| |||||
МЕНЮ
| Синонимия и антонимия в поэзииp> 3.2. Стилістичне використовування І. Муратовим лексичних антонімів у поезії Семантична природа антонімів, що передбачає вираження протилежностей, дозволяє широко використовувати їх як яскравий виразний засіб у художній мові. Антоніми, що використовує Муратов, відтворюють його темперамент, бо саме за допомогою антонімів поет може звести і протиставити полярні почуття і настрої. Митець бачить життя у контрастах, що свідчить не про протиріччя, а про цілісність сприйняття ним дійсності. Дослідження показує, що основна стилістична функція антонімів – бути
лексичним засобом вираження антитези – у поетичній мові І.Муратова значно
переважає над іншими. Слід підкреслити, що стилістичні фігури, основою яких
є протиставлення, утворюються за рахунок не тільки лексичних антонімів, але
й контекстуальних. Як стверджує Я.І. Гельблу, “антитеза як явище стилістики Слід відзначити, що у І. Муратова знаходимо усі зазначені види семантичних відношень в опозиціях протилежності. Розгляньмо тепер більш детально стилістичні фігури, яким наш поет надає перевагу. Антитеза. Одним із надзвичайно емоціональних художніх засобів, який широко використовує Муратов, є антитеза, тобто протиставлення крайніх точок протилежностей. Під антитезою розуміють “стилістичну фігуру, що полягає в зіставленні протилежних явищ, образів, думок чи понять для підсилення виразності” [СЛТ, 1985, 16]. Основне призначення антитези полягає, з одного боку, в тому, щоб яскраво протиставити різні за своїми якостями та властивостями сутності або протилежні прояви однієї й тієї ж сутності, а з другого, – щоб уточнити їх принципову різницю, зробивши їх семантичним фокусом фрази: "Повільно течуть на чужині Для мене літа на межі..., Де недруг між друзів блукає І в норах сичить потайних: Ось плаче над страченим катом, За жертву його видає..." (42). Антитеза за своїм характером може бути нерозгорнутою і розгорнутою. За Прокоментуймо, спершу, приклади нерозгорнутої антитези: "Було –
спливло. Часів новітніх помело Старе без сліду вимітає" (92), "Відродивсь На відміну від нерозгорнутої розгорнута антитеза включає в себе дві і
більше взаємопов’язані антонімічні опозиції: "Скрипки грають в унісон. Зустрічаємо у Муратова і структурно складну антитезу, у якій
протиставляються не окремі слова, що утворюють антонімічні пари, а цілий
ряд відповідно протилежних слів, які складають одне ціле і відповідають
одному образу: ""Пиши про все: про тишу й буруни, Про більма рабства й
гострозорість волі" (1980, 140). Протиставлення змісту позначається тут не
одним окремим, а двома залежними словами. Відбувається ніби уточнення
поняття рабство – воля другою антонімічною парою більма – гострозорість. Антитеза у І.Муратова може відзначатися різним контрастним
протиставленням. У наведених уривках антонімічні пари ніби виключають одна
одну, а в наступному випадку протиставлення не так різко виражене і
зіставлення протилежностей дозволяє авторові стисло і виразно сказати про
всеохопність явища: "Щоб розігнать одвічну тьму безправ’я! Вогонь для всіх. Відзначимо, що вживання слів, які утворюють антитезу, завдяки особливому контексту може виступати у поета як засіб реалізації їх експресивно-переносного значення: "Вершини. Прірви. Самозабуття. Овації. І квіти. І присвяти. Ішли на сцену, як ідуть на свято..." (1969, 46). Життя актора митець зумів розкрити лише двома словами, вжитими в переносному значенні (вершини – прірви): вершини означає злети творчої майстерності, а прірви – падіння, розчарування. Тому антитеза є тут особливим стилістичним прийомом, якому надана особлива роль