| |||||
МЕНЮ
| Синонимия и антонимия в поэзииp> У 70-90-х роках у визначення поняття “синонім” вводиться розуміння значення слова як структури і запроваджуються елементи компонентного аналізу. Такі визначення ми бачимо, наприклад, у працях Д.М. Шмельова, який зазначав, що “...синоніми – це слова, відмінними семантичними ознаками яких є тільки такі ознаки, які можуть усталено нейтралізуватися в певних позиціях. Чим більше таких позицій, тим вищий ступінь синонімічності відповідних слів, тим частіше може здійснюватись їх взаємозамінність” [Шмелев, 1973, 130]. У цьому визначенні взаємозамінність вважається не причиною, а наслідком синонімічності і проявом різного її ступеня. Автор підкреслює, що відмінним у синонімів є тільки ознаки, які можуть нейтралізуватися, отже, не є денотатом чи сигніфікатом, тобто найсуттєвішими компонентами значення. Через взаємозамінність (із залученням компонентного аналізу) дає визначення синонімів і Л.О. Новиков: “Два (чи більше) ЛСВ є синонімами, якщо вони, маючи різні знаки (лексеми), здатні завдяки тотожності або схожості значень заміщати одне одного у всіх або певних контекстах, не змінюючи змісту висловлення” [Новиков, 1982, 228]. Як бачимо, цей автор вважає, що синоніми можуть мати тотожні або схожі значення і заміщати одне одного частково або повністю. На підставі ступеня близькості значень двох слів Ю.Д. Апресян поділяє
синоніми на точні і квазісиноніми. Точні синоніми – це слова, семантичний
обсяг яких повністю збігається, у квазісинонімів семантичний обсяг
збігається частково [Апресян, 1988, 509]. Для того, щоб квазісиноніми Оригінальний підхід до лексичних синонімів застосував С.Г. Бережан. Дослідники української мови визначають синоніми як “слова, що
означають назву того самого поняття, спільні за своїм основним значенням,
але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним
забарвленням (або тим і іншим одночасно)” [СУЛМ: ЛФ, 60]. М.А. Жовтобрюх, Як бачимо, визначення українських дослідників ґрунтуються на визнанні спільності предметно-понятійного компонента при наявності семантичних відмінностей, які називають відтінками значення, семами або диференціальними ознаками. У сучасній зарубіжній літературі синоніми також розглядаються як
близькозначні слова, що мають певні смислові відмінності [Soule, 1981, Отже, за вихідний пункт нашого дослідження візьмемо традиційне визначення лексичного синоніма: “Синоніми – слова, що означають назву одного й того ж поняття, спільні за основним лексичним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивними забарвленням (чи тим і тим водночас), або сферою стилістичного використання чи можливостями поєднання з іншими словами” [СЛТ, 1985, 249]. Одним із суттєвих питань цього розділу є класифікація синонімів. Проте ми зазначили тільки загальну класифікацію синонімів, у межах кожного з підрозділів якої може бути своя диференціація. У подальшому викладі будемо користуватися термінами ідеографічні, емоційно-експресивні та стильові. 2.1.2. Ідеографічні синоніми в поетичній тканині творів І. Муратова Як показують наші дослідження, найчисленнішу групу у поезіях Співвідношення 40% – емоційно-експресивні й 10% – стилістичні є до певної міри умовне, оскільки, як відомо, групи емоційно-експресивних і стилістичних взаємно пов’язані: емоційні слова пов’язуються з певними стилями. Що ж до значної переваги ідеографічних синонімів, то, на нашу думку, це зумовлене естетичними настановами автора, своєрідністю його творчої манери, особливостями спрямування віршів: для нього важливо передати найтонші відтінки явища, чому й сприяють ідеографічні синоніми. На думку М.Ф. Палевської, семантичні, або ідеографічні синоніми – це Таким чином, можливість передавати відтінки того самого поняття забезпечується тим, що для його позначення в мові існує кілька слів; з другого боку, потреба передавати семантичні відтінки зумовила виникнення кількох слів для позначення того самого поняття, тобто спричинилася до виникнення ідеографічних синонімів. Як зазначають мовознавці, якихось істотних відмінностей в емоційному
забарвленні чи стилістичному використанні між ідеографічними синонімами не
існує,зате додаткові семантичні відтінки їх часом досить прозорі. Залежно від компонента, яким відрізняються значення двох синонімів,
