| |||||
МЕНЮ
| Синонимия и антонимия в поэзииp> 3) Серед колористичних синонімів у поезіях І. Муратова особливо привертають увагу: а) іронічні: "– А чому ти саме нас на це покликав Віче? Таке збіговисько – сам чорт йому не рад: Модерних мертвих душ рясний конгломерат" (273); б) саркастичні: "Здоровий глузд – ясна пересторога... Та заздрощам кордони ці нестерпні, Й тому, не розбираючи путі, Усе нікчемне пнеться у безсмертні, Все блудогрішне лізе у святі" (150). Як бачимо, синоніми стилістично нерівноцінні. Одні сприймаються як книжні, інші – як розмовні; одні надають мовленню урочистості, інші звучать іронічно. Як писав В.В.Виноградов: “Уся різноманітність значень, функцій і смислових нюансів слова зосереджується та об’єднується в його стилістичній характеристиці” [Виноградов, 1972, 32]. Наведемо деякі приклади використовування в поезії синонімів наукового
та офіційно-ділового стилю, в яких відбувається явище семантичного
узгодження слів за стилем. Так, відтінок розмовності можуть набувати деякі
літературні слова, якщо вони стоять у парі з книжними іншомовними або
термінологічними словами: "Поважаю завзятих колекціонерів: Нумізматів ...
філателістів ... Я люблю збирачів цигаркових" (292). Синонім колекціонер
термінологічного характеру, тяжіє до наукового стилю, і за СУМ це "той, хто
збирає колекції" [СУМ, 1973, ІV, 218]. Слово збирач літературне, але, як
загальновживане воно сприймається у дещо нижчому стильовому відношенні, ніж
колекціонер, бо означає "той, хто збирає які-небудь матеріали і т.ін." Відмінність у стильовій характеристиці може супроводжуватися й різними
смисловими відтінками. Це видно на прикладі слів легенда-вигадка: З легенди
чую гнів і крик його ... – Будь проклят той, хто винен У вигадці, що він
усім простив! (179). Термінологічне легенда за СУМ значить "народне
сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю,
фантастикою" [СУМ, 1973, ІV, 460]. Отож слово легенда має значення чогось
постійного, того, що справді визнане, а слово вигадка розмовного характеру,
у ньому підкреслюється відтінок вимислу, чогось придуманого. СУМ подає
слово вигадка, як "те, що створене в уяві, чого немає" [СУМ, 1970, І, 370]. Це ж саме можна сказати і про синонімічні слова списки – реєстри: У стилістичних синонімах, що властиві мові поезії Муратова, також протиставляються слова міжстильові і більш-менш фіксовані щодо певного стилю. Як синоніми до слів міжстильових (стилістично нейтральних) виступають
слова книжної лексики. Наприклад, книжному щедроти протиставляється
стилістично нейтральне дарунки: "А ромашки шепчуть: "Нам щедроти, нам оті
дарунки ні до чого" (203). Або: А я його слухав, і рідні ввижались тополі, Щоб надати текстові емоційно-експресивної наснаги поет вдається до семантичного узгодження синонімів за експресією. Зокрема розгляньмо протиставлення метафоричного слова розмовного стилю з відтінком зневажливості і стилістично нейтрального: "Бо нащо ж ти, боже мій, глузд мені дав, Коли його давлять, і чавлять, і мучать" (129). У парі давлять – чавлять перше слово є стилістично нейтральним, а друге має відтінок розмовності та метафоричне значення. Різниця між ними ще й у тому, що чавити мається на увазі не тільки справляти тиск (давити), а "роздавлювати, знищуючи" [СУМ, ХІ, 1980, 260]. Оскільки одне з синонімічних слів вжите метафорично (чавити), то воно ніби містить більшу експресивність. Такого ж типу синонімічні слова прийшов – забрів: "А я прийшов, а я забрів До чорних кіс, до чорних брів" (146). Синонім забрести відрізняється і стильовою характеристикою, бо належить до розмовного стилю, і має семантичну відмінність, оскільки СУМ для нього дає значення "заходити куди- небудь, бродячи без певної мети" [СУМ, 1972, ІІІ, 28]. У цей же ряд входять й інші пари стилістичних синонімів: "Звалилося на
рінь Мале горобеня..., Упало та й кона" (370-371), "Як чезнуть битви
рукопашні Кудись в туман, Відходять пристрасті вчорашні на задній план" Є випадки, коли письменник використовує навіть згрубілі синоніми, бо
виникає потреба не тільки назвати якесь явище дійсності, а й висловити своє
ставлення до нього, дати йому емоційну оцінку. Між такими синонімами
відбувається явище семантичного узгодження за оцінкою. З цього приводу у З проведеного аналізу стилістичних синонімів видно, що у тексті поруч
із літературними словами можуть вживатися і жаргонізми: "В його очах стара
ненависть, Але й нове щось є в них ... Страх? І ми збагнули: амба, крах..". Також зустрічаємо у Муратова приклади синонімічних пар суто побутових,
так би мовити "заземлені" синоніми, хоч вони вживаються й у літературній
мові: "Вночі, коли спить все спокійне, наїдене, сите,.. я чую, як стогнуть
мої невидимі сусіди" (112); або "Прошелестіли сани проти ночі повз вікна
хат, паркани і тини" (235). Синоніми наїдене – сите обидва побутові, так як