змістовного контрастного протиставлення, яке підкреслюється рядом слів, що розкривають сутність вершин: самозабуття, овації, квіти, присвяти. Нерідко у Муратова цілі поетичні твори або їх фрагменти побудовані на протиставленні антонімів(антитезі), у тому числі й контекстуальних: "Чи буває день без ночі? Сміх без сліз? Життя без смерті? Віра без розчарування? Без ненависті любов?" (189), "Стикаються в твоїм магічнім колі Вогонь і крига. Молодість і старість. Ненависть і любов. Смутне й відрадне. Підступне й чесне. Справжнє і парадне." (118). У цих фрагментах концентровано, стисло розкрито сенс життя людини. Виразно сказано про всеосяжність, загальність явищ, що відбуваються в людському житті. Поет називає протилежні точки серед видових явищ і тим виражає родове значення з більш високим ступенем абстракції. Творам І. Муратова притаманна антитеза через градацію назв часових і
просторових: "Нема початку і нема кінця Матерії: існує, хоч ти лусни, І при
тобі й без тебе штука ця Небесна і земна, зірки й капуста... Усе – рухливе,
і воно ж – інертне, Усе – мінливе, й вічне водночас, Все – рівно навпіл: Іноді антонімічні опозиції, які утворюють антитезу, служать
обрамленням цілої тематичної групи слів, що характеризують градацію якоїсь
якості чи закономірності: "Гірка й щаслива доля однолюба: Усе з тієї ж
квітки він бере Отруту й мед. Вона – любов, і згуба" (1980, 78). Важливим засобом вираження антитези є інтонація протиставлення. У синтагматичних опозиціях з інтонацією різкого протиставлення в І. Муратова особливо чітко виділяються два типи. У першому властивості, якості, дії і т.д. співвідносяться з однією й тією ж особою (предметом), у другому – з різними особами та предметами. Диференціюючу роль у структурі таких семантично протилежних компонентів виконує сполучник а: "Удень ходив коло овець..., А поночі, як тінь, зникав із хати" (53), "Одним усе видиться чорним, потворним, А другим – гарним та неповторним" (69). Таке протиставлення протилежностей також служить засобом актуалізації поняття, на яке автор хоче звернути особливу увагу. У першому прикладі важливими для автора є події, що відбуваються уночі (поночі) і стосуються однієї особи, а в другому – яким усе видиться іншим (другим), що підкреслює співвіднесення з різними особами. Крім того, у другому тексті спостерігаємо, як значення протиставлення одних антонімів (одним – другим) підкреслюється контрастністю других (потворним – гарним), які пов’язані з першим контекстом слів. Протиставлятися у поета можуть як нейтральні слова, так і експресивно-
синонімічні. Своєрідна експресія виникає при вживанні одного з членів
антонімічної пари із запереченням: "Не донжуану – однолюбу заздрю Й мовчу
про це, бо й сам такий давно" (1980, 78). Подібне з’єднання антонімів
підкреслює значення одного з них, вжитого без заперечення (однолюб). Відсутність сполучника виконує конструктивну функцію і в наступному
фрагменті, в якому реалізується протиставлення: "Юрба мовчить. Говорить Кон’юнкція. Кон’юнкція поширена в поезіях І. Муратова, коли антонімічні пари виступають як антонімічна єдність. Цей тип опозицій протилежності зазвичай виражається за допомогою сполучника і (й): "О ні, не знав Іов, що тим гріхом правічним Грішили споконвік володарі-царі Небесні і земні" (128), "Над книжкою безсонною порою В очах пекла ночей безсонних сіль... Над хибами й просвітленнями їх" (1980, 161), "У садочку, в лісі, в лузі Стебла й руки верховіть, Вічні недруги і друзі В давній спразі, у напрузі" (174). Такий вид семантичних відношень, як кон’юнкція, має значення об’єднання протилежностей в одне ціле, і сполучник і тут виступає у