розрізняють такі підгрупи ідеографічних синонімів [Евгеньева, 1970, 11; 1. Синоніми, що служать для підкреслення і виділення певної ознаки того ж поняття, яка з погляду мовця є істотною. 2. Синоніми, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану. 3. Синоніми, що характеризують інтенсивність дії або стану. 4. Синоніми, що підкреслюють якусь особливість. 5. Синоніми, відтінки значення яких пов’язані з характером сполучуваності, властивої кожному з членів синонімічного ряду (СР), або з приналежністю до словотворчих парадигм різної повноти. Дотримуючись думки Л.А. Лисиченко, зазначимо, що останню підгрупу синонімів ми відносимо до ідеографічних, бо “відмінності їх значення пов’язані також з відмінностями в понятті, але такими, що знаходять виявлення в системі мовної структури” [Лисиченко, 1973, 45]. Синоніми, що служать для підкреслення і виділення певної ознаки того ж
поняття, яка з погляду мовця є істотною. Серед ідеографічних синонімів у
поезії І. Муратова переважають синоніми, у значенні яких виділяється певна
сторона, ознака, риса названого словом явища, яка в значенні інших членів (1969, 20), пахощі – запах (23), наосліп – навмання (47), край – рубіж – межа (1980, 132), образи – кривди (160), безмов’я – тиша (149, 177) , точність – влучність (180), ключі – джерела (180), безгоміння – тишина (376), тиша – мовчання (397); –шосейність (88), шлях – стежина (106), прах – тлін (120), намети – шатра (242), урвища – обрив (381). З дослідження видно, що до цієї підгрупи належать переважно іменникові
синонімічні пари. Так, у семантичній групі, до якої входять іменникові
синоніми, що позначають різну міру абстрактності ознаки, помітно
вирізняється синонімічний образ тиша (тишина) – безмов’я (мовчання, німота,
безгоміння): "З пахучого безмов’я квітки – плід. А з тиші зоряної – мрії Розгляньмо інші фрагменти, які демонструють місце синонімічних слів першої семантичної групи серед синонімів аналізованої підгрупи: "В південних пахощах ночей Відчув я моря запах млосний" (23); "Повзуть мізерні осуди й огуди, Щоб ти мене убила у собі..." (354). Так, слова запах і пахощі відрізняються тим, що запах, крім приємних пахощів, передбачає ще й неприємні запахи; осуди й огуди вказують на негативне відношення до суб’єкта, але слово осуд пов’язане в основному із несхваленням вчинків, а огуда – з неславленням. Тож, як бачимо, у значенні наведених синонімів підкреслюється певна ознака поняття, яка з точки зору того, хто говорить, є істотною. У творах І. Муратова синоніми такого типу дуже часто вживаються поруч,
доповнюючи один одного: "Я славлю інших мов із рідною співзвучність: Беру й
вертаю знов музичність, точність, влучність" (180). Поет намагається
наблизити абстрактні синонімічні поняття точність – влучність до конкретних
завдяки поєднанню з антонімічною парою дієслів конкретного значення беру Аналіз даної поезії показує, що вибір тих чи інших синонімів залежить
ще й від потреб віршування – від необхідності витримувати певний ритм, і,
звичайно, риму, що відповідає творчому задумові поета. Отже, одним із
технічних чинників використання ідеографічних синонімів є внутрішнє
римування. Один із синонімів (влучність) як рима увиразнює семантику іншого Неабияке мистецьке вміння виявляє поет, використовуючи інший найбільш уживаний СР вогонь (огонь) – полум’я, бо лексичне значення цих логічнозмістовних синонімів досить близьке: "Та нам майбутні ті бої Тоді здавалися такими, Як зараз – в полум’ї і димі, На згарищах чужих руїн... Ми знали – йти в огонь не страшно." (47). Як було вже зазначено, поетичному стилеві І. Муратова притаманна
метафорика. Серед синонімічних слів аналізованої групи вирізняються
метафоричні сполучення, що поглиблюють асоціативні образи. Візьмімо для
прикладу такий текст: "Ще юні – вже напівживі, Ще й не жили, а вже
існують... Ну як вогонь вселити в них, Цілюще полум’я натхнення" (167). Слід відзначити, що різниця між метафоричними словами-синонімами, що
входять до першої підгрупи, смислові відмінності їх один від одного
проступають у тих випадках, коли вони певним чином протиставляються або
зіставляються у тексті. Саме при зіставленні або протиставленні посилюється
образність, виникають потрібні авторові художньо-естетичні асоціації. Оксиморон, метафоричність – важливі чинники поетичного стилю Розгляньмо і проаналізуймо синоніми другої групи, що включає в себе
іменникові синонімічні слова з додатковими ознаками конкретних явищ. Аналізучи ідеографічні синоніми першої підгрупи, ми дійшли висновку,
що найуживанішими у поета є іменникові синоніми на позначення різної міри