і інша пара паркани – тини. Останні у вжитку існують здавна, але в одних
регіонах, де немає лісу, роблять тини, а в інших, де є ліс, ставлять
паркани. У СУМ читаємо: "Тин – огорожа, сплетена з лози, пліт" [СУМ, 1979, Явище узгодження слів-синонімів з відтінком пестливості спостерігаємо
в таких рядках: "Дощ іде скупенький, невеличкий Роздає намистечка дешеві" Вдається І.Муратов і до традиційних евфемістичних засобів вираження: Крім того, у Муратова можуть співвідноситися загальнолітературне слово і слово з переносним значенням розмовного характеру, як у тексті: "Було нас зовсім мало: жменя" (49). Слово мало загальнолітературне, як і слово жменя, але останнє у значенні кількості належить до розмовного стилю. У даному тексті слово жменя вжите в переносному значенні і означає воно: "незначна кількість кого-небудь (чого-небудь)" [СУМ, 1971, ІІ, 538]. Із сказаного можна зробити висновок: І.Муратов вдало використовує різностильові синоніми з певною стилістичною метою. Різностильові елементи, зокрема просторічні й розмовні слова, вульгаризми, жаргонізми, для поета є додатковим джерелом для вираження оцінки явища, особливо негативної, емоцій, викликаних ним. В.В. Виноградов свого часу зазначав, що “мова національної художньої літератури не цілком співвідноситься з іншими стилями, типами або різновидами книжно-літературного та розмовно-народного мовлення. Вона використовує їх, включає в себе, але в своєрідних комбінаціях та у функціонально перетвореному вигляді” [Виноградов, 1955, №1, 85]. Це яскраво виявляється в синоніміці поезій І. Муратова. 2.1.5. Контекстуальні синоніми У рамках лексичної синонімії розглядаються контекстно близькі слова,
котрі “характеризують одно поняття, явище чи ознаку та використовуються
разом, щоб по можливості повніше змалювати його, бо кожне із них окремо не
характеризує його достатньо точно” [Гвоздев, 1955, 343-344]. Таке
тлумачення поняття про такі синоніми знаходимо й у Г.Я. Сіміної [Симина, Звернути увагу на контекстно зумовлене вживання цілого ряду слів
пропонує М.Ф.Палевська, яка зазначає, що “при контекстно зумовленому
вживанні розширяються семантичні межі слова, підвищується його
експресивність, виразність” [Палевская, 1964, 77]. Відомий російський
лінгвіст Д.М.Шмельов вважає, що для таких слів доцільно застосувати термін Ми в роботі користуємось терміном контекстуальні синоніми, під яким
розуміють “слова, які зближуються своїми значеннями і вступають в
синонімічні зв’язки лише в умовах певного контексту” [СЛТ, 1985, 250]. Оскільки досліджуються лінгвостилістичні особливості поетичних творів Як відомо, синоніми виникають з необхідності фіксувати в слові нові відтінки явища, уявлення чи поняття. З другого боку, такі слова можуть характеризувати не саме явище, а своєрідне бачення, оцінку його, ставлення до нього. Відомо, що в тексті одні і ті ж об’єктивні властивості явища характеризуються різними словами в залежності від точки зору і оцінки мовця. Часто ці слова не є синонімами в мовній системі, але близькі до них за значеннями, бо в оточенні синонімічних слів переймають на себе певні їх ознаки, і тому сприймаються як синонімічні. У такому разі відбувається зближення значень слів у тексті, які в мові не є синонімами. Синонімічне зближення може виникати між родовими і видовими поняттями, між словами однієї тематичної групи. Слід зауважити, що Л.А.Булаховський, який хоч і визначав синоніми
через взаємозамінність, застерігав від надто широкого розуміння зближення
понять видових і родових, від змішування логічних і лінгвістичних
категорій: “Одна з поширених помилок, – зближення відношення слів-
показників, як широких обсягом, з іншими словами того самого синонімічного
ряду, звичайно конкретнішими, – з відношеннями родових понять до видових. Проте ці слова не можуть бути віднесені до розряду синонімів. Більшість лінгвістів наших днів розмежовує категорії логічні і лінгвістичні і не включає в синоніміку слова, що називають різні поняття. У ряді робіт визначається, що не є синонімами слова, об’єднані однією темою, видові і родові поняття, видові назви між собою. Правда, В.М. Клюєва називає слова, що об’єднані спільною темою або ж називають видові поняття, тематичними синонімами [Клюева, 1956]. Разом із тим, ми пристаємо до думки Д.М. Шмельова, який стверджує, що Для поезії І. Муратова з її емоціональним напруженням, із
багатоманітними асоціативними зв’язками синонімічне зближення слів і
контекстуальна синонімія є одним із суттєвих виражальних засобів. Таке
синонімічне зближення потрібне , щоб не втратити емоційності висловлювання,