своїй основній функції. Члени синтагматичних опозицій небесні – земні, хиби – просвітлення, недруги – друзі утворюють своєрідні об’єднання контрастних за значенням слів. Використовування антонімів у цій стилістичній функції іноді приводить до нанизування антонімічних пар: "Провесінь. Віриться в щастя – Передбачене і стихійне, Ортодоксальне і дискусійне, У банальне й оригінальне, У суспільне й у персональне..." (160). Такий прийом має велику художньо- виразову силу. Образ щастя у різноманітних його ознаках сприймається з більшою повнотою на тлі протилежних ознак, виражених антонімами. Антонімічний контраст із повторюваним сполучником і, що експресивно
підкреслює деякі з тих значень, котрі властиві словам у синтагматичній
опозиції кон’юнкції, особливого значення набуває в контексті зі словом І. Муратов використовує також стилістичний прийом, який підсилює значення кон’юнкції. Його сутність не в протиставленні антонімів, а в запереченні, у нейтралізації їх, у відштовхуванні від крайніх ступенів прояву якої-небудь якості: "Пиши і не шукай Ані благословінь, ані прокльонів" (1980, 140), "І лихим суховієм обдерті, Мов дерева, забуті дощем, Ми не смієм ні жити, ні вмерти" (185). І.Муратов іноді користується цим прийомом для зображення невизначеності явища: ні благословіння – ні прокльони; ні жити – ні вмерти. Вживання антонімів із запереченням потрібне для того, щоб підкреслити в описаному явищі відсутність чітко вираженої ознаки чи дії. Синтагматичні опозиції з часткою ні (ані) мають яскраво виражене значення підсилення заперечення і являють собою трансформ антонімічного контексту із запереченням (не шукай і благословінь, і прокльонів; не смієм і жити, і вмерти). Часто подібне вживання антонімії вказує на такі поняття, котрі у мові не мають точної назви: "Гасне в поросі колісне гуркотіння, Сяє сонечко не здалека й не зблизька" (1980, 102). Якщо частка ні (ані) вносить значення підсилення в семантичні відношення антонімів у тексті з запереченням, то частка не виступає як безпосереднє заперечення самих якостей і властивостей, виражених антонімами здалека – зблизька. Позначення всеохоплюваності. Як ми вже бачили, в поезії І.Муратова поширені конструкції, в яких семантичні відношення протилежності охоплюють увесь клас предметів, явищ чи властивостей: "Пробач, товаришу, мені За те, що розповім я скупо Про ті безбарвні ночі й дні" (57), "О щире слово, що в душі єси Й карбуєшся для свят і буднів Друком" (112), "Нам віриться: високій нашій мрії Підвладні будуть кожна ера й мить" (228). Антонімічні опозиції ночі й дні, свята і будні охоплюють суцільний час, усередині якого змінюються ночі й дні, свята й будні, а пара антонімів ера й мить демонструє всеосяжність часу. Так, наведені експресивні антонімічні пари створюють цілісну картину опоетизованого навколишнього світу. Безмежність часу і простору спостерігаємо і в таких рядках: "Як пахтить земля! Дароване безмежністю і миттю Вдихаю вдячно зблизька і здаля" (1980, 151). Поета захоплюють динамічні контрасти, бо разом з ними рухається його дух, його думка через мить і безмежність у широкий простір, далекий і близький. Отже, використання цієї форми протиставлення дає поетові можливість
охопити всю сутність слів, розділених на протилежності. Такі конструкції у Суперечність. Цікавий тип семантичних відношень представлений у
наступному фрагменті: "Я з тобою ходив на недільники світлі й скорботні, Взаємне перетворення протилежностей. Характерними для мови І.Муратова
є різного роду стилістичні фігури, що базуються на "зближенні" протилежних
слів у тексті, які співвідносяться з одним і тим же фактом, подією. Такі
незвичні протиставлення оцінних слів спостерігаємо, наприклад, у наступних
текстах: "Довіку до тебе не звикну, не звикну: Останньої. Першої. Згубної" Одна протилежність перетворюється в другу і в тексті: "Ви нас на свій
повертаєте слід Підсумків мудрих… І безсумнівною вірою в те, Котре,
залишене літом у спадок, З тліну на памолодь перецвіте" (1969, 59). Зіставлення. Зустрічаємо у Муратова також контрастне антонімічне
зіставлення: "То нам майбутні ті бої Тоді здавалися такими, Як зараз – в
полум’ї і димі" (47). Ця модель позначена особливим виявом експресивної
ознаки, бо обидва компоненти мають однакове спрямування: тоді – як зараз. Або візьмімо інший текст: "…Герої наших колискових Живуть коло антен
телевізійних. І прижились до їх тремтінь нервових, Як до тополь безвітряно
спокійних" (302). Антоніми нервовий – спокійний оживляють думку
підкресленим зіставленням своїх полярних сторін. Цікаво, що антонімічна
опозиція знаходиться у порівняльній конструкції і тому загальне значення,
яке реалізує антонімічна пара нервовий – спокійний, зводиться до порівняння
протилежностей, до різного роду характеристик того, що їх розрізняє Як бачимо, головним у розглянутих вище синтагматичних опозиціях є значення кон’юнкції, яке в залежності від характеру синтаксичного та лексичного контексту отримує значення зіставлення, протиставлення, різкого протиставлення через різного роду модифікації (підсилення, заперечення і т.д.). Чергування. Нерідко зустрічаємо в поезіях І. Муратова синтагматичні
опозиції, що відображають послідовність (чергування) дій: "Вибагливий
вогонь: то жевріє він тихо, То полум’ям зроста, то зовсім погаса" (1980, Диз’юнкція. Поезії І.Муратова властиве також уживання антонімів для
вираження семантичних відношень протилежності із значенням диз’юнкції. У
поезіях Муратова виявлено диз’юнкцію двох типів: розділювальна (сильна)
диз’юнкція та з’єднувально-розділювальна (послаблена) диз’юнкція. Під
послабленою розуміють диз’юнкцію, при якій необхідний вибір одного із
взаємовиключаючих членів відношення [Кондаков, 1971, 131; Новиков, 1973, Прикладами сильної диз’юнкції в творах І.Муратова можуть бути: "То я,
панове, надмажорний? А ліру – геть? І геть – красу?.. Мені замовкнуть? Чи
плекати Чужі слова?" (383), Наді мною, над гаєм..., Щось незриме шугає..., Приклади, які демонструють послаблену диз’юнкцію, показують, що семантичні відношення членів такої опозиції наближаються до з’єднувальних відношень (кон’юнкції), бо відмінність понять у таких контекстах нейтралізується: "Чернігівські гармати, Ви слава чи неслава Для правнучих століть?" (338), "Коли він це відчув – увечері чи вранці? На з’їзді, на трибуні чи в садку..." (389). В обох текстах за змістом зберігається загальне значення антонімів. Увага зосереджується на виборі слава чи неслава; увечері чи вранці. Цікаво, що Л.О.Новиков відношення з’єднувально- розділювальної диз’юнкції і кон’юнкції вважає “синонімічними, але не тотожними семантично, бо у перших на відміну від других ясніше виступає на передній план значення зіставлення” [Новиков, 1973, 108]. Тому у першому прикладі можлива трансформація типу: слава чи неслава ( (і) слава і неслава. Кожне із понять слава – неслава втрачає свою специфіку, протилежності нейтралізуються. Інтонаційно у тексті відчувається відтінок сумніву: “Чернігівські гармати, ви слава чи неслава...” Звернімо увагу, що у другому прикладі опозиція увечері чи вранці більш схиляється до розділювальних відношень з відтінком байдужості і тому синонімія з контекстом з’єднувального значення неможлива. Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |
ИНТЕРЕСНОЕ | |||
|