реферат, рефераты скачать
 

Синонимия и антонимия в поэзии


p> Характерне для поезій І.Муратова і вживання поруч двох рядів синонімів і антонімів: "Вагались, як і я, в жорстокій творчій тиші, Терзались, як і я, у гомонах життя" (1980, 154), "За ніч блага: "Помстіться, рідні, а мертвих відплатіть, живі!" (50). В обох прикладах дієслівні синоніми вагались – терзались, помстіться – відплатіть виконують функцію уточнення, а пов’язані з ними антоніми тиша – гомін, мертві – живі підсилюють емоційну образність тексту.

Цікаві також приклади взаємодії синонімів і антонімів, які поєднуються з такою стилістичною фігурою, як повтор: "Захмелію, згадаю все прикре, болюче, лихе... В’яне сад мій і знову цвіте... Ах, забуду, забуду все прикре, болюче, лихе!" (151). Таке нагромадження антонімів і синонімів
(згадаю – забуду, в’яне – цвіте; прикре – болюче – лихе) письменник використовує, щоб виділити, звернути увагу читача на головне – страждання ліричного героя. А повтор антонімічного слова забуду та синонімів прикре – болюче – лихе допомагає повніше відобразити цей схвильований і напружено емоційний стан ліричного героя. Особливої виразності текстові надає кільцевий синонімічний повтор (прикре – болюче – лихе), який починає і закінчує фрагмент.

Знаходимо у поета і такі конструкції, які утворюють синонімічно- антонімічний трикутник, що дає змогу стисло і виразно розкрити концептуальний зміст поезії: "Овіяний тривогою, журбою Чи радістю розбуджений кажу: Любов до нього в серці збережу..." (1980, 157), "Вночі, коли спить все спокійне, наїдене, сите... Я чую, ...як світ потрясають могутнім воланням голодні" (112),", "Найкраща всохла яблуня моя, А ще ж торік на ній буяла цвіть! Квітує все. А яблуня моя Одна в садку безрадісно стоїть" (141). Як видно з поезій, антоніми, як вершини трикутників, допомагають виявити і розрізнити значення синонімічних слів: журба, тривога
– радість; наїдене, сите – голодні; буяє, квітує – всохла.

Складне переплетіння антонімії і синонімії відбувається і в наступному тексті: "Непорушне вістря полудневе. Чом же так суворо, а не втішно?
Буряно, бентежно, а не ніжно? Не дрімотно в тиші, а турботно?" (131). Тут спостерігаємо своєрідний паралелізм трьох антонімічних рядів суворо – втішно; буряно, бентежно – ніжно; дрімотно – турботно, які вступають між собою ще й у синонімічні відношення. Так, вимальовуються два СР: суворо – буряно – бентежно – турботно; втішно – ніжно – дрімотно. У наведеному прикладі антонімічні слова не тільки утворюють “власну” мікросистему, але й включаються як одна із основних координат у загальну схему тематичної класифікації лексики, вступаючи у тісний органічний зв’язок із синонімами тієї ж тематичної групи.

Залежність між антонімією і синонімією особливо чітко проступає, коли розглянути вертикаль вірша: "Від спогадів на серці завжди смутно: Отут – було... І там – було... О, хоч би як було сутужно й скрутно,– Хай буде з кореня щодня нове стебло І плід на нім новий, щоб мали право люди Сказати:
"Тут вже є, А там – ще буде!" (140).

Вертикаль: смутно

Отут там сутужно скрутно кореня плід

Тут там

Або: "Вже й сили брак – а серце прагне звершень, Вже й ніч твоя – а дух воліє крил! Напевно, в тім і є жорстока добрість Буття і мрій – ревнивої рідні, Щоб вічно нас манив далекий обрій І залишавсь у вічній далині" (174).

Вертикаль: прагне воліє жорстока добрість

Буття мрій далекий обрій далині

Проаналізувавши зв’язок синонімів і антонімів у поетичній тканині творів І.Муратова, можна констатувати, що цей зв’язок виявляється:
1) у загальних закономірностях уживання синонімів і антонімів: поет частіше використовує ряди синонімів і ряди антонімічних пар, рідше окремі синонімічні пари й окремі антонімічні пари;
2) у широкому використанні і в синонімах, і в антонімах контекстуальних синонімів і антонімів: коли одно слово виступає в лексичному

(словниковому) значенні, і воно наводить (індукує) відповідно синонімічне чи антонімічне значення на інші синонімічні чи антонімічні слова;
3) у включенні до ряду синонімів або антонімів слів, які не є синонімами чи антонімами, але завдяки синонімічному або антонімічному

“зараженню”, індукції значень стають ними.

Висновки

Дослідження антонімів у поетичній тканині творів І.Муратова переконує, що це один із найважливіших мовних засобів, який дозволяє розкрити сутність позначеного, “схопити” протилежності в їх діалектичній єдності.

Беручи до уваги семантичні й граматичні ознаки антонімічних слів, найбільш виявленими у розглянутих нами поезіях є такі типи антонімів:
. антоніми-квалітативи і координативи (антоніми, що виражають градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять) (близько

80%);
. антоніми-комплементативи (антоніми, що виражають комплементарність)

(близько 10%);
. антоніми-контративи (антоніми, що виражають протилежну спрямованість дій, ознак чи властивостей (близько 10%).

