перехід від одного синоніма до другого дає нову, додаткову інформацію про предмет, його ознаки чи властивості. Розгляньмо використання цієї функції на конкретних прикладах: "Я очима благаю: зостаньтесь! Заклинаю: ні кроку від мене!" (1972, I, 68). Слово благати значить “дуже просити”, а заклинати виражає ще вищий ступінь просьби. Сполучення таких двох синонімічних слів у сукупності виявляють високе напруження стану поета. Такий стилістичний хід дуже характерний для пристрасної натури І.Муратова: він вживає два синонімічних слова, чим підсилює виразність кожного з них. У поетичному творі відбувається ніби складання значень двох слів, що створює експресивність тексту: я не просто благаю, я заклинаю, отже, синоніми виражають крайню межу почуття ліричного героя. Саме семантичне підсилення характерне для дієслівних синонімів, що
протиставляються за додатковими семами. Уживання таких синонімічних слів
підкреслює інтенсивність дії, що відбиває і певні психічні риси поета –
динамізм, емоційність: “Звучи, лунай над тупотом племен” (71). Друге слово
уточнює смисл першого: не просто звучи, а у високій мірі лунай (лунати –
значить розноситись). Або: “Голублю, пещу і кляну скривавлену горобину” Зустрічаємо також у І.Муратова уточнюючі синоніми, що мають відтінок
причини: “Й ця шулерська, підступна гра когось та й приведе в “РОА” (65). Здебільшого уточнюючі синоніми вживаються як однорідні члени речення з метою диференціації сказаного тим додатковим відтінком, який властивий другому синоніму: “Можливо, так чиїсь синіють плечі під цим сліпим, присонячним дощем” (365); або: “І на свято жадань моїх, мрій моїх парус несе” (238). Функція диференціації у поезіях І.Муратова може бути зумовлена не
тільки потребою уточнення, а й обмеження, звуження меж певної семантеми: Синоніми в таких випадках виконують таку ж функцію, як повторення одного слова, вони у поета можуть і сполучатися з повторенням: "Ходить геній між нами: – Погину, погину, помру, Бо несила мені животіти З такими нездарами" (1969, 72). Уся суперечливість і складність долі героя підкреслюється вживанням синонімів погину – помру і повтором слова погину разом з антонімічною парою геній-нездара. Така конструкція виступає тут засобом організації тексту. Вживання в одному тексті лексичного повтору і лексичних синонімів
найчастіше мотивується у І.Муратова диференціацією, яка зумовлена потребою
виразити відтінки поняття: взаємного уточнення, наростання ознаки, коли
кожний наступний синонім виступає як деталізуючий щодо попереднього, а
кожний наступний повтор увиразнює експресію тексту: "...Кричу, сповіщаю, І.Муратов майстерно використовує в одному творі синоніми не тільки
одного, а й кількох СР. Включення в той самий контекст компонентів кількох Ця функція випливає щоразу, коли поет вибирає з синонімічної парадигми
слова, необхідні для позначення певного предмета чи явища, а читач,
сприймаючи це слово, ставить його в ряд з іншими, близькими за смислом
словами, уточнюючи позначений ним зміст. У цьому смислі, як зазначає 2.2.2. Заміщення як спосіб використовування синонімів Поширеним способом використовування синонімів у поезіях І.Муратова, як
і взагалі в поезії, є заміщення (уникнення тавтології). На думку У поетичних творах І.Муратова, які відзначаються добрим смаком і
вишуканістю форми, синоніми виконують не тільки суто смислову уточнюючу
функцію, а й естетичну, покликану сприяти фонетичній різноманітності
тексту, його милозвучності. Наприклад: "Моїх нездійснених бажань Функція заміщення характерна перш за все для слів, які володіють близьким смисловим об’ємом, через що вільно заміщують один одного: волів – жадав, кличе – манить, край – рубіж, хуртовина – завірюха. Спостереження над синонімічним слововживанням у віршах Муратова
показує, що синоніми, які реалізують функцію заміщення, поет частіше вживає
в одному синтаксичному цілому чи в одному творі з метою активного
формування стилістичного контексту і рідше в одному реченні для фонетичного
урізноманітнення мови. Для прикладу порівняймо такі рядки: "Я: Посовітаюся
з тополями, Спитаю ради в ясенів" (175), "Дерев’яні черевики Б’ють камінну
путь, Чорна курява над шляхом – Карняки ідуть" (186). У першому фрагменті Приклади доводять, що І.Муратов дуже тонко відчуває нюанси синонімів. Іноді з метою формально-стилістичного урізноманітнення думки Муратов
вживає різностильові синоніми: "Не ремствував на час, не скарживсь на добу, Тому можна сказати, що заміщення передбачає й уточнення. З цього приводу читаємо у Г.Фреге: “Навіть у таких системах, де знак має одно, певне значення, поряд з функцією заміщення може виступати й інша функція – функція уточнення” (Frege, 1892, 25). Наведемо інший художній фрагмент, у якому також можна спостерігати, як поет дбає про “технічну” сторону твору: “Глевкого шмат, та кусень сала, та ще криничної ковток” (124). Важко зафіксувати будь-які відтінки, за якими можна було б визначити семантичну відмінність між цими цілком ідентичними синонімами (шмат – кусень). Обидва слова вживаються в літературній мові, обидва розмовного характеру з дещо зниженим забарвленням. Часто такі синоніми не тільки урізноманітнюють текст, але є носіями конкретного емоційного забарвлення: “В південних пахощах ночей відчув я моря запах млосний” (23). Іменник пахощі емоційно забарвлений і несе в собі відтінок ніжності, а щоб надати такого відтінку синонімічному запах, митець добирає до нього епітет-означення млосний з яскравим позитивним емоційним значенням. Завдяки цьому весь фрагмент набуває приємного ніжного емоціонального забарвлення. Таким чином, заміщення як спосіб використовування синонімів, що мотивується вимогою формально-стилістичної різноманітності мовлення, реалізується в поезії Муратова завдяки наявності різних за звучанням і за структурою слів і виразів, які обов’язково розрізнюються ще й внутрішньою образністю. 2.2.3. Синонімічне протиставлення – засіб формування контексту Досить часто зустрічаємо у поетичних творах І.Муратова використання функції синонімічного протиставлення слів. Вона не менш яскраво і оригінально реалізується поетом для активного формування семантико- стилістичного контексту, аніж проаналізовані функції синонімів – уточнення та заміщення. Протиставляти синоніми один одному дозволяє відмінність у їх значенні. Аналіз показує, що протиставлення синонімів в поетичній мові Дієслівні синоніми зазвичай виступають у реченні в ролі присудків при