абстрактності ознаки: безмов’я (мовчання, німота, безгоміння) – тиша Синоніми, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану. Кількісно поступаються, але не менш оригінальні в творах І. Муратова ідеографічні синоніми другої підгрупи. Це синоніми, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану. Сюди належать слова, що називають ознаку, якість або стан. Згрупуємо синоніми цієї підгрупи за семантичними ознаками: 1) прикметникові, прислівникові та іменникові синонімічні слова, що відтворюють психічний стан людини: жагуче – пристрасне (53), принадний – звабний (85), оманне – облудне (365), смутно – журно (139), сутужно – скрутно (140), гірко – сумно (290-291), твердо – туго (377), тривогою – журбою (1980, 157), горе – біда (197); 2) прикметникові та дієприкметникові синоніми, що характеризують явища соціального порядку: незнайомих – невідомих (56), вічний – незмінний (173), покірний – слухняний (135), сьогочасний – сучасний (251), грізна – лиха (1980, 140), пробитих – прострелених (289), славетні – уславнені (386); Матеріали показують, що до даної підгрупи належать переважно прикметники та дієприкметники. У такі ж відношення між собою вступають прислівники та іменники, яких значно менше в цій підгрупі, ніж прикметникових синонімів. Індивідуальна палітра митця засвідчує постійний пошук найпотрібнішого
слова в художньому цілому. Як бачимо, у цій підгрупі ідеографічних
синонімів поет надає перевагу синонімічним словам на позначення психічного
стану людини, серед яких домінує образ тривога – журба, горе – біда, гірко Стилістична виразність більшості прислівників, вжитих І. Муратовим для
розкриття психологічної характеристики людини, пов’язана з відчуттям
новизни, що посилюється завдяки можливим асоціативним зіставленням. Читач
ніби чекає на звичайне слово, а поет вражає його незвичним: "І смутно так,
журно зробилось мені. Сів та сиджу на зогнилому пні, Над іржавим
болотом..." (139). Звичніша для читача прикметникова форма – засмучений,
зажурений – поетові здається не досить виразною в цьому динамічному
контексті. Даний контекст вимагає вираження ознаки дії або ознаки ознаки,
властивих прислівникам, а не просто ознаки, що характерна прикметникам. Візьмімо інший приклад прислівникового СР: "Від спогадів на серці завжди смутно: Отут – було... І там – було... О, хоч би як було сутужно й скрутно, – Хай буде з кореня щодня нове стебло" (140). Слова сутужно – скрутно означають міру психічного стану людини в критичний момент. Утворені від різних основ, прислівники по-різному передають це спільне значення: слово сутужно, на відміну від слова скрутно має ще й іншу міру якості – туго. Ми спостерігаємо спадне розташування слів-синонімів, що говорить про наявність оціночних елементів. Отож сутужно – це неймовірно туго і складно, а от у наступному синонімі сема ”дуже-дуже” відсутня: скрутно – це просто важко. Таким чином, об’єднуючи лексеми, що викликають переживання або усвідомлення неприємних ситуацій, поет створює СР того самого емоційного наповнення. Смислова функція таких СР, де слова розташовуються у спадному напрямку значень, досить прозора: називаючи явище душевного стану поруч двома синонімічними прислівниками, автор ніби приглушує їх негативне забарвлення. Серед ідеографічних синонімів, які ми відносимо до першої семантичної групи, вирізняються традиційні синоніми-іменники: кривда – ганьба, горе – біда, сум – туга, що підкреслюють образну й лексичну сконденсованість поезій. Стилістичну вагу таких синонімів-іменників демонструє текст: "Але й тоді на відстані предальній Від наших днів, – чи горе, чи біда, – Життя б віддав у сутичці тотальній" (197). На перший погляд слова горе і біда називають одне явище, виражають одне поняття. Спільне значення цих слів, об’єднання їх смислів посилює, увиразнює негативні емоції, що охоплюють читача, для якого вказані синоніми – уособлення лиха, душевного болю. Та якщо уважно подивитися на зіставлення синонімів горе – біда, то помітимо відмінності в характеристиці предметно-понятійного ядра слів: крім спільного, вже названого значення, іменник горе має ще додатковий семантичний елемент, що уточнює синонім біда – зло. Поверхнева структура прикметникових ідеографічних синонімів на
позначення психічних явищ у І. Муратова, як правило, ускладнена глибинною
семантикою і спирається на несподівані метафоричні зв’язки: "І все ж було
мені потрібно: Кав’ярні, пляжі і причали, Красунь незнаних сміх принадний, Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|