Найпродуктивнішим і найрізноманітнішим за тематикою у поета є клас антонімів – квалітативів та координативів, бо саме цей тип антонімів утворює ядро антонімії. Цей клас включає сім тематичних груп, які представляють антонімічні опозиції, що виражають градуальну якісну контрарність, і одну тематичну групу, яку представляють антонімічні опозиції, що репрезентують протилежність основних координаційних понять.

У межах тематичної класифікації антонімів цього класу превалює перша група, утворена із антонімічних слів, що позначають психічні та фізіологічні характеристики людини та її стану. У тематичних групах виділяються опорні антонімічні образи, серед яких домінують щастя – горе, любов – ненависть, день – ніч, мить – вічність. Антоніми-квалітативи та координативи у різних текстах утворюють різні семантичні поля і, як показує дослідження, експлікують фундаментальні поняття не тільки матеріального, а й духовного світу світу.

Менш продуктивними у І.Муратова є антоніми-комплементативи, які за лексико-граматичними ознаками поділяються на три розряди: іменникові, прикметникові та прислівникові антонімічні пари. Поет дуже вдало використовує особливість комплементарних антонімів (розмежовувати ознаки) для творення експресивних опорних образів-контрастів: життя – смерть (живий
– мертвий, безсмертний – смертний); правда – кривда; війна – мир; поразка
– перемога, які пробуджують дію уяви у читачів, динамізують оповідь.

Ще менш численними у поетичних творах І.Муратова є клас антонімів- контративів, до якого входять дієслова, що реалізують векторну протилежність. Антоніми-контративи у поета виявляються в п’яти тематичних розрядах. Серед них центральне місце посідає тематична група, що позначає соціальні явища, взаємовідносини людей у суспільстві, оскільки виражає боротьбу добра і зла, честі і безчестя, тобто все, що становить больове поле поезії І.Муратова.

Ознакою стилю письменника, що зумовлює підкреслено емоційне бачення дійсності, є вживання контекстуальних антонімів. І.Муратов не цурається так званих “загальних” антонімів, що вже стали фактами мови (вогонь – крига) і творить нові контекстуальні антоніми (мир – смерть, ненавидів – ждав), що підкреслює мовну майстерність поета і особливості сприймання ним світу.

У функціональному плані антоніми, використані Муратовим, реалізують семантичні відношення протиставлення, зіставлення, кон’юнкції, диз’юнкції
(сильної і послабленої), чергування, перетворення, всеохоплюваності, суперечності. Поет надає перевагу семантичним значенням протиставлення, кон’юнкції і диз’юнкції як таким, що дають змогу найяскравіше відобразити контрастні смислові відношення.

Найуживаніший художній засіб протиставлення у поета – антитеза, як проста (нерозгорнута і розгорнута), так і складна. Ця важлива стилістична фігура створена за рахунок не тільки лексичних антонімів, але й контекстуальних і міжчастиномовних. Антитеза у поета виступає як засіб реалізації емоційно-експресивного значення слів. Уживання в одному великому поетичному фрагменті кількох пар антонімів, які утворюють антитезу, характеризує мову поезій І.Муратова.

Значне місце в поезії І.Муратова посідає оксиморон, який, як відомо, відзначається великою виражальною силою. Оксиморон у Муратова утворює нові відтінки смислу і є важливою складовою частиною експресивності його поезій.

Антонімія різних частин мови у митця представлена трьома типами міжчастиномовних опозицій, рівних між собою у кількісному відношенні. До найтиповіших моделей міжчастиномовних антонімів відносимо антонімічні опозиції, що утворюють прикметники та іменники. Як засіб вираження протиставлення, така антонімія більш повно розкриває динамічну натуру автора.

Використовування різних способів введення антонімів у текст: ампліфікації, нагромадження антонімічних пар для посилення контрасту явища, антонімічного паралелізму для підкреслення протиставлення, уживання як антонімів синонімічних слів, уживання антонімів з антонімічними епітетами, введення синонімічно-антонімічних блоків для конструктивної організації вірша, для вираження внутрішнього напруження чи розрядки – особливість мови
І.Муратова.

Одна із стильових ознак поезії І.Муратова – антонімічно-синонімічні взаємозв’язки. Найбільш характерним для мови поета є вживання поруч двох і більше рядів синонімів і антонімів, введення в текст синонімічно- антонімічних трикутників, використання синонімічного та антонімічного повтору.

Загальні висновки

Мова поезій І.Муратова багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.

Поетичне мовлення І.Муратова дуже багате: воно вміщує складні й багатоманітні словникові глибини української літературної мови другої половини ХХ століття, і чисті джерела народнопоетичної мови та мови української літератури ХІХ – ХХ століть.

Крізь сучасну лексику науки, культури, техніки у поета просвічується народна першооснова його поетики. Посьменник використовує різні способи поетичного освоєння фольклорних джерел: включення в поезію пісенного тексту, використання сюжету народної пісні, трансформація пісенного твору, введення народної символіки в новий семантичний контекст, поєднання традиційних фразеологізмів з новітньою інтелектуальною лексикою, вживання релігійної лексики та біблійної символіки для створення оригінальних поетичних образів.