різних підметах: “Бринить поезією світ, лунає музикою всесвіт” (380). Іноді дієслова-синоніми у поета можуть виступати в суміжних реченнях як присудки при синонімічних підметах: "Буря вщухне, вітер перевіє. Все кругом лишиться, як було..." (367). У такому тексті протиставлення ніби унаочнюється через зіставлення чи протиставлення підметів-синонімів буря – вітер. Дієслівні синоніми можуть протиставлятися як однорідні присудки при одному підметі, наприклад: “І я пішов у темний ліс, ні, не пішов: поліз житами” (47). Протиставляючи синонім пішов іншому синоніму поліз за інтенсивністю вираженої ознаки, автор досягає різної мети. Дієслово поліз поставлене в такі контекстуальні умови, які змушують його вступати у синонімічні відношення з дієсловом пішов. Така синонімічна паралель відтворює багатогранність відтінків у характері здійснення процесу руху: не просто пішов, що означає поважний рух, а поліз, значення якого – рух, утруднений тими чи іншими обставинами. Саме тому тут важливе заперечення не. Використовуючи прийом протиставлення синонімів з різним стилістичним забарвленням, поет підкреслює різницю в значеннях слів, що умовно залишалася поза увагою читачів. Або візьмімо іншу синонімічну пару. Співвідношення між дієсловами пищить, цвірінькає та співає характеризується експресивно-стилістичним забарвленням перших. І на цьому підкреслено специфічному забарвленні будується така антитеза: "Горобчисько і той за вікном не пищить, не цвірінькає, А співає натхненну свою горобецьку осанну" (237). Емоційно- експресивні цвірінькає-пищить служать ніби тим фоном, на якому нейтральне співає в оточенні емоційно-поетичних слів "натхненну", "осанну" набуває додаткових експресивних відтінків значення. Іноді зустрічається протиставлення іменників-синонімів: легіт – ураган Аналогічне явище можна простежити у вірші “Мати й сонце”: "В небі
перше встало сонце, На землі ж найперша – мати. Сонце небо відкриває, Отже, можна констатувати, що І.Муратов семантичним протиставленням синонімів підкреслює експресивно-стилістичні відмінності слів-синонімів, показує своє ставлення до змальованого, а також формує стилістику тексту. Аналіз стилістичних функцій синонімів переконливо свідчить, що: 1) найбільш характерними для стилю І.Муратова є функції уточнення, заміщення та семантичного протиставлення; 2) найуживанішою серед них є функція уточнення, оскільки саме ця функція зумовлена потребою виразити найтонші семантичні, експресивні і стилістичні відтінки значення синонімічних слів. Для реалізації функції диференціації поет використовує такі прийоми,
як складання значень слів (благаю – заклинаю, жадання – мрії),
протиставлення за додатковими семами (звучи – лунай, несподівано –
зненацька), зіставлення слів з відтінком причини (шулерська – підступна,
колискова – ніжна), поєднання лексичного повтору і лексичних синонімів 3) синоніми, що виконують функцію заміщення, не тільки дають
можливість уникнути повтору в невеликому тексті (путь – шлях, посовітаюся –
спитаю ради), а й допомагають схарактеризувати поняття з різних сторін 4) функцію синонімічного протиставлення поет використовує переважно для активного формування семантико-стилістичного контексту. Протиставлення реалізується в основному дієслівними синонімами з різним стилістичним забарвленням (пищить – цвірінькає – співає). Характерним для поетичного стилю І.Муратова є протиставлення дієслівних синонімів як присудків при різних підметах (бринить світ – лунає всесвіт), при синонімічних підметах (вщухне буря – перевіє вітер), як однорідних присудків при одному підметі (я пішов – поліз). На основі синонімічного протиставлення у поета може бути побудована ціла поезія ("Підлещується легіт до осички", "Мати й сонце"). 2.3. Роль синонімів в організації тексту в поезіях І.Муратова При характеристиці стилістичної ролі синонімів у художньому тексті мало визначити їх функцію, а необхідно ще й виявити способи введення синонімів у текст. У стилістиці звичайно визначають такі способи використовування синонімів: контактне розміщення, дистантне, рамочне, градація. Як відомо, під контактним розуміють розташування слів у безпосередній близькості одно від одного; дистантне розташування мовних одиниць означає що вони стоять на певній відстані; рамочна конструкція передбачає, що синонімічні слова починають текст або фрагмент і закінчують його, а під градацією мають на увазі таке розташування слів, при якому кожне наступне містить у собі підсилення (чи послаблення) смислового або емоційно- експресивного значення. У поетичних творах І.Муратова зустрічаємо всі зазначені способи стилістичного використовування синонімів. До того ж у поета знаходимо й інші прийоми введення синонімів у текст: потрійне і більше використання синонімічних структур, здвоєння синонімів. Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|