якщо синонімів немає або СР обмежений: “Стою собі замріяний піїт. Синонімічне зближення слів цінне тим, що суттєво збільшує виразові можливості української синоніміки, робить місткішими СР. Слова, що входять до СР, пов’язані між собою синонімічними зв’язками і являють собою не просту сукупність синонімів, а певним чином організовані групи. Завдання ряду таких синонімів у тексті полягає, наприклад, у тому, щоб описати інтенсивність прояву дії: “Ви й прощайте сказати не встигли (я самотній на сходах стою) і пішли. Подалися. Побігли” (1972, I, 69). Пішли і подалися як синоніми виражають різний ступінь інтенсивності: податися – піти більш інтенсивно. При такому зростанні інтенсивності дії (пішли, подалися) цілком логічним є вживання наступного слова побігли, яке в тексті синонімічно зближується з попередніми словами. Слова пішли, подалися, побігли передають зростання інтенсивності руху і одночасно наростання хвилювання як ліричного героя, так і героїні поезії. Наведемо інші яскраві приклади синонімічного “зараження” слів, де завдання СР полягає в розкритті різноманітності ознак: “А в серці – спогадів моїх чудесний сплав, відсіялося з них все другорядне, нещире, випадкове і дрібне” (101). У тексті відбувається ніби складання смислу декількох слів, що створює експресивність оповіді: ліричний герой відкидає зі своїх спогадів все другорядне, дрібне і на цій підставі (тобто за негативною ознакою) “відсіює” нещире і випадкове. Слова другорядне, нещире, випадкове, дрібне семантично зближуються в тексті, бо вони мають спільний семантичний компонент з ознакою “негативно”. Синонімічні групи в поезії І. Муратова можуть бути побудовані як СР: в
порядку зростання інтенсивності дії. Інший тип відношень полягає в
протиставленні синонімів через домінанту: кожне слово пов’язане з
домінантою і тільки завдяки цьому синонімічні слова співвідносяться між
собою. Зв’язок слів через домінанту ми бачимо в наступному прикладі, де
синонімічна “індукція” слів надає можливість розширити семантичний обсяг
явища: “У мовчазнім натхненні ліс мішає фарби на палітрі. О літній бунт! Слід сказати, що зв’язки через домінанту особливо виявляються у контекстуальних синонімів, які в поетичному мовленні створюють багатобарвний веєр значень. Із наведених прикладів видно, як на основі асоціативного зв’язку виникають ряди однорідних членів, які не є синонімами, але об’єднуються якоюсь спільною семою, що створює враження спільності їх змісту. Як бачимо, І. Муратов глибоко відчував величезні стилістичні можливості контекстуальних синонімів, їх оцінну силу, поняттєву, пізнавальну й естетичну їх місткість, і майстерно використовував їх можливості. “Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити те слово і саме на тому місці – невід’ємна прикмета хорошого стилю, доконечна риса справжнього майстра” [Рильський, 1959, 217]. І.Муратов саме такий майстер. Здійснений аналіз типів лексичних синонімів дає право зробити певні висновки: 1) у поезіях І.Муратова виявлено три типи синонімів: ідеографічні, емоційно-експресивні, стилістичні; 2) найбільш уживаними є ідеографічні синоніми: а) зокрема кількісно виділяється перша підгрупа, до якої належать
слова, що підкреслюють певні ознаки того ж поняття; серед них переважають
синоніми першої групи, що репрезентують різну міру абстрактності ознаки:
тиша (тишина) – безгоміння (безмов’я, німота, мовчання); полум’я – вогонь в) синоніми третьої підгрупи, що відрізняються інтенсивністю дії або
стану, представлені багатою синонімікою дієслів на позначення процесу
мислення (думав (здумав, добрав) – гадав (згадав, збагнув)), спостереження 3) у поетичних творах І.Муратова велику групу становлять емоційно-
експресивні синоніми, що включають позитивно забарвлені синонімічні слова,
негативно забарвлені та нейтральні в синонімічному ряді і в контексті: а) особливістю вживання синонімів із позитивним забарвленням є
поєднання узуальних і метафоричних (міріади – океани), метонімічних 4) поезії І.Муратова властиве також вживання різностильових синонімів. Цьому типові синонімів характерне семантичне узгодження за стилем 5) особливістю поетичної мови І.Муратова є використання контекстуальних
синонімів, синонімічне зближення слів. Поет вживає такі синоніми, щоб
описати інтенсивність прояву дії (пішли – подалися – побігли), показати
зростання міри ознаки (другорядне – нещире – випадкове – дрібне) або її
спадання (гудуть – шумлять – шепчуть), розширити семантичний обсяг явища 2.2. Стилістичні функції синонімів у поетичній творчості І.Муратова Як показують дослідження, мова поетичних творів І.Муратова
відзначається багатством синоніміки. Синоніми справедливо вважають
показником розвинутості та гнучкості як літературної мови в цілому, так і
ідіостилю письменника. А.І.Єфімов, розглядаючи синоніміку та прийоми її
використання, зазначає, що “за кожним синонімом стоїть смислова та
стилістична своєрідність, тобто тонкі, досить специфічні відтінки” [Ефимов, Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|