| |||||
МЕНЮ
| Синонимия и антонимия в поэзииp> Як уже зазначалося, синоніми-прикметники переважають серед ідеографічних синонімів другої підгрупи. Вони мають широку семантику, що і демонструють синонімічні пари другої тематичної групи. І. Муратов уміє відчути слово в усіх його семантичних і стилістичних
зв’язках, тому і з’являються серед ідеографічних синонімів, що позначають
явища соціального порядку, яскраві прикметникові та дієприкметникові
синоніми: "Для геніїв накреслено трасу До музеїв, а не в день сьогочасний?! Розгляньмо один із яскравих фрагментів: "Ніч минає. Близько день
незнаний... Хай незнаний – тільки б не слухняний, Не покірний темряві
страхіть!" (135). Загальне значення слів не слухняний – не покірний: не
смиренний, не податливий, однак у кожному із них ступінь даної якості
різний. Не слухняний – це той, що не виконує певні правила, але це не
значить, що він не сумирний, бо саме таким відтінком якості відрізняється
слово не слухняний від слова не покірний. Не покірний темряві день – це не
просто не податливий, але не принижений день. У цих рядках чітко
проступають філософські мотиви вірша – боротьба світла і темряви, дня і
ночі, де обов’язково повинно перемогти добре, світле начало. Саме такий
філософський підхід до вирішення сучасних проблем пропонує І. Муратов. Як показує аналіз, ідеографічні синоніми другої підгрупи включають у себе дві семантичні групи, які використовуються автором для урізноманітнення семантично односпрямованих одиниць, що в його творах використовуються перш за все для психологічної характеристики особи. Синоніми, що характеризують інтенсивність дії або стану. Синоніми, що характеризують інтенсивність дії або стану, входять до третьої підгрупи ідеографічних синонімів. Вона за кількістю майже не поступається найбільш чисельній серед ідеографічних синонімів – першій підгрупі, яка включає синоніми, що служать для підкреслення певної ознаки поняття, відсутньої в значенні інших членів СР. Цілком природно, що в цій підгрупі І. Муратов використовує переважно
дієслова-синоніми, оскільки саме ця частина мови виражає дію чи стан: (111), не побачу – не помічу (256), не звинувачуйте – не нарікайте (199), горю – палаю (278), пильную – вартую (197), пильнуй – стеж (278), волів – жадав (314), жадав – прагнув (42, 342), жадаєш – хочеш (395); (62), загинув – сконав (181), погинуть – щезнуть (103), станеться – збудеться – буде (321), зник – щез (335); 140), гойдає – колише (1980, 143). Як бачимо, найбільш уживані у цій підгрупі синонімічні дієслова на
позначення життєво важливих для людини дій і процесів. Значне місце серед
цих дієслів займають СР, що позначають процес мислення: думав (здумав,
збагнув) – гадав (згадав, добрав), та бажання: жадати – прагнути (воліти,
хотіти): "Як же мені стрінуть вас..., Є про що нам здумати, Є про що
згадати..." (183), "Я так скажу, щоб він таки добрав, Щоб він збагнув своїх
конвульсій марність..." (350), “...Серце прагне бруньок?.. Цвіту жадає?” Дослідження показує, що у словниковому складі творів І. Муратова
переважають ідеографічні синоніми-дієслова на позначення процесу мислення. Зрозуміле прагнення митця уникнути трафаретності й надати як своїй,
авторській, розповіді, так і мові персонажів свіжості. Для кожного
конкретного випадку позначення акту мислення Муратов шукає найбільш точне й
виразне слово. Загальновживане дієслово мислі думав, що служить для
простої фіксації акту мислення, у творах поета зустрічається не так часто. Крім того, дієслівні синоніми, що позначають важливі для людини дії і
процеси, у стилістичному відношенні виразні й різноманітні. Розгляньмо,
наприклад, СР на позначення процесів горіння та спостереження: "Який я
червонястий! Горю весь час, Палаю скрізь. Та, мабуть, скоро згасну. Так і
пильнуй ввесь час і стеж, Аби не заплювали" (278 ). У даному фрагменті
переплітаються два дієслівних СР, які , доповнюючи один одного, глибоко і
повно розкривають зміст уривку. Вдало підібрані дієслова-синоніми дають
можливість гостріше відчути внутрішню форму звичайних і властивих поетичній