Інтелектуальні асоціації виявляються в літературних ремінісценціях, які органічно вливаються в авторський текст, зокрема із "Слова о полку
Ігоревім", Т.Г. Шевченка, О.С. Пушкіна, І.П. Котляревського,
П.А. Грабовського, М.М. Коцюбинського, О.П. Довженка, П.Г. Тичини.

Своєрідність мови поезій І.Муратова полягає не тільки в багатстві словникового складу, а і в способі його використовування відповідно не тільки до предмета зображення, а й до психічного складу поета, зокрема його психічного типу й темпераменту, які позначені пристрасністю й динамізмом.

У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способі включення в текст тих чи інших мовних елементів. Так, вираженню емоціонального світу поета відповідають лексико-морфологічні повтори, переважно дієслівно-іменникові; порівняння, серед яких виділяються предикативні порівняльні структури (повні і неповні), структури з орудним порівняльним, безсполучникові і семантично ускладнені порівняльні конструкції; індивідуально-авторські метафоричні словосполучення.

Більшості творів поета притаманне використовування абстрактної та іншомовної лексики на позначення психічних якостей чи станів людини.

Характерною ознакою індивідуального стилю І.Муратова є його словотворення, зокрема морфологічні неологізми, що включають прикладки та композити-прикметники. Відзначаються оригінальністю також афіксальні новоутворення і прислівникові оказіоналізми.

Особливості психічного складу поета знаходять виявлення в багатстві й способах уживання синонімів.

Якщо оцінювати мовне явище з лінгвістичного погляду, то треба відзначити, що в поезії І.Муратова переважають синоніми ідеографічного типу.

З погляду семантики привертають увагу синоніми (у тому числі й контекстуальні), що позначають явища внутрішнього світу людини: почуття, настрої, переживання.

У поетичних творах І.Муратова синоніми, як мовний засіб, виконують усі п’ять основних функцій, але для стилістики цього поета найбільш характерні функції уточнення (диференціації), заміщення та протиставлення. Серед них кількісно виділяється функція диференціації, оскільки вона дає можливість виразити найтонші семантичні, стильові й емоційно-експресивні відтінки поняття.

Одна із стильових ознак поезії І.Муратова – широке використання різних стилістичних способів введення синонімів у текст. Однак поет надає перевагу дистантному та рамочному способу розташування слів.

Визначальною рисою поетичного мовлення І.Муратова є вживання трьох і більше синонімічних слів у СР. Часто поет вплітає в тканину твору декілька таких СР.

Поетичному мовленню І.Муратова властивий високий ступінь антонімічності лексичних засобів, оскільки антоніми як засіб експресивного вираження почуттів і думок відбивають своєрідність психічного складу поета.

За семантикою й граматичними ознаками в поезії І.Муратова домінують антоніми, що виражають градуальну якісну протилежність і протилежність координаційних понять. Серед них привертають увагу антоніми, що входять до семантичної групи на позначення психічних якостей людини.

Оцінюючи стилістичні особливості вживання антонімів, слід відзначити, що поет надає перевагу тим, які найяскравіше відображають контрастні смислові відношення – протиставлення, кон’юнкцію, диз’юнкцію. Найуживанішим художнім засобом протиставлення у поетичному мовленні І.Муратова є антитеза, яка завжди у поета супроводжується експресивним компонентом.

Динамізм особистості письменника знаходить виявлення і в способах використовування антонімів. Для підкреслення, посилення протиставлення поет вводить у текст три і більше антонімічні опозиції, цим самим створюючи ампліфікаційні ряди.

Уживання синонімічно-антонімічних блоків для вираження чи зняття концептуальної напруги – одна із характерних ознак поетичного мовлення
І.Муратова.

Таким чином, можна підсумувати, що висока частотність синонімічних та антонімічних мовностилістичних засобів у мові поезії І.Муратова, які надають можливість розкрити всю глибину й діалектичну єдність контрастивних думок, є проявом могутнього темпераменту поета.

Список проаналізованих джерел

1. Муратов І. Вибрані поезії: У 2-х томах.– К.: Дніпро, 1972.– 385 с.
2. Муратов І. Надвечірні птахи. Вірші 1967-1968 років.– К.: Радян. письменник, 1969.– 253 с.
3. Муратов І. Поезії.– К.: Радян. письменник, 1980.– 286 с.
4. Муратов І. Твори: У 4-х томах. Т.І.– К.: Дніпро, 1982.– 415 с.

Бібліографія

1. Апресян Ю.Д. Английские синонимы и синонимический словарь // Англо- русский синонимический словарь.– М.: Русский язык, 1988.– С.500-543.
2. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Том І. Лексическая семантика.

Синонимические средства языка.– М.: Школа "Языки русской культуры".

Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 1995.– 472с.
3. Апресян Ю.Д. К проблеме синонима // Вопросы языкознания.– 1957.– №6.–

С.67-74.
4. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. – М.:

Наука, 1974.– 367с.
5. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования).– Л.: Просвещение, 1973.– 303с.
6. Ахманова О.С., Натан Л.Н., Полторацкий А.И., Фатющенко В.Н. О принципах и методах лингвостилистического исследования.– М., 1966.– С.7-8.
7. Баженов Н.М. Современный русский литературный язык.– К.: Рад. школа,

1954.– С.85-93.
8. Балли Ш. Французская стилистика.– М.: Изд-во иностр. л-ра, 1961.– 394с.
9. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и

Ренессанса.– М.: Прогресс, 1965.– 404 с.
10. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц.–

Кишинев: Штиинца, 1973.– 372с.
11. Бертагаев Т.А., Зимин В.И. О синонимии фразеологических словосочетаний в современном русском языке // Русс. язык в школе.– 1960.– №3.– С.5-6.
12. Білодід І.К. Про порівняльну стилістику східнослов’янських мов //

Теоретичні проблеми лінгв. стилістики.– К.: Наукова думка, 1972.– С.3-

21.
13. Блумфилд Л. Язык. Перевод с английского.– М.: Прогресс, 1968.– 607с.
14. Брюгген В. На передньому краї // Прапор.– 1972.– №7.– С.91-101.
15. Брюгген В. Ворог – байдужість // Звичайний хліб мистецтва. Літературно- критичні статті.– К.: Радян. письм., 1969.– С.189-200.
16. Будагов Р.А. Введение в науку о языке.– М.: Просвещение, 1965.– 492с.
17. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. Часть ІІ.– М.: Учпедгиз,

1953.– С.44-45.
18. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства.– К.: Рад. школа,

1955.– 307с.
19. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика.– М.: Высшая школа., 1990.– 175с.
20. Ващенко В.С. Про становлення й самовизначення лінгвостилістики як науки // Українська народна лексика.– Дніпропетровськ: Вид-во

Дніпропетров. ун-ту, 1973.– С.129-135.
21. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові.– Харків, 1958.
22. Ващенко В.С. Українська семасіологія: Типологія лексичних значень.–

Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетров. ун-ту, 1981.– 68с.
23. Введенская Л.А. Словарь антонимов русского языка. 2-е издание, испр. и доп.– Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1982.– С.7-8.
24. Введенская Л.А. Словарь антонимов русского языка.– Ростов: Изд-во

Ростов. ун-та, 1971.– 166с.
25. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языкознания.– 1955.– №1.– С.60-87.
26. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове .– М.:

Высшая школа, 1972.– 614с.
27. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц.– М., 1980.– С.57-64.
28. Винокур Т.Г. Избранные работы по русскому языку .– М.: Учпедгиз, 1959.–

С.391- 403.
29. Винокур Т.Г. Синонимия и контекст // Вопросы культуры речи.– М., 1964.–

Вып.5.– С.21.
30. Выготский Л.С. Мышление и речь // Избранные психологические произведения.– М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956.
31. Вишенська Н. Мудрість серця // Вітчизна.– 1965.– №2.– С.210-211.
32. Галич О. "І не спинюсь, аж поки серцем стихну" // Українська мова і література в школі.– 1990.– №9.– С.89-92.
33. Галкина-Федорук Е.М. Современный русский язык. Лексика.– М.: Учпедгиз,

1954.– С. 136-140.
34. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. Издание 2.– М.:

Учпедгиз, 1955.– С.343-344.
35. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. Издание третье.– М.:

Просвещение, 1965.– 407с.
36. Гельблу Я.И. Способы выражения антонимичности в современном немецком языке. Автореферат дисертации … канд. филолог. наук.– Л., 1965.
37. Головин Б.Н. Основы культуры речи.– М., 1980.– С.188-199.
38. Голуб И.Б. Стилистика современного русского языка. Учебное пособие для вузов. Издание второе, перераб. и доп.– М.: Высшая школа, 1986.– 336с.
39. Горнунг Б.Ю. О природе синонимии в языке и теоретических предпосылках составления синонимических словарей // ВЛ.– 1965.– №5.– С.95-99.
40. Григорьев В.П. Поэтика слова.– М.: Наука, 1979.– С.22-137.
41. Гужва Ф.К. Современный русский литературный язык. Часть I. Издание второе, перераб. и доп.– К.: Выща школа, 1978.– 247с.
42. Гумбольдт В. О различии организмов человеческого языка и влияние этого различия на умственное различие человеческого рода.– Спб, 1959.
43. Давыдова М.К. Антонимия как художественно-выразительное средство в романе М. Шолохова "Поднятая целина" // Ученые записки Хабаровского пед. ин-та (серия русс. яз.).– 1970.– Т.29.– С.150-159.
44. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь. Синтаксис и лексика.– 1979.–

С.217-231.
45. Девкин В.Д. Рецензия на книгу: Антонимы (пособие по лексике немецкого языка) // М., 1969 / Иностр. яз. в школе.– 1970.– №2.– С.79-81.
46. Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика.– К.:

Наук. думка, 1982.– 170с.
47. Дослідження з лексикології та лексикографії.– К.: Наук. думка, 1965.–

271с.
48. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови.– К.: Наук. думка, 1983.– 156с.
49. Евгеньева А.П. Введение // Словарь синонимов русского языка.– Т.I.– Л.:

Наука, 1970.– С.5-19.
50. Евгеньева А.П. Основные вопросы лексической синонимии // Очерки по синонимике современного русского литературного языка.– М.– Л.: Изд-во АН

СССР, 1966.– С.4-29.
51. Єрмоленко С.Я. Естетична природа слова в народній пісні // Укр. мова і літ. в школі.– 1976.– №7.– С.34-45.
52. Єрмоленко С.Я. Слово, оновлене часом // Культура слова.– К.: Наукова думка, 1976.– Вип. 11.
53. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова.– К.: Наукова думка, 1987.–

245с.
54. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. Издание второе.– М.: Изд-во

МГУ, 1961.– С.252-258.
55. Жирмунский В.М. Задачи поэтики // Теория литературы. Поэтика.