мові слів, а також усвідомити їх необмежені можливості. Метафоризовані
синоніми горю і палаю, що в даному тексті характеризують стан поета,
об’єднані спільним значенням – давати вогонь, полум’я, світло, але слово
палаю характеризує більш інтенсивну дію, ніж слово горю. До того ж ,
дієслово палаю, згідно зі стилістичним задумом автора, надає поетичним
рядкам високохудожнього пафосу. Динамічна напруга, задана синонімами горю-
палаю, спадає завдяки присутності антоніма згасну. Отож ми спостерігаємо
стилістично виправданий синонімічно-антонімічний трикутник. Широкий діапазон конкретно-образних дієслів-синонімів, що входять до
другої тематичної групи, дозволяє І. Муратову максимально уточнювати
загальне поняття – відтворювати найтонші його відтінки в кожному окремому
випадку, як-от: "Чимоло нас побив, понищив той фугас Американський, що без
цілі Влучав в усі об’єкти цілі…" (61). Синонімічні слова побив – понищив
відрізняються відтінком значення і водночас доповнюють одне одного. Синоніми-дієслова, що становлять другу тематичну групу слів, втілюють у собі семантичні риси конкретних дій і станів і тому не потребують детальних розшифрувань: "Товаришу… Genosse… Camarado… Погинуть, щезнуть зненависть і зрада! Коли у людства є такі слова!" (103); "Був дивосвіт, і зник… Був щедрий дух. І щез" (335). До третьої семантичної групи відносяться синонімічні дієслова на
позначення повноти чи неповноти дії, наприклад: "То, значить, від зрячих
нічого не можна Ані сховати, ані приховати У наймогильнішому мовчанні?" Четверта група дієслівних синонімів, як і попередня, у поета малочисельна, але багата на оригінальні словесні образи, які виникли внаслідок розвитку метафори. У тексті: "Хмара, як хоче, гойдає, колише серце моє...” (1980, 143) синоніми на позначення переміщення у просторі гойдає – колише мають метафоричне значення. Семантика цих синонімічних слів досить близька. Контактне розташування синонімів підсилює позитивний компонент значень слів, надає відповідного емоційного забарвлення художньому текстові. Здійснений аналіз ідеографічних синонімів третьої підгрупи свідчить,
що майстерність поета в доборі синонімів не обмежується якими-небудь
окремими групами дієслів: поряд з багатою і гранично точною синонімікою
дієслів на позначення процесів мислення, мовлення, бажання, спостереження Синоніми, що підкреслюють якусь особливість. До четвертої підгрупи
ідеографічних синонімів належать синонімічні слова, що виражають
відмінності в характері дії. Дослідження виявило, що серед синонімів
ідеографічного типу ця підгрупа найбагатша у художньо-образній системі
поезій І. Муратова. У цілому вона включає: (90), плачуть – ридають (325), тужать – плачуть (185), глузуйте – насміхайтесь (365), вагались – терзались (154), приборка – пригасить (347), манить – зве (323), кличе – манить (44). Перша семантична група, до якої входять синоніми, що позначають психічний стан людини, кількісно переважає другу. У ній домінують СР плачуть-ридають – тужать, сміх (насміхатись) – регіт (глузувати), манить – зве (кличе): "Не глузуйте, зайди-блискавиці, Насміхатись годі." (365), "І вчорашнє у безвість пливе, І кубельце на затишній гілці, Як учора, не манить, не зве" (323), "Кличе музика в сад, Манить в затишок присмерк вечірній" (44), "Гайда-люлі – його діти, Вже не плачуть, не ридають, Батька в небі виглядають" (321). Художник поетичного слова виявляє неабияке мистецьке вміння, об’єднуючи дієслова-синоніми на позначення різного психічного стану людини в СР навколо слова плачуть: "Гайда-люлі – його діти, Вже не плачуть, не ридають, Батька в небі виглядають" (321), "Десь на рейді тужать пароплави У приморськім сивім тумані. Я і сам заплакав би з досади, та не можна плакати мені" (185). Розгляньмо СР плачуть – ридають – тужать. Плач, як правило, є наслідком збудження чи сильного переживання, або й фізичного болю. Причини, що викликають плач, здебільшого не однакові за своїм характером, тому й інтенсивність плачу різна. Дієсловом ридають поет передає сильний плач, судомний, внаслідок туги дітей за своїм батьком. В іншому тексті протиставляються синоніми тужити-плакати, де для увиразнення опису афективного стану героя, який “заплакав би з досади”, поет вживає метонімічний вираз “тужать пароплави”. Саме значення дієслова тужать відповідає сполученню його з іменником-додатком пароплави, бо тужити означає не просто плакати вголос, а протяжно плакати, що нагадує сумний протяжний гудок пароплава. Як відомо, ідеографічні синоніми плачуть, ридають, тужать відрізняться характером дії: плакати можна і беззвучно, ридати – тільки вголос і судомно, а тужити – вголос і протяжно. Згідно зі стилістичною заданістю, такі ідеографічні синоніми надають поетичним рядкам образної динамічності, створюють картину, в якій поет і світ виступають ніби в єдиному емоційному ключі і разом із тим відрізняються. На позначення стану задоволення поет використовує синонімічні іменники сміх – регіт: "Зачувся сміх. Я озирнувся: скрізь Мовчали скелі і гули провалля. А сміх лунав, а сміх зростав дедалі І вже на дикий регіт переріс" (90). Використовуючи ці синоніми, поет не випускає з поля зору їх розрізнювальні відтінки і ставить кожен із них на своє місце. Поряд із словом сміх поет вживає слова, що доповнюють і деталізують характеристику такого стану: сміх спочатку зачувся, потім лунав, зростав і насамкінець переріс у регіт. Автор розташовує синоніми у послідовному наростанні їх семантчних якостей, бо регіт – це вже голосний сміх, а дикий регіт – надзвичайно голосний сміх. На цьому прикладі І.Муратов демонструє народження експресії сарказму. Проаналізувавши ідеографічні синоніми четвертої підгрупи, яка
представлена в основному дієслівною синонімікою на позначення психічного
стану людини, вважаємо, що добір і застосування таких синонімів поет
проводить з почуттям міри і художнього смаку, використовуючи синонімічні
слова в тканині поетичних творів як словесні штрихи до передачі психічних
особливостей людини. У виборі того чи іншого синоніма з наведених пар Синоніми, відтінки значення яких пов’язані з характером сполучуваності, властивої кожному з членів синонімічного ряду (СР), або з приналежністю до словотворчих парадигм різної повноти. П’яту підгрупу ідеографічних синонімів складають синонімічні слова, відтінки значення яких пов’язані з характером сполучуваності, властивої кожному з членів СР. На думку дослідників, різна сполучуваність – це досить характерна
ознака ідеографічних синонімів, бо вона “відрізняє їх один від одного і
за широтою обсягу означуваного поняття, і за сферою вживання в мові” [СУЛМ: Проаналізуймо спершу синонімічні слова, які відрізняються характером сполучуваності. Цей тип синонімічних відношень у поезіях І. Муратова спостерігається переважно в іменниковій та прикметниковій синонімії. Розгляньмо іменниковий СР: "У присмерку лиш контури існують – Домів... дерев... Без суті. Без єства." (383). Іменник єство відрізняється від синонімічного суть тим, що сполучається переважно з іменниками – назвами осіб. Відповідна залежність представлена і в прикметниках, де синоніми мають різні можливості поєднання з іншими словами. Наприклад: "Подалі від байдужих і інертних!.. Біографам щось віри я не йму" (390). Так, прикметник байдужий, що означає бездіяльний, відрізняється від синонімічного інертний тим, що сполучається переважно з іменниками назвами осіб. У подібному тексті нейтралізується диференціальна сема, зумовлена сполучуваністю, тому слова набувають більш близького значення й можуть виступати, як однорідні: байдужі – інертні. Така ж обмеженість у сполучуваності властива слову неживий порівняно з синонімічним мертвий: "Без всіх живих, що стануть неживі На цій землі, коли над мертвим її тілом..., Стерильно зацарює небуття" (397). Неживі – не обов’язково мертві, адже нежива природа ніколи не була живою. Мертвий – той, що був живий. Вживання подібних синонімів в одному контексті потрібне авторові не тільки для лексичного урізноманітнення тексту, а насамперед для розкриття властивостей людини. Обмеження в сполучуваності синонімів пов’язані