Стилистика.– Л., 1977.– С.28-31.
56. Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание // Избранные труды.– Л.,

1976.
57. Жовтобрюх М.А., Кулик В.М. Курс сучасної української мови.– К.: Вища школа, 1972.– 407с.
58. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова.– К.: Наук. думка, 1984.–

255с.
59. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов.– М.: Наука, 1978.–

С.91-97.
60. Журавель Н.В. Засіб експресії – антонімія // Культура слова.– К.: Наук. думка, 1981.– Вип.20.– С.32-34.
61. Залевская А.А. Понимание текста как актуальная психолингвистическая проблема // Литературный текст: проблемы и методы исследования.–

Калинин: Изд-во Калинин. ун-та, 1987.
62. Звегинцев В.А. Замечания о лексической синонимии // Вопросы теории и истории языка.– Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963.– С.25-40.
63. Звегинцев В.А. Семасиология.– М.: Изд-во Москов. ун-та, 1957.– 321с.
64. Звегинцев В.А. Теоретическая и прикладная лингвистика.– М.:

Просвещение, 1968.– 336с.
65. Иванова В.А. Антонимия в системе языка.– Кишенев: Штиинца, 1982.– 162с.
66. Изард К. Эмоции человека.– М.: Изд-во Москов. гос. ун-та, 1980.– 427с.
67. Ільницький М.М. Художній літопис часу // Муратов І. Твори у 4-х томах.–

К.: Дніпро, 1982.– Т.І.– С.5-18.
68. Исаев А.В. К вопросу о соотношении лингвистического и логического в учении об антонимах // Научн. докл. высш. школы. Филологические науки.–

1972.– №1.– С.49-56.
69. Исаченко А.В. Бинарность, привативные оппозиции и грамматическое значение // Вопросы языкознания.– 1963.– №2.– С.39-56.
70. Калашник В.С. Особливості слововживання в поетичній мові.– Харків: Вид- во Харків. держ. ун-ту, 1985.– 68с.
71. Калинин А.В. Лексика русского языка.– М.: Изд-во МГУ, 1971.– С.59-61.
72. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография.– М.: Наука, 1976.– 355с.
73. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность.– М.: Наука, 1987.–

261с.
74. Кацнельсон А.І. Вічності й хвилини голоси // І. Муратов. Поезії.– К.:

Радян. письм., 1980.– С.3-16.
75. Киреев А.А. Об антонимах // Русс. яз. в школе.– 1954.– №3.– С.10-13.
76. Клаус Г. Введение в формальную логику.– М.: Изд-во иностр. лит., 1960.
77. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові.– К.: Наукова думка, 1984.– 252с.
78. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики.– К.: Наукова думка, 1982.– 250с.
79. Клименко Н.Ф. Як народжується слово // Мовознавство.– 1992.– №3.–

С.20-24.
80. Клюєва В.Н. Краткий словарь синонимов русского языка.– М.: Учпедгиз,

1956.– 279с.
81. Ковалик І.І. Про типологічну інтерпретацію художнього слова та вияв майстерності у Словнику мови творів І. Франка // Українське літературознавство.– Львів, 1969.– Вип. VII.– С.158-161.
82. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови.– К.: Вища школа, 1987.– 351с.
83. Ковальов В.П. Вимовна експресія художньої прози // Мовознавство.–

1973.– №1.– С.31-40.
84. Ковальов В.П. Виражальні засоби українського художнього мовлення.–

Херсон: Херсонська міська друкарня, 1991.– 125с.
85. Ковальов В.П. Експресивне використання антонімів в українському художньому мовленні // Укр. мова і література в школі.– 1986.– №9.–

С.48-51.
86. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. Издание второе, перераб. и доп.–

М.: Просвещение, 1983.– 224с.
87. Колесник Г.М. Мова газети в епоху НТР // Науково-технічний прогрес і мова.– К., 1978.– С.93-95.
88. Комиссаров В.И. Проблема определения антонимов // Вопросы языкознания.–

1957.– №2.– С.49-58.
89. Кондаков Н.И. Логический словарь.– М.: Наука, 1971.– С.131.
90. Кононенко В.І. Стилістичний аспект синтаксису / Слово і труд.– К.,

1976.– С.117-121.
91. Кузнец М.Д. Стилистические функции синонимов // Ученые записки

І ЛГПИИЯ. Т.I.– Л.: Изд-во ЛГПИИЯ, 1940.
92. Леонтьев А.А. Психологическая структура значения // Семантическая структура слова.– М.: Наука, 1971.– С.7-15.
93. Лисиченко Л.А. Антоніми в сучасній українській мові // Українська мова і література в школі.– 1976.– №1.– С.26-33.
94. Лисиченко Л.А. Бесіди про рідне слово: Слово і його значення.– Харків:

ХДПУ, 1993.– 136с.
95. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична структура слова.– Харків: Вид-во Харків. ун-ту, 1977.– 116с.
96. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови.– Харків:

ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1997.– 129с.
97. Лисиченко Л.А. Типи синонімів за значенням // Українська мова і література в школі.– 1973.– №11.– С.58-64.
98. Лосев А.Ф. Терминологическая многозначность слова и символа // Языковая практика и теория языка.– М.: Наука, 1978.– С.4-9.
99. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста.– Л.: Просвещение, 1972.– С.81.
100. Лурия А.Р. Маленькая книжка о большой памяти.– М.: Изд-во Московского ун-та, 1968.– С.66-69.
101. Львов М.Р. К вопросу о типах лексических антонимов // Русс. яз. в школе.– 1970.– №3.– С.71-76.
102. Максимов Л.Ю. Антонимия как один из признаков качественности прилагательных. Автореферат диссертации … канд. филол. наук.– М., 1958.
103. Максимов Л.Ю. Частица не и приставка не- с краткими прилагательными //

Русс. яз. в школе.– 1957.– №2.– С.7-17.
104. Материалисты древней Греции.– М.: Госполитиздат, 1955.– С.49-53.
105. Мацько Л.І. Інтер’єктивація в українській мові // Укр. мовознавство.–

1979.– Вип.7.– С.21-27.
106. Мельников Г.П. О типах дуализмов языкового знака // Научные доклады высшей школы. Филологические науки.– 1971.– п.5.
107. Мигирин В.М. Язык как система категорий отображения.– Кишинев, 1973.
108. Миллер Е.Н. Антонимия в лексике и фразеологии: На материале немецкого и русского языков.– Алма-Ата, 1978.
109. Миллер Е.Н. Природа лексической и фразеологической антонимии.–

Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1990.– 223с.
110. Михайлов В.А. Генезис антонимических оппозиций (антонимия и отрицание). Учебное пособие.– Л., 1987.
111. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови.– К.: Наукова думка, 1977.– 237с.
112. Мурзин Л.Н., Штерн А.С. Текст и его восприятие.– Свердловск: Изд-во

Уральского ун-та, 1991.– 172с.
113. Муравицкая М.П. Психолингвистический аспект взаимодействия лексического в слове // Вопросы языкознания.– 1984.– №5.– С.108-115.
114. Муромцева О.Г. Розвиток лексики української мови в другій половині

ХІХ – початок ХХ ст.– Харків: Вища школа, 1985.– 152с.
115. Никитин М.В. Лексическое значение слова (структура и комбинаторика).–

М.: Высшая школа, 1983.– 127с.
116. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения.– М.: Высшая школа, 1988.– 167с.
117. Нечитайло О.І. Синоніми в лексикографії.– К.: Наукова думка, 1987.–

131с.
118. Новиков Л.А. Антонимия в русском языке.– М.: Изд-во Моск. ун-та,

1973.– 290с.
119. Новиков Л.А. Антонимия, ее типы и место в лексико-семантической системе языка // Тезисы докл. научн конф. Вопросы описания лексико- семантической системы языка. Ч.II.– М., 1971.– С.57-60.
120. Новиков Л.А. Логическая противоположность и лексическая антонимия.

Рус. язык в школе.– 1966.– №4.– С.79-87.
121. Новиков Л.А. Семантика русского языка.– М.: Высшая школа , 1982.–

272с.
122. Новиков Л.А. Синонимические функции слов (семантическая синонимия) //

Русс. яз. в школе.– 1968.– №1.– С.11-23.
123. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского, – М.: Просвещение,

1986.– 463с.
124. Общее языкознание. Внутренняя структура языка.– М.: Наука, 1972.–

265с.
125. Осипенко З.М. Про сучасні тенденції розвитку лексики // Мовознавство.–

1981.– №4.
126. Паламарчук Л.С. Лексична синоніміка художнів творів М.М.Коцюбинського.

– К.: Вид-во АН УРСР, 1957.– 92с.
127. Палевская М.Ф. Проблема синонимического ряда, его границ и возможности выделения доминанты // Лексическая синонимия.– М.: Наука, 1967.– С.94-

104.
128. Палевская М.Ф. Синонимы в русском языке.– М.: Просвещение, 1964.–

128с.
129. Пентилюк М.І. Синонімічні засоби української мови. // Укр. мова і л-ра в школі.– 1977.– №2.– С.76-83.
130. Первомайський Л. Розчахнуте серце // Про І. Муратова. Літературно- критичні статті.– К.: Рад. письм., 1972.– С.5-37.
131. Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М. Лексика і фразеологія української мови.– К.: Рад. школа, 1983.– С.15-129.
132. Петрищева Е.Ф. Об эмоциональной окрашенности слов в современном русском языке (Опыт лингвистического эксперимента) // Развитие лексики современного русского языка.– М., 1965.– С.46-58.
133. Петровский В.И. О стилистической дифференциации лексики современного русского языка.– Львов, 1959.– С.34-43.
134. Пилинський М.М. Мистецьке слово і мова // Мовознавство.– !982.– №6.–

С.46-58.
135. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль.– К.: Наукова думка, 1976.– 287с.
136. Плющ П.П. Історія української літературної мови.– К.: Вища школа,

1971.– 424с.
137. Покровский М.М. Избранные работы по языкознанию.– М.: Из-во АН СССР,

1959.– С.82.
138. Полонський Р. Незабутні на верховинах духу // Літературна Україна.–

1992.– 3 вересня.– С.4.
139. Поляков М. Вопросы поэтики и художественной семантики.– М.: Сов. писатель, 1978.– 446с.
140. Потебня А.А. Из записок по теории словесности.– Харьков, 1905.– 652с.
141. Потебня А.А. Эстетика и поэтика.– М.: Искусство, 1976.– 302с.
142. Правдин М.Н. Анализ содержательной структуры текста // Сборник научных трудов / МГПИИЯ им. М. Тореза.– М., 1976.– Вып.103.
143. Пражский лингвистический кружок // Тезисы Пражского лингвистического кружка.– М., 1967.– 74с.
144. Реформатский А.А. Введение в языковедение. Издание 4.– М.:

Просвещение, 1967.– С.95-98.
145. Родичева Э.И. К проблеме антонимии // Семантические и фонологические проблемы прикл. Лингвистики.– М.: Из-во МГУ, 1968.– С.284-296.
146. Розенталь Д.Э. Практическая стилистика русского языка.– М.: Высшая школа, 1974.– 352с.
147. Рильський М.Т. Передмова до "Матеріалів до синонімічного словника української мови" А.Багмета // Вітчизна.– 1959.– №2.– С.217.
148. Рубакин Н.А. Психология читателя и книги.– М.: Книга, 1977.
149. Рудяков Н.А. Стилистический анализ художественного произведения.– К.:

Выща школа, 1977.
150. Русанівський В.М. Естетика художнього слова // Культура слова.– К.:

Наукова думка, 1976.– Вип.2.– С.5-17.
151. Русанівський В.М. Збагачення і оновлення мови // Укр. мова і л-ра в школі.– 1976.– №8.– С.47-57.
152. Русанівський В.М. Семантична глибина слова // Мовознавство.– 1991.–

№2.– С.3-7.
153. Русанівський В.М. Слово в поезії // Рідне слово.– 1972.– Вип.6.– С.50-

53.
154. Русские писатели о языке. Хрестоматия / Под общ. ред. А.М.Докусова.–

Л., 1954.– С.377-390.
155. Сеченов И.М. Избранные философские и психологические произведения.–

М.: Госполитиздат, 1947.– 647 с.
156. Симина Г.Я. Из наблюдений над языком и стилем романа Ф.М.Достоевского

"Преступление и наказание" // Изучение языка писателя.– Л.: Просвещение,

1957.– С.82-87.
157. Синонимы русского языка и их особенности.– Л.: Наука, 1972.– 273 с.
158. Соколова Н.К. Слово как фактор лирического текстообразования и конституент индивидуального поэтического стиля. Автореф. дис ... д-ра филол. наук.– Л., 1985.– С.13-18.
159. Соколовская Ж.П. Проблемы системного описания лексической семантики.–

К.: Наукова дума, 1990.– 184 с.
160. Соколовская Ж.П. Синонимические связи имен прилагательных со значением обобщенной положительной качественной оценки (На материале современного русского литературного языка). Автореф. дис ... канд филол. наук.– К.,

1970.– 23 с.
161. Соколовская Ж.П. Система в лексической семантике (Анализ семантической структуры слова).– К.: Выща школа, 1979.– 189 с.
162. Сорокин Ю.А. Психолингвистические аспекты изучения текста.– М.: Наука,

1985.
163. Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики.– М.: Наука,

1975.– 696 с.
164. Степанова М.Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразования в немецком языке.– М.: Высшая школа, 1984.– 264 с.
165. Степанченко И.И. Поэтический язык Сергея Есенина (Анализ лексики).–

Харьков: ХГПИ, 1991.– 189 с.
166. Степанченко И.И. Стилистический анализ стихотворений С.Есенина:

Учебное пособие.– Харьков: ХГПИ, 1989.– 107 с.
167. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка.– К.: Вища школа, 1993.– 365 с.
168. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К.Білодіда.– К.: Наукова думка, 1973.– 440 с.
169. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред.

І.К.Білодіда.– К.: Наукова думка, 1973.– 588 с.
170. Тараненко О.О. Деякі аспекти теорії синонімії в плані створення синонімічного словника // Мовознавство.– 1980.– №3.– С.48-54.
171. Тараненко А.А. Языковая семантика в ее динамических аспектах (Основные семантические процессы).– Киев: Наукова думка, 1989.– 254 с.
172. Тарасов Л.Ф. Поэтическая речь (типологический аспект).– Харьков: Выща школа, 1976.
173. Телия В.Н. Метафора как модель смыслопроизводства и ее экспрессивно- оценочная функция //Метафора в языке и тексте.– М.: Наука.– 176 с.
174. Трубецкой Н.С. Основы фонологии.– М.: Из-во иностр. л-ра, 1960.
175. Українські письменники про літературу та мову.– К.: Рад. школа, 1961.–

462с.
176. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принципы семиологического описания лексики.– М.: Наука, 1986.– 239 с.
177. Уфимцева А.А. Роль лексики в познании человеком действительности и в формировании языковой картины мира.– М.: Наука, 1988.– С.110-140.
178. Уфимцева А.А. Слово в лексико-семантической системе языка.– М.: Наука,

1968.– С.190-196.
179. Уфимцева А.А. Типы словесных знаков.– М.: Наука, 1974.– 205 с.
180. Филин Ф.П. О лексико-семантических группах слов // Езиковедски исследования в чест на акад. Стефан Младенов.– София, 1957.– С.536-539.
181. Филин Ф.П. Очерки по теории языкознания.– М.: Наука, 1982.– 336 с.
182. Філософські питання мовознавства.– К.: Наукова думка, 1972.– 198 с.
183. Фридрак В.П. Синонімія складних слів // Мовознавство.– 1987.– №2.–

С.32-38.
184. Халиков М.Н. Оксюморон: уровни текстовой реализации и средства языкового выражения (На материале немецкого языка) // Вестник Ленингр. ун-та. №14. История. Язык. Литература.– Л., 1982.– Вып. 3.– С.97-102.
185. Хованская З.И. Принципы анализа художественной речи и литературного произведения.– Саратов: Из-во Саратов. ун-та, 1975.
186. Худяков И.К. Эмоционально-оценочная лексика как важнейшее средство выражения семантическо-стилистических коннотаций // Актуальные вопросы лексики и грамматики современного русского языка.– Тула, 1976.– С.33-41.
187. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії.– К.: Вища школа, 1984.– 168с.
188. Чабаненко В.А. Теоретичні засади дослідження експресивних засобів української мови // Мовознавство.– 1984.– №2.– С.11-18.
189. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови.– К.: Рад. школа, 1962.– 496с.
190. Черч А. Введение в математическую логику.– М.: Изд-во иностр.

л-ра, 1960.– Т.1.– С.18-25.
191. Шанский Н.М. Лексикология современного русского языка.– М.:

Просвещение, 1964.– 316с.
192. Шанский Н.М. Очерки по русскому словообразованию.– М.: Просвещение,

1968.– 246с.
193. Шанский Н.М. Программа курса "Лингвистический анализ художественного текста" // Анализ художественного текста. Выпуск 1.– М.: Педагогика,

1975.– С111-123.
194. Шапиро А.Б. Некоторые вопросы теории синонимов (на материале русского языка) // Доклады и сообщения Института языкознания АН СССР.– М., 1955,

Т.8.– С.69-87.
195. Шмелев Д.Н. Очерки по семасиологии русского языка.– М.: Просвещение,

1964.– 244с.
196. Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики (на материале русского языка).– М.: Наука, 1973.– 279с.
197. Шмелев Д.Н. Современный русский язык. Лексика.– М.: Просвещение,

1977.– 285с.
198. Якобсон П.Я. Психология художественного восприятия.– М., 1964.
199. Ducha?ek O. Precis de semanticque franзais.– Brno: Univ. J.E. Purkyn?,

1967.– 262p.
200. Filipec J. ?eska synonimaz hlediska stylistiky a lexikologie.– Praha,

1961.– P.217-223.
201. Forman M. Antonyma // Rusky jazyk.– 1960.– №5.– C.206-214.
202. Frege G. ?ber Sinn und Bedeutung. // Zeitschrift fьr Philosophie und philosophische Kritik.– 1892.– Bd.100.– P.25-50.
203. Lyons J. Introduction to Theoretical Linguistics.– London ets.:

Cambridge univ., 1969.– P.460-470.
204. Palmer F.R. Semantics. A new outline.– M.– Высшая школа, 1982.– 111с.
205. Quintilianus M. Institutio oratoria, ed E. Bonnell.– Lipsial, 1866.– vol.II.– 149 p.
206. Soule R. A dictionare of English synonyms and synonymous expressions designed as a guide to apt and varied diction.– Toronto ets.: Bantam,

1981.– 528p.
207. Ullman S. The Principles of Semantics.– Glasgow ets.: Oxford univ.,

1959.– P.70-108.
208. Vincenz A., de. Les structures antonymiques. Synchronie et diachronie

// Opera slavica.– Gцttingen, 1963.– Bol. IV.– P.233-259.
209. Wald L. Antonimele оn sistemul lexical // Sistemele limbii.–

Bucure?ti, 1970.– P.75-84.

Лексикографічні видання

210. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов.– М.: Изд-во "Сов. энциклопедия", 1966.– 524с.
211. Ахманова О.С. Словарь синонимов русского языка.– М.: Изд-во "Сов. энциклопедия", 1976.– 448с.
212. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів.– К.: Вища школа, 1985.– 360с.
213. Деркач М.П. Короткий словник синонімів української мови.– К.: Рад. школа, 1960.– 209с.
214. Лингвистический энциклопедический словарь.– М.: Сов. энциклопедия,

1990.– 285с.
215. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т.Гром’яка,

Л.І.Коваліва та ін.– К.: ВЦ "Академія", 1997.– 752с.
216. Полюга Л.М. Словник антонімів.– К.: Рад. школа, 1987.– 172с.
217. Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов.– 1976.
218. Русско-украинский словарь синонимов / Под ред. Н.Н. Пилинского.– К.:

Освіта, 1995.– 271с.
219. Словник української мови: В 11-и томах.– К.: Наук. думка, 1970-1980.–

Т.І-11.
220. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука.– К.: Гол. ред. УРЕ АН,

1973.– 600с.
221. Фразеологічний словник української мови.– К.: Наук. думка, 1993.– Т.1-

2.– 984с.

-----------------------
Примітка.
[1] Тут і далі цитуємо за виданням: Муратов І. Твори: У 4-х томах. Т. І.–
К.: Дніпро, 1982. Інші видання позначаються роком.
Примітка.
[2] У дужках подається номер джерела та сторінкка.


Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.