з відмінностями в самих явищах, які виражаються словами, відмінностями в значеннях слів. Така синонімія, вважаємо, має велике стилістичне значення, бо передає своєрідний авторський акцент на певному явищі чи його особливості. До синонімів, що входять у п’яту підгрупу, відносять і ті, відтінки значення яких пов’язані з приналежністю до словотворчих парадигм різної повноти. Цей тип синонімів у Муратова представлений в основному іменниковою синонімією на позначення психічного стану особи: зрада – омана (44), хиби – помилки (65), фантазії – химери (101), вигадка – неправда (210), тортури – муки (346); рідше дієслівною: калатай – бий (379) та прикметниковою: заповітна – завітна (382). Візьмімо для аналізу іменникові пари, що домінують у цьому типі
відношень: "І він повів тоді про інше, Про найболючіше, найгірше: Про наші
хиби, й помилки..." (65), "Ані зради не було, ні омани, Щастя не розбив їй
третій хтось" (44). Аналіз словотворчих можливостей кожного з іменників
показує, що до іменника хиба є відповідні дієслова хибувати, схибити, а в
синонімічного помилка таких відповідників не існує. З двох іменників зрада
і омана перший має в сучасній мові дієслово (зрадити) і форму дієслова Отже, наше дослідження свідчить, що в поетичній мові Муратова переважають ідеографічні синоніми, вживання яких зумовлюється тим, що вони виражають певні особливості в самому явищі, особливості, які враховуються в значенні одного синонімічного слова і не виражаються в другому. Значне місце серед цих синонімів посідають такі, що відрізняються мірою, ступенем виявлення дії чи психічного стану особи. 2.1.3. Емоційно-експресивні синоніми в мові поезій І. Муратова Другу велику групу синонімів, поширених у поезії І.Муратова, становлять емоційно-експресивні. Ми зупиняємося саме на цьому терміні, хоч наукова література знає й інші – понятійно-стилістичні та семантико- стилістичні. Словники звичайно визначають, що емоційно-експресивні синоніми – це Подібне визначення цього типу синонімів знаходимо, наприклад, у У сучасній українській лінгвістичній літературі емоційно-експресивні
синоніми трактують як “такі, що розрізняються значеннєвими відтінками,
семантичним обсягом, емоційно-експресивним забарвленням” [СУЛМ:ЛФ, 1973, Справді, розташувавши емоціонально-експресивні синоніми в порядку градації, легко виявити, що кожне наступне слово не тільки виражає дещо більшу міру ознаки, інтенсивності дії тощо, а й має додаткове емоційне забарвлення. Заслуговує на увагу також тлумачення зазначеного типу синонімів у Таким чином, емоціональні синоніми в СР пов’язуються в складну систему, що диференціюється за експресією. Отож, не можна досліджувати емоціонально-експресивні синоніми, не звертаючись до проблеми мовленнєвої експресії. За В.П.Григор’євим, експресія – це виразність, те, що передбачає
вираження нетривіального змісту [Григорьев, 1979, 137]. Г.М.Колесник вбачає
в експерсії “те, що протиставляється стандарту, марковане, характерне” На думку О.С.Ахманової, експресія – це “виражально-зображальні якості
мовлення, що відрізняють його від звичайного (або стилістично нейтрального)
і надають йому образності та емоційного забарвлення” [Ахманова, 1966, 524]. Із цих і подібних визначень можна зробити висновок, що мовленнєва
експресія – це складна лінгвостилістична категорія, яка спирається на цілий
комплекс психічних, соціальних та внутрішньомовних факторів. Вона
уявляється як інтенсифікація виразності повідомлюваного, як збільшення
впливової сили вислову, надає мовленню образності та емоційного
забарвлення, особливої психологічно мотивованої піднесеності. Природна експресивність емоціонально-експресивних синонімів у поезії поєднується з емоціональним забарвленням. Дослідники виділяють два типи емоціональних значень емоційно- експресивних синонімів: 1. Синоніми, емоціональний, оцінний елемент в яких пов’язаний із сутністю самого явища. 2. Синоніми, в яких характеризується не саме явище, а особливості його сприймання [Лисиченко, 1993, 58-59